Ухвала суду № 63894776, 29.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/29998/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Дзюба О.А.,

суддів Хіміч В.М., Яровенко Н.О.

при секретарі Коцюрба Л.О.

провівши в приміщенні суду судове засідання у кримінальному провадженні № 120141100040009207 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора Пономаренко Я.В..,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді у Дніпровського районного суду м. Києва перебуває дане провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, судом на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючі особистість обвинуваченого дані не змінилися.

Потерпіла підтримала прокурора, просила клопотання задовольнити.

Захисник, у судовому засіданні зазначив, що вказані ризики, визначені ст. 177 КПК України, у даному випадку, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, а тому підстави для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні та має бути обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні обвинувачений підтримав думку свого захисника у повному обсязі.

Тож, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судовим рішенням обвинуваченому запобіжний захід продовжено по 04.04.2016 року включно.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, у даному випадку, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Апріорі, виходячи з того, що слідчим суддею встановлено наявність ризиків можливості впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше правопорушення, переховуватися від суду, а на цей час, у провадженні усі свідки не допитані, потерпіла свою позицію у справі в судових дебатах не висловив, тож виходячи з того, що суд може обґрунтовувати свої висновки тільки показаннями, які він сприймав у суді особисто, можливість реального впливу обвинуваченого на останніх є триваючою, як і ризиків можливості вчинення іншого злочину та його переховування від суду враховуючи, що він раніше не одноразово судимий, та будучи 13.12.2013 року до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на 3 роки, але уже 21.08.2014 року останній був повідомлений слідчим Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Кантуром І.С. за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто до закінчення терміну випробування, він правоохоронними органи уже був підозрюваний у вчиненні іншого злочину, що, в поєднанні з наявними у суді даних про його особу, який не одружений, не працює, неодноразово судимий, свідчить про обґрунтованість наявності таких ризиків.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими слідчому судді при обранні/продовженні запобіжного заходу надано не було як на той момент, так і на цей час, останні жодним чином не змінилися. Крім того, посилання захисту на обставину народження дитини жодним чином не вказує на те що зазначена обставина є стримуючим фактором для обвинуваченого.

За таких умов, суд, враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що ОСОБА_1 об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та, на цей час, дане судове рішення слідчого судді є чиним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані в ході судового розгляду, враховуючи не проведення, на цьому етапі, допиту всіх свідків, потерпілої, та не дослідження матеріалів, свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дані правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

При цьому, додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими слідчому судді при обранні запобіжного заходу надано не було, як на момент обрання цього запобіжного заходу, так і на на цей час, він має ті ж самі анкетні та характеризуючі його особистість дані.

В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики, зокрема можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на потерпілого та свідків, є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому у межах 60 - ти діб, а саме по 27.05.2016року включно.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст.ст. 176-178, 183, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України продовжити у межах шістдесяти діб, а саме до 27.05.2016 року (включно).

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі сорока розмірів мінімальної заробітної плати, а саме в сумі 55120 грн. 00 коп у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м.Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м.Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - №37318001003058).

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки:

? прибувати до Дніпровського районного суду м.Києва за першою вимогою;

? не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: