Рішення № 63894292, 28.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3586/16

Справа №754/5804/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Панченко О.М.

при секретарях - Буцко М.В., Демчук Ю.В., Полярній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірини Сергіївна про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину нерухомого майна та визнання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на частину нерухомого майна та зміну черги на спадкування, просив суд про визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнання за ним права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з сином останньої ОСОБА_2 В подальшому позивач неодноразово уточнював вимоги свого позову, в останній редакції заяви про їх уточнення просив суд про встановлення факту проживання з 1973 року його та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім»єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу; визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю його і ОСОБА_4; визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнання за ним права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом з сином останньої ОСОБА_2 як спадкоємцем першої черги, а також стягнути з відповідача всі понесені ним судові витрати. Мотивував свої вимоги тим, що він проживав однією сім′єю без укладення шлюбу з ОСОБА_4 з 1973 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1, а також численного рухомого майна (холодильника, пральної машини, меблевого гарнітуру та ін..) також придбаного ними за спільні кошти як подружжя, що не перебувало у зареєстрованому шлюбі за останні більше ніж 40 років. З 1998 року коли дружина захворіла і отримала 2 групу інвалідності він фактично забезпечував її та утримував. Після смерті дружини, коли він звернувся до приватного нотаріуса Решетник І.С. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлої дружини з якою він перебував у фактично шлюбних стосунках, йому було відмовлено, оскільки ним не було надано документів на підтвердження факту спільного проживання однією сім»єю і крім того було подано заяву відповідачем про прийняття спадщини після смерті матері. Зважаючи на те, що з 1998 року його дружина тяжко захворіла, потребувала в зв»язку з цим стороннього догляду, який він їй надавав, а також зважаючи на те, що він її забезпечував, вважає, що має право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - відповідачем по справі.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що ще до знайомства з ОСОБА_4 йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_4, яку він 16.06.2000 року на підставі договору дарування їй подарував. Зробив він це тому, що по перше вони проживали як чоловік та дружина, по друге тому, що він не хотів нікому іншому заповідати цю квартиру або дарувати її, його син від першого шлюбу на той час знаходився у місцях позбавлення волі, а потім помер. Потім у 2010 році цю квартиру вони продали і купили квартиру АДРЕСА_1. 10 000 грн., які не вистачали на її придбання він позичив у свого старого товариша ОСОБА_5, крім того потім вони купували в цю квартиру техніку та робили в ній ремонт. З 1973 року і по день її смерті вони проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, хоча і не перебували у зареєстрованому шлюбі. Спочатку ОСОБА_4 не хотіла реєструвати офіційно відносини з ним, а потім в цьому не було потреби, їм було добре і без реєстрації шлюбу. Її син проживав також з ними, у нього з ним були добрі стосунки, як батька і сина, потім він поїхав проживати до Литви, де проживає і на даний час зі своєю сім»єю. Вони з дружиною їздили також до її сина у Литву. Останні 5 років проживання разом у них був спільний бюджет, він отримував пенсію в розмірі 1900.00 грн., яку він віддавав дружині.

На запитання суду в судовому засіданні позивач відповів, що його дружина готувала їжу, рухалась по квартирі і не була лежачою і безпорадною, останні три роки перед смертю, вона могла себе обслужити, а він ходив за покупками до магазину, купував продукти.

Представник позивача підтримав в повному обсязі пояснення свого довірителя надані ним в судовому засіданні і просив суд про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явився.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, як не обґрунтованому та не доведеному в судовому засіданні позивачем та його представником. Пояснив, що зі слів відповідача - сина померлої ОСОБА_4 йому відомо про те, що дійсно з 1973 року і по 2010 рік позивач та ОСОБА_4 проживали однією сім»єю без укладення шлюбу. Після цього, їх відносини були іншими, позивач почав випивати і вони проживали в одній квартирі, проте у різних кімнатах. Дійсно, у 2000 році позивач за договором дарування подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4. Ще до цього, у 1999 році позивач хотів заповісти їй цю квартиру, проте це було його бажання. Після продажу у 2010 році квартири по вул. Тимошенка, ОСОБА_4 придбала квартиру по вул. Курчатова, кошти були особисто її. Інформація про те, що позивач позичив у свого товариша 10 000 грн., яких не вистачало на купівлю квартири по вул. Курчатова не відповідає дійсності, крім того позивачем не надано відповідно боргової розписки про це. Йому також відомо про те, що за 5 років перед смертю ОСОБА_4 у неї не було ніяких відносин з позивачем. Крім того, у нього є інформація про те, що ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, проте таких доказів позивачем надано не було.

Третя особа по справі нотаріус КМНО Решетник І.С. в судове засідання не з′явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду свої письмові пояснення по справі, в яких просила розглядати справу у її відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали проживати разом і перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1973 року.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 27.06.1974 року позивач ОСОБА_1 розлучився з ОСОБА_6 (а.с. 183).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 24).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1, які на праві власності були зареєстровані за ОСОБА_4

16.11.2015 року приватним нотаріусом КМНО Решетник І.С. за заявою відповідача ОСОБА_2 сина померлої було відкрито спадкову справу №2/2015 після смерті ОСОБА_4 (а.с. 23).

Крім ОСОБА_2, 20.03.2016 року з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після померлої звернувся позивач. (а.с. 62). Зважаючи на те, що позивач не надав приватному нотаріусу документів, які б підтверджували факт спільного проживання його з померлою, а також в зв»язку з тим, що заява про прийняття спадщини була подана також і сином померлої, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Заповіт на ім»я позивача від імені померлої не складався.

В зв»язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Для найкращого з'ясування всіх обставин справи в судове засідання були викликані свідки.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що познайомився з позивачем у 1970 роках. Йому відомо про те, що позивач з 1972-1973 року проживав однією сім»єю з ОСОБА_4, як потім вже пізніше він дізнався, що вони перебували у не зареєстрованому шлюбі, проте він думав, що шлюб між ними було зареєстровано офіційно. Відносини у них були як у дружини і чоловіка і так вони проживали до дня смерті ОСОБА_4 Йому також відомо, що позивач мав на праві власності квартиру по вул. Тимошенка, яку вони продали з дружиною і купили квартиру по вул. Курчатова. Також ОСОБА_1 просив позичити йому 10 000 грн. на купівлю цієї квартири, оскільки їм не вистачало коштів, він позичив йому ці кошти, розписку не брав про їх отримання, тому що вони товаришували і в ті роки було незручно це робити. Потім, через рік він віддав йому ці кошти. До 2008 року він бував у квартирі де проживав ОСОБА_1 разом з дружиною, після цього не був, але спілкувався з ОСОБА_1, який розповідав йому, що у них все добре, стосунки як у дружини та чоловіка.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що їй відомо про те, що ОСОБА_1 перебував у не зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Їй здавалося, коли вона з ними обома спілкувалася, що вони чоловік та дружина, шлюб яких зареєстровано офіційно, тільки потім вона дізналася про те, що вони знаходилися в шлюбі без реєстрації. Сина дружини ОСОБА_1 виховував як свого рідного. Також їй відомо про те, що у нього була квартира на Оболоні, яку вони з ОСОБА_4 здавали в оренду, а потім продали і купили на Троєщині. Також вона була присутня при тому, як ОСОБА_1 просив у свого товариша ОСОБА_7 в борг 10 000 грн. на ремонт квартири на Троєщині. Знає ОСОБА_1 як добропорядну людину, чоловіка який забезпечував сім»ю. Коли його дружина хворіла, він усіляко їй допомагав, піклувався про неї. Також померла дружина завжди відзивалася про свого чоловіка ОСОБА_1 дуже добре, говорила про те, що вони продали його квартиру і їм як раз вистачає коштів для купівлі іншої квартири по вул. Курчатова.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснив, що з 1968 року знає позивача, вони разом працювали на заводі. Десь з 1974 року він жив з новою дружиною. Особисто її він не бачив, але спілкувався з нею по телефону, коли телефонував ОСОБА_1 Було також таке, що вона просила його допомогти купити і привезти їжу для котів, яких у неї було дуже багато. Він бував у них в квартирі на Оболоні, в квартирі по вул. Курчатова не був. Також позивач не жалівся йому на те, що його дружина дуже хвора і не може в зв»язку з цим себе обслуговувати.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив, що з 2012 року знає ОСОБА_1 У тому ж році восени він допомагав ОСОБА_1 занести речі до його квартири і там побачив його дружину ОСОБА_4, вона була хвора, сиділа на ліжку під ковдрою. В квартирі було дуже багато котів, вона їх дуже любила. Також він допомагав знайти їй ліки, телефонував їй, говорив, що знайшов потрібні ліки, проте вони були не дешевими, тому він запитував у неї замовляти їх чи ні. ОСОБА_7 повідомив його про те, що дружина ОСОБА_1 померла, її сина, який живе в Литві на цей час в Києві не було. Його телефон дав йому ОСОБА_1 і він до нього зателефонував, оскільки не було особистих документів померлої і не можливо було вчасно вирішити питання про оформлення її поховання. Проте, слухавку взяв син ОСОБА_2 і повідомив, що він не знає номеру телефону батька. Також йому відомо про те, що ОСОБА_1 турбувався про свою дружину, утримував її, це бачили всі люди, які їх знали, він навіть не знав, що вони знаходяться не в офіційному шлюбі.

Свідок ОСОБА_11 допитана в судовому засіданні пояснила, що проживала в одному будинку з ОСОБА_1 та його цивільною дружиною по АДРЕСА_3. Вона проживає в квартирі 37, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в квартирі 44. З 1980 року знала ОСОБА_12 і до її смерті. Коли вона з нею познайомилася, то ОСОБА_13 з нею вже проживав. Останні роки до її смерті вони жили разом, проте відносини у них були не дуже добрі. Вона хворіла перед смертю, проте обслуговувала себе сама, не потребувала стороннього догляду. Вона навідувала її по сусідські, ходила на її прохання до аптеки та магазину. ОСОБА_4 говорила їй про те, що ОСОБА_1 не віддавав їй пенсію, вона сама себе матеріально утримувала. Також знає, що з 2003 року у них в квартирі жили коти, їх було дуже багато, десь тринадцять. Також ОСОБА_4 розповідала їй про те, що лікарі пропонувала їй сторонній догляд, коли вона захворіла, проте, це були лише балачки. Відомо їй і про те, що вони разом здавали в оренду квартиру на Оболоні, потім продали її і купили на квартиру на вул. Курчатова.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає про те, що він проживав з ОСОБА_4 з 1973 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, вони вели спільне господарство, підтримували шлюбні стосунки, у них був єдиний бюджет, разом вони придбали квартиру АДРЕСА_1.

Даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні і був доведений зібраними та дослідженими судом належними доказами, зокрема: довідкою форми 3, виданої КК «Центр комунального сервісу Деснянського району м. Києва» від 18.11.2015 року на квартиру АДРЕСА_1 де зареєстрованим значиться ОСОБА_1 з 05.08.2010 року як цивільний чоловік ОСОБА_4 (а.с. 55), копією заяви ОСОБА_4 до виконуючого обов»язки головного лікаря з проханням взяти на медичне обслуговування її чоловіка ОСОБА_1 від 19.05.1998 року (а.с. 84), повідомленням про призначення субсидії на ЖКП АДРЕСА_1 від 23.09.2015 року адресоване на ім.»я позивача ОСОБА_1 (а.с. 89), договором про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту системи обмеження доступу по квартирі АДРЕСА_4 від 01.03.2008 року, укладений ВАТ «ТЦД Цифрал Сервіс» та позивачем ОСОБА_1, та договором від 01.03.2008 року про виконання монтажних робіт, укладеним між тими ж особами (а.с. 92-93), договором оренди квартири по вул. Курчатова в м. Києві від 21.11.2010 року, укладений позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_14 (а.с. 95), фотокартками (а.с. 126-135), матеріалами спадкової справи, показами свідків, які у судовому засіданні повністю підтвердили факт спільного проживання однією сім"єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1973 року по день її смерті включно.

Сторонами по справі в судовому засіданні також не оспорювався той факт, що дійсно за договором дарування 16.06.2000 року позивач подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4. У вказаний період вони проживали у фактично шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу. 06 липня 2010 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 передала у власність іншій особі вказану вище квартиру. Відповідно до договору купівлі продажу від того ж 06 липня 2010 року ОСОБА_4 отримала у власність спірну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки.

З урахуванням викладеного вище суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання його та ОСОБА_4 однією сім"єю у період з 1973 року. Позивачем в прохальній частині позовних вимог не зазначено по який період, проте в судовому засіданні встановлено, що позивач та ОСОБА_4 проживали однією сім»єю по день її смерті включно.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ? частину квартиру АДРЕСА_1, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із вимогами ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об′єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім′ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім′ї.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" застосування ст. 74 Сімейного Кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

При розгляді справи встановлено, що на момент придбання спірної квартири позивач та померла ОСОБА_4 в будь-яких інших зареєстрованих шлюбах не перебували, ніяких письмових договорів між собою щодо квартири не укладали. Доказів про те, що померла перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком представник відповідача в судовому засіданні не надав, хоча і посилався, що йому це відомо зі слів його довірителя.

Оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем та ОСОБА_4 у період їх спільного проживання однією сім"єю, а саме у липні 2010 року, суд вважає, що вона є спільною сумісною власністю.

Враховуючи викладене вище та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що за позивачем повинно бути визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на частину спільного майна подружжя.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом з сином останньої відповідачем по справі ОСОБА_2 як спадкоємцем першої черги, то судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, якій через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В судовому засіданні представник позивача пояснював, що дружина позивача останні роки перед смертю знаходилася у безпорадному стані, позивач її обслуговував і утримував. Позивач в судовому засіданні на запитання суду пояснив,що ОСОБА_4 з якою він проживав однією сім»єю без шлюбу як чоловік та жінка, не знаходилася у безпорадному стані, сама себе обслуговувала, готувала їжу. Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено факту, що він протягом тривалого часу опікувався, забезпечував матеріально спадкодавця, а також те, що вона перебувала у безпорадному стані, фактично визнано, що в такому стані вона не перебувала, саме себе обслуговувала, тому вимоги позову в цій частин не підлягають задоволенню.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, факт проживання позивача з померлою однією сім′єю з 1973 року по день її смерті та факт належності квартири померлій знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та були доведені належними доказами, а тому позов ОСОБА_1 в цій частині є підставним та обґрунтованим, позовні вимоги про визнання за позивачем права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом з сином останньої відповідачем по справі ОСОБА_2 як спадкоємцем першої черги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не обґрунтовані позивачем жодним доказом, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 212-215, 256-259 ЦПК України, ст. 3, 61, 70,74 Сімейного кодексу України, ст. 328, 368, 1259,1270 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити юридичний факт проживання з 1973 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім»єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 2 664.30 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: