Рішення № 63888483, 19.12.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4378/15-ц

Номер провадження 2/489/77/16

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_3 комітету Миколаївської міської ради (далі-відповідач 2), ОСОБА_4 (далі-відповідач 3), треті особи - Миколаївська міська рада, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції в Миколаївській області, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу та інших договорів недійсними,

встановив

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним було придбано за договором купівлі-продажу частку квартири загального заселення в результаті чого, він став власником і користувачем допоміжних приміщень, які відносяться до даного будинку. Вказує, що йому стало відомо про те, що відповідач отримав за договором дарування 8/100 часток вказаних допоміжних приміщень. Позивач зазначає, що такі допоміжні приміщення є власністю жителів будинку, а тому приватизації, обміну чи продажу не підлягають.

Позивач просив суд скасувати договір дарування від 02.12.2009 8/100 часток дарування (а також всі інші договори відчуження-придбання) нежитлових підвальних приміщень за адресою: вул. Чигрина, 248 в м. Миколаєві.

Ухвалою суду від 11.11.2015, занесеною до журналу судового засідання до участі у справі в якості третьої особи залучено Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції в Миколаївській області.

Ухвалою від 12.01.2016 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_3 комітет Миколаївської міської ради та ОСОБА_4.

11.03.2016 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 26.04.2016 в задоволенні клопотання про уточнення позовних вимог відмовлено.

Позивач в судове засідання 19.12.2016 не з'явився, в попередніх засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити. До суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_3 комітету Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, в попередніх засіданнях позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог.

Треті особи в судове засідання представників не направили, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2011 є власником кімнати в квартирі спільного заселення №14 по вул. Чигрина, 248 в м. Миколаєві.

Згідно договорами купівлі-продажу від 16.09.2004, 09.10.2004, 28.03.2003, договором дарування від 21.05.2004, свідоцтвом про право власності від 24.03.2003 ОСОБА_7 Ю, ОСОБА_8, територіальна громада м. Миколаєва в особі ММР є співвласниками нежитлових приміщень по вул. Чигрина, 248 у м. Миколаєві.

Відповідно до рішення Виконкому Миколаївської міської ради від 28.07.2006 року за № 1326 «Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності фізичним та юридичним особам», яким, у тому числі: 1. встановлено ідеальні частки та оформлено право власності фізичним та юридичним особам на житлові та нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: вул. Чигрина, 248 ОСОБА_7 21/100; ОСОБА_9 9/100; ОСОБА_8 10/100; територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради 60/100.

Відповідно до договору дарування від 02.12.2009 ОСОБА_4 передав у дар, а ОСОБА_6 прийняла у дар 8/100 часток нежитлових приміщень підвалу, що розташований за адресою: вул. Чигрина, 248 в м. Миколаєві.

ОСОБА_4 належало 8/100 частки приміщення №7, №7' загального користування за адресою: вул. Чигрина, 248 в м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 02.12.2008.

Відповідно до рішення від 18.09.2008 №27/55 Миколаївська міська рада надала дозвіл на відчуження підприємствам, установам та організаціям комунальної власності територіальної громади міста на відчуження через біржу в установленому законом порядку індивідуально визначеного майна, яке перебуває на їхньому балансі.

Згідно з наявними в матеріалах справи заявами від імені ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ними підтверджено, що відомо про факт продажу ОСОБА_4 8/100 часток спірного приміщення. Від права привілейованої купівлі вказаної частки відмовилися.

Згідно з наказом від 01.12.2008 №69 затверджено висновок експерта і вартість 8/100 частки нежитлових приміщень по вул. Чигрина, 248 в м. Миколаєві у розмірі 20400,00 грн.

Відповідно до наказу від 01.12.2008 №68 наказано провести відчуження способом "викуп" об'єкта - 8/100 часток нежитлового приміщення по вул. Чигрина, 248 в м. Миколаєві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що він, будучи співвласником квартири спільного заселення, має право користуватись і допоміжними приміщеннями.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто передачу їм у власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 10 вказаного Закону власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України в рішеннях від 2 березня 2004 року у справі № 1-2/2004 та від 9 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 дав офіційне тлумачення положень статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

За таких обставин, спірне підвальне приміщення не може бути самостійним об'єктом права комунальної власності. Тому видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно виконавчим комітетом ММР від 21.11.2008 серії САС №230754 територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з подальшим відчуженням останньою спірних приміщень за договором купівлі-продажу суперечить наведеним вище положенням законодавства і порушує права позивача.

З наведених вище норм Закону слідує, що допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією квартир. Тобто, позивач, будучи співвласником квартири №14 спільного заселення, одночасно набув права власності і на підвал будинку.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними "правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до п. 10 вказаної постанови не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Тобто, в даному випадку для захисту порушеного права позивача достатньо буде визнати недійсним правочин, за яким спірні 8/100 часток нежитлових приміщень перейшли до відповідача ОСОБА_4 Оскільки інші договори є наступними після вчинення спірного договору купівлі-продажу додаткове визнання їх недійсними не потребується, а позивач може захистити своє право шляхом пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного або недобросовісного володільця.

Суд, розглядає справу в межах заявлених вимог, та приходить до висновку, що в даному випадку необхідно для захисту порушеного права позивача визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна від 02.12.2008.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 57, 158, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу та інших договорів недійсними - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна від 02.12.2008, укладений між Територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, з одного боку та ОСОБА_4, з іншого боку, та зареєстрований в реєстрі за №4923, про купівлю-продаж 8/100 часток нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 248.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 комітету Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір по 121,8 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв