Постанова № 63894200, 26.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/922/16 Справа № 712/10313/16-п Головуючий по 1 інстанції Калашник В. Л. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Дмитренко М.І., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Архипенка О.А. на постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп., -

в с т а н о в и в :

Згідно з матеріалів адміністративної справи, 09.07.2016 року о 06 год.00 хв. в м. Чернігів по вул. Шевченка, 9, ОСОБА_3 керував автомобілем INFINITI FX 35 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, за допомогою приладу «Драгер» та у медичній установі - лікарні відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Архипенко О.А., посилаючись на те, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_3, без належного його повідомлення і з?ясування причин його неявки до суду, заочно постановив судове рішення, про яке йому стало відомо лише 24.11.2016 р., коли адвокат Архипенко О.А. подав заяву на ознайомлення з матеріалами справи, з якими 29.11.2016 року ознайомився та 02.12.2016 року подав апеляційну скаргу, просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.10.2016 року щодо ОСОБА_3, а провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд не повно з?ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення, справу розглянув у відсутність правопорушника чим порушив його право на захист. Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 не визнав своєї вини та вказав, що на момент перевірки працівниками поліції він не перебував за кермом автомобіля, проте, суд не перевірив вказаний факт та не встановив особу, яка фактично перебувала за кермом автомобіля. Зазначає, що судом не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення, згідно яких останній погоджувався пройти огляд на стан сп'яніння, але в закладі охорони здоров?я, у зв'язку із цим судом необ'єктивно досліджені дії працівників поліції та не з'ясовано чому працівники поліції відмовилися доставляти його до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння. В поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 йшлося лише про відмову ОСОБА_3 від проходження на стан сп'яніння з допомогою приладу «Драгер», а не про характерні ознаки на стан сп'яніння та відсутня інформація щодо особи, яка за словами ОСОБА_3 нібито дійсно була за кермом транспортного засобу на час його зупинки та складання адміністративного протоколу.

Окрім того представник ОСОБА_3 - адвокат Архипенко О.А. посилається на те, що подія правопорушення мала місце 09.07.2016 року, тобто у той час діяла норма ч.1 ст.130 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 р. №596-VIII, санкція якої не передбачала такого стягнення, яке було накладено на ОСОБА_3 відповідно до оскаржуваної постанови. Зазначає, що суд застосував до ОСОБА_3 закон, який на момент вчинення правопорушення не набув чинності.

Адвокату Архипенку О.А., який діє в інтересах ОСОБА_3, роз'яснені права передбачені ст.271 КУпАП. Клопотання не заявлено.

Заслухавши пояснення адвоката Архипенка О.А., який просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді щодо ОСОБА_3 та задовольнити подану апеляційну скаргу, заслухавши покази свідка ОСОБА_7, які повністю підтвердили покази ОСОБА_3 в частині того, що він не керував автомобілем в нетверезому стані, і що їх віз на автомобілі ОСОБА_7, дослідивши надані представником письмові пояснення ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши причини пропуску строку на апеляційне оскарження та мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважаю, що слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді щодо ОСОБА_3, а скаргу задовольнити виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, відносно якого винесено постанову не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, розгляд справи відбувся за його відсутності, копія оскаржуваної постанови ОСОБА_3 не надсилалася, а з матеріалами справи його представник ознайомився лише 29.11.2016 року.

Вважаю, що в зв'язку з викладеним, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вважаю, що суддя суду першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, та внаслідок чого виніс незаконну та необґрунтовану постанову.

В суді апеляційної інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 пояснив суду, що 08.07.2016 року у вечірній час, він зі своїми друзями: ОСОБА_7; ОСОБА_9 та його знайомою ОСОБА_8, відпочивали в закладі громадського харчування, що знаходиться по вул. Толстого в місті Чернігові, після чого за проханням друзів, посадивши за кермо автомобіля ОСОБА_7, вирішив підвезти їх додому, так як вже було близько п'ятої години ранку. Коли вони під'їхали до місця проживання ОСОБА_9 з його знайомою ОСОБА_8, то ОСОБА_7 вийшов з автомобіля, попередньо зупинивши його, так як він ним керував, а ОСОБА_3 залишився біля стоячого автомобіля і виявивши, що його телефон повністю розрядився, вирішив взяти зарядний пристрій, який знаходився в передніх лівих дверях автомобіля, і в цей момент, коли ОСОБА_3 підключав зарядний пристрій та при цьому знаходився на водійському місці, до них підійшли працівники поліції, які перевіривши достовірність реєстраційних документів та наявність водійського посвідчення, запропонували останньому пройти освідування на предмет наявності алкогольного сп'яніння на спеціальному обладнанні «Драгер». В цей час ОСОБА_7 повідомив працівникам поліції, що ОСОБА_3 не керував автомобілем і попросив їх перевірити його на предмет вживання ним алкоголю, на що отримав негативну відповідь, що їх цікавить тільки власник автомобіля. Почувши такі висловлювання з боку працівників поліції, ОСОБА_3 відмовився проходити таке освідування, вимагаючи освідувати його в закладі охорони здоров'я, але працівники поліції відмовили ОСОБА_3 в обстеженні в медичній установі і склали на нього адміністративний протокол за відмову в проходженні обстеження на місці.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в графі пояснення особи правопорушника, ОСОБА_3 зазначив, що він за кермом даного автомобіля не перебував.

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щодо відмови гр.ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння оцінюю критично, оскільки згідно пояснень ОСОБА_3 та наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснень свідка ОСОБА_7; письмових пояснень ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - ОСОБА_3 не керував автомобілем, а за кермом був ОСОБА_7 Тому, відсутні підстави для притягнення гр.. ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Тож, з досліджених матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3, які він був позбавлений можливості надати у суді першої інстанції, вбачається, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, суддя суду першої інстанції прийшов до передчасного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 10 200 грн.

Крім того, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги з приводу, що суддя суду першої інстанції застосував норму закону, яка на час вчинення адміністративного правопорушення не була чинною, оскільки станом на 09.07.2016 року (коли було складено адміністративний протокол за вчинене правопорушення) діяла норма ч.1 ст.130 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 року, санкція якої передбачала покарання у вигляді накладення штрафу на водіїв в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

На підставі вищевикладеного, постанова суду підлягає до скасування із закриттям провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити представнику ОСОБА_3 - адвокату Архипенко О.А. строк на апеляційне оскарження постанови судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2016 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Архипенка О.А - задовольнити.

Постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Дмитренко