Постанова № 63875114, 28.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року справа № 823/1872/16

м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

секретаря Тараненка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Золотоніська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 2 922,25 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідач, як фізична особа-підприємець, відповідно до норм Податкового кодексу України зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори, зокрема, єдиний податок, платником якого він є. Відповідач свій обов'язок не виконує належним чином, внаслідок чого за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного податку за період з 2013 року по 2015 рік в розмірі 2 912,88 грн. та пеня в розмірі 9,37грн., всього загальна сума боргу становить 2 922,25грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.

Позивач в судове засідання представника свого не направив, проте в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника інспекції.

Відповідач у судове засідання не зявився, свого представника не направив, причини повторної неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 06.02.2006 р., за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 та перебуває на обліку, як платник податків і зборів в Золотоніській ОДПІ.

15.03.2013 ОСОБА_1 подав до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, згідно з якою було обрано ставку єдиного податку 5% до розміру мінімальної заробітної плати та ІІІ групу платників єдиного податку.

З вищевказаної заяви вбачається, що відповідач обрав наступні види підприємницької діяльності: діяльність автомобільного вантажного транспорту (код згідно КВЕД 49.41); - роздрібна торгівля з лотків на ринках (код згідно КВЕД 47.89), - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання (код згідно КВЕД 43.22).

З 01.04.2013 позивач був переведений на спрощену систему оподаткування.

Матеріалами справи встановлено, що 12.12.2013 ФОП ОСОБА_1 була подана податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за ІІІ квартали 2013 року. У відповідності до вказаної декларації, платник податку самостійно визначив суму податкового зобовязання по єдиному податку, яка підлягає сплаті за вказаний період в розмірі 2 527,58грн.

За несвоєчасне подання річної декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції. В результаті вчиненого порушення, Золотоніською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 873/1701 від 04.11.2014 на суму 170,00грн. (а.с.23), яке відповідач отримав особисто 20.11.2014.

Крім того, 09.11.2015 ФОП ОСОБА_1 була подана податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за ІІІ квартали 2015 року. У відповідності до вказаної декларації, платник податку самостійно визначив суму податкового зобов`язання по єдиному податку, яка підлягає сплаті за вказаний період в розмірі 2 912,88грн. В зв`язку з несплатою визначеного зобов`язання, податковий борг по єдиному податку згідно вказаної декларації становить 2 912,88грн.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду загальна сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 за період з 2013 року та 2015 рік становить 2 922,25 (2912,88грн. за 2015 рік (основний платіж) + 9,37грн. (пеня)).

У звязку з несплатою податкового зобовязання, Золотоніською ОДПІ була сформована та направлена відповідачеві податкова вимога форми «Ф» від 14.04.2016 р. № 599-25 на суму 2922,25грн.

У визначені законом терміни відповідач податкову вимогу не оскаржив, а загальну суму податкового боргу по єдиному податку в розмірі 2 922,25грн. не сплатив, що спонукало податковий орган звернутися до суду для стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Підпунктом 10.1.2 п.10.1 ст. 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків і зборів належить єдиний податок.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Реєстрація суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку, що передбачено п. 299.1 ст. 299 ПК України.

Пунктом 291.4. ст. 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до третьої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Пунктом 293.3 ст. 293 ПК України визначено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

У відповідності до п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п.295.1 ст. 295 ПК України).

За приписами п.296.3 ст.296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку.

Суд також наголошує, що у відповідності до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 ПК України).

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1. ст.49 ПК України).

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст. 57 ПК України).

Як передбачено п.п.129.1.1 ч.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п.59.3 ст.59 ПК України).

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що оскільки зобовязання по сплаті єдиного податку за період з 2013 року по 2015 рік на загальну суму 2 922,25грн. не було сплачене відповідачем у встановлені законом строки, то таке зобовязання визнається податковим боргом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що відповідач, у встановлені законодавством строки не сплатив вищевказану суму податкового боргу по єдиному податку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд також взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 КАС України, якою передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підставі для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь бюджету через Золотоніську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39494512) податковий борг по єдиному податку за період з 2013 року по 2015 рік на загальну суму 2 922 (дві тисячі девятсот двадцять дві) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань