Рішення № 63875326, 27.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Невідомої Т.О., Ратнікової В.М.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 р. ПАТ «Альфа-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 31.07.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/0708/71-483, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 69 000,00 доларів США на строк по 31.07.2038 р. включно, зі сплатою 11,9 процентів річних.

25.05.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

В подальшому право вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2706/0708/71-483 перейшло до позивача за укладеним 15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Посилаючись на те, що в порушення умов кредитного договору відповідачка не виконує зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв׳язку з чим станом на 05.08.2015 р. у неї виникла заборгованість у розмірі 64 389,96 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становить 1 398 172,22 грн., за відсотками - 8 297,38 доларів США, що становить 180 170,42 грн., пеня у розмірі 2 142,66 доларів США, що становить 46 526,01 грн., просив стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості у розмірі 1 624 868,65 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Альфа-Банк» просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Справа №755/16090/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/15120/2016Головуючий усуді першоїінстанції: Катющенко В.П. Доповідач усуді апеляційноїінстанції: Усик Г.І.Зазначав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження прав ПАТ «Альфа-Банк», як нового кредитора у зобов'язанні, а також доказів на підтвердження видачі кредиту позичальнику, залишивши поза увагою надані представником Банку належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, заяву на видачу готівки № 648-1 від 31.07.2008 р., витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім того суд безпідставно не прийняв до уваги надану на підтвердження укладення кредитного договору виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 та наданий банком розрахунок заборгованості позичальника, пославшись на те, що кредитний договір №2706/0708/71-483 був укладений 31.07.2008 р., а виписка по особовому рахунку надана за період з 18.06.2012 р. по 05.08.2015 р., проігнорувавши таким чином укладені договори купівлі-продажу прав за кредитними договорами, укладеними первинно між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк», а в подальшому між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», право вимоги за яким у позивача виникло в день підписання акту приймання-передачі кредитних справ від ПАТ «Дельта-Банк», тобто з 19.09.2012 р.

Також вказував на те, що представник ОСОБА_1 не заявляв у судовому засіданні клопотання про витребування у ПАТ «Альфа-Банк»акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. та акту приймання-передачі кредитних файлів від 19.09.2012 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 р., а заявив про відсутність у матеріалах справи таких доказів лише в судових дебатах, коли представник ПАТ «Альфа-Банк» уже був позбавлений можливості надати ці документи для огляду та приєднати їх до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного вважав, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні представник ПАТ «Альфа-Банк» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо видачі кредиту у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України, та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_5 як оплату за договором купівлі-продажу квартири, та доказів на підтвердження переходу до нового кредитора прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги виписку по особовим рахункам за період з 18.06.2012 р. по 05.05.08.2015 р., пославшись на те, що кредитний договір було укладено 31.07.2008 р. і зазначені обставини не дають суду можливості визначити розмір дійсної заборгованості відповідача, а наданий ПАТ «Дельта-Банк» розрахунок заборгованості по своїй суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог, а не документом, що підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи убачається, що 31.07.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1) укладено кредитний договір № 2706/0708/71-483, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 69 000,00 доларів США на строк по 31.07.2038 р. включно, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

18.08.2009 р. між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 2706/0708/71-483 від 31.08.2008 р., згідно якого сторони домовилися, що на дату внесення змін і доповнень, розмір строкової заборгованості за кредитом складає 66 503,87 доларів США, прострочена заборгованість за договором відсутня, та викладено кредитний договір у новій редакції.

18.08.2009 р. між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 2706/0708/71-483 від 31.08.2008 р., відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти п. 1.3., п. 3.1.1., п. 3.1.5., п. 3.1.7., п. 3.1.12, п. 7.3 кредитного договору у новій редакції.

Укладення зазначених додаткових угод до кредитного договору (наявність яких не заперечував представник ОСОБА_1.), якими сторони погодили, в тому числі розмір строкової заборгованості за кредитним договором, що станом на 18.08.2008 р. становила 66 503,87 доларів США та зафіксували відсутність простроченої заборгованості, свідчить про те, що грошові кошти за кредитним договором у розмірі 69 000 доларів США були отримані позичальником, і вона на дату укладення додаткових угод належно виконувала його умови.

Зазначених обставин суд першої інстанції не урахував та дійшов помилкового висновку про відсутність наданих позивачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання первісним кредитором пункту 1.2. кредитного договору щодо видачі кредиту позичальнику.

Крім того на підтвердження передачі первісним кредитором коштів позичальнику та невиконання останнім умов кредитного договору представник ПАТ «Альфа-Банк» надав суду першої інстанції заяву-анкету ОСОБА_2 на видачу кредиту у розмірі 69 000 доларів США, розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписку з особового рахунку, а також витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек з якого убачається, що підставою обтяження квартири АДРЕСА_1 (власником якої є ОСОБА_2, іпотекодержателем ПАТ «Сведбанк») є іпотечний договір від 31.07.2008 р. укладений на виконання основного зобов'язання щодо повернення 69 000 доларів США в строк до 31.07.2038 р. Як зазначав в суді першої інстанції представник ПАТ «Альфа-Банк», витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек також підтверджує, що ОСОБА_1 отримала від первинного кредитора кошти у розмірі 69 000 доларів США і використала їх за цільовим призначенням, передбаченим кредитним договором - на придбання у ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1.

Відхиляючи як належний та допустимий доказ наданий ПАТ «Альфа-Банк»розрахунок заборгованості з огляду на те, що він по своїй суті є лише калькуляцію обґрунтувань позивачем розміру своїх вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою, що розрахунок заборгованості включає в себе не лише суми сплачених і прострочених платежів та загальну суму заборгованості за кредитним договором, а також і відомості про дати і розмір зарахування коштів внесених ОСОБА_1 на погашення кредиту та процентів за їх користування відповідно до графіку передбаченого кредитним договором. З розрахунку заборгованості, а також витягу з особових рахунків ОСОБА_1 убачається, що фактично до липня 2014 р. позичальник в повному обсязі виконував умови кредитного договору.

Зазначене свідчить про порушення судом положень ст. 212 ЦК України, яка зобов'язує суд всебічно, повно і об׳єктивно оцінювати докази та перевіряти їх належність, допустимість і достовірність як окремо, так і у їх взаємозв'язку та сукупності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність наданих позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження виконання первісним кредитором пункту 1.2. кредитного договору щодо видачі позичальникові кредиту у готівковій формі.

25.05.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» (продавець) та ПАТ Дельта-Банк» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги продавця до позичальників за кредитними договорами, а також прав вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення.

15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ПАТ «Альфа-Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги продавця до позичальників за кредитними договорами, а також прав вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення (які продавець придбав 25.05.2012 р. у ПАТ «Сведбанк»), відповідно до якого ПАТ «Дельта-Банк» погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх ПАТ «Альфа-Банк», а покупець погодився купити права вимоги, прийняв їх і сплатив загальну закупівельну ціну, в тому числі і право вимоги за кредитним договором № 2706/0708/71-483 від 31.08.2008 р. (додаток № 1).

На підтвердження фактичного переходу прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення від ПАТ «Дельта-Банк» до ПАТ «Альфа-Банк», представник ПАТ «Альфа-Банк»надав витяги про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек та витяг про реєстрацію у Державному реєстру іпотек змін на підставі відчуження таких прав ПАТ «Дельта-Банк» позивачеві.

Зазначене також підтверджується дослідженими в суді апеляційної інстанції в порядку ч.ч. 1, 2 ст. 302 ЦПК України доказами: актом приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» та актом приймання-передачі файлів №2 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», складеного 19.06.2012 р. з якого убачається, що ПАТ «Альфа-Банк» прийняв від ПАТ «Дельта Банк» кредитні файли у кількості 2 763 штук щодо укладених кредитних договорів, і зокрема кредитного договору №2706/0708/71-483.

Таким чином, внаслідок укладення зазначених договорів купівлі-продажу прав вимоги відбулася заміна кредитора, а саме: ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора, в тому числі закредитним договором №2706/0708/71-483 від 31.08.2008 р., позичальником за яким є ОСОБА_1

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

18.06.2012 р. ПАТ «Альфа-Банк» направило ОСОБА_1повідомлення про відступлення прав вимоги за № 40882-23-6\6, яким повідомило позичальника про те, що первісним кредитором (ПАТ «Дельта Банк») на користь Нового кредитору здійснено відступлення прав вимоги за кредитним(и) договором(ами), договором(ами) іпотеки, договором(ами) застави (та/або) договором (ами) поруки, вказаними у додатку А до цього повідомлення.

Зважаючи на викладене, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» є помилковим, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця через касу Банку згідно Додатку № 1, що є невід׳ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом. ( п. 1.3. кредитного договору в редакції від 18.08.2009 р. )

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. кредитного договору в редакції від 18.08.2009 р. передбачено, що починаючи з 10.10.2009 р. позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 681,70 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору в редакції від 18.08.2009 р. за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в тому числі за день погашення простроченої заборгованості. У випадку часткової сплати суми ануїтетного платежу пеня нараховується на його несплачену частину. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається - 360.

Відповідно до п. 1. Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 18.08.2009 р. до кредитного договору №2706/0708/71-483 від 31.07.2008 р., сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. кредитного договору у наступній редакції:

Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі:

1.3.1. 11,9% річних за період від дати укладення цього договору по 18.08.2009 включно.

1.3.2. 7% річних за період користування кредитом з 19.08.2009 р. по 09.07.2010 р.

1.3.3. 10% річних за період користування кредитом з 10.07.2010 р. по 31.07.2038 р.»

Пунктом 2 Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 18.08.2009 р. до кредитного договору №2706/0708/71-483 від 31.07.2008 р., сторони домовилися внести зміни до абзацу 1 п. 3.1.1. кредитного договору та викласти його в наступній редакції: « 3.1.1. Починаючи з 10.10.2009 р. позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 447,39 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця.

Починаючи з 10.08.2010 р. позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 584,79 доларів США, а починаючи з 10.08.2011 р. позичальник здійснює договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, згідно якого відбулося відступлення права вимогипогашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 725,51 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору».

З наданого ПАТ «Альфа-Банк» розрахунку заборгованості та виписки з особових рахунків убачається, що неналежне виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 розпочалося з липня 2014 р., тобто після переходу прав вимоги за кредитним договором до ПАТ «Альфа-Банк». Станом на 05.08.2015 р. заборгованість за кредитним договором становить 74 837,05 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становить 1 625 021,73 грн. та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 64 389,96 доларів США, що становить 1 398 172,22 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 8 297,38 доларів США, що становить 180 170,42 грн., та пені - 2 149,71 доларів США, що становить 46 679,09 грн.

Доказів на спростування правильності нарахування розміру заборгованості по кредиту,а сплати відсотків за його користування, а також загального розміру заборгованості, ОСОБА_1 та її представник не надали.

Частиною 3 статті 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіряючи правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого ПАТ «Альфа-Банк», колегія суддів зазначає, що нарахування ПАТ «Альфа-Банк» пені за несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором за період з 05.08.2014 р. по 05.08.2015 р. у розмірі 2 142,65 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 05.08.2015 р. становить 46 526,01 грн., виконано з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Виходячи з нарахованої ПАТ «Альфа-Банк» суми пені за певний період зазначеної у розрахунку, переведеної у гривню за курсом Національного банку України станом на дату платежу, загальний розмір пені за період з 05.08.2014 р. по 05.08.2015 р. становить 45 801,57 грн.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення з ОСОБА_1заборгованості за кредитним договором №2706/0708/71-483 від 31.07.2008 р.у розмірі 1 624 144,21 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 1 398 172,22 грн., заборгованості по відсотках - 180 170,42 грн. та пені у розмірі 45 801,57 грн.

Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №2706/0708/71-483 від 31.07.2008 р.у розмірі 1 624 144,21 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 1 398 172,22 грн., заборгованості по відсотках - 180 170,42 грн., пені - 45 801,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: