Постанова № 63881326, 22.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 грудня 2016 року 16:50 справа №826/14155/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну

за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"доДержавної аудиторської служби Українипровизнання протиправним та скасування пункту вимогиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач, ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної аудиторської служби України (далі по тексту - відповідач, Держаудитслужба), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги відповідача щодо усунення порушень законодавства під час ревізії ДП "НАЕК "Енергоатом", яка оформлена листом від 02 серпня 2016 року №05-14/50.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14155/16, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

До суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі головного спеціаліста відділу моніторингу ризикових операцій Департаменту внутрішнього аудиту Міненерговугілля ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки дана особа проводила перевірку ДП "НАЕК "Енергоатом".

Розглянувши зазначене клопотання, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є можливість впливу рішення суду на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.

Водночас, на думку суду, рішення у даній справі не може впливати на права свободи чи інтереси особи, залученої до проведення перевірки ДП "НАЕК "Енергоатом", то вказує на неможливість залучення головного спеціаліста відділу моніторингу ризикових операцій Департаменту внутрішнього аудиту Міненерговугілля ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та про необґрунтованість заявленого клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" та його відокремлених підрозділів за період з 01 лютого 2015 року по 03 березня 2016 року, про що складено відповідний акт від 22 червня 2016 року №05-21/67 (далі по тексту - акт ревізії).

За результатами проведеної ревізії Держаудитслужба надіслала позивачу лист-вимогу від 02 серпня 2016 року №05-14/50 "Щодо усунення порушень законодавства" (далі по тексту - вимога).

У вимозі відповідач зазначає 43 пункти порушень законодавства, виявлених під час ревізії ДП "НАЕК "Енергоатом", які не були усунені станом на 02 серпня 2016 року, та вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку, а також розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої відповідальності.

У пункті 1 вимоги зазначає про недотримання ДП "НАЕК "Енергоатом" графіків сплати страхових платежів, що є порушенням вимог статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року №953, пунктів 4.2, 6.1.4 договору від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та договору від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257, призвело до зайвої сплати коштів на суму 5 881 840,49 грн., чим заподіяно матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Зазначене порушення обґрунтовується в акті ревізії не дотриманням ДП "НАЕК "Енергоатом" графіку платежів за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257, а саме: платежі які ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов'язане здійснити у період з 15 травня 2014 року до 10 серпня 2014 року здійснено із запізненням, а саме: 15 серпня 2014 року на суму 25 365 317,74 грн., у період з 10 серпня 2014 року до 10 листопада 2014 року здійснено 10 листопада 2014 року на суму 10 434 234,91 грн., 12 листопада 2014 року - 17 450 765,09 грн., 20 листопада 2014 року -677 032,76 грн., та у період з 10 листопада 2014 року до 10 лютого 2015 року здійснено 17 лютого 2015 року на суму 10 000 000,00 грн., 19 лютого 2014 року - 10 000 000,00 грн., 20 лютого 2014 року - 10 000 000,00 грн., 02 березня 2014 року - 5 000 000,00 грн.

В акті ревізії зазначено, що внаслідок недотримання графіку платежів ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснило сплату страхових внесків по більшому курсу спеціальних прав запозичення (далі по тексту - СПЗ), ніж він був у періодах з 15 травня 2014 року до 10 серпня 2014 року, з 10 серпня 2015 року до 10 листопада 2015 року та з 10 листопада 2015 року до 10 лютого 2016 року, чим порушило вимоги статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року №953, що, відповідно, призвело до зайвого витрачання коштів на суму 4 423 362,84 грн. та 1 158 477,65 грн., всього 5 881 840,49 грн., та завдало матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Позивач вважає, що висновки оскаржуваної вимоги про настання збитків у зв'язку із недотриманням графіку платежів є помилковими, оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" виконало умови договорів страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та сплатило повну суму страхового платежу, будь-яких претензій з боку контрагента ПАТ "АСК "ІНГО Україна" щодо виконання умов вказаних договорів не надходило, штрафних санкцій не застосовувалось, а дія страхових полісів не переривалась протягом усього строку дії договорів; позивач зазначив, що відставання від графіку платежів за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду відбулося з об'єктивних причин, що не залежали від підприємства, та не призвело до збільшення розміру страхових платежів, встановлених договорами, оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" по кожному із договорів сплатило суму, еквівалентну 5 070 000 СПЗ та не понесло інших додаткових зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про правомірність висновків акта ревізії та відсутність у позивача порушеного права та оскаржуваної вимоги.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог звертає увагу на наступне.

ДП "НАЕК "Енергоатом" є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків; на Компанію покладено функції експлуатуючої організації, що відповідає за безпечне виробництво електроенергії.

Згідно з пунктом 2.1 статуту основною метою діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" є виробництво електроенергії, забезпечення безпечної експлуатації атомних електростанцій, поліпшення енергопостачання народного господарства і населення, підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, а також, у межах своєї компетенції, забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості.

Відповідно до статті ІІ Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерний збиток оператор ядерної установки відповідає за ядерний збиток, якщо доведене, що такий збиток заподіяний ядерним інцидентом.

Згідно з положеннями статті VІІ Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерний збиток від оператора потрібно підтримувати страхування або інше фінансове забезпечення, що покриває його відповідальність за ядерний збиток, у такому розмірі, такого виду й на таких умовах, як визначає відповідальне за установку держава. Воно забезпечує виплату відшкодувань по позовних вимогах, пред'явлених операторові за ядерний збиток шляхом надання необхідних коштів у тому розмірі, у якому розмір страхування або іншого фінансового забезпечення недостатній для задоволення таких вимог, але не вище межі (якщо він є), установленого у відповідності зі статтею V.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентною 5 мільйонам) Спеціальних прав запозичення у національній валюті за кожний ядерний інцидент.

Нормами статті 7 Закону України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" передбачено, що оператор зобов'язаний мати фінансове забезпечення для покриття його відповідальності за ядерну шкоду з моменту звернення за отриманням чи продовженням дії ліцензії на експлуатацію ядерної установки в межах суми, еквівалентної 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентної 5 мільйонам) Спеціальних прав запозичення за кожний ядерний інцидент.

Порядок та умови фінансового забезпечення для покриття відповідальності оператора за ядерну шкоду встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансове забезпечення цивільної відповідальності за ядерну шкоду здійснюється оператором шляхом зокрема страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2003 року №1307 "Про затвердження Порядку обчислення тарифів при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності за ядерну шкоду" установлено, що максимальний розмір річного страхового тарифу для забезпечення фінансового покриття цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду становить 3,38 відсотка страхової суми.

На виконання зазначених вище нормативно-правових актів ДП "НАЕК "Енергоатом" (страхувальник) уклало з Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" договори страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257, предметом яких є страхування цивільної відповідальності страхувальника за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту на ядерних установках.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 річний страховий тариф визначений у розмірі 3,38 відсотків від страхової суми, зазначеної у пункті 3.1 цього договору, якщо сторонами не буде досягнуто згоди про інше.

Річний страховий платіж у сумі еквівалентній 5 070 000 СПЗ, що дорівнює 78 384 009,99 грн. по курсу Національного банку України на 04 березня 2014 року, страхувальник сплачує за таким графіком внесків, якщо сторонами не буде досягнуто згоди про інше:

до 15 травня 2014 року - 1 267 500 СПЗ;

до 10 серпня 2014 року - 1 267 500 СПЗ;

до 10 листопада 2014 року - 1 267 500 СПЗ;

до 10 лютого 2015 року - 1 267 500 СПЗ.

Сплата проводиться у гривнях по курсу СПЗ до гривні, встановленому Національним банком України на дату здійснення платежу.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257 річний страховий тариф визначений у розмірі 3,38 відсотків від страхової суми, зазначеної у пункті 3.1 цього договору, якщо сторонами не буде досягнуто згоди про інше.

Річний страховий платіж у сумі еквівалентній 5 070 000 СПЗ, що дорівнює 164 051 369,04 грн. по курсу Національного банку України на 10 квітня 2015 року, страхувальник сплачує за таким графіком внесків, якщо сторонами не буде досягнуто згоди про інше:

до 15 травня 2015 року - 1 267 500 СПЗ;

до 10 серпня 2015 року - 1 267 500 СПЗ;

до 10 листопада 2015 року - 1 267 500 СПЗ;

до 10 лютого 2016 року - 1 267 500 СПЗ.

Сплата проводиться у гривнях по курсу СПЗ до гривні, встановленому Національним банком України на дату здійснення платежу.

Згідно з підпунктом 6.1.4 пункту 6.1 договорів страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити страхові платежі.

На думку відповідача, оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" недотрималось графіку платежів, сплата страхових внесків здійснена по більшому курсу СПЗ, ніж він був у періодах, що передбачений графіком внесків за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, що призвело до зайвого витрачання коштів та завдання матеріальної шкоди (збитків) на суму 5 881 840,49 грн., та є порушенням вимог статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року №953.

Вирішуючи питання правомірності висновків акта ревізії про завдання позивачем матеріальної шкоди (збитків) на суму 5 881 840,49 грн., суд виходить з наступних мотивів.

Як передбачає статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року №953, страховий платіж вноситься відповідно до умов договору обов'язкового страхування.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Законодавство у сфері державного фінансового контролю не надає визначення поняттю "збитки", тому за аналогією закону суд вважає за можливе застосувати правові норми, що регулюють подібні правовідносини.

Так, за визначенням частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосовуючи дане визначення в контексті спірних правовідносин, під збитками суд розуміє втрату активів чи недоотримання належних доходів ДП "НАЕК "Енергоатом" та/або державою у зв'язку із застосуванням відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язання внаслідок порушення графіку платежів.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про завдання ДП "НАЕК "Енергоатом" збитків на суму 5 781 770,08 грн. у формі втрати активів чи недоотримання належних доходів, у зв'язку із застосуванням відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язання за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257. Зокрема, у справі відсутні докази пред'явлення претензій з боку страховика - Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", щодо невиконання чи неналежного виконання умов договорів або докази застосування до позивача відповідальності, у тому числі штрафних санкцій, за порушенням умов вказаних договорів.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідно до виписок банку виконало умови вищевказаних договорів у повному обсязі, тобто сплатило суму еквіваленту 5 070 000 СПЗ по кожному з догорів; будь-яких інших сум, що перевищуюся розмір страхових платежів, визначених договорами, сплачено не було.

При цьому суд погоджується із думкою позивача про те, що вихід за межі графіку платежів не призвів до збільшення одиниць СПЗ, що підлягали до сплати за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду. Суд зауважує, що сплата обов'язкового страхового платежу, у розмірі визначеному договорами, за курсом СПЗ, більшим на день сплати порівняно з попереднім період, не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Таким чином, станом на день прийняття оскаржуваної вимоги всі розрахунки за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду від 15 квітня 2014 року №9-002-04-14-00042 та від 21 квітня 2015 року №9-004-04-15-00257 проведено у повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу вимог статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Так, у позовній заяві зазначено, що відставання від графіку платежів за договорами страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду відбулося з об'єктивних причин, що не залежали від ДП "НАЕК "Енергоатом", з урахуванням наступного.

Як встановлено вище, ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснює виробництво електроенергії.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Таким чином, вся вироблена електрична енергія реалізується на оптовому ринку електричної енергії через ДП "Енергоринок", яке створене з метою забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії, та через яке здійснюються всі розрахунки.

Позивач вказує, що основним джерелом його доходів (більше 95%) є кошти, що надходять від ДП "Енергоринок" за продану електричну енергію. Враховуючи постійне недоотримання таких коштів, підприємство зазнає дефіциту обігових коштів, посилаючись на акт звірки розрахунків з ДП "Енергоринок" від 15 липня 2016 року №07/51-4-7292, копія кого міститься у справі.

На переконання позивача, ДП "НАЕК "Енергоатом" позбавлене об'єктивної можливості обирати найбільш сприятливий курс СПЗ для здійснення страхового платежу. Такі платежі здійснюються по мірі надходження коштів за продану електричну енергію, та після погашення першочергових платежів (заробітна плата, податки, закупівля ядерного палива для атомних електростанцій, вивезення відпрацьованого ядерного палива та інші).

Крім того, враховуючи відсутність в Україні виробництва власного ядерного палива та сховища відпрацьованого ядерного палива його закупівля та вивезення відпрацьованого здійснюється закордоном/закордон відповідно до валютних контрактів. Позивач зауважує, що у період 2014-2015 року відбулося значене знецінення національної валюти, що призвело до непередбачуваних втрат підприємства при купівлі іноземної валюти, та звертає увагу, що продаж електричної енергії на оптовий ринок електроенергії, здійснюється за тарифом, встановленим державою в особі Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а тому підприємство позбавлено можливості самостійно підвищувати ціну на продаж виробленої електричної енергії у зв'язку з економічними чинниками, має лише право подати відповідне обґрунтування до Комісії з проханням про підвищення тарифу (копії відповідних листів наявні у справі).

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки акта ревізії про порушення позивачем статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 21 Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 року №953, та завдання матеріальної шкоди (збитків) на суму 5 881 840,49 грн. нормативно та документально не підтверджуються, що є підставою для скасування вимоги Держаудитслужби, оформленої листом від 02 серпня 2016 року №05-14/50 "Щодо усунення порушень законодавства", в оскаржуваній частині.

При цьому суд вважає за необхідне висловитись щодо можливості скасування вимоги Держаудитслужби у судовому порядку.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є зокрема: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Стаття 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначає, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Суд звертає увагу, що законодавством не визначено форми письмової вимоги, яка приймається за результатами ревізії, та не встановлено іншої форми рішення органу державної контрольно-ревізійної служби, прийнятого за результатами ревізії, ніж письмова вимога.

З викладеного вбачається, що рішенням органу державної фінансового контролю, прийнятого за результатами ревізії, є письмова вимога, форма якої законодавством не встановлена.

У свою чергу частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога Держаудитслужби є обов'язковою до виконання та може бути оскаржена підконтрольною організацією у судовому порядку.

Суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену зокрема у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1143а15, про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. На думку Верховного Суду України, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, а тому вимога про відшкодування виявлених збитків не породжує для позивача прав чи обов'язків.

Наведене свідчить, що за позицією Верховного Суду України, не створює правових наслідків лише така вимога органу державного фінансового контролю, яка містить вимогу про примусове стягнення виявленої під час перевірки матеріальної шкоди (збитків).

Разом з тим, в оскаржуваній вимозі Держаудитслужба вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку, а також розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Оскільки оскаржувана вимога не містить посилань щодо примусового стягнення виявленої в ході ревізії матеріальної шкоди (збитків) та є вимогою про усунення допущених порушень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що така вимога безпосередньо створює для ДП "НАЕК "Енергоатом" правові наслідки у вигляді обов'язку усунути виявлені ревізією порушення та може бути оскаржена в судовому порядку.

При цьому така думка суду повністю відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому у справах даної категорії (наприклад, постанови від 15 квітня 2014 року №21-40а14, від 26 травня 2015 року №21-335а15).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість вимоги в оскаржуваній частині з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Державної аудиторської служби України, оформленої листом від 02 серпня 2016 року №05-14/50 "Щодо усунення порушень законодавства".

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов