Ухвала суду № 63899876, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника Київської міської ради Телицької В.А.

представника заінтересованої особи ОСОБА_4. - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою Київської міської ради, заінтересовані особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою,-

за апеляційною скаргою Київської міської ради, поданою представником Телицькою ВіталіноюАнатоліївною

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року заяву Київської міської ради, заінтересовані особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Справа № 755/5443/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13416/2016Головуючий у суді першої інстанції: О.О.АстаховаДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачНе погоджуючись із ухвалою суду, Київська міська рада через свого представника подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначила, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що між Київською міською радою та ОСОБА_4 виник спір про право щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, порушивши норми ч.6 ст. 235 ЦПК України. Також судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми частин 3, 4 ст. 1254 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу, тому в даному випадку у ОСОБА_4 немає права на квартиру АДРЕСА_1, а отже відсутній спір про право. Дану обставину також підтверджує наявний в матеріалах справи висновок КНДІСЕ від 16.02.2007 № 1499, яким встановлено, що заповіт ОСОБА_7 від 16.01.2006, складений на ім'я ОСОБА_4 не був підписаний спадкодавцем, а кимось іншим з наслідуванням підпису ОСОБА_7 Посилалась також на те, що суд не врахував відсутність інших спадкоємців на спадкове майно. Звернула увагу на відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_4 внаслідок визнання спадщини відумерлою. Зокрема звернула увагу на те, що із даною заявою Київська міська рада звернулася на підстав окремої ухвали Апеляційного суду м.Києва від 23.02.2015 року, якою доведено до відома прокурора м.Києва та Київської міської ради про вжиття заходів реагування для недопущення позбавлення майна територіальну громаду м. Києва, а саме спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7.

В суді апеляційної інстанції представник Київської міської ради Телицька В.А. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених підстав.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Сьома київська державна нотаріальна контора у судове засідання явку свого представника не забезпечила, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності її представника з урахуванням вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, оскільки неявка вказаної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви Київської міської ради про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з даних правовідносин вбачається спір про право, який виник між Київською міською радою та ОСОБА_4 щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 6 статті 235 ЦПК України, визначено якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, Київська міська рада звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про визнання спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відумерлою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року заяву Київської міської ради, заінтересовані особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Підставою для залишення заяви без розгляду слугувало подане представником заінтересованої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_8 клопотання про залишення заяви без розгляду на підставі ст. 235 ЦПК України, оскільки у даній справі існує спір про право цивільне, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 було складено заповіт 16.01.2006 року, яким він заповів ОСОБА_4 належне йому майно. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відкрилась спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_4. у визначений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_4 вважає що має право на вказане майно. Заявник це право не визнає, що зумовлює його доведеність у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 та ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 Існує заповіт від 16.01.2006 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_7 заповідав усе своє майно ОСОБА_4 (а.с.41). ОСОБА_4 04.05.2006 року звернувся до Сьомої київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с.55 зворот).

Крім того, існує заповіт від 18.01.2006 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_7 заповідав усе своє майно ОСОБА_10 (а.с. 45). Але, заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2009 року зазначений заповіт на ім'я ОСОБА_10 визнано судом недійсним, оскільки такий заповіт не складався та посадовою особою сільської ради не посвідчувався. Викладені у рішенні суду обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 вказаний заповіт не підписував.

Постановою нотаріуса від 06.03.2007 року (тобто ще до ухвалення судом зазначеного заочного рішення суду) ОСОБА_4 дійсно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.01.2006 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, оскільки заповіт ОСОБА_7 від 18.01.2006 року (новий заповіт) скасував попередній заповіт (а.с. 73 зворот). Але, оскільки в подальшому заочним рішенням суду від 27.03.2009 року встановлено, що заповіт 18.01.2006 року не складався та ОСОБА_7 не підписувався, висновок нотаріуса викладений у зазначеній вище постанові від 06.03.2007 року про скасування заповіту від 16.01.2006 року (на теперішній час) не можна вважати таким що відповідає вимогам закону. Та обставина, що заповіт від 16.01.2006 року не скасований новим заповітом (від 18.01.2006 року) встановлена і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.05.2014 року (яке набрало законної сили), оскільки положення ч.4 ст.1254 ЦК України не поширюються на правовідносини, які виникли між особами у зв'язку з існуванням двох зазначених вище заповітів.

Представник ОСОБА_4 поясняв суду першої інстанції і суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_4 має право та претендує на спадщину померлого ОСОБА_7

Таким чином, залишаючи без розгляду вищевказану заяву, суд першої інстанції діяв згідно норм процесуального закону, дійшовши висновку про наявність спору про право з приводу майна померлого ОСОБА_7, спадщину якого Київська міська рада просить визнати відумерлою в окремому провадженні.

Посилання апеляційної скарги на те, що Київською міською радою вживаються заходи для недопущення позбавлення майна територіальну громаду міста Києва, не свідчать про те, що відсутній спір з приводу зазначеного майна, який підлягає вирішенню саме в позовному провадженні. Хибними є доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушення прав та інтересів ОСОБА_4 внаслідок визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження та відсутності інших спадкоємців, з огляду на таке.

Так, ч. 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про те, що заповіт, складений від імені ОСОБА_7 16.01.2006 року, яким ОСОБА_4 заповіщено належне йому майно, не скасований. Відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, про визнання вказаного заповіту від 16.01.2006 року недійсним.

Висновок КНДІСЄ від 16.02.2007 року (а.с. 108-110), який говорить про те, що підпис в електрофотокопії заповіту від 16.01.2006 року виконаний не ОСОБА_7, а кимось іншим з наслідуванням підпису ОСОБА_7 може бути лише однім із доказів для визнання вказаного заповіту недійсним в судовому порядку, що свідчить про наявність спору про право на спадкове майно померлого ОСОБА_7

Як вбачається з матеріалів справи, до нотаріальної контори крім ОСОБА_4 та ОСОБА_10 звертались і інші особи с приводу прав та обов'язків щодо спадкового майна померлого ОСОБА_7 Так, 15.07.2006 року з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_11 (саме вона оспорювала зазначені вище заповіти), про свої вимоги заявляв і ЖБК «Домобудівник -3» (а.с.60). ОСОБА_12 зверталась з позовом до суду (а.с.81, зворот-82). Вказані обставини також потребують певної перевірки для встановлення істини по даній справі.

Отже, з наведеного вбачається, що з приводу спадкового майна померлого ОСОБА_7 виникли відносини, які потребують певної перевірки правоохоронними органами в порядку кримінального провадження (саме тому і було постановлено судом окрему ухвалу), а в порядку цивільного судочинства існує спір щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 і такий спір повинен вирішувати судом в позовному провадженні з залученням до участі у справі усіх осіб, які претендують на теперішній час на спадкове майно померлого ОСОБА_7, які заявляють вимоги як кредитори померлого, а тому висновки суду про наявність спору про право повністю відповідають наявним у матеріалах справи доказам. Київська міська рада не позбавлена права та можливості доводити в порядку позовного провадження свої права щодо спадкового майна померлого ОСОБА_7

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, при її постановленні судом було додержано вимог закону, а тому підстав для скасування ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Київської міської ради слід відхилити, а постановлену судом ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1ч.2 ст.307, 308, ч.1ст.312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Київської міської ради, подану представником Телицькою ВіталіноюАнатоліївною, відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: