Ухвала суду № 63876212, 28.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2016 року м. Київ К/800/36095/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Сумській області про визнання дій протиправними,

встановив :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, які полягали у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 05 жовтня 2015 року №101. Відшкодовано ОСОБА_1 судові витрати в сумі 59,68 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції сільського господарства в Сумській області.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині відшкодування судових витрат, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині розподілу судових витрат і прийняти нову постанову, якою стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 172,32 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди виходили з можливості стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних з прибуттям до суду з урахуванням дороги у зворотному напрямку в сумі 59, 65 грн.

Суди відмовили у стягненні з відповідача судових витрат в сумі 172,32 грн, пов'язаних із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять, переїзд до іншого населеного пункту, добові витрати), оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують його працевлаштованість, будь-яку іншу зайнятість. Крім того, наданий квиток на проїзд в маршрутному таксі в сумі 3 грн суди не вважали достатнім доказом витрат на його переїзд, оскільки відсутні дані про дату проїзду, а також населений пункт, в якому було здійснено проїзд.

Відповідно до статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно зі статтею 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27 квітня 2006 року передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

При цьому відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Згідно з журналом судового засідання позивач брав участь у засіданні Сумського окружного адміністративного суду 23 травня 2016 року з 11год. 00 хв. до 11 год. 53 хв., тому суди виходили з відсутності підстав для стягнення на його користь компенсацію за відрив від звичайних занять та добових витрат.

Також суди вважали, що позивачем належним чином не підтверджено понесені судові витрати у зв'язку із відривом від звичайних занять, зокрема відсутня можливість встановлення загальної тривалості часу, який витрачений позивачем на здійснення переїзду з місця проживання до суду, на участь у судовому засіданні.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди необґрунтовано та безпідставно відмовили у стягненні на його користь компенсації добових витрат та у компенсації за відрив від звичайних занять, оскільки належні докази, які підтверджуються понесення таких витрат, містяться у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Сумській області про визнання дій протиправними.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак