Ухвала суду № 63886963, 03.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.01.2017Справа № 904/12417/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1, м.Київ

до приватного акціонерного товариства "F & C REALTY", м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "F & C REALTY" про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №1093м-01-06 від 05.07.2006, яка станом на 01.11.2016 складає 124604234,74грн. звернути стягнення на нежитлове вбудоване приміщення розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, проспект Карла Маркса, будинок 14, приміщення 2, загальною площею 77,6 кв.м., згідно Іпотечного договору №1677И/0806 від 29.08.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № з-887 з наступними змінами та доповненнями, укладеного між приватним акціонерним товариством "F & C REALTY" та публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", шляхом передачі у власність зазначеного майна публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про мультивалютну кредитну лінію №1093м-01-06 від 05.07.2006, між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір №1677И/0806 від 29.08.2006.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань з повернення кредитних коштів, позивач звернувся до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі майна у власність публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит".

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - приватного акціонерного товариства "F & C REALTY" - м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.18-А.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено загальні правила територіальної підсудності, тобто розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ за територіальною ознакою.

Відповідно до частини другої статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

В силу положень частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Предметом даного позову є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, отже даний спір виник при виконанні господарських договорів та, згідно вищенаведених положень статті 15 Господарського процесуального кодексу України, має розглядатись за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на те, що відповідачем у даній справі є юридична особа, місцезнаходженням якої є м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.18-А, суд вважає за необхідне направити дану справу за територіальною підсудністю - до господарського суду міста Києва.

Водночас суд звертає увагу позивача, що частиною другою статті 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

При цьому, до позовів про права на нерухоме майно в контексті цієї статті відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільний кодекс України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України), тощо.

Разом з тим, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

З аналізу статті 16 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності на іпотечне майно, якщо обов'язок його передати ґрунтується на договорі, не є віндикаційним, оскільки підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ґрунтується на невиконанні договірного зобов'язання щодо сплати кредитних коштів та, у зв'язку з цим, зверненням стягненням на предмет іпотеки, тобто метою даного позову не є захист речового права власника на спірне іпотечне майно.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2015 у справі № 910/4096/15-г.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що територіальна підсудність зазначеної справи має визначатися за місцезнаходженням відповідача, який знаходиться в м. Київ, а отже справа підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарський суд вказує, що при первісному поданні даної позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області ухвалою від 05.12.2016 по справі №904/11259/16 вирішено надіслати матеріали позовної заяви за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "F & C REALTY" про звернення стягнення на предмет іпотеки за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В).

Станом на 03.01.2017 ухвала від 05.12.2016 по справі №904/11259/16 є дійсною та чинною, а отже взята господарським судом до уваги при розгляді матеріалів даної позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 17, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Надіслати матеріали позовної заяви за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "F & C REALTY" про звернення стягнення на предмет іпотеки за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В).

Суддя ОСОБА_3