Постанова № 63887383, 26.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р. Справа № 904/5253/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 дов. № 01-16/юр/3210 від 25.04.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3266 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. у справі № 904/5253/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис"

до Акціонерної компанії "Харківобленерго"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. (головуючий суддя Пономаренко Т.О., судді: Калініченко Н.В., Аюпова Р.М.) позов Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про визнання договору недійсним задоволено. Визнано недійсним договір банківського рахунку №1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року, укладений між Акціонерною компанією "Харківобленерго", в особі голови правління ОСОБА_2, та Акціонерним комерційним банком "Базис", в особі директора Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_3 Стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Відповідач, АК "Харківобленерго", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2016р. у справі № 904/5253/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 19.12.2016 року.

В судовому засіданні 19.12.2016 року представник позивача зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засідання 19.12.2016р. було оголошено перерву до 26.12.2016р. об 12:45 год.

В судовому засіданні 26.12.2016р. представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в дане судове засідання не зявився, 26.12.2016р. на адресу суду від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з його перебуванням у службовому відрядженні.

Судова колегія, розглянувши дане клопотання позивача, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. До того ж, як зазначено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (Клієнт), в особі Голови Правління ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком "Базис", який в подальшому змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис" (Банк), в особі Директора Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_3, був укладений Договір банківського рахунку №1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року (надалі - Договір), предметом якого є відкриття Банком Клієнту поточного рахунку в українській гривні № 260033011272 відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

В пункті 7.1 договору зазначено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років.

Позивач вважає, що директор Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_3 не мав повноважень 21 вересня 2007 року укладати та підписувати вищевказаний договір, тому звернувся до господарського суду Харківської області про визнання недійсним Договору банківського рахунку 1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на положення статей 95, 203, 215, 227, 239, 246, 247 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Договір банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року підписаний Директором Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_3 без відповідних повноважень на здійснення правочину від імені особи, яку він представляє, тому, наявні підстави для визнання цього договору недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно зі ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошті день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку даного виду договорів.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить ст. 180 Господарського кодексу України.

Договір банківського рахунку укладений в письмовій формі, містить всі істотні умови, з боку позивача підписаний директором першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_4, тобто, уповноваженою особою, на підставі положення про філію та довіреності рег. від 26.04.2004 № КПД-1649.

На виконання умов договору кожна із сторін здійснила дії, зокрема, позивач відкрив поточний рахунок та здійснював його розрахунково-касове обслуговування, а відповідач сплачував кошти за виконані позивачем операції і надані послуги, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Таким чином, спірний договір є укладеним, сторонами виконувався, позивач протягом дії цього договору користувався коштами, що належать АК "Харківобленерго", за що відповідно до умов цього договору сплачував відсотки, які позивач нараховував самостійно.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що директор Першої Харківської філії ОСОБА_3 укладав договір банківського рахунку від 21.09.2007 р. № 1272/3-3/2/21/09 без відповідних повноважень, але це не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься копія довіреності від 27.09.2005 р. № КПД-4857, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського округу ОСОБА_5, строк дії якої становить 3 роки - до 27.09.2008р.

Вказаною довіреністю голова правління АКБ "Базис" ОСОБА_6 уповноважила директора Першої Харківської філії ОСОБА_3В вчиняти правочини від імені банку за всіма питаннями, пов'язаними з господарсько-фінасовою діяльністю Першої Харківської філії АКБ "Базис" та для виконання цієї довіреності ОСОБА_3 наділяється правом укладати, змінювати, припиняти у встановленому законом порядку всі цивільно-правові договори з українськими юридичними та фізичними особами, передбачені законодавством України, або хоча і не передбачені, але не суперечать законодавству України.

Оскільки договір банківського рахунку був укладений 21.09.2007р., а строк дії вказаної довіреності встановлений до 27.09.2008р., а тому, директор Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_3 мав повноваження на укладання договору банківського рахунку, а відтак, підстави для визнання договору банківського рахунку недійсним були відсутні.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 р. по справі № 904/3715/16 (копія міститься в матеріалах справи) стягнуто з ПАТ "АКБ "Базис" кошти в сумі 1 613 310,13 грн. Вказане рішення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. залишено без змін, а отже, набрало законної сили.

Також, судова колегія зазначає, що ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки, які від представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цієї особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступним схваленням спірного договору є відкриття відповідачу поточного рахунку в українській гривні № 260033011272 та здійснення його розрахунково-касового обслуговування, нарахування відсотків за користування тимчасово вільними коштами та договірне списання коштів за його обслуговування протягом дії Договору.

Позивач неодноразово надавав АК "Харківобленерго" довідки про наявність поточних рахунків в Першій Харківській філії АКБ "Базис", зокрема, довідки від 16.05.2012 № 552, від 23.08.2007 № 1662, від 19.10.2009 № 1629 та від 26.01.2010 № 119.

Таким чином, враховуючи, що позивач упродовж тривалого часу виконував умови договору банківського рахунку №1272/3-3/2/21/09 від 21 вересня 2007 року, даний договір банківського рахунку укладений в письмовій формі, містить всі істотні умови, з боку позивача підписаний уповноваженою особою - директором першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_4, тому підстави для визнання його недійсним відсутні. У звязку з чим, позовні вимоги позивача ПАТ "АКБ "Базис" задоволенню не підлягають.

Що стосується застосування в даній справі строку позовної давності, то судова колегія зазначає, що відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування при вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи з наведеного, враховуючи факт відсутності порушення прав позивача оспорюваним ним правочином (договором банківського рахунку №1272/3-3/2/21/09 від 21.09.2007 р.), слід відмовити у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. у справі № 904/5253/16 підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. у справі № 904/5253/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. у справі № 904/5253/16 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (84500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19358916) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.