Постанова № 63877530, 28.12.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2016 р.Справа № 916/2164/16Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 директор на підставі наказу від 29.05.2014 року №1 та Статуту;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016 року

по справі №916/2164/16

за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії „Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса

про стягнення 106 459 грн. 81 коп.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі регіональної філії „Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Одеса звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії „Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Одеса пеню у розмірі 13 243 грн. 81 коп., штраф у розмірі 93 216 грн. 00 коп. та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2016 року у справі №916/2164/16 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії „Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Одеса 13 243 грн. 81 коп. пені, 93 216 грн. 00 коп. штрафу та відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м.Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016 року по справі №916/2164/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії „Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв як належні докази заявку від 17.06.2016 року за вих. №НХ-13/5675, та повторну заявку на поставлення товару від 18.07.2016 року №НХ-135462, але докази отримання відповідачем зазначених заявок відсутні і позивачем не надавались до суду, тому немає підстав для настання відповідальності за договором. Крім того, апелянт посилається на незаконне нарахування одночасно штрафу та пені. Процесуальним порушенням при розгляді справи місцевим господарським судом скаржник вважає неповідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 30.11.2016 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.

У звязку з відпусткою головуючого судді Принцевської Н.М. та судді-учасника ОСОБА_2, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 26.12.2016 року №1043, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії „Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, м.Одеса в дане судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.12.2016 року та підпис представника позивача у розписці суду від 30.11.2016 року. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника відповідача, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2164/16 та наданих представником відповідача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області 12.09.2016 року у справі № 916/2164/16 є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАПРОДУКТ» (постачальник) було укладено договір поставки від 16.06.2016 року №ОД/НХ-16-354НЮ, відповідно до умов якого постачальник передав у власність замовника, а замовник повинен оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невідємною частиною.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: мило господарське 72% без каоліну.

Згідно з пунктом 5.1 договору товар має бути поставлений в обсягах і строки, які визначені графіком поставки та згідно зразка-еталона.

У додатку №2 до договору, зазначено, зокрема, що у ІІ кварталі 2016 року постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у розмірі 40000 кг господарського мила 72% без каоліну на суму 466 080 грн. 00 коп.

Пунктом 5.2 договору визначено, що в межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного графіком поставки, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах визначених в цих заявках. Заявки надсилаються замовником у будь-який спосіб.

У разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обовязку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного графіком поставки (пункт 5.3 договору).

Відповідно до пункту 16.2 договору термін його дії з моменту його підписання до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобовязань.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з вимогами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач надав суду заявку від 17.06.2016 року, адресовану відповідачу на поставку мила за вих. №НХ-13/5675 у відповідності до умов договору.

Також в матеріалах справи є повторна заявка від 18.07.2016 року №НХ-135462, яка свідчить про вимогу позивача, у зв'язку з непоставкою відповідачем мила до 30.06.2016 (кінець II кварталу), поставити товар до 22.07.2016 року відповідно до умов договору від 16.06.2016 року №ОД/НХ-16-354НЮ.

Відповідно до графіку поставки, що є додатком №2 до договору, зазначено, що поставка починається з ІІ кварталу 2016 року. Таким чином, виходячи з умов договору, відповідач повинен був поставити товар до кінця ІІ кварталу, якщо навіть і не отримав від замовника зазначені листи, проте такий товар не поставив, оскільки не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні первинні документи про здійснення такої поставки або про звернення до позивача в межах укладеного договору з пропозицією здійснити таку поставку.

Посилання скаржника на те, що означені заявки ним не отримувались, тому не було підстав для поставки товару, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки обовязок поставки товару в означеній кількості та у певний строк в будь-якому випадку було встановлено специфікацією № 1 та графіком поставки, які є невідємними частинами договору. Договір саме в такій редакції було укладено сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень в частині встановлення строків поставки та умов поставити товар за кількісними, якісними характеристиками, узгодженими в специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не поставив товар відповідно до умов укладеного договору, в якому графіком в будь-якому випадку (навіть при умові відсутності заявок) було сторонами визначено кінцевий строк поставки (додаток №2 до договору), що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення штрафу та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в межах строку його дії.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожен день затримки.

У відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України позивачем розраховано суму 13 243 грн. 81 коп. пені за неналежне виконання укладеного між сторонами договору від 16.06.2016 року №ОД/НХ-16-354НЮ щодо поставки господарського мила згідно з умовами цього договору.

Враховуючи, що поставка мила повинна була відбутись відповідно до графіку поставки (додаток № 2 до договору), який підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, а саме до кінця ІІ кварталу 2016 року, прострочення виконання зобовязання починається з 01.07.2016 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених до суду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 13 243 грн. 81 коп.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів поставки товару.

Положеннями статей 549 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому слід зазначити подвійну правову природу цих штрафних санкцій, які одночасно є мірами відповідальності, і способами забезпечення виконання господарських зобовязань, а пеня і штраф можуть бути стягнуті і за прострочку негрошових зобовязань. До того ж пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, а штраф є формою неустойки та видом штрафних санкцій, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання або у твердій сумі. У звязку з чим застосування до боржника такої відповідальності за неналежне виконання договірних негрошових зобовязань не суперечить положенням статті 61 Конституції України в частині того, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Слід зазначити, що у випадку наявності таких позовних вимог суд повинен надати правову оцінку укладеному сторонами договорі в частині детального вивчення його умов, оскільки обовязково повинні існувати підстави, передбачені нормами статті 231 Господарського кодексу України в частині наявності різних положень договору при визначенні умов для можливості одночасного застосування до боржника цих штрафних санкцій, і саме у господарських правовідносинах пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а в межах одного виду може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, яка є обовязковою для всіх судів України в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за умови, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафу і пені.

У пункті 11.3 договору сторони узгодили застосування відповідальності за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, а саме: постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

За таких обставин, задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в даному випадку є правомірним, оскільки з умов договору вбачається, що в даному випадку сторони визначили за порушення договірного негрошового зобовязання окремі види юридичної відповідальності. До того ж, пеня була встановлена за затримку поставки товару або за його поставку не в повному обсязі, а штраф за порушення термінів поставки, визначених договором.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Зокрема, розглянуті та відхилені доводи заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо нібито неповідомлення його належним чином про розгляд справи та позбавлення його можливості скористатись своїми процесуальними правами, виходячи з наступного.

В силу приписів статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвали надсилаються сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевим господарським судом ухвали із зазначенням дати розгляду справи направлялись відповідачу за адресою 65028, м. Одеса, вул. Болградська, 55, які неотриманими повертались до суду з відміткою "за завершенням строку зберігання", крім того аналогічну адресу (65028, м. Одеса, вул. Болградська, 55) скаржник вказав і в апеляційній скарзі.

Також розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо одночасного застосування до нього подвійної відповідальності з посиланням на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15 з огляду на вищевикладене. Крім того, скаржник не звернув увагу, що висновок, викладений у зазначеній постанові стосувався відповідальності за невиконання грошового зобовязання та у справі, яка розглядалась Верховним Судом України у складі палати з розгляду цивільних справ, відносини стосувались фізичних осіб.

Не приймаються до уваги додані до апеляційної скарги копії документів про здійснення фактичної поставки мила у серпні 2016 року, оскільки такі документи не спростовують неналежного виконання відповідачем свого договірного зобовязання, а навпаки підтверджують здійснення поставки мила після закінчення ІІ кварталу 2016 року, тобто з порушенням строків, визначених умовами договору.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016 року у справі №916/2164/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАПРОДУКТ, м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016 року у справі № 916/2164/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016 року у справі № 916/2164/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді С.І. Колоколов

ОСОБА_3