Ухвала суду № 63877481, 29.12.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"29" грудня 2016 р.№ 916/3583/16

Суддя господарського суду Одеської області Цісельський О.В., розглянувши позовну заяву (вх.№3838/16 від 26.12.2016р. ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 26.12.2016р. (вх.3838/16), у якій просить суд:

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат (Загального реєстру), відповідно до наданих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Гаджиєвим С.О. змін переліку рахунків, в частині включення ОСОБА_1 на підставі договору №990413435 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року по депозитному рахунку НОМЕР_1 у сумі 123 397, 09 грн. до Реєстру відшкодувань вкладникам.

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму сплаченого судового збору

Розглянувши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про відмову в прийнятті позову з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно до п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", на підставі п. 1 ч. 1 статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Згідно до положень ч.3 ст.22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст.12 ГПК України визначено, що Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

41) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач - Гр. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовними вимогами - до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат (Загального реєстру), відповідно до наданих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Гаджиєвим С.О. змін переліку рахунків, в частині включення ОСОБА_1 на підставі договору №990413435 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року по депозитному рахунку НОМЕР_1 у сумі 123 397, 09 грн. до Реєстру відшкодувань вкладникам.

26 січня 2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №50 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних".

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить до висновку, що позивач звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом (вх.№3838/16 від 26.12.2016р.)за захистом своїх порушених прав, що виникли із цивільних відносин між фізичною особою та Банком.

У зв'язку з чим, виходячи з аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, позовні вимоги Гр. ОСОБА_1, як фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не підлягає розгляду в господарських судах України, у зв'язку з чим, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви Гр. ОСОБА_1, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду України від 14.12.2016р. у справі №6-2735цс16, відповідно до якої звернення позивачів до Фонду не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачі звернулися за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 подано з порушенням вищенаведених норм, суд, відмовляє у його прийнятті до розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви (вх.№3838/16 від 26.12.2016р.) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії.

Додаток: позовна заява з додатками на 31 арк.

Суддя О.В. Цісельський