Постанова № 63881269, 20.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 грудня 2016 року 08:10 справа №826/3962/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доАдміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації Українитретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпроскасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної шкодиО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі по тексту - відповідач, Адміністрація Держспецзв'язку), в якому просить: 1) скасувати наказ відповідача від 15 грудня 2015 року №410-ос про звільнення із служби за підпунктом 4 пункту 92 Положення (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас Збройних Сил України; 2) поновити позивача на рівнозначній посаді головного спеціаліста - юрисконсульт юридичного департаменту Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з 31 грудня 2015 року; 3) стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3962/16; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив; представник третьої особи до суду не прибув, у зв'язку із чим; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходила службу на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта 3 відділу юридичного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку.

Відповідно до витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 15 грудня 2015 року №410-ос "Про особовий склад" згідно з пунктом 3 розділу ІХ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року №1828 та наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 17 вересня 2015 року №530 "Про затвердження штатного розпису" (в редакції наказу Адміністрації Держспецзв'язку від 08 грудня 2015 року №756), у зв'язку з проведенням організаційних заходів, звільнено із служби за підпунктом 4 пункту 92 (у зв'язку зі скороченням штатів) у запас Збройних Сих України 31 грудня 2015 року, лейтенанта юстиції Держспецзв'язку ОСОБА_1, головного спеціаліста - юрисконсульта.

Позивач вважає незаконним звільнення з роботи, оскільки воно відбулось із порушенням трудових прав та передбаченого законом порядку, зокрема позивач вказує на неприпустимість звільнення жінки, яка має дитину віком до трьох років.

Відповідач надав письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що позивач був належним чином попереджений про можливість звільнення в разі неподання відповідного рапорту про погодження подальшого проходження служби в Адміністрації Держспецзв'язку або відмови від такого проходження; крім того, позивач вказав про скорочення штатів Адміністрації Держспецзв'язку, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 17 вересня 2015 року №530, відповідно до якого, посада, яку займав відповідач, була скорочена.

Третя особа письмового пояснення з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 4 пункту 92 Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року №1828, (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення про проходження служби), визначено, що особи рядового і начальницького складу звільняються із служби: у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості задіяння на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

За таких підстав, досліджуючи правомірність звільнення позивача, суду належить встановити факт скорочення штатів Адміністрація Держспецзв'язку та відсутність можливості подальшого використання позивача на службі.

Суд встановив, що 17 травня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" від 09 квітня 2014 року №1194-VII.

Відповідно до пункту 3 розділу ІХ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, які на момент набрання чинності цим Законом проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, у підрозділах Державної фельд'єгерської служби України, призначаються за їх згодою на відповідні посади військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в порядку переатестації протягом шести місяців з дня набрання чинності Положенням про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Зміст наведеної правової норми вказує, що особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які на момент набрання чинності вказаним Законом проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, призначаються за їх згодою на відповідні посади військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в порядку переатестації протягом шести місяців з дня набрання чинності Положенням про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

У свою чергу Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затверджене Указом Президента України від 31 липня 2015 року № 463/2015, набрало чинності 04 серпня 2015 року, відповідно, призначення та переатестація осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється до 04 лютого 2016 року включно.

При цьому про скорочення штатної чисельності або про випадки звільнення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України норми Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" не містять.

Так само Закон України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" не встановлює обов'язкової форми згоди осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо призначення на відповідні посади військовослужбовців, з урахуванням чого суд вважає, що відсутність відмови (відповідного рапорту) від проходження служби в Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах військовослужбовців є достатньою підставою вважати, що відповідна особа висловила бажання подальшого проходження служби.

Відповідно до абзаців п'ятого - сьомого пункту 91 Положення про проходження рішення про звільнення із служби згідно з підпунктом 4 пункту 92 цього Положення доводиться до відома особи не пізніше ніж за два місяці до дати виключення із списків особового складу.

Безпосередній начальник особи, яка звільняється, проводить з нею індивідуальну бесіду, під час якої роз'яснюються підстави і строк внесення подання щодо звільнення, пільги та переваги з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, визначається військовий комісаріат для направлення особи на військовий облік.

Зміст проведеної бесіди заноситься до аркуша бесіди, що підписується безпосереднім начальником та особою, яка звільняється, долучається і зберігається в особовій справі.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 була повідомлена про рішення про звільнення із служби не пізніше ніж за два місяці, а також доказів проведення з позивачем співбесіди безпосереднім начальником, під час якої роз'яснено підстави і строк внесення подання щодо звільнення, пільги та переваги з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, визначається військовий комісаріат для направлення особи на військовий облік, зокрема відповідач не надав суду відповідного аркуша бесіди.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста - юрисконсульта 3 відділу юридичного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку.

Згідно зі штатним розписом Адміністрації Держспецзв'язку на період з 01 січня по 31 грудня 2015 року 3 відділ юридичного департаменту налічував 7 штатних одиниць, у тому числі, 4 - головний спеціаліст-юрисконсульт зі спеціальним званням підполковник юстиції Держспецзв'язку (21.107); 1- головний спеціаліст-юрисконсульт зі спеціальним званням 2419.3.

Відповідно до штатного розпису Адміністрації Держспецзв'язку на період з 01 січня по 31 грудня 2016 року 3 відділ юридичного департаменту становить також 7 штатних одиниць, у тому числі, 4 - головний спеціаліст-юрисконсульт зі спеціальним званням підполковник юстиції; 1- головний спеціаліст-юрисконсульт зі спеціальним званням 2419.3.

Таким чином, порівняння обох штатних розписів Адміністрації Держспецзв'язку свідчить, що посада, яку обіймав позивач не скорочена, а чисельність підрозділу, в якому працював позивач, не змінилась, з урахуванням чого суд дійшов висновку про відсутність факту скорочення штатів в Адміністрації Держспецзв'язку.

При цьому суд звертає увагу, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09 грудня 2010 року №К-20764/08.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось за відсутності фактичного скорочення займаної ним посади, тобто, за відсутності законодавчо встановлених підстав, а тому протиправно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач звільнив ОСОБА_1 з порушенням гарантій прав жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Так, відповідно до свідоцтва про народження від 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто на момент звільнення мала дитину віком до трьох років.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 у справі №21-8а15 наголошено, що у регулювання проходження служби співробітниками органів внутрішніх справ пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зауважено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Оскільки, Положення про проходження служби та Закон України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" не передбачають гарантій для жінок, які мають дітей віком до трьох років, до спірних правовідносин можуть застосовуватись загальні норми трудового законодавства.

Частина третя статті 184 Кодексу законів про працю України встановлює, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, ОСОБА_1 не могла бути звільнена із займаної посади без обов'язкового працевлаштування.

При цьому обов'язок працевлаштування у даному випадку законодавець покладає на власника або уповноважений орган, яким наразі виступає Адміністрація Держспецзв'язку.

Суд не приймає посилання відповідача про відсутність відповідної згоди позивача щодо призначення на відповідну посаду військовослужбовця Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в порядку переатестації, тому що ініціативу з працевлаштування позивача має проявляти саме відповідач шляхом запропонування відповідних посад, а працевлаштування жінки, яка має дитину віком до трьох років є обов'язковою умовою для її звільнення за скороченням штатів, навіть у разі повної ліквідації підприємства, установи чи організації.

Враховуючи відсутність в Законі України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" вказівки на необхідність звільнення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, з огляду на не доведення факту скорочення штатів та порушення порядку звільнення, а також недотримання прав жінок, які мають дітей віком до трьох років, суд вважає звільнення позивача незаконним та приходить до висновку про скасування наказу Адміністрації Держспецзв'язку від 15 грудня 2015 року №410-ос "Про особовий склад" в частині звільнення ОСОБА_1 та про поновлення її на раніше займаній посаді.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає про наступне.

За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 15 грудня 2015 року №410-ос "Про особовий склад" в частині звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта 3 відділу юридичного департаменту Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта 3 відділу юридичного департаменту Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов