Постанова № 63894070, 03.01.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12815/15-а

Провадження № 2а/712/12/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державна казначейська служба України про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13.11.2015 року звернулася до суду з позовом до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, посилаючись на те, що постановою адміністративної комісії № 265 від 04.11.2016р. її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. В постанові зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не оформила дозвіл на режим роботи, погоджений виконавчим комітетом Черкаської міської ради в кіоску по АДРЕСА_1 так як кіоск працює цілодобово, чим порушені п. 2.4.14, 2.4.15 Правил благоустрою м. Черкаси затверджених рішенням Черкаської міської ради від 11.11.2008 року № 4-688.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вважає постанову незаконною та безпідставною у зв'язку з порушенням відповідачем норм матеріального та процесуального права, оскільки, не була присутня на засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Вказану постанову позивачка отримала 06.11.2015 року поштою. Вважає склад адміністративної комісії неправомочним, оскільки до нього входять працівники структурних підрозділів Черкаської міської ради. Також вважає, що погодження графіку роботи торгівельного об'єкта встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а також процедури такого погодження чинне законодавство для неї, як фізичної особи підприємця, не передбачає.

Вказуючи на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення та порушення порядку притягнення її до адміністративної відповідальності, просить суд скасувати постанову №265 від 04.11.2016р., закрити провадження по справі та стягнути на її користь витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., судові витрати покласти на відповідача - Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 позов підтримали та просили його задоволити з зазначених в ньому підстав.

Представник відповідача Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради та виконавчого комітету Черкаської міської ради - ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, вважаючи при цьому правомірними дії адміністративної комісії на час винесення постанови. В наданому суду письмовому запереченні зазначив, що як вбачається з матеріалів справи позивач вимагає скасувати постанову про адміністративне стягнення, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Черкаської міської ради, так як відповідач - Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради не є органом який виніс оскаржувану постанову та на нього не покладено обов'язку здійснювати матеріальне забезпечення адміністративної комісії та нести матеріальну відповідальність за діяльність адміністративної комісії, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, вказував, що оскільки позивачкою були порушені п.2.4.14, 2.4.15 Правил благоустрою міста Черкас, затверджених рішенням ЧМР, якими передбачено отримання дозволу на режим роботи об'єкта торгівлі, до неї правомірно застосовано стягнення, передбачене ст.152 КУпАП.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Постановою адміністративної комісії № 265 від 04.11.2016р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу 1700 грн. за ст.152 КУпАП України, як фізичну особу-підприємця за правопорушення, яке полягало у не оформленні дозволу на режим роботи кіоску по АДРЕСА_1 погодженого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, так як кіоск працює цілодобово, чим порушені п. 2.4.14, 2.4.15 Правила благоустрою м. Черкаси затверджених рішенням ЧМР від 11.11.2008 року № 4-688.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови був протокол про адміністративні правопорушення № 274 від 01.10.2015р., яким в 11-35 годин зафіксовано факт відсутності дозволу на режим роботи погодженого виконавчим комітетом Черкаської міської ради в АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанови. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи. яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщання про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Постанова та протокол про притягнення до адміністративної відповідальності складені у відсутність позивача. Разом з тим, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1800189889593, з якого вбачається, що воно вручено особисто позивачу.

Вирішуючи питання стосовно законності постанови суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до пп. 4 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 10, 12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15. 06. 2006 р. № 833, суб'єкти господарської діяльності всіх форм власності, які займаються торгівельною діяльністю повинні забезпечити відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці. На фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи.

Режим роботи торговельного об'єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування (п.13 Порядку №833).

Позивача було притягнено до відповідальності за порушення Правил благоустрою міста Черкаси, а саме за те, що її кіоск працював без відповідного погодження графіку роботи.

За змістом такий дозвіл (погодження), є дозвільним документом у розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Стаття 1 цього Закону дає наступне визначення: "документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності".

Частина 1 статті 4 даного Закону визначає, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Такий перелік затверджено Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" №3392-VІ від 19.05.2011 р.

Стаття 1 цього Закону забороняє вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання, яких не передбачена законом та які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. А також передбачає, що встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися лише шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Тобто, перелік дозвільних документів, наведений у Законі N93392 є вичерпним. Варто зазначити, що дозвіл або погодження на встановлення цілодобового режиму роботи кіоску у даному переліку відсутній.

З точки зору повноважень органів місцевого самоврядування, варто звернути увагу на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст.23 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Згідно ч.3 ст 140 Конституції України органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частина 3 ст. 23 Господарського кодексу України визначає, що правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (ч. 4 ст. 23 ГКУ).

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч. 1 статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У п. 44 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Пп. 1 п. б ст. 30 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Пунктами 4, 5 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Отже, орган місцевого самоврядування, орієнтуючись на потреби населення, може встановлювати певний режим роботи підприємств сфери обслуговування, але за умови погодження з власниками цих підприємств.

Тобто, орган самоврядування має погоджувати з власниками режим роботи на певній території. Крім того, ця норма не надає місцевій владі жодних дозвільних повноважень. Тому вимоги щодо його отримання є безпідставними, так як і безпідставним є притягнення до адміністративної відповідальність за роботу об'єкта торгівлі без погодження графіку роботи.

Виходячи з визначення "дозвільної системи у сфері господарської діяльності" відносини між органами сільських, селищних, міських рад щодо погодження режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування з суб'єктом господарювання (власником таких об'єктів) не підпадають під дію Закону про дозвільну систему, оскільки такі відносини не можуть бути пов'язані з одержанням будь-яких документів дозвільного характеру.

Крім того, варто зазначити, що погодження на встановлення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19.05.2012 № 3392-ІV, відсутнє.

Процедура такого погодження чинним законодавством не передбачена.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями позивача та її представника про незаконність постанови та відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивачки.

Враховуючи викладене, постанову по адміністративній справі від 04.11.2015 року відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП необхідно скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягають до часткового задоволення.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 87 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № VI- 14/170 від 24.09.2010 року було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно п.3.1 Договору вартість послуг Адвоката складає 5000 грн.

Здійснення даних витрат підтверджується квитанцією б/н від 19.01.2016 року.

Згідно ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом (ч. 1). У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України (ч. 2). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3).

Положеннями ст. 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закон №4191) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року N 704-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», згідно ст. 8 якого з 01 вересня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1378 гривень, у зв'язку із чим розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн. (40%) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Враховуючи те, що адвокат не брала участі у судових засіданнях, не знайомилася з матеріалами справи, суд бере до уваги з калькуляції витрат, які складені між адвокатом та позивачем 2 (дві) години за підготовку адміністративного позову до суду, як вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.

Інші дії, вказані в калькуляції (вивчення нормативного матеріалу, надання консультацій, вивчення первинних документів, складання додаткових пояснень) суд не вважає вчиненням процесуальних дій поза судовим засіданням, які підлягають компенсації відповідно до норм Закону №4191.

А тому, виходячи із встановлених обставин, керуючись ст. 90 КАС України до стягнення з відповідача Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради на користь позивача підлягають витрати на надання правової допомоги у розмірі (1378 грн./40%) х2 = 1102,40 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9-11, 12, 17, 69-71, 90,94, 158-163, 167, 171-2 КАС України, ст.ст. 255, 268, 283-284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №265 від 04.11.2015 року, винесену адміністративною комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 гривень за порушення 152 КУпАП.

Провадження по справі закрити.

Стягнути з Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради витрати на правову допомогу в розмірі 1102, 40 гривень. ( тисяча сто дві гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови, в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Головуючий: Т.Є. Троян