Ухвала суду № 63878640, 30.12.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи № 225/3479/16-к

Номер провадження 1-кп/225/317/2016

У Х В А Л А

30 грудня 2016 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Ткач Г.В., за участю: секретаря судового засідання - Черникової Н.В., прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції - Магідіна Б.В., захисника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050220001411 від 28.08.2014 відносно

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Котовськ Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України ОСОБА_3

У судовому засіданні прокурором Магідіним Б.В. заявлено клопотання про подовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, у зв'язку із існуванням ризиків незаконно впливати на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні, можливість знищити, спотворити речі та документи, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В своєму клопотанні прокурор також вказує, що за встановленими під час досудового розслідування фактичними обставинами, обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, про що під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що досліджені в суді. Зокрема, обвинувачення посилається на показання потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, матеріали проведених експертиз та інші матеріали провадження.

Обвинувачення вважає, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 у разі зміни відносно нього запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, може здійснити дії, які можуть істотно вплинути на встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків і потерпілих у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаними ризиками неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробі переховуватися від суду.

Відповідно до положень ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Разом з тим, строк тримання під вартою може бути продовжений судом. Прокурор просить подовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

Захисником ОСОБА_2 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на інший, більш м'який запобіжний захід, посилаючись на п.3 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, де зазначено, що суду належить з'ясувати, чи тримання під вартою особи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків та чи є можливість обмежитися застосуванням менш суворого запобіжного заходу. Без наведення конкретних фактичних обставин які вказують на дійсну необхідність застосування саме такого запобіжного заходу як утримання під вартою, тобто без конкретного їх обґрунтування про таке, є порушенням вимог ст.ст.178,194 КПК України, ст.9 Конституції України, так и положень Закону України від 23.02. 2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до яких позиція вказаного суду є обов'язковою для виконання судами України.

На підтвердження клопотання захисник посилається на рішення Європейського суду у справах: «Попков проти Росії» від 06.12.2007, № 15217/07 від 12.03.2009 «Алєксандер Макаров проти Росії», № 41088/05 від 11.07.2006 «Бойченко проти Молдови», №7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії», а також на відсутність обґрунтованого та підтвердженого належними та достатніми доказами обвинувачення ОСОБА_3 в інкримінованих правопорушеннях.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника. Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував.

Вислухавши прокурора, який наполягав на задоволенні заявленого ним клопотання та відмови в задоволенні клопотання захисту, клопотання захисника, підтриманого обвинуваченим, заперечення щодо продовження строку тримання під вартою, дослідивши матеріали клопотання про подовження строку тримання під вартою та про зміну запобіжного заходу, суд приходить до висновку про наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що обумовлюють продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2015 року підозрюваному ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№6) на строк 60 (шістдесят) діб. Ухвала була залишена без змін Апеляційним судом Донецької області, предметом розгляду якого була також обґрунтованість підозри ОСОБА_3

У подальшому за клопотанням прокурора Магідіна Б.В. Дзержинським міським судом Донецької області в процесі розгляду даного провадження по суті строк утримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 неодноразово подовжувався.

Стороною захисту не надано до суду жодних даних на підтвердження доводів щодо незаконності дій та рішень слідчого, прокурора під час досудового розслідування або скасування рішень суду з питання обрання, зміни чи продовження запобіжного заходу.

Згідно ухвали Дзержинського міського суду від 14 листопада 2016 року строк утримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 подовжено до 12 січня 2017 року включно.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Вимогами ст. 199 КПК України передбачено, що суд, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинен перевірити наявність ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Відповідно до п. 1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» звертається увага на те, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Разом з тим, судом в процесі розгляду даного кримінального правопорушення не встановлено, що ризики, визначені ухвалою суду від 14 листопада 2016 року зменшились.

Судом в якості ризиків, які виправдовують тримання названої особи під вартою, встановлено, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, знищити, спотворити речі та документи, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, вважаючи на те, що обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, що спливає 12.01.2017 року, з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, мотивів, та обставин вчинення злочинів, що посягають на життя і здоров'я, із застосуванням насильства, які інкримінуються обвинуваченому.

Разом з цим, на даний час справа не розглянута, у зв'язку з передачею провадження іншому судді.

У зв'язку з неявкою потерпілих та відсутності даних про їх належне повідомлення суд позбавлений можливості вирішення питання згідно ч.2 ст. 319 КПК України. Таким чином, на даний час не допитані потерпілі, свідки, не досліджені письмові матеріали справи та речові докази, не виконані інші процесуальні дії судом, в провадженні якого перебуває справа та який не може зробити передчасної оцінки доказів, а також, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого. Крім того, враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що враховувалися при обранні та продовженні запобіжного заходу під час досудового розслідування та судового провадження, а запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, що безпосередньо відповідає характеру суспільного інтересу та завданням кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 197, 199, 331, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Судовий розгляду у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України відкласти до 19 січня 2017 року до 10 години.

2.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№6) на строк 60 днів, тобто до 27 лютого 2017 року включно.

3.Зобов'язати представника сторони обвинувачення - прокурора Магідіна Б.В. забезпечити явку потерпілих та свідків у судове засідання.

4.Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3, прокурору Магідіну Б.В. - до відому; направити начальнику Бахмутської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№6) - для виконання.

5. В судове засідання викликати учасників провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті.

Суддя