Ухвала суду № 63874426, 30.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 грудня 2016 року№ 813/4635/16

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали позовної заяви Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва, -

в с т а н о в и в:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просить зобовязати відповідача за власний рахунок знести самовільно збудовану прибудову до власної частини житлового будинку по вул. Заміська, 107 у м. Самборі Львівської області.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем самовільно здійснено будівництво прибудови на належній йому земельній ділянці без отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, у сукупності із фактом невиконання відповідачем вимог припису органу державного архітектурно-будівельного контролю про усунення виявлених порушень. Вказане, на думку позивача, є підставою для постановлення судового рішення про знесення самочинного будівництва.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі суддя керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Пунктом 5 частини 2 цієї ж статті встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Вжите у вказаній нормі поняття «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 17 КАС України).

У частині четвертій статті 50 КАС України наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень. А саме:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Пункт 5 частини четвертої зазначеної статті кореспондується з приписами частини третьої статті 6 цього ж Кодексу, відповідно до якої суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до не суб'єкта владних повноважень може звернутися лише у вказаних вище випадках або ж у випадках, прямо передбачених законом. При цьому, звернення до суду суб'єкта владних повноважень є способом реалізації його компетенції, а тому відбувається з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з тим, у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому суд враховує, що за змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що спір за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.11.2016 року (справа №802/1318/15-а), яка у відповідності до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою до застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.

Відтак, звернення до адміністративного суду із предявленим позовом до фізичної особи не передбачено ані положеннями процесуального закону, ані положеннями Конституції та законів України, як того вимагають пункт 9 частини першої статті 3, частина третьої статті 6 та пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України. Більше того, вирішення заявленого спору не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному у статті 2 вищенаведеного Кодексу. З огляду на що, суд приходить висновку, що його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За правилами пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. У відповідності до вимог частини 6 цієї ж статті у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи заявлені в позовній заяві вимоги та характер спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва слід відмовити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України.

Поряд з тим, суд розяснює позивачу, що згідно з частиною пятою статті 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст.109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

у х в а л и в :

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузан Р.І.