Рішення № 63887502, 03.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2017Справа №910/19293/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2простягнення 11604,57 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму страхового відшкодування у розмірі 11604,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0892511.104 від 14.09.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у розмірі 34170,00 грн власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2853516, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 33670,00 грн (з вирахуванням франшизи за полісом) покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку сплачено лише 22065,43 грн, решту суми відшкодування (у розмірі 11604,57 грн) позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/19293/16, залучено до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та призначено розгляд справи на 23.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 розгляд справи було відкладено на 03.01.2017.

28.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що при здійсненні розрахунку суми відшкодування позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.

29.12.2016 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому позивач, серед іншого, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 03.01.2017, представники сторін не з'явилися.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Третя особа представників в судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалась.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.09.2015 між Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №046.0892511.104 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки Toyota, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

16.12.2015 близько 23 год. 03 хв. в місті Києві по вул. Костянтинівській сталася ДТП, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_2, рухався по трамвайним коліям попутного напрямку та здійснив перестроювання у праву смугу руху, не надавши перевагу автомобілю Toyota, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого відбулося зіткнення обох автомобілів, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п.10.1, 10.3, 11.8 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Подільського районного суду м.Києва від 15.01.2016 у справі №758/14905/15-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхових актів №2143.206.15.02.01 від 03.02.2016, №2143.206.15.02.02 від 19.02.2016, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначених вказаними актами, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 34170,00 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що підтверджується платіжними дорученнями №2276 від 10.02.2016 на суму 25227,50 грн та №3444 від 24.02.2016 на суму 8942,50 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» перейшло в межах суми 34170,00 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Подільського районного суду м.Києва від 15.01.2016 у справі №758/14905/15-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Toyota, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2, станом на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2853516.

Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних, наданою Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, договором (полісом) № АЕ/2853516 передбачено, що франшиза становить 500,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №046.0892511.104 від 14.09.2015 у розмірі 34170,00 грн.

В той же час, до правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем у даній справі підлягають застосуванню положення ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як спеціальних норм, що регулюють питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом враховується, що розмір страхового відшкодування, здійсненого позивачем потерпілій особі визначається Законом України «Про страхування» та договором добровільного страхування та має відповідати фактичній вартості відновлення транспортного засобу.

Водночас, обсяг відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений законом таким, що розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не позбавляє права особу, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, звернутись з позовом до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 у справі №910/3772/16.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи наявний звіт №685 про оцінку автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, складений 22.12.2015 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Екліс». Замовником оцінки виступав позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування».

Відповідно до вказаного звіту, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу - автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу при спірному ДТП складає 24536,29 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 24536,29 грн.

Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_3 Toyota, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (у розмірі 24536,29 грн), визначені полісом № АЕ/2853516 розміри франшизи (500,00 грн) та ліміт відповідальності, відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24036,29 грн (24536,29 грн мінус 500,00 грн франшизи за полісом).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, за спірним страховим випадком відповідачем на рахунок позивача було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22065,43 грн.

Решти суми відшкодування - у розмірі 1970,86 грн сплачена відповідачем не була.

Наявності у відповідача зобов'язання з оплати решти заявленої до стягнення суми страхового відшкодування (у розмірі 9633,71 грн) позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 1970,86 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м.Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44, ідентифікаційний код 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160, м.Київ, проспект Соборності, будинок 19, ідентифікаційний код 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн 86 коп. та судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.01.2017

Суддя Ю.М. Смирнова