Постанова № 63875154, 27.12.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/717/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представника Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_2 та представника Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» до Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про зобовязання вчинити дії та стягнення пені,

В С Т А Н О В И В :

Підприємство «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» звернулось до суду з позовом до Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (відповідач №1), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (відповідач №2) про зобовязання вчинити дії та стягнення пені.

Позивач, враховуючи заяву про збільшення розміру та уточнення позовних вимог від 20 грудня 2016 року, просить суд:

- зобовязати Чернівецьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області виконати вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України щодо надання органу казначейства висновку про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 90738,00 грн (по декларації за вересень 2009 року);

- стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» (ЄДРПОУ 35158255) пеню в розмірі 52850,42 грн (40751,98 грн пеня за несвоєчасне відшкодування суми ПДВ по деклараціях за квітень, за вересень та за жовтень 2009 року + 12098,44 грн пеня за несвоєчасне відшкодування суми ПДВ по декларації за квітень 2015 року).

В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилаючись на статтю 72 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року по справі №2а-2470/10/2470 (провадження №К/9991/7108/12) скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці форми «В1», якими було зменшено підприємству «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» суму бюджетного відшкодування на загальну суму 226052,00 грн.

Вказував, що Чернівецька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області після отримання постанови Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року не виконала вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, що є підставою для звернення до суду з позовом про зобовязання податкового органу подати висновок про відшкодування заборгованості бюджету та стягнення пені згідно пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Крім цього, стверджував, що граничний термін подання висновку на бюджетне відшкодування суми 226052,00 грн є 12 квітня 2016 року, отже з 12 квітня 2016 року сума 226052,00 грн вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Враховуючи часткове перерахування суми бюджетної заборгованості в розмірі 135334,00 грн, термін її прострочення визначається періодом з 12 квітня 2016 року по 09 грудня 2016 року, а термін прострочення залишку в сумі 90738 грн - з 10 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року. В звязку з цим, позивач вказував, що пеня на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за квітень, вересень та жовтень 2009 року становить 40751,98 грн.

Також позивач зазначав, що на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року по справі №824/2311/15-а стягнуто з Державного бюджету суму заборгованості з бюджетного відшкодування 77083,00 грн та пеню 6707,75 грн (за період з 01 серпня 2015 року по 11 листопада 2015 року). При цьому вказану в постанові суму відповідачі фактично відшкодували лише 15 червня 2016 року, що є підставою для нарахування пені згідно пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України за період з 12 листопада 2015 року по 15 червня 2016 року в розмірі 12098,44 грн.

Чернівецька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області заперечувала проти заявлених позовних вимог. В письмових запереченнях вказувала на те, що при ознайомленні зі змістом постанови Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року з метою опрацювання її в ІС «Податковий блок» підсистема «Податковий аудит» пункт меню «Інформація Апеляційне та судове оскарження» управлінням аудиту встановлено невідповідність номерів податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ у м. Чернівцях за матеріалами планової документальної перевірки №4182/23-1/35158255 від 16 грудня 2009 року із номерами скасованих податкових повідомлень-рішень постановою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року.

Відповідач №1 повідомив, що у Вищому адміністративному суді України на розгляді знаходиться заява відповідача по справі про виправлення описок у судовому рішенні.

При цьому зазначив, що податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 29 грудня 2009 року №0002700232/0, від 27 січня 2010 року №0002700232/1, від 18 лютого 2010 року №0002700232/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 90738,00 грн є недійсними, оскільки в ході адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення №0002700232/3, яке позивачем взагалі не оскаржувалось, а рішення про його скасування Вищим адміністративного суду України не приймалось.

Також, посилаючись на положення статей 257, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, що регламентують порядок виконання судових рішень, звертав увагу на те, що позивач не звертався після ухвалення рішення судом касаційної інстанції із відповідною заявою до Чернівецького окружного адміністративного суду щодо отримання виконавчого листа по рішенню у справі 2а-2470/10/2470.

Пояснив, що в разі отримання виправленого рішення суду касаційної інстанції рішення буде виконано в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету пені по справі №824/2311/15-а зазначив, що позов в цій частині необхідно залишити без розгляду, адже така вимога заявлена після закінчення шестимісячного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними позивачем не вказано.

Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подало до суду письмові заперечення, в яких повідомило, що підприємство «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» 17 травня 2016 року звернулось до управління Державної казначейської служби у м. Чернівцях з заявою про виконання судового рішення згідно виконавчого листа №824/2311/15-а від 14 квітня 2016 року щодо бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за квітень 2015 року на суму 77083,00 грн та пені 6707,75 грн. ОСОБА_4 Державної казначейської служби у м. Чернівцях звернулось з листом від 17 травня 2016 року №02-13/903 до Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум ПДВ та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку та повідомити орган Казначейства. Відповідно до довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість за звітний період від 24 травня 2016 року №868/9/24-12-07-03-16 залишок бюджетної заборгованості становить 77083,00 грн. ОСОБА_4 Державної казначейської служби у м. Чернівцях від 27 травня 2016 року №02-14/965 заяву підприємства направлено до Головного управління Казначейства, яке в свою чергу 30 травня 2016 року скерувало її до Державної казначейської служби України.

При цьому відповідач №2 наголошував, що органами Казначейства не порушувались строки направлення оригіналу виконавчого документу суду до органу ДФС для формування довідки, а також строки направлення заяви стягувача, що становить 3 робочих дні з дня надходження такої довідки, передбачені Порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішення суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованості державної бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та надав пояснення аналогічні тим, що містяться у письмових запереченнях проти позову. Просив суд в позові відмовити повністю.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області також заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року у справі 2а-2470/10/2470 за позовом підприємства «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 29 грудня 2009 року №0002310231/0, від 22 лютого 2010 року №0000350231/1, від 22 березня 2010 року №0002310231/2, від 03 червня 2010 року №0002310231/3, від 29 грудня 2009 року №0002320231/0, від 29 грудня 2009 року №0002310231/0, від 22 лютого 2010 року №0002320231/1, від 22 березня 2010 року №0002320231/2, від 03 червня 2010 року №0002320231/3, від 22 лютого 2010 року №0002330231/3, від 29 грудня 2009 року №0002700232/0, від 27 січня 2010 року №0002700232/1, від 18 лютого 2010 року №0002700232/2, від 15 січня 2010 року №0000050232/0, від 03 лютого 2010 року №0000050232/1. Скасовано першу та другу податкові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці від 29 червня 2010 року №1/785, від 30 липня 2010 року №2/914.

Серед них податковими повідомленнями-рішеннями форми «В1» від 29 грудня 2009 року №0002320231/0, від 22 лютого 2010 року №0002320231/1, від 22 березня 2010 року №0002320231/2, від 03 червня 2010 року №0002320231/3 позивачу на підставі акту перевірки №4182/23-1/35158255 від 16 грудня 2009 року зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 47781,00 грн. Крім цього, податковими повідомленнями-рішеннями форми «В1» від 29 грудня 2009 року №0002700232/0, від 27 січня 2010 року №0002700232/1, від 18 лютого 2010 року №0002700232/2 позивачу на підставі акту перевірки №4190/23-2/35158255 від 17 грудня 2009 року з урахуванням процедури адміністративного оскарження позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 90738,00 грн. В свою чергу податковими повідомленнями-рішеннями форми «В1» від 15 січня 2010 року №0000050232/0, від 03 лютого 2010 року №0000050232/1 позивачу на підставі акту перевірки №4338/23-2/35158255 від 30 грудня 2009 року зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 87553,00 грн.

Отже, зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, що скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року, зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за квітень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року на загальну суму 226052,00 грн.

На підставі зазначеного рішення Вищого адміністративного суду України серед іншого встановлено, що позивач має право на відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 226052,00 грн за квітень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року.

Таким чином, процедура судового оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень завершилась 17 лютого 2016 року.

Судом встановлено, що постанову Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року у справі 2а-2470/10/2470 направлено сторонам 01 квітня 2016 року та отримано, зокрема, відповідачем №1 05 квітня 2016 року,

При цьому Чернівецькою обєднаною державною інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області не подано до органів казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що 09 грудня 2016 року на рахунок позивача згідно платіжного доручення №3915-07 було відшкодовано податок на додану вартість по декларації за квітень 2009 року в сумі 47781,00 грн та згідно платіжного доручення №3916-07 по декларації за жовтень 2009 року в сумі 87553,00 грн, що разом становить 135334,00 грн.

Поряд із цим судом встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №824/2311/15-а за позовом підприємства «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про стягнення бюджетної заборгованості стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області на користь підприємства «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» суму заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 83790,75 грн, а саме: суму бюджетного відшкодування за квітень 2015 року в сумі 77083,00 грн та пеню 6707,75 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі №824/2311/15-а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року повернуто особі, яка її подала.

Згодом ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №824/2311/15-а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року без змін.

Отже, постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року набрала законної сили.

На підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №824/2311/15-а встановлено, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 77083,00 грн набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість з 01 серпня 2015 року.

Судом встановлено, що вказана вище сума перерахована на рахунок позивача 15 червня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №7246 від 15 червня 2016 року.

Позивач не погоджується з діями відповідача №1 щодо не подання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку на суму 90738,00 грн із нарахуванням пені за несвоєчасне відшкодування та вважає, що відповідачами порушено строки відшкодування податку на додану вартість на підставі рішень Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року у справі 2а-2470/10/2470 та Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №824/2311/15-а.

До встановлених обставин суд застосовує наступні положення законодавства та робить відповідні висновки по суті спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 VI.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

В силу абзацу 1 пункту 200.12 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний протягом пяти робочих днів після закінчення перевірки:

або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;

або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У відповідності до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно із абзацами 2 та 3 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобовязання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

В свою чергу, у відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Судом встановлено, що відповідач №1 отримав постанову Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року, з прийняттям якої закінчено процедуру судового оскарження податкового зобовязання з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в частині неузгодженої суми 226052,00 грн по деклараціям за квітень 2009 року, вересень 2009 року та жовтень 2009 року - 05 квітня 2016 року.

Враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України, граничний термін подання податковим органом висновку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в зазначеній сумі відповідачу №2 є 12 квітня 2016 року, тобто п'ять робочих днів після закінчення процедури судового оскарження.

Натомість такий висновок Чернівецькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області Головному управлінню Державної казначейської служби України у Чернівецькій області не подано.

Водночас було відшкодовано податок на додану вартість по декларації за квітень 2009 року в сумі 47781,00 грн та за жовтень 2009 року в сумі 87553,00 грн.

Відтак, невідшкодованим залишається податок на додану вартість по декларації за вересень 2009 року в сумі 90738 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем №1 порушено вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України в частині не подання зазначеного висновку в органи казначейської служби, а тому позов в частині зобовязання Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Чернівецькій висновок про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 90738 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Поряд із цим варто зазначити, що необґрунтованими є посилання податкового органу на те, що позивачем не оскаржувалось податкове повідомлення-рішення №0002700232/3 від 30 квітня 2010 року та те, що рішенням Вищого адміністративного суду України його не скасовано.

Так, судом встановлено, що в ході розгляду справи №2а-2470/10/2470 Вищим адміністративним судом України в межах заявлених вимог та доводів касаційної скарги, серед іншого, перевірялася законність зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 90738,00 грн на підставі податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 29 грудня 2009 року №0002700232/0, від 27 січня 2010 року №0002700232/1, від 18 лютого 2010 року №0002700232/2, в результаті чого останні були скасовані.

При цьому податковий орган в ході розгляду справи №2а-2470/10/2470 не вказував про податкове повідомлення-рішення №0002700232/3, що ним не заперечувалось.

Заявлені ж позивачем вимоги у даному позові не повязуються із податковим повідомленням-рішенням за №0002700232/3 від 30 квітня 2010 року.

Крім того, позивач в ході розгляду даної справи наголошував на тому, що про існування такого рішення на момент розгляду справи №2а-2470/10/2470 йому не було відомо, тому він його не оскаржував.

З приводу твердження відповідача №1 про наявність помилок у постанові Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року у справі №2а-2470/10/2470 та неможливість в звязку з цим закрити процедуру оскарження в цій частині суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які скасовані на підставі указаної постанови та наводяться податковою інспекцією як такі, що не відповідають номерам податкових повідомлень-рішень прийнятих ДПІ у м. Чернівцях стосуються визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, тобто, не стосуються даного адміністративного позову.

Крім того, в силу положень статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України питання про внесення виправлень в судове рішення вирішується судом в незалежності від того набрало воно законної сили чи ні. Тому розгляд такого питання не впливає на порядок набрання законної сили рішенням, яке в даному випадку згідно частини пятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили з моменту проголошення.

Також суд критично оцінює посилання відповідача №1 на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з заявою про отримання виконавчого листа по рішенню у справі №2а-2470/10/2470, оскільки за приписами пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України зобов'язання податкового органу подати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також строк виконання такого зобовязання пов'язаний з днем отриманням податковим органом відповідного рішення суду.

Частинами третьою та пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому проваджені, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Зважаючи на вказане, закінченням процедури судового оскарження є дата набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Як зазначено вище, постановою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року у справі №2а-2470/10/2470 скасовано податкові повідомлення-рішення на суму 226072,00 грн.

В силу пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вказана сума є заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня у визначеному даною нормою порядку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що в разі якщо платник податку не отримує бюджетне відшкодування в установленому порядку та визначені строки, у нього згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості і ця пеня підлягає стягненню.

Період, за який нараховується пеня на суму 226072,00 грн по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за квітень 2009 року, вересень 2009 року та жовтень 2009 року, становить 242 дні: з 12 квітня 2016 року (дата отримання судового рішення + 5 робочих днів) по 09 грудня 2016 року (день часткового погашення заборгованості бюджету).

Для нарахування пені застосовується ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені.

Як встановлено судом облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені становила 22 %.

Для обчислення суми пені, яка підлягає стягненню суд застосовує розрахунок: сума пені = (сума несвоєчасно відшкодованого ПДВ х 22% х 120% х кількість днів прострочення відшкодування) / 365 днів у році.

Виходячи із наведеного розрахунку, сума пені, яка підлягає відшкодуванню підприємству «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» по бюджетному відшкодуванню за квітень 2009 року, вересень 2009 року та жовтень 2009 року на суму 226072,00 грн складає 39570,65 грн (226072,00 грн х 22% х 120% х 242 дні) / 365 дні).

Залишок бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2009 року становить 90 738 грн, а період за який нараховується пеня на вказану суму становить 18 днів: з 10 грудня 2016 року до 27 грудня 2016 року.

Таким чином, пеня, яка підлягає відшкодуванню підприємству «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» по бюджетному відшкодуванню за вересень 2009 року на суму 90 738 грн складає 1181,33 грн (90 738 грн х 22% х 120% х 18 дні) / 365 дні).

Відтак, сума пені на бюджетну заборгованість по деклараціям за квітень, вересень та жовтень складає 40751,98 грн (39570,65 грн +1181,33 грн).

З огляду на викладене вище, суд вважає обґрунтованою суму нарахування пені заявлену позивачем по заборгованості бюджету згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року у справі №2а-2470/10/2470.

Щодо пені, яка підлягає стягненню по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №824/2311/15-а суд зазначає наступне.

В указаній постанові вказано, що пеню по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість по декларації за квітень 2015 року в сумі 77083,00 грн правомірно здійснювати з 01 серпня 2016 року, з урахуванням чого судом стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області на користь підприємства «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» суму заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 83790,75 грн, а саме суму бюджетного відшкодування в сумі 77083,00 грн та пеню 6707,75 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, фактичне відшкодування вказаної суми здійснено 15 червня 2016 року.

Отже, з огляду на те, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року було стягнуто пеню за період з 01 серпня 2015 року по 11 листопада 2015 року, донарахування пені потрібно здійснювати за період з 12 листопада 2015 року по 15 червня 2016 року (день фактичного відшкодування), що становить 217 днів.

Облікова ставка Національного банку України на момент виникнення пені (01 серпня 2016 року) становила 22 %.

Сума пені, яка підлягає відшкодуванню підприємству «Дім» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» по бюджетному відшкодуванню за квітень 2015 року на суму 77083,00 грн складає 12098,44 грн (77083,00 грн х 22% х 120% х 217 дні) / 365 дні).

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем розмір пені по заборгованості бюджету згідно постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №2а-824/2311/15-а.

Таким чином, загальна сума пені складає 52850,42 грн (40751,98 грн пеня за несвоєчасне відшкодування суми ПДВ по деклараціях за квітень, за вересень та за жовтень 2009 року + 12098,44 грн пеня за несвоєчасне відшкодування суми ПДВ по декларації за квітень 2015 року).

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, не надали суду обґрунтованих доводів та, відповідно, належних доказів щодо неправильного визначення позивачем розміру пені.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача №1 щодо пропущення строку звернення до суду з позовом в цій частині, оскільки таке ґрунтується на неправильному трактуванні в даному випадку статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, указаною статтею визначено загальні строки звернення до суду з адміністративним позовом, при цьому в частині першій зазначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зважаючи на те, що згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України пеня нараховується протягом строку дії, включаючи день погашення бюджетної заборгованості, строк звернення до суду з вимогою стягнути таку пеню в звязку з простроченням відшкодування бюджетної заборгованості в даному випадку розпочався 15 червня 2016 року. Відтак, адміністративний позов в цій частині подано у межах строку, визначеного законом.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено порушення податковим органом обовязку, покладених на нього пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України та наявність права на відшкодування пені в звязку з порушенням відповідачами строків відшкодування заборгованості бюджету.

При цьому надані відповідачем №2 доводи в заперечення проти позову також не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин, адміністративним позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, а за його подання позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2756,00 грн, то вказану суму необхідно присудити останньому.

Керуючись статтями 2, 11, 69, 70, 71, 86, 94, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобовязати Чернівецьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області виконати вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України щодо надання органу казначейства висновку про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 90738 грн (по декларації за вересень 2009 року).

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» (ЄДРПОУ 35158255) пеню в розмірі 52850 грн 42 коп.

Присудити підприємству «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» (ЄДРПОУ 35158255) судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 30 грудня 2016 року.