Постанова № 63896717, 26.12.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/4748/16-а

Провадження № 2-а/243/132/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Куцик Н.Є.,

за участі

представника відповідача

УСЗН Слов'янської міської ради ОСОБА_1,

представника третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмету спору

Управління державної

казначейської служби ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, треті особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області, Слов'янський районний відділ ГУ ДМС, про визнання протиправними бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в зв'язку з активізацією бойових дій, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини в цьому регіоні, він вимушений був залишити постійне місце проживання і виїхати в безпечне місце.

18 грудня 2014 року він був взятий на облік Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради як внутрішньо-переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції особа. З лютого по грудень 2015 року за його заявою Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради йому була призначена та проводилась виплата щомісячної адресної допомоги внутрішньо-переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В січні 2016 року позивач звернувся до відповідача про продовження виплати такої допомоги, однак по день звернення до суду така допомога йому виплачена не була. Довідка внутрішньо переміщеної особи йому у березні 2016 року була замінена на іншу, однак кошти не виплачені.

Вважає, що, оскільки, довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана йому Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради, з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково, відсутні обставини для скасування довідки з підстав передбачених ст. 12 Закону, а тому рішення посадових осіб, згідно яких йому було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, є незаконним.

Просить визнати неправомірною бездіяльність Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради щодо ненарахування та невиплати йому в щомісячної адресної допомоги внутрішньо-переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 18 грудня 2015 року до закінчення шестимісячного строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи № 1429017376 від 18 грудня 2014 року. Визнати протиправним та скасувати рішення УПСЗН від 05 квітня 2016 року про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради поновити та здійснити нарахування та виплату йому державної щомісячної адресної допомоги за період з 18 грудня 2015 року по 17 червня 2016 року, а також утриматися від подальшого призупинення її виплати. Стягнути моральну шкоду з державного бюджету України у розмірі 300 000 грн.

25 липня 2016 року ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги, де зокрема змінив коло осіб, вказавши відповідачем лише УПСЗН, а також навів мотиви спричинення йому моральної шкоди, в решти позовні вимоги залишив без змін.

У судове засідання позивач ОСОБА_5 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, у зв'язку із зайнятістю на роботі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Подав до суд додаткові письмові пояснення, де зазначив, що згідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15 квітня 2015 року № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Крім того, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду у відповідності до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку. Оскільки у разі задоволення його позовних вимог, а саме вимог що пов'язані зі стягненням грошових коштів (щомісячної адресної допомоги, судового збору та морально" шкоди) вказані стягнення будуть провадиться через Державну казначейську службу України, вважає що участь Управління державної казначейсько служби України у м. Слов'янську Донецької області в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача є обов'язковою.

Стосовно участі у справі у якості другої третьої особи без самостійних вимог н стороні відповідача, а саме Слов'янського районного відділу ГУ ДМС м. Слов'янськ зауважив, що одним зі спірних питань є наявність на зворотній стороні довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи № 1420017376 від 18.12.2014р. штампу, проставленого територіальним підрозділом ДМС з вказаною адресою м. Слов'янськ ву Батюка, 40. За таких підстав вважає, що участь вказаного органу державної влади в адміністративн справі є обов'язковою.

Представник відповідача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності № 01.01-12/1871 від 07 грудня 2015 року, у судовому засіданні від 02 грудня 2016 року проти задоволення позову заперечила та зазначила, що у зв'язку із зміною в законодавстві, УПСЗН на сьогодні винесло рішення про нарахування ОСОБА_4 адресної допомоги та виплатило заборгованість, а також продовжує її виплачувати. За таких підстав, вважає, що на сьогодні відсутній предмет спору, а тому слід у позові відмовити.

Згідно із представлених суду заперечень, наданих ще 05 липня 2016 року, Управлінням вважає позовні вимоги ОСОБА_4 не обґрунтованими на нормах чинного законодавства та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

ОСОБА_4 18 грудня 2014 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Слов'янську та відповідна інформація внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно п.3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року як фактичне місце проживання не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

У зв'язку з тим, що у позивача на зворотній стороні довідки стояла відмітка територіального підрозділу ДМС за адресою: м. Слов'янськ вул. Батюка, 40 (адреса органу місцевого самоврядування) йому була видана нова довідка № 1429046191 від 01 березня 2016 року.

Відповідно п.9 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року у разі зміни місця проживання або змін у складі сім'ї у зв'язку з народженням фітини (або іншими обставинами) заявник звертається за виданням довідки до повноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

ОСОБА_4 звернувся до Управління 14 квітня 2016 року за видачею довідки, у зв'язку зі зміною місця фактичного проживання і йому була видана довідка про взяття на то лік внутрішньо переміщених осіб № 1429047451 та внесені відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо вереміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 515 від 01 жовтня 2014 року грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття : такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Грошова допомога призначалась позивачу з 03 травня 2015 року по 18 грудня 2015 року по строк дії довідки.

26 січня 2016 року у зв'язку з подовженням дії довідки позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок щомісячної адресної допомоги, у зв'язку з подовженням дії довідки.

У зв'язку з недосконалим забезпеченням програмного комплексу АСОПД позивачу було здійснено перерахунок допомоги з 18 грудня 2015 року по 02 лютого 2016 року.

Згідно п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

ОСОБА_4 23 березня 2016 року звернувся до Управління з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк.

Управлінням 05 квітня 2016 прийнято рішення про відмову у призначені допомоги, у зв 'язку з тим, що в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відсутня відмітка територіального підрозділу ДМС та позивачу надіслано повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ від 20 жовтня 2014 року (Прикінцеві та перехідні положення) Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2016 № 756/0/14- 16081 до внесення відповідних змін до постанов Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» і № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» механізм обліку внутрішньо переміщених осіб та призначення їм щомісячної адресної допомоги залишається незмінним.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ від 20 жовтня 2014 року Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно ч.ч. 3, 9 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ від 20 жовтня 2014 року для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому КМУ.

Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття н; облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінете» Міністрів України.

Відповідно норм Конституції України органи законодавчої, виконавчої г судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією Украп межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в меж; повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (части друга статті 6, частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльнос керується Конституцією та законами України, здійснює інші повноваження, визнане Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції видає постанови розпорядження, які є обов'язковими до виконання, (частина третя статті 113, пункт статті 116, частина перша статті 117).

Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфе рі соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з так органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державі соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснеї соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що призначення продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічі державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріальн забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутріш переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Варто зазначити, що соціальні виплати проводяться тим особам, які переміщені на контрольовану українською владою територію та взяті на облік, як внутрішньо переміщені. Факт проживання внутрішньо переміщеної особи має бути підтверджений відповідними територіальними підрозділами Державної міграційної служби.

Згідно п.7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок), який затверджений Постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 року уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка.

Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.

Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

Уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, посилання позивача, що Порядок взагалі не ставить в залежність відсутність штампу міграційної служби, так як згідно порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення.

Відповідно до ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документи, до яких вносяться відомості про місце перебування,

довідка про звернення за захистом в Україні, довідка про взяття на облік внутріпїньо переміщеної особи.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління, як орган місцевого самоврядування, діє лише в межах чинного законодавства та делегованих повноважень, а покладені на нього функції виконує суворо в межах чинного законодавства та під контролем вищих органів системи.

Згідно ст. ст. 32,56,62 Конституції України передбачено право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав, свобод і законних інтересів.

Закріплення на рівні Конституції права на відшкодування моральної шкоди є гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч.І ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чі пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділово репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно ві характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенк здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вин особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шко відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразої якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25 травня 2001 року та 27лютого 2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характ внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподій фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Морах шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими . доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що Управлінням позивачеві завдано моральну шкоду, останнім не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з прийняттям рішення суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

Таким чином, позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключне словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які ( підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі яка становить саме 300000 грн., а тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні вимо про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Позивач, звернувшись до відповідача, суб'єкта владних повноважень, з позовом про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнень моральної шкоди, не дотримався строків звернення до адміністративного суду, що підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Позивач 05 квітня 2016 року дізнався про порушення своїх прав, а до суду адміністративним позовом звернувся 31.05.2016 року

При таких обставинах, позивач пропустив місячний строк для звернення до суду захистом прав свобод та інтересів, оскільки перебіг цього строку закінчився 05 травня 2016 року.

Відповідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про постановляється ухвала.

Отже, оскільки позивач пропустив місячний строк для звернення до суду, це є також підставою для відмови у задоволенні його адміністративного позову.

Відповідно до ч.І ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корість сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб' владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у цій справі виступала його посадова чи службова особа..

За таких підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Представник ДКУ у судовому засіданні від 02 грудня 2016 року висловив думку про те, що у позові слід відмовити. На інші судові засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає, що у позові слід відмовити, виходячи із наступного.

ОСОБА_4 18 грудня 2014 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Слов'янську та відповідна інформація внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно довідки від 27 лютого 2016 року, ОСОБА_4 отримував адресну грошову допомогу як внутрішньо переміщена особа до 18 грудня 2015 року.

Рішенням № 03-30/1032 від 05 квітня 2016 року позивачеві відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги.

Рішенням від 25 червня 2016 року було призначено грошову адресну допомогу, за якою здійснено перерахунок та нарахування невиплачених коштів по 02 лютого 2016 року.

Рішенням від 17 вересня 2016 року призначено адресну грошову допомогу позивачеві та здійснено нарахування та виплату за період з березня 2016 року по вересень 2016 року.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року як фактичне місце проживання не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

У зв'язку з тим, що у позивача на зворотній стороні довідки стояла відмітка територіального підрозділу ДМС за адресою: м. Слов'янськ вул. Батюка, 40 (адреса органу місцевого самоврядування) йому була видана нова довідка № 1429046191 від І.03.2016 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст.4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку).

Пунктом 1 ст.1 Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частина 1 статті 12 Закону надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Отже, з часу набрання чинності цим Законом, а саме з 13.01.2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Такий висновок також випливає з того, що вносячи зміни Законом України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», законодавець виключив п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону, норма якого передбачала обов'язок внутрішньо переміщеної особи один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Доводи представника відповідача, викладені у письмових запереченнях проти позову, з приводу того, що Кабінетом Міністрів України протокольним рішенням від 22.02.2016 року № 13 вказано Державній міграційній службі та Міністерству соціальної політики України керуватися діючими вимогам Порядку, не ґрунтуються на законі.

Так, ст.117 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

З огляду на таке, протокол засідання Кабінету Міністрів України не є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Крім того, слід взяти до уваги те, що п. 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено необхідність Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, та п.3 ч.1 ст.85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

З огляду на принцип законності - пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 71 Порядку через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що з урахуванням вимоги ст.20 Закону, яка наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону, вважати наявність відмітки структурного підрозділу Державної міграційної служби України ознакою дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є рішенням помилковим і таким, що прийнято в порушення чинного законодавства.

Суд приходить до висновку, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради, з огляду на ст.4 Закону України діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст.12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, відповідно до заяви позивача є незаконним.

Разом з тим, в судовому засіданні достовірно встановлено, що під час розгляду справи на підставі зміни чинного законодавства, УПСЗН самостійно скасовано рішення, яке оскаржується, а також здійснено нарахування та виплату адресної грошової допомоги, і ця обставина підтверджується рішенням від 17 вересня 2016 року, протоколом від 20 вересня 2016 року, згідно з яким видно нарахування за прострочений період.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на сьогодні порушення прав позивача щодо невиплати адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі усунуті добровільно, а отже, оскільки відсутній предмету спору, у позові в цій частині слід відмовити.

Розв'язуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що дійсно нормами КАС України передбачена можливість одночасного розгляду вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням тощо та вимоги про розв'язання публічно-правового спору(ч.2 ст. 21 КАС України).

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та наведеними вище Постановами КМУ.

В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року зазначено,що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юриичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень.

Статтею 56 Конституції України передбачене право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом встановлено, що права позивача були порушені бездіяльністю та рішенням УСЗН Слов'янської міської ради, стосовно ненарахування та невиплати щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, які з часом були усунуті.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обгрунтовуючи зазначені вимоги позивач посилається на те, що відповідач УСЗН Слов'янської міської ради, припинивши виплати щомісячної грошової допомоги, вимусив докладати додаткових зусиль для організації свого побуту, вимусив душевно страждати з приводу скрутного матеріального становища.

Разом з тим в суді встановлено, що ОСОБА_4 працює та має постійний дохід. Відповідач УСЗН Слов'янської міської ради, хоча і порушив права позивача на отримання щомісячної грошової адресної допомоги, однак після цього, своє рішення скасував та здійснив таку виплату. За таких обставин, враховуючи період порушення відповідачем, суд приходить до переконання, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,17, 18, 50, 104-106, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, , треті особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління державної казначейської служби у м. Слов'янську Донецької області, Слов'янський районний відділ ГУ ДМС, про визнання протиправними бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Ільяшевич