Постанова № 63874917, 22.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" грудня 2016 р. № 820/6333/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0004901304 від 20.05.2016 року.

2. Визнати протиправним та скасувати вимогу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про сплату недоїмки по єдиному внеску №0012091304 від 05.08.2016 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом не нарахованого єдиного внеску від 05.08.2016 року №0012081304.

4. Стягнути з Центральної ОДШ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.3038811345, поштова адреса 61071, м. Харків, вул. Радіотехнічна, буд.39) у розмірі 1998,77 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч 77 коп.).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем - Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, була проведена документальна планова невиїзна перевірка позивача з питань з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2016 року № 168/20-33-17-01-07/НОМЕР_1.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення №0004901304 від 20.05.2016 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообовязкове соціальне страхування від 05.08.2016 року №Ф-0012091304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.08.2016 року №0012081304.

Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що висновки в Акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача з зазначеним позовом не погоджується, вважає його необґрунтованим, а податкові повідомлення рішення законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками відповідача була проведена документальна планова невиїзна перевірка позивача з питань з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2016 року № 168/20-33-17-01-07/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п177.2 ст.177 Податкового кодексу України, ст.7, ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 70410,49 грн. і занижено єдиний соціальний внесок від підприємницької діяльності на суму 79901,07грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 08.04.2016 року № 168/20-33-17-01-07/НОМЕР_1 відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення №0004901304 від 20.05.2016 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообовязкове соціальне страхування від 05.08.2016 року №Ф-0012091304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.08.2016 року №0012081304.

З дослідженого акту перевірки від 08.04.2016 року № 168/20-33-17-01-07/НОМЕР_1 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення слугував викладений в акті висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Грант Тайм».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1А.(замовник) та ТОВ «Грант Тайм» (постачальник) укладено договори поставки №0308 від 03.08.2012 року, №1401 від 14.01.2014 року. За умовами укладених договорів постачальник зобовязується здійснити поставку товару «Хімматеріали» у кількості та якості, відповідно до видаткових накладних, а замовник зобовязується прийняти та сплатити товар (а.с…).

Реальність виконання умов укладених договорів №0308 від 03.08.2012 року, №1401 від 14.01.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: рахунками-фактурами №№ 885, 873, 874, 1110, 1111, 901, 1091, 1214, 1361, 1362, 1112, 1150, 1149, 1151, 1144, 1145, 1146, 1147, 1025, 1024, 1026, 876, 877, 649, 650, 651, 652, видатковими накладними №№ 885, 873, 874, 1110, 1111, 901, 1091, 1214, 1361, 1362, 1112, 1150, 1149, 1151, 1144, 1145, 1146, 1147, 1025, 1024, 1026, 876, 877, 649, 650, 651, 652, податковими накладними №№ 885, 873, 874, 1110, 1111, 901, 1091, 1214, 1361, 1362, 1112, 1150, 1149, 1151, 1144, 1145, 1146, 1147, 1025, 1024, 1026, 876, 877, 649, 650, 651, 652, товаро-транспортними накладними.

У підтвердження зберігання та подальшої реалізації придбаної продукції у ТОВ «Грант Тайм» позивачем надані до матеріалів справи договори з ДП МО України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення», ТОВ «VLADI», ПП «ХПТФ», ТОВ «Кременчуцький шкіряний завод», разом із документами первинного бухгалтерського обліку, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами зберігання продукції.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується виписками із банку, наявними у матеріалах справи .

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, в т.ч. належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат ( п.177.4 ст.177 ПК України).

Витрати у розумінні ПК України ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Оскільки в судовому засіданні встановлено здійснення позивачем задекларованої господарської діяльності, то суд приходить до висновку, що витрати по придбанню продукції за вказаними вище договорами правомірно віднесені до складу валових витрат, так як має безпосередній зв'язок з діяльністю позивача.

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грант Тайм» м.Київ, ЄДРПОУ 38123047» від 16.04.2014 року №1057/2202, суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податку порушення закону та не мають преюдиціального значення, та не є документами, що достовірно і безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також зазначає, що згідно із частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

В судове засідання відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження недійсності або встановлення нікчемності договорів поставки, укладених позивачем зі своїм контрагентом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV для платників єдиного внеску визначених у п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону розмір єдиного внеску визначається з суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки судовим розглядом не встановлено неправомірність визначення чистого доходу позивача у періоді, що підлягав перевірці, у зв'язку з відсутністю порушень пунктів 177.1, 177.4 статті 177 ПК України, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для донарахування 79901,07 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і накладення штрафних санкцій у розмірі 13005,46грн. також відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення про сплату податку на доходи фізичних осіб, вимоги про сплату боргу по єдиному соціальному внеску та рішення про застосування штрафних санкцій. У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Суд також відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи, відповідач не надав будь-якої обґрунтованості мотивів винесення спірних рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а податкове повідомлення рішення №0004901304 від 20.05.2016 року, вимога №0012091304 від 05.08.2016 року рішення від 05.08.2016 року №0012081304 винесені Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з порушення норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають скасуванню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0004901304 від 20.05.2016 року.

Скасувати вимогу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0012091304 від 05.08.2016 року.

Скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 05.08.2016 року №0012081304.

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1998,77 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім грн.) 77 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27 грудня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.