Ухвала суду № 63879606, 12.04.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №755/3033/16-к

1-кс/755/1138/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федюк О.О., при секретарі Яськовій В.В., за участю представника ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1, розглянувши клопотання представника ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2016 року представник ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1, звернулась до суду із клопотанням про скасування арешту майна, який був накладений 15 лютого 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Федюка О.О. на нерухоме майно, що належить ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» ЄДРПОУ 39375744, а саме: комплекс будівель ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», загальною площею 10991,1 кв.м. що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Макаренка, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 833988835109;- комплекс будівель ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», загальною площею 1928,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, буд. 34-Б, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 833966135109; - комплекс будівель ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», загальною площею 569,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Макаренка, 7-Е, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 833994535109.

У судовому засіданні представник ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1 клопотання підтримала, просилайого задовольнити та зазначила, що 15 лютого 2016 року було задоволено клопотання слідчого Дніпровського управляння поліції ГУ НП в м. Києві Гончарука А.П. та ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Федюка О.О. накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС», що є суттєвим порушенням вимог КПК України, оскільки посадові особи товариства, не є сторонами кримінального провадження в рамках якого було накладено арешт на майно, а тому на даний час відпала потреба у застосуванні цього заходу.

В судове засідання слідчий Гончарук А.П. не з»явивя, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові заперечення щодо клопотання представника ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1, а тому слідчий суддя, враховуючи положення ст.174 та ст.ст. 22, 26 КПК України, вважає за можливе розглянути дане клопотання у відсутність слідчого Дніпровського управляння поліції ГУ НП в м. Києві Гончарука А.П.

Заслухавши пояснення представника ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1, дослідивши клопотання на відповідність КПК України, слідчий суддя приходить до наступного.

З положень ст.174 КПК України слідує, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У даному випадку, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року, накладено арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» ЄДРПОУ 39375744, а саме: комплекс будівель ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», загальною площею 10991,1 кв.м. що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Макаренка, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 833988835109;- комплекс будівель ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», загальною площею 1928,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, буд. 34-Б, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 833966135109; - комплекс будівель ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат", загальною площею 569,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Макаренка, 7-Е, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 833994535109, оскільки на момент накладення арештуіснував факт незаконного відчуження ЦМК ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» та постійна загроза незаконного відчуження вказаного комплексу іншим особам, а тому виникла необхідність у арешті вказаного майна.

Арешт було накладено у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101040000020 від 05 лютого 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в якому триває досудове слідство.

В судому засіданні слідчим суддею встановлено, що арешт було накладено на майно, оскільки воно містить в собі критерії визначені Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання про арешт майна суперечить вищезазначеним вимогам КПК України та безпосередньо п.п. 1-3 ч.3 ст.132 КПК України.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.

Однак, у даному випадку слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про те, що арешт накладено з порушенням вимог діючого законодавства, загальних принципів міжнародного права, тобто було дотримано принципу «законності» і він не був свавільним, саме втручання є пропорційним, адже відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для особи, враховуючи, що особа увесь час має можливість використовувати це майно, враховуючи, що воно перебуває внеї на зберігання та позбавлена лише права його відчуження.

Обставин передбачених ст.174 КПК України, які б слугувати умовою для скасування арешту майна повністю чи частково не встановлено.

За таких умов, слідчий суддя вважає за необхідне у задоволені клопотання відмовити, як такому, що є сумнівним за своєю суттю, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), адже, у даному випадку, існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170-174, 309, 372-376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» - ОСОБА_1 про скасування арешту майнау рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101040000020 від 05 лютого 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Слідчий суддя: