Рішення № 63884435, 29.12.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/555/16

№ 2/183/1024/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про вселення в будинок та реєстрацію, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

до суду звернулись з позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, в якому просили вселити їх в житловий будинок №7 по провулку Жданова (вул.Малютіна) в м.Новомосковську Дніпропетровської області та зареєструвати ОСОБА_1 в житловому будинку. В обґрунтування позову посилались на те, що відповідач є колишнім чоловіком ОСОБА_3, батьком ОСОБА_1 та власником будинку №7 по провулку Жданова (вул.Малютіна) в м.Новомосковську Дніпропетровської області. ОСОБА_3 одноособово користується будинком №7 по провулку Жданова (вул.Малютіна) в м.Новомосковську Дніпропетровської області. ОСОБА_6, зареєстрована з 19 лютого 1998 року по провулку Жданова, 7 (вул. Малютіна) в м.Новомосковську Дніпропетровської області. Колишній власник будинку - ОСОБА_7, 23 травня 2013 року звертався з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинку №7 по провулку Жданова (вул..Малютіна) в м.Новомосковську Дніпропетровської області. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року судом відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 ОСОБА_6 протягом періоду не проживання в будинку, намагається вселитися в будинок, тому що це її постійне місце проживання. Колишній власник будинку ОСОБА_1, померлий 15 січня 2015 року, а потім відповідач не дали ОСОБА_3 вселитись в будинок і остання вимушена звернутись з позовом до суду. ОСОБА_1 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Малютіна) в м. Новомосковську Дніпропетровської області разом з своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_3 01 вересня 2011 року була знята з реєстрації в м. Дніпропетровськ в гуртожиток по місцю навчання в Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_8, де була зареєстрована на весь час навчання, внаслідок чого має право на проживання і реєстрацію в будинку №7 по провулку Жданова (вул. Малютіна) в м. Новомосковську Дніпропетровської області. Звернувшись до батька - ОСОБА_3 з проханням про вселення в будинок та реєстрацію в ньому ОСОБА_1 отримала відмову, внаслідок чого, посилаючись на тимчасову відсутність за місцем реєстрації внаслідок свого навчання, просить зареєструвати її в будинок та вселити в нього.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Вказуючи, що на час розгляду справи позивач не має власного житла та місця постійного проживання, через що не може працевлаштуватися на роботу. З реєстрації в будинку №7 по провулку Жданова (вул.Малютіна) 7 в м.Новомосковську Дніпропетровської області, в якому її прописав її дідусь та батько ОСОБА_3, вимушена була знятися через необхідність навчання в м.Дніпропетровську, який знаходиться на значній відстані від постійного місця проживання. Також, змушена була знятися з реєстрації місця проживання в м.Дніпропетровську через закінчення навчання. Іншого житла, яке-б вона могла використовувати для проживання не має. Вказали, що не могли раніше звернутися із позовом, оскільки після смерті колишнього власника будинку не знали, хто є новим власником.

Ухвалою суду від 28 вересня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено, залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про вселення.

Відповідач та його представник просили відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були зареєстровані в будинку його колишнім власником та його батьком ОСОБА_1 Після припинення шлюбних відносин зі ОСОБА_3, остання в 2012 році, забрала доньку та виїхала з будинку до іншого будинку. З цього часу до будинку за місцем реєстрації не приходила. В 2014 році відповідачем замінено замки від вхідних дверей до будинку. ОСОБА_6, ОСОБА_1 за новими ключами від вхідних дверей не приходили, до нього не зверталися. Зазначив, що ОСОБА_1 декілька разів приходила до будинку, в чому він не перешкоджав. Знав, що донька перебуває на навчанні та зареєстрована в гуртожитку в м.Дніпропетровську. Вказав, що оскільки в будинку, в якому була зареєстрована позивач та з якого за добровільною згодою знялася з реєстрації через вибуття до місця навчання, змінився власник, а отже, позивач не є членом сім`ї відповідача, нового власника будинку і право на збереження права користування припинилося із переходом права власності.

Не погоджуючись з позовом, ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 в якому просив визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, вказуючи на те, що він є єдиним власником будинку № 7, що знаходиться за адресою: вул. Малютіна в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, що ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно Договору дарування від 29 листопада 2013 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 13707256 від 29 листопада 2013 року. На момент розгляду справи у вищезазначеному будинку зареєстрований він та його колишня дружина - ОСОБА_6, яка з 2012 року за місцем реєстрації не проживає. Колишня дружина була зареєстрована в будинку його попереднім власником батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_1 Але не дивлячись на те, що ОСОБА_3 зі ОСОБА_3 розлучені і в нього є дружина з дитиною, що мешкають разом з ним, відповідач не бажає добровільно знятися з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Те, що відповідач зареєстрована в будинку перешкоджає позивачу за зустрічним позовом здійснювати право власності, тобто володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Вказуючи, що права членів сімї власника будинку на обєкт власності є похідним від прав самого власника та те, що ОСОБА_6 була зареєстрована в будинку колишнім його власником ОСОБА_1, на час реєстрації була членом родини позивача за зустрічним позовом зазначає, що після припинення шлюбних відносин з ним та на час набуття позивачем за зустрічним позовом прав власника житлового будинку втратила право користування ним із припиненням права власності колишнього власника будинку. Зазначає, що визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та подальше зняття з реєстрації не позбавляє її права на житло, а є тільки правовою підставою для захисту права позивача за первісним позовом, адже в неї є власне житло, а саме - будинок, розташований за адресою вул. Заводська, 45А в м. Новомосковськ, який вона успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_9. В цьому будинку вона проживає з 2012 року по теперішній час.

Представник ОСОБА_3 - відповідача за зустрічним позовом не заперечила проти позову, однак і не визнала його. Вказуючи, що ОСОБА_6 не втратила права користування спірним будинком.

Третя особа ОСОБА_5 до суду не з`явилася, підстав неявки суду не повідомила.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд приходить до наступних висновків.

25 листопада 1995 року укладено шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_9 (після шлюбу ОСОБА_3) ОСОБА_10, від якого 13 квітня 1996 року народилась ОСОБА_1.

Судом встановлено, що 05 жовтня 1996 року ОСОБА_7, який, як визнано сторонами, був батьком ОСОБА_3, набув права власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул.Малютіна (в наступному через зміну адреси - пров.Жданова), 7, м.Новомосковськ Дніпропетровської області /а.с.11/.

У вказаному будинку з 19 лютого 1998 року, зі згоди ОСОБА_7 зареєстрована ОСОБА_6 /а.с.6/.

Як свідчить оглянута в судовому засіданні домова книга житлового будинку, розташованого за адресою: пров. Жданова (Малютіна) 7 в м.Новомосковську Дніпропетровської області, у вказаній книзі з печаткою державного органу, відповідального за реєстрацію місця проживання та підписом відповідної посадової особи містяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 в зв`язку з вибуттям до м.Дніпропетровська.

13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та 02 жовтня 2013 року знято з реєстрації за вказаним місцем проживання /а.с.9/.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2011 року по 01 липня 2015 року перебувала на навчанні в Дніпропетровському педагогічному коледжі Дніпропетровського національного університеті імені ОСОБА_8 /а.с.12/.

29 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку, у відповідності до якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: вул.Малютіна, 7, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2013 року /а.с.40/.

Згідно з довідкою голови квартального комітету Кварталу № 26 м.Новомосковська від 18 лютого 2016 року, ОСОБА_6 не проживає за адресою: пров. Жданова (вул.Малютіна) 7 в м.Новомосковську Дніпропетровської області з 2012 року по час звернення за довідкою /а.с43/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_11, третя особа Новомосковський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_6 не проживає в житловому будинку по вул.Малютіна 7 м. Новомосковськ з січня 2012 року з поважних причин, якими є перешкоди для проживання створені ОСОБА_3

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зареєстрований 25 листопада 1995 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 537 розірвано.

12 вересня 2014 року у будинку, розташованому за адресою: вул.Малютіна, 7 в м.Новомосковську Дніпропетровської області зареєстровано ОСОБА_3 /а.с.31/.

14 січня 2015 року ОСОБА_1 помер /а.с.53/.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 383 ЦК України, передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сімї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сімї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сімї.

Також, п.2 ч.1 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Викладене приводить суд до висновку про те, що після зміни власника будинку (після 29 листопада 2013 року), з урахуванням відсутності доказів реєстрації ОСОБА_3 відповідач за зустрічним позовом без належних правових підстав значиться такою, що зареєстрована у будинку та з урахуванням відсутності договору найму житлового приміщення, укладеного між новим власником будинку позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом, відсутності доказів на підтвердження наявності іншої правової підстави набуття відповідачем за зустрічним позовом права користування житловим приміщенням, з огляду на дату фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами, наявні підстави для задоволення зустрічного позову про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком, оскільки втрата права користування житловим приміщенням відповідача за зустрічним позовом є наслідком припинення права власності на житлове приміщення особи, яка була власником будинку на час його відчуження на користь позивача і з переходом до нового власника будинку права власності - право користування членів сім`ї власника - припиняються.

Вирішуючи вимоги первісного позову, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Ч.1 ст.6 СК України вказує, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Ч.2 ст.64 ЖК України відносить до членів сім'ї наймача дружину наймача, їх дітей і батьків. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, в тому числі і тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Водночас, стаття 156 ЖК України визначено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Статтею 405 ЦК України встановлює, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Внаслідок викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи факти: зняття позивача з реєстрації 13 жовтня 2011 року через вибуття на навчання до іншого міста; переходу права власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул.Малютіна, 7 в м.Новомосковську до нового власника 29 листопада 2013 року; втрати позивачем правового статусу члена сім`ї ОСОБА_7 13 квітня 2014 року з підстав досягнення повноліття; реєстрації ОСОБА_7 у спірному житловому приміщенні 12 вересня 2014 року; відсутності угоди між позивачем та новим власником будинку щодо користування житловим приміщенням, суд вважає, що з переходом права власності на будинок позивач втратила право користування житловим будинком, внаслідок чого правових підстав для вселення та реєстрації позивача у спірному будинку не вбачається і в задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у сумі 551,20 гривень, тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 551,20 гривень підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача. При цьому, враховуючи факт відмови позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог, судовий збір з відповідача за первісним позовом не стягується.

Керуючись ст. ст. 10,11,57,60,88,209, 212-215 ЦПК України суд -

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про вселення в будинок та реєстрацію відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право користування житловим будинком № 7 по провулку Малютіна, 7 в м.Новомосковську Дніпропетровської області.

Стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі складено 03 січня 2017 року.

Суддя Д.О. Парфьонов