Ухвала суду № 63880333, 23.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

23 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі про стягнення заборгованості із заробітної плати, не донарахованих відпускних, грошової винагороди, індексації невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

6 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року, з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини другої статті 29 Закону України «Про оплату правці» та статей 74, 103 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на постанову Верховного Суду України від 4 липня 2012 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є зокрема невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву суд касаційної інстанції відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4 погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що наказ, яким з позивачки знято надбавку в розмірі 50 % за складність у роботі нею не оскаржувався. Крім того, ОСОБА_4 не довела розмір суми недонарахованих відпускних. Також суд дійшов висновку про відмову у стягненні грошової винагороди за 2013 рік, в розмірі, який просила стягнути позивачка, оскільки займана посада позивачки не відноситься до посад, визначених пунктом 9 частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» та постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2016 року № 898 «Про затвердження Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків», нормами яких передбачено виплату зазначеної нагороди.

Натомість у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року (справа № 6-59цс12) міститься правовий висновок про те, що за змістом частини третьої статті 32 КЗпП України зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, в той час як рішення судів у справі, яка переглядається не містять будь-яких висновків щодо змін в організації виробництва і праці у відповідача.

Отже, постанова Верховного Суду України не може бути прикладом, оскільки правові висновки стосуються інших правовідносин та інших норм матеріального права ніж застосовані у судових рішеннях щодо яких подано заяву про перегляд.

Посилання ОСОБА_4 на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" не може братися до уваги, оскільки зазначена постанова не є судовим рішенням, на яке слід посилатись на підтвердження підстави для подання заяви, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі про стягнення заборгованості із заробітної плати, не донарахованих відпускних, грошової винагороди, індексації невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук