Ухвала суду № 63885119, 27.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 206/2902/15-к Справа № 206/2902/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Грицаюк Н. М. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія

У Х В А Л А

27 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.,

суддів Мудрецького Р.В., Іванової А.П.,

за участю секретаря Шемета Ю.С.,

прокурора Харів Н.А.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040030000283, за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2016 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України,

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у м. Дніпропетровську, громадянка України, з вищою освітою, одружена, приватний підприємець, проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,-

засуджена за ч.1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю в 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч.1ст. 76 КК України. Цивільний позов потерпілих задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 28198 грн. гривень 78 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за те, що вона 02 травня 2015 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21123», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухалася у м. Дніпропетровську по Південному мосту у напрямку вул. Гаванської. На шляху руху, при з'їзді з Південного мосту на вул. Гаванську, ОСОБА_3, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи злочинну самовпевненість, крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг із другорядної дороги не надала мотоциклу НОМЕР_2, під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_5, який наближався до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі, зліва направо за напрямком руху, в результаті чого допустила з ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної події водію ОСОБА_5 та його пасажиру ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження, а саме:

-ОСОБА_5 у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна лобної області праворуч; відкритого перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням відламків, саднин пахової області праворуч, які відносяться згідно судово-медичної експертизи № 2323е від 21.05.2015 року до середного ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день), на підставі п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

-ОСОБА_4 у вигляді: відкритого 1-го Б ступеню уламкового перелому метафазу обох кісток лівої гомілки зі зміщенням відламків, рани верхньої третини лівої гомілки по передній її поверхні; травматичного відриву нігтьової пластини 1-го пальця правої ступні; саднини лівої половини грудної клітини та лівої бокової стінки живота, обширної саднини лівого стегна, які відносяться згідно судово-медичної експертизи № 2319е від 20.05.2015 року до середного ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день), на підставі п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

Згідно судово-автотехнічної експертизи № 70/27-315 від 26.05.2015 року, порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилися в тому, що ОСОБА_3, управляючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-21123», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не виконала вимоги п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які свідчать: п.16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»; дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»: «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі», -невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В апеляціях:

перший заступник прокурора Дніпропетровської області Сосков Р.М. просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.

захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, призначити обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами строком. Також апелянт просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати та направити цивільний позов до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.В. і просив її задовольнити, позицію обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2, які, кожен окремо, просили задовольнити апеляцію захисту, перевіривши матеріали провадження в межах поданих апеляцій, обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає за необхідне вищезазначені апеляції задовольнити частково з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який вона засуджена, кваліфікація її дій за ч.1 ст.286 - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, учасниками судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи, підтверджені відповідними документами, а саме показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.05.2015 року з фототаблицею, висновком експерта № 2323е від 21.05.2015 року, про те що у ОСОБА_5, висновком експерта № 2319 е від 20.05.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_4, протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2015 року за участі ОСОБА_3 із схемою до протоколу, відповідно до якого остання на місці показала про обставини скоєного 02.05.2015 року близько 16:20 год ДТП, висновком експерта № 70/27-315 від 26.05.2015 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля "ВАЗ-21124" ОСОБА_3 повинна була діяти згідно вимог п.16.11 і дорожнього знаку 2.1 додатка № 1 Правил дорожнього руху.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та зі звільненням від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі на підставі ст.. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинення вищезазначеного злочину суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3, яка раніше не судима, працює приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, 2010 року народження, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст..75 КК України з випробуванням, з чим колегія суддів не може погодитись та вважає за необхідне задовольнити апеляційні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.В. в частині неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у вигляді обмеження волі з огляду на наступне.

Хоча диспозицією ч. 1 даної статті і передбачено покарання у виді обмеження волі, в даному випадку суд під час ухвалення обвинувального вироку при призначенні покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України порушив норми чинного законодавства, обравши саме цей вид покарання щодо обвинуваченої, оскільки у відповідності до ст..ст. 60,61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, а згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Отже, враховуючи вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання з призначенням обвинуваченій ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 286 КК України - у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п'ять тисяч сто гривень, а також зменшення строку позбавлення права керування транспортними засобами з 2 років до 1 року.

Що ж стосується доводів захисту про те, що дане судове рішення в частині вирішення цивільного позову є незаконним, необгрунтованим та невмотивованим, а отже підлягає поверненню до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілі понесли підтверджені витрати на лікування в розмірі 28198 грн. 78 коп., зазнали фізичних та душевних страждань, пов'язаних з порушенням звичного способу життя та проходженням лікування.

Такі обставини об'єктивно, з дотриманням вимог чинного законодавства були враховані судом при визначенні обсягу задоволення заявлених потерпілими вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а тому з рішенням суду в цій частині колегія суддів погоджується.

З урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілих, тяжкості заподіяних травм, наслідки тілесних ушкоджень, достовірності вимушених змін в життєвих стосунках потерпілих, а також з урахуванням майнового стану обвинуваченої, керуючись принципами розумності, зваженості і справедливості, суд стягнув з обвинуваченої на користь потерпілих моральну шкоду у розмірі 20000 грн. кожному, та стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 28198 грн. гривень 78 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. На переконання колегії суддів, розмір задоволених судом вимог в повній мірі відповідає понесеним потерпілими моральним та матеріальним втратам.

Враховуючи те, що суд цілком дотримався вимог закону під час вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні, вважати необґрунтованим визначений судом порядок стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, колегія суддів не може.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції вироку в частині вирішення цивільного позову, та вважає доводи захисту в цій частині, викладені в апеляції, такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.В. та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні відповідно до норм чинного законодавства.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ч.2, ст.404, ст.405, ст.407, ст.408, ст.409, ст.413, ст.419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.В. та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2016 року - змінити в частині призначеного покарання.

ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

___ _____ ______

Г.П. Слоквенко Р.В. Мудрецький А.П. Іванова