Постанова № 63880567, 26.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 р. Справа №805/2611/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів, -

за участю представників сторін:

від позивача - Вакарчук К.А. - за довіреністю,

від відповідача - Мороз О.В. - за довіреністю.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом - позивач, Фонд) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» (далі за текстом - відповідач, підприємство, ТОВ «Караван-Сарай»), в якому просить суд:

- стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у сумі 258 993, 84 грн. та пеню у сумі 17 507,98 грн. на р/р № 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не дотримані вимоги Постанови КМУ від 31.01.2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до яких встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік наданого ТОВ «Караван - Сарай» позивачеві, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 450 осіб, таким чином у відповідача повинно бути працевлаштовано 18 інвалідів, однак фактично працює 4 інвалідів. Отже, на думку позивача, відповідачем не виконано норматив по створенню 14 робочих місць для працевлаштування інвалідів, за які він самостійно мав сплатити Фонду суму штрафних санкцій, однак, цього зроблено не було.

Також, у судовому засіданні позивач зазначив, що у вересні 2016 року відповідачем надано новий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила не 450 осіб, як було зазначено в попередньому звіті, а 284 особи, тому у відповідача повинно бути працевлаштовано не 18 інвалідів, а 11, однак фактично працює 5 інвалідів. Проте, позивач зазначив, що не бере до уваги відомості, визначені у звіті від 19 вересня 2016 року, оскільки вони ніякими доказами не підтверджені, крім того звіт поданий за спливу великого проміжку часу, що може не відповідати дійсності, а здійснити самостійну перевірку відомостей, визначених у даному звіті, позивач не має можливості, тому вважає, що потрібно враховувати відомості, які надані відповідачем до Фонду у лютому 2016 року, тому, просив суд стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 258 993,84 грн. (за 14 не створених робочих місць) та пені 17 507,98 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування наданих до суд заперечень відповідач посилався на те, що доводи та вимоги викладені у позові вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підприємства займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Відповідач зазначив, що з квітня по грудень 2015 року, з метою працевлаштування на підприємстві інвалідів на створені ним робочі місця, направляв листи до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Краматорського міського центру зайнятості, відповідно до яких повідомляв про наявність робочих місць для інвалідів за відповідними посадами, а саме: водій автотранспортних засобів, агент торгівельний, експедитор, комірник, тощо, та висловлювалось прохання сприяти в працевлаштуванні на ці атестовані місця. Також, відповідач посилається на те, що з квітня по грудень 2015 року до Краматорського міського центру зайнятості щомісяця подавались Звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН, якими підприємство повідомляло про наявність вакантних робочих місць, на які можуть бути працевлаштовані інваліди. Відповідач зазначив, що підприємством були вчинені усі покладені на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» обов'язки щодо створення та працевлаштування інвалідів, а саме: належним чином проінформований центр зайнятості, відділення Фонду соціального захисту інвалідів, зроблені оголошення в засобах масової інформації, зокрема, в газеті «Привет». Тому, вважає, що відповідач не повинен був виконувати функції, покладені на уповноважені державі органи та самих осіб - інвалідів з приводу реалізації своїх прав на працю, з огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені є безпідставними та необґрунтованими. Крім того зазначив, що у наданому до Фонду звіті у лютому 2016 року, підприємством не вірно обрахована середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача, тобто не 450 осіб, як було зазначено в попередньому звіті, а 284 особи, тому надано новий звіт до Фонду 19 вересня 2016 року, а також докази на підтвердження розрахунку середньооблікової кількості працюючих на підприємстві осіб. З огляду на наведене зазначив, що позивачем невірно обліковано кількість непрацевлаштованих інвалідів, а тому й суми штрафу та пені.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа - Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів, як урядового органу. Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України, що визначено п.п. 1, 2, 12, 17 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі - Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван - Сарай» зареєстровано в якості юридичної особи 08 грудня 2014 року за № 1 270 102 0000 005022, включено до ЄДРПОУ за № 39535218, юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1-А (т. 2, а.с. 6). Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, набір працівників на підприємство фактично розпочато у березні 2015 року, про що також свідчать надані до суду звіти з праці Державного статистичного спостереження. (т.2 а.с.163-171)

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Караван-Сарай» до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22 лютого 2016 року подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 р. № 42, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції № 8/553 від 29 лютого 2016 року, та не заперечується сторонами. Згідно відомостей наданого звіту встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 450 осіб (код рядка 01); з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 4 особи (код рядка 02). Також зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 18 осіб (т. 1, а.с. 6).

Таким чином, у відповідача повинно бути працевлаштовано 18 інвалідів, однак фактично працює 4 інвалідів.

Спірними правовідносинами у даній справі є невиконання відповідачем нормативу по створенню 14 робочих місць для працевлаштування інвалідів, за які він самостійно мав сплатити Фонду суму штрафних санкцій, що відповідно до наданих позивачем розрахунків, складає 258 993,84 грн. та пеню в сумі 17 507,98 грн., однак, цього зроблено не було (т. 1, а.с. 7, 8).

У вересні 2016 року відповідачем, після проведення внутрішньої перевірки на підприємстві ТОВ «Караван-Сарай» було виявлено невірний розрахунок даних рядка 01, а саме, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) зазначена 450 осіб, а правильні дані 284 особи (т. 2, а.с. 3). В зв'язку з чим, відповідачем був наданий другий звіт (уточнюючий), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) зазначено 284 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 5, кількість інвалідів штатних працівників, яким відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 11 осіб (т. 2, а.с. 4).

Також, з новим звітом на адресу позивача був направлений табель обліку використання робочого часу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року (т. 2, а.с. 13-91).

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон № 875).

Відповідно до статті 7 Закону України № 875, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно статті 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875, рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої ст. 20 Закону № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підприємством подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «Караван - Сарай» за 2015 рік (т. 1, а.с. 6) яким визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 450 осіб (код рядка 01); з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 4 особи (код рядка 02), кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 18 осіб. Отже, згідно звіту від 22 лютого 2016 року, у відповідача повинно бути працевлаштовано 18 інвалідів, однак фактично працює 4 інваліди. Тобто, ТОВ «Караван - Сарай» не виконано норматив по створенню 14 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з наведеним, виходячи з Фонду оплати праці штатних працівників підприємства, яка складає 8 324,80 грн., середньорічної заробітної плати штатного працівника у розмірі 18 499,56 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Відділенням Фонду розраховано в розмірі 258 993,84 грн., що відображено у відповідних розрахунках, наданих позивачем сум адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів та суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 року - у розмірі 17 507,98 грн. (т. 1, а.с. 7, 8).

Однак, відповідно до наданих суду письмових пояснень відповідача від 10 жовтня 2016 року вих. № 61-Ю встановлено, що під час заповнення звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік не вірно було підраховано та зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства за 2015 рік. Тобто, середньооблікова кількість працівників була суттєво завищена, а саме: замість середньооблікової кількості працівників ТОВ «Караван - Сарай» за 2015 рік в кількості (7+330+329+340+357+368+379+408+439+448):12=284 особи, було вказано облікову кількість працівників станом на останній місяць 2015 року - 450 осіб (т.2, а.с. 1-2).

19 вересня 2016 року з урахуванням помилки, допущеної в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік від 22 лютого 2016 року, ТОВ «Караван - Сарай» сформовано новий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу визначено у кількості 284 особи (код рядка: 01), з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка: 02) - 5 осіб, крім того, зазначена кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» (код рядка: 03) - 11 осіб. (т. 2, а.с. 4).

Вищезазначений звіт був отриманий позивачем 04 жовтня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення (т. 2, а.с. 5).

Позивач, для перевірки відомостей викладених у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік від 19 вересня 2016 року (т. 2, а.с. 4), просив суд призначити перевірку ТОВ «Караван - Сарай» територіальною державною інспекцією України з питань праці у Донецькій області, з метою з'ясування наступних питань: Яка середньооблікова кількість штатних працівників особового складу відповідача відповідно до рядка 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік по формі № 10-ПІ; яка середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відповідно до рядка 02 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік формі № 10-ПІ (т. 2, а.с. 161).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у задоволенні клопотання позивача щодо призначення судом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» Територіальною державною інспекцією України з питань праці у Донецькій області відмовлено.

Суд дійшов висновку про достатність повноважень у Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо проведення відповідної перевірки як самостійно, так й із залученням представників територіальної державної інспекції України з питань праці у Донецькій області, зокрема, на підставі Угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням вимог чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів між Державною службою України з питань праці та Фондом соціального захисту інвалідів щодо зобов'язань територіальних органів, на яку йде посилання позивача у клопотанні.

Листом від 07 листопада 2016 року № 03-19/1012/1 «Про проведення перевірки» Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області, відповідно до якого просило здійснити перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - Сарай» (т. 2, а.с. 225-226).

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області був виданий наказ від 14 листопада 2016 року № 1339 «Про проведення перевірки ТОВ «Караван - Сарай» (т. 2, а.с. 229).

Відповідно до направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 14 листопада 2016 року № 4.4/909 встановлено, що територіальний орган Держпраці в Донецькій області, відповідно до наказу від 14 листопада 2016 року № 1339, був направлений для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зайнятість населення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» (т.2, а.с. 230).

Однак, наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16 листопада 2016 року № 1352 «Про скасування наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 14.11.2016 № 1339» на підставі «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, доповідної ОСОБА_3 скасовано наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 14 листопада 2016 року № 1339 про проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Караван - Сарай» (т. 2, а.с. 232).

Також, суду наданий лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 24 листопада 2016 року № 11687/4.1/4.2-ДП-16, відповідно до якого Департамент з питань праці Держпраці надає згоду на проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - Сарай» (т. 2, а.с. 231).

Також, в матеріалах справи міститься лист Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 28 листопада 2016 року №03-19/1062 «Про проведення перевірки», який повторно був направлений на адресу ГУ Держпраці у Донецькій області, однак, відповіді на повторний запит суду не надано. (т.2 а.с.218)

Крім того, судом встановлено, що відповідно до звітів з праці за формою № 1-ПВ, які подавались відповідачем з січня по грудень 2015 року до органу державної статистики за місцем здійснення діяльності, визначено, що на кінець року середньооблікова кількість працівників, осіб складала 284 особи. (т.2 а.с.163-171)

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суду позивачем та відповідачем на час розгляду справи не надано доказів проведення Головним управлінням Держпраці у Донецькій області перевірки на підприємстві відповідача та прийнятого рішення за результатами перевірки.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Порядок) визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Продекспорт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Тому, суд не може прийняти до уваги ствердження позивача, що відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виконанням нормативу робочих місць є саме працевлаштування на основному місці роботи відповідної кількості інвалідів підприємством. Зазначений висновок позивача є помилковим та спростовується вищенаведеними нормами чинного законодавства та практикою їх застосування судами апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справ з аналогічних питань.

Крім того, з наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ «Караван-Сарай» своєчасно подало до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, тобто до першого березня 2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 8/553 від 29 лютого 2016 року (т. 1, а.с. 6).

Під час внутрішнього розслідування на підприємстві ТОВ «Караван - Сарай», встановлено, що при заповненні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів не вірно вказана середньооблікова кількість штатних працівників замість 284 осіб, зазначено 450 осіб. Отже, після виявлення помилки у звіті від 22 лютого 2016 року, відповідачем був направлений новий звіт з уточнюючими даними, який отриманий представником позивача 04 жовтня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

Дослідивши звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік від 22 лютого 2016 року та від 19 вересня 2016 року, які подані до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що на підприємстві існують незайняті робочі місця, що створені для працевлаштування інвалідів. Зазначена інформація узгоджується з відомостями, вказаними у звітностях форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з характеристиками вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості), що подавались відповідачем протягом 2015 року до Краматорського міського центру зайнятості (т. 1, а.с. 200-223).

Також, підприємством направлялись листи до Краматорського міського центру зайнятості у кожному місяці з травня по грудень 2015 року, в яких ТОВ «Караван-Сарай» просило центр зайнятості сприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця відповідно до вакансій, зазначених у Інформації про попит на робочу силу (вакансії) (т. 1, а.с. 50-73).

Тобто, з метою укомплектування робочих місць, ТОВ «Караван - Сарай» просило центр зайнятості сприяти у заповненні квоти на працевлаштування інвалідів, при наявності в них відповідної кваліфікації та досвіду роботи

Крім того, відповідачем також направлялись листи до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з проханням сприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця на підприємстві (т. 1, а.с. 22-46).

Завдяки проведеної роботи, у ТОВ «Караван - Сарай» протягом 2015 року були працевлаштовані особи з обмеженими фізичними можливостями (т. 2, а.с. 92-154), а саме:

- на посаді «вантажника» (до 05 травня 2015 року), «комірника» (з 06 травня 2015 року) працював ОСОБА_4;

- на посаді «комірника» - ОСОБА_5;

- на посаді «агент торгівельний» - ОСОБА_6;

- на посаді «агент торгівельний» - ОСОБА_7;

- на посаді «експедитор» - ОСОБА_8;

- на посаді «інспектор по інвентаризації» - ОСОБА_9;

- на посаді «агент торгівельний» - ОСОБА_10;

Зазначені особи перебували в трудових правовідносинах з відповідачем протягом 2015 року. Інформація про відмову у працевлаштуванні інвалідам ТОВ «Караван-Сарай», що направлялись або приходили до підприємства, у суду відсутня.

Крім того, матеріали справи містять відомості про впровадження ТОВ «Караван - Сарай» комплексу дій щодо виявлення інвалідів працездатного віку, а саме відповідачем подавались оголошення до міських газет з повідомлення про те, що ТОВ «Караван - Сарай» набирає на роботу інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомляв Краматорський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів направленням встановленої законодавством форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Також, направляв щомісяця інформаційні листи, в яких зазначались вакантні посади за відповідними необхідними підприємству вакансіями, які тимчасово заміщувались співробітниками підприємства, та з метою укомплектування робочих місць просило центр зайнятості та фонд соціального захисту інвалідів сприяти в заповненні квоти на працевлаштування інвалідів, при наявності в них відповідної кваліфікації та досвіду роботи.

Згідно з вимогами п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, позивач повинен був надати звіт форми 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, якою є наступний день після створення робочого місця.

Зазначені вимоги чинного законодавства виконувались відповідачем належним чином протягом 2015 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про отримання їх службовою особою Краматорського міського центру зайнятості та інформаційні листи про наявність відповідних посад з метою сприяння в їх заповнення та, зокрема, й для працевлаштування інвалідів, з відміткою центру зайнятості про їх отримання (т. 1, а.с. 22-72, 200-223).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у 2015 році хоча і фактично не прийняті інваліди на всі створені по нормативу робочі місця для їх працевлаштування, як визначено ст. 19 Закону № 875, проте вжиті всі заходи для недопущення порушення вимог вищезгаданого Закону. Зазначене доводиться постійними зверненнями відповідача до Краматорського центру зайнятості та Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з запитами на працевлаштування інвалідів, а також об'явами у міській газеті «Привет».

Відсутність працевлаштованих на підприємстві інвалідів, виникла на думку суду з причин, що не залежали від відповідача, її виникнення зумовлено об'єктивними факторами та обставинами, що не залежали від волевиявлення ТОВ «Караван - Сарай», який належним чином виконував вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 258 993, 84 грн. та пені у сумі 17 507,98 грн. є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в даній адміністративній справі.

За приписами ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Повний текст постанови складено та підписано 30 грудня 2016 року.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 26 грудня 2016 року за участю представників сторін.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.