Ухвала суду № 63875186, 02.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Нещерета Дениса Борисовича в інтересах Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити дії,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/9822/2016Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 01 травня 2006 року по 30 червня 2014 року працював на посаді начальника служби безпеки Спільного Українсько-Канадського підприємства «Везувіо ЛТД». З 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року не отримував заробітну плату, йому не було відомо про звільнення, не видано трудову книжку та не надано копії наказу про звільнення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити дії.

Стягнуто з Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 46 914,60 грн., середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в розмірі 12 155,60 грн.

Зобов'язано Спільне українсько-канадського підприємство «Везувіо ЛТД» видати ОСОБА_2 трудову книжку та копію наказу про звільнення №04 від 27 червня 2014 року.

Стягнуто з Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» на користь держави судовий збір у розмірі 590,70 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду Нещерет Д.Б. в інтересах Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач в період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року свої трудові обов'язки не виконував, а тому підстави для виплати йому заробітної плати відсутні. Відсутність позивача на робочому місці підтверджується актами від 01 червня 2011 року, від 21 грудня 2011 року, від 31 грудня 2012 року, 31 грудня 2013 року та 30 червня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суд апеляційної інстанції.

Під час повторного апеляційного розгляду Нещерет Д.Б. в інтересах Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали, що спір вирішений судом правильно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наказу від 03 травня 2006 року № 6-к ОСОБА_2 прийнято на посаду начальника служби безпеки Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» (т.1, а.с.5).

Наказом від 27 червня 2014 року № 04 ОСОБА_2 звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин з 30 червня 2014 року (т.1, а.с.33).

Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за червень-грудень 2011 року, за 2012 рік, за 2013 рік та за січень - червень 2014 року нарахована заробітна плата в сумі 46 914,60 грн.

Згідно із розрахунком нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 заробітної плати з 01 січня 2010 року до 30 червня 2014 року, останньому нараховано 67 779,60 грн., до видачі 59 127,17 грн., виплачено 17 645,19 грн. (з 1 січня 2010 року до травня 2011 року включно).

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД», в якому просив стягнути останнього заборгованість із заробітної плати в розмірі 50 814,60 грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 12 155,00 грн. та зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку та наказ про звільнення.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, стягнувши з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 46 914,60 грн., середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в розмірі 12 155,60 грн., зобов'язавши Спільне Українсько-Канадського підприємства «Везувіо ЛТД» видати ОСОБА_2 трудову книжку та копію наказу про звільнення №04 від 27 червня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частина 1 статті 97 КЗпП України визначає, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч.2 ст. 97 КЗпП України).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (ч.3 ст. 97 КЗпП України).

Відповідно до cт. 115 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за червень-грудень 2011 року, за 2012 рік, за 2013 рік та за січень - червень 2014 року нарахована заробітна плата в сумі 46 914,60 грн.

Згідно із розрахунком нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 заробітної плати з 01 січня 2010 року до 30 червня 2014 року, останньому нараховано 67 779,60 грн., до видачі 59 127,17 грн., виплачено 17 645,19 грн. (з 1 січня 2010 року до травня 2011 року включно).

Відтак, доводи Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про те, що оскільки ОСОБА_2 в зазначений період не виконував роботу, то відсутні підстави для виплати йому заробітної плати є безпідставними, оскільки з відомостей про нарахування заробітної плати та інформації з Міністерства доходів України вбачається, що ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата за відпрацьований ним час.

Спільне українсько-канадське підприємство «Везувіо ЛТД» не скористалося своїм правом та в межах діючого трудового законодавства України не вчиняло будь-яких дій, спрямованих на з'ясування причин невиходу позивача на роботу, якщо таке мало місце, та невиконання ним без поважних причин обов'язків, прокладених на нього трудовим договором, також відповідачем не надано доказів, що за вказаний період позивачу виплачувалась нарахована заробітна плата.

Враховуючи те, що відповідач при звільненні не провів з позивачем розрахунок, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 46 914,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України Спільне українсько-канадське підприємство «Везувіо ЛТД» не надало суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 направлялось та останнім було отримано поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки або надання письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 був обізнаний про своє звільнення є безпідставним, оскільки обізнаність ОСОБА_2 про його звільнення не звільняє відповідача від обов'язку вручити звільненому робітнику трудову книжку в день звільнення, а у разі його відсутності вчинити всі передбачені трудовим законодавством заходи щодо належного повідомлення працівника про отримання ним трудової книжки, та доведення тієї обставини, що він отримав таке повідомлення.

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнений з ініціативи власника, доказів того що у день звільнення позивачу було надано копію наказу про звільнення, та доказів, що копія наказу про звільнення направлялась ОСОБА_2 відповідачем надано не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 12 155,00 грн. та зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 копію наказу про його звільнення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Нещерета Дениса Борисовича в інтересах Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: О.В. Борисова

В.М. Ратнікова