Рішення № 63885637, 26.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2476/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Голованя А.М., Мурашко С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконуючого обовязки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання незаконною та скасування постанови, зобовязання видати свідоцтво про право на спадщину за законом за апеляційною скаргою Долинської державної нотаріальної контори на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 6 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні2016рокуОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що16 вересня 2010 року помер її батько - ОСОБА_5, та після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Соснова (колишня назва вулиці - Калініна), 11, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, який належав останньому на праві власності. Спадкоємцями першої черги, в порядку спадкування за законом, на вказане спадкове майно є вона - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який відмовився від прийняття спадщини. Вона у встановлений строк подала заяву про прийняття спадщини. На її зверненнядо Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 виконуючий обовязки державного нотаріуса ОСОБА_3 відмовив їй у видачі такого свідоцтва з тих підстав, що договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Соснова (Калініна), 11, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, на підставі якого спадкодавець набув право власності на це мано не відповідає передбаченій законом нотаріальній формі. Вона вважає відмову нотаріуса неправомірною.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 6 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано незаконною та скасувано постанову виконуючого обовязки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 червня 2016 року № 275/02-31; зобовязано державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 16 вересня 2010 року, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Соснова (Калініна), 11, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область.

В апеляційній скарзі Долинська державна нотаріальна контора просить рішення суду першої інстанції скасувати як постановлене при неповному з`ясуванні обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, із порушеннямвимог матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог. Зокрема вказує на те, що виконуючий обовязки державного нотаріуса не є належним відповідачем у справі, судові витрати стягнуті з Державної нотаріальної контори, яка не залучалася до участі у справі. Крім того суд невірно застосував норми матеріального права, оцінюючи правовстановлюючий документ на підставі якого позивач просив видати свідоцтво про право на спадщину.

Сторони, повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, але в судове засідання не зявилися.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 305 ЦПК Українинеявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

У звязку з неявкою у судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2ст. 197 ЦПК).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Долинської державної нотаріальної контори, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини та факти у справі:

16 вересня 2010 року у м. Долинській Долинського району Кіровоградської області помер ОСОБА_5, який за життя постійно проживав за адресою: вул. Соснова (Калініна), 11, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область.

Цим майном ОСОБА_5 володів на підставі договору купівлі-продажу від 8 грудня 2000 року, укладеного між членами тавотної біржі ОСОБА_6 і ОСОБА_5

Договір зареєстровано у Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості», а 27 березня 2001 року зареєстрований в обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації» за № 274/11 (а. с. 8).

Після смерті ОСОБА_5 16 вересня 2010 року відкрилась спадщина.

17 січня 2011 року заяву до Долинської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 подала ОСОБА_2

Спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_4 спадщину не прийняв (а.с. 78).

3 липня 2015 року позивачу по справі видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку сільгосппризначення на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Постановою виконуючого обовязки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_3 № 275/02-31 від 15 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Соснова (Калініна), 11, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, з тих підстав, що цей житловий будинок належить спадкодавцю відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого 8 грудня 2000 року у Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості» за № 498/00, однак нотаріально не посвідчений, що має наслідком недійсності цього правочину (а. с. 9).

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про те, що дії виконуючого обовязки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_3 щодо відмови у видачі позивачці ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належав спадкодавцю ОСОБА_5, суперечать змісту ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Правил державної реєстрації обєктів нерухомого майна, а тому цей позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Проте, з такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі.

Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві.

Відповідач особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав, свобод чи інтересів або особа на яку в силу закону чи договору покладається обовязок відповідати за таке порушення.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України,на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.

Як зазначено у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України№ 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси(ч. 1, 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Заміна неналежного або залучення належного відповідача у справу на стадії апеляційного перегляду чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржують ся до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно ст. 1 цього Закону нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ст. 3 Закону).

Згідно ст. 17 Закону державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати. Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Призначення на посаду державного нотаріуса і завідуючого державною нотаріальною конторою та звільнення з посади провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином Закон прямо не встановлює хто саме є відповідачем у справі про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії, але виходячи із системного аналізу змісту ст. ст. 1, 3, відповідних статей Глави 2 (зокрема ст. 17), Глави 3 Закону України «Про нотаріат» можна дійти висновку, що відповідачем у такій справі може бути приватний нотаріус, який відмовив у вчинені нотаріальної дії, або державна нотаріальна контора у якій працює державний нотаріус, який відмовив у вчинені нотаріальної дії. Останній випадок зумовлений тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Такий підхід до визначення належного відповідача у такій категорії судових справ склався у національних судах і знайшов своє відображення в п. 16 узагальнення ВССУ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні», прийнятого до уваги Пленумом ВССУ (постанова № 2 від 7 лютого 2014 року)..

Проте при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував таке:

вказаних норм законодавства та судову практику їх застосування;

що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину позивач звернулася до Долинської державної нотаріальної контори, а відмовив у його видачі виконуючий обовязки державного нотаріуса вказаної нотаріальної контори. При цьому суд не перевірив статус та повноваження виконуючого обовязки державного нотаріуса;

не навів мотивів з яких з яких виходив вважаючи, що саме виконуючий обовязки державного нотаріуса має відповідати за позовом;

неправильно вирішив питання про склад осіб, яким належить приймати участь у справі і не обговорив питання щодо заміни неналежних відповідача, а за відсутності на це згоди позивача - про залучення Державної нотаріальної контори в якості співвідповідача;

стягнув судові витрати з Долинської державної нотаріальної контори, яка до участі у справі не залучалася.

За таких обставин ухвалене судом рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.

Зважаючи, що на стадії апеляційного розгляду справи суд не може замінити неналежного відповідача або залучити до участі у справі співвідповідача, а особа, яку позивач визначив відповідачем - виконуючий обовязки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, не може самостійно відповідати за позовом. Колегія суддів дійшла висновку, що позов предявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в позові.

З таких обставин рішення суду першої інстанції. яке переглядається. Підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Долинської державної нотаріальної контори задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до виконуючого обовязки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови, зобовязання видати свідоцтво про право на спадщину за законом відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: