Постанова № 63874356, 08.12.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року справа № П/811/1038/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Притули К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрПродДонСервіс" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрПродДонСервіс" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000091404 та №0000101404 від 26 липня 2016 року.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що податковий кредит та витрати за господарськими операціями з ТОВ "Ремторгснаб", ТОВ "Пауербуд, ТОВ "Юнітек-Трейд" та ТОВ "ЮА "Лакшмі" сформовані на підставі належних первинних документів, при цьому ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру таких господарських операцій.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірні рішення протиправними та необґрунтованими, просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду заперечення на позов, в яких зазначав про те, що з підстав викладених в акті перевірки правомірно винесено податкові повідомлення-рішення. Позивачем неправомірно включено до податкового кредиту з тих підстав, що факт реального вчинення правочину з придбання та поставки коксу не підтверджено. Відповідач вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, зазначає, що підстав для задоволення позову не має.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, до суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому проваджені.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

ТОВ "Укрпроддонсервіс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 р. по 31.03.2016р., з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.022011 по 31.03.2016 року, внаслідок чого було складено акт від 12.07.2016 р. №44/11-28-14-04/37383711 (т.1, а. с.11-79).

В акті перевірки зафіксовано наступні порушення:

- п.138.2, п.138.10.3 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 104724,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 104724,00 грн., за 2014 рік в сумі 415792,00 грн.;

- п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 429511,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року на суму 50000,00 грн., листопад 2013 року на суму 16777,00грн., грудень 2016 року на суму 43439,00грн., січень 2014 року на суму 2735,00грн., квітень 2014 року 180143,00 грн. та листопад 2014 року на суму 136417 грн.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано:

- податкове повідомлення-рішення від 26.11.2016 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 569267,00 грн., в тому числі за основним платежем 379511,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 189756,00 грн. (т.1,а.с.80-81);

- податкове повідомлення-рішення від 26.11.2016 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 780 774,00 грн., в тому числі за основним платежем 520516,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 260258,00 грн. (т.1,а.с.82-83).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, відповідним доводам позивача та відповідачів, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами обставини придбання, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: "здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обовязку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

По взаємовідносинам з ТОВ "Юнітек - Трейд" судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встанвовлено, що між ТОВ "Укрпроддонсервіс" (покупець) та контрагентом ТОВ "Юнітек - Трейд" (продавець) було укладено договір поставки від 01.04.2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування ) в асортименті, кількості та за цінами визначеними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.1,а.с.240-242).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 25.05.2016 року у справі №К800/26291/15 зазначила, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: видаткові накладні (т.1,а.с.243-250,т.2,а.с.1-27) та податкові накладні (т.2,а.с.28-62).

В підтвердження отримання оплати за отримані продукти харчування, позивачем надано копію договору відступлення права вимоги (цесії) від 20.06.2014 р., укладеного між ТОВ "Юнітек Трейд" та ТОВ "Альянсінвесті" (т.2,а.с.64) та банківських виписок (т.2,а.с.65-66).

Суд звертає увагу, що видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб від постачальника та особи, яка отримала товар для ТОВ "Укрпроддонсервіс", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

При цьому встановлено, що у постачальника ТОВ "Юнітек - Трейд" відсутні необхідні трудові ресурси і технічні умови для здійснення задекларованого виду діяльності, а саме діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що останню податкову звітність з ПДВ ТОВ "Юнітек Трейд" подано за квітень 2014 року, за травень 2014 року податкова декларацію подано з відсутніми (нульовими) показниками, з червня 2014 року податкова звітність не подається.

Судом також встановлено, що податкові накладні на придбання продукції, в подальшому реалізованої на адресу позивача, в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані, що не дає можливості ідентифікувати номенклатуру та походження товару.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору поставки товарів від 01.04.2014 р. №б/н зазначено, що доставка продукції здійснюється транспортом постачальника на адресу складу покупця м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 13. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою продукції, здійснюється за рахунок постачальника. Однак, позивачем ні на перевірку, ні під час судового розгляду копій товарно транспортних накладних, які б підтвердили факт постачання товару, згідно укладеного договору надано не було, що унеможливлює встановлення виду транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення та ідентифікувати перевезений товар.

Так, Державна митна служба України в листі від 29.12.2010 р. N11/2-10.16/17217-ЕП Щодо Інкотермс 2010 інформувала, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), які вводяться в дію МТП з 01.01.2011. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

В розділі DDP - DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination) Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення) офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000 зазначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Як вже встановлено судом, відповідно до додаткової угоди продавець здійснює поставку товару за власний рахунок.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Також судом враховано, що позивачем ні на перевірку, ні під час судового розгляду не надано жодного документу щодо підтвердження якості придбаних продуктів харчування (м'яса курей, молочної продукції, фруктів та ковбасних виробів), які отримані від ТОВ "Юнітек- Трейд".

Між тим, відсутність документів, які засвідчували б, зокрема, транспортування придбаного позивачем товару до місцезнаходження позивача чи місця його зберігання (використання), доказів, якими підтверджувався б факт використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності позивача, обумовлює висновок суду про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

По взаємовідносинам з ТОВ "Лакшмі" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 27.10.2014 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "ЮА "Лакшмі" (продавець за договором) укладено договір №27/14. Предметом укладеного договору є постачання крупи в асортименті (перлова, пшенична, ячмінна, кукурудзяна), згідно з заявкою покупця.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: видаткові накладні (т.1,а.с.194,196,198,200,202,204,206,208,210,212,214) та податкові накладні (т.1,а.с.216-223).

В підтвердження отримання оплати за отримані товари, позивачем надано копії банківських виписок (т.1,а.с.224-239).

Суд звертає увагу, що видаткові накладні та містять лише підписи невстановлених осіб від постачальника та особи, яка отримала товар для ТОВ "Укрпроддонсервіс", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

При цьому встановлено, що у постачальника ТОВ "ЮА "Лакшмі" відсутні необхідні трудові ресурси і технічні умови для здійснення задекларованого виду діяльності. Крім того, судом встановлено, що основний вид діяльності ТОВ "ЮА "Лакшмі" - діяльність в сфері права (стор. 15 Акту перевірки) (т.1,а.с.25).

Крім того, в товарно-транспортних накладних відсутня будь-яка інформація, стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Так, в долучених до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних, зазначено, що пункт навантаження м. Полтава (юридична адреса ТОВ "ЮА "Лакшмі" м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя,7а). При цьому, інформації щодо наявності у ТОВ "ЮА "Лакшмі" будь яких об'єктів (складів чи інших приміщень), суду позивачем не надано, що унеможливлює ідентифікацію фактичного місця завантаження.

З долучених до матеріалів справи копій товарно транспортних накладних, судом встановлено, що в графі "пункт розвантаження" зазначено ТОВ "Маріоніка", с. Опитне, Артемівський район, Донецька область (т.1,а.с.195,197,199,201,209,215), що свідчить про постачання товару на адресу ТОВ "Маріоніка", а не позивача.

Крім того, товарно транспортні накладні №03/11 від 03.11.2014р., №05/11 від 05.11.2014 р., №07/11 від 07.11.2014р., №13/11 від 13.11.2014 року та №14/11 від 14.11.2014 р. взгалі не містить даних про розвантаження товару, що також не дає можливість ідентифікувати адресу, за якою здійснено постачання товару (т.1,а.с. 203,205,207,211,213).

Позивачем до суду не також не надано жодного документу, який би підтверджував якість отриманих від ТОВ "ЮА "Лакшмі" продуктів переробки сільськогосподарської продукції (круп).

Будь-яких інших доказів представник позивача під час розгляду справи суду не надав.

Між тим, відсутність документів, які засвідчували б, зокрема, походження придбаного товару, його якість, транспортування придбаного позивачем товару до місцезнаходження позивача чи місця його зберігання (використання), доказів, якими підтверджувався б факт використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності позивача, обумовлює висновок суду про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

По взаємовідносинам з ТОВ "Пауербуд" судом встановлено наступне.

01.08.20114 року між позивачем та ТОВ "Пауербуд" (продавець за договором) укладено договір купівлі продажу, предметом якого є постачання товару (продуктів харчування) (т.1,а.с.152-153).

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: видаткові накладні (т.1,а.с.171-187) та податкові накладні (т.1,а.с.154-170). Оплата отриманих товарів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (т.1,а.с.188-191),

Досліджуючи спірні правовідносини суд встановив, що умов укладеного Договору від 01.08.2014 року :

- пунктом 2.3 визначено що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної;

- пунктом 4.1.3 вказано, що якість товару має відповідати, відповідно до чинних в Україні умов та стандартів.

При цьому, проаналізувавши зміст зазначеного договору, судом встановлено, що яким чином здійснюється постачання товару, сторонами не визначено.

Проаналізувавши надані суду видаткові накладні, встановлено, що вони містять лише підписи невстановлених осіб від постачальника та особи, яка отримала товар для ТОВ "Укрпроддонсеріс", оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

При цьому встановлено, що у постачальника ТОВ "Пауербуд" відсутні необхідні трудові ресурси і технічні умови для здійснення задекларованого основного виду діяльності, а саме - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Більш того, позивачем не надано доказів, що поставлений товар (молочні продукти, м'ясо птиці, фрукти, овочі та соуси) відповідає вимогам законодавства України щодо відповідних стандартів, як це передбачено в пункті 4.1.3 договору.

Крім того, ні на перевірку, ні до судового розгляду позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що не дає можливості суду встановити будь-яку інформацію, стосовно вантажно-розвантажувальних операцій (зокрема, встановити вид транспортних засобів, якими здійснювались послуги по перевезенню та, відповідно, ідентифікувати перевезений товар).

Будь-яких інших доказів представник позивача під час розгляду справи суду не надав.

Отже, відсутність документів, які засвідчували б, зокрема, походження придбаного товару, його якість, транспортування придбаного позивачем товару до місцезнаходження позивача чи місця його зберігання (використання), доказів, якими підтверджувався б факт використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності позивача, обумовлює висновок суду про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

По взаємовідносинам з ТОВ "Ремторгснаб" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник за договором) та ТОВ "Ремторгснаб" (виконавець за договором) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 04.11.2013 року. Предметом укладеного договору є надання інформаційно - консультаційних послуг з наступних питань (аналіз динаміки обсягу оптової торгівлі, характеристика структури ринку оптової торгівлі за формою діяльності, ринок логістики, український товарообіг і Європа; локальний український рітейл; основні напрямки розвитку, класифікація та види підприємств оптової торгівлі, система планів розвитку організації, визначення цілей просування, прогноз товарного ринку; методи прогнозування збуту; метод "витрати + прибуток"; метод "мінімальних витрат"; види цін у зовнішній торгівлі; суть і структура договору поставки; шляхи удосконалення оптового продажу товарів на торгівельному підприємстві (т.1,а.с.132-133).

Між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Ремторгснаб") були підписані акти про здачу-приймання наданих послуг (т.1,а.с.134-139), а ТОВ "Ремторгснаб" видані податкові накладні (т.1,а.с.140-147).

Позивачем на підтвердження оплати послуг надано також виписки по рахунку (Т.1,а.с.147-151).

Проте, суд звертає увагу, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ремторгснаб" взяло на себе зобовязання інформувати та консультувати позивача.

Пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинними документами визнаються документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції та які повинні мати, зокрема, такі обовязкові реквізити як обсяг господарської операції, одиниці її виміру.

Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 зазначив, що "податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг містять лише відповідні результати (наприклад, інформаційно-консультаційні послуги, тощо) та не конкретизують осіб, яким надавалися послуги, не визначають часу надання таких послуг та загалом не розкривають сутності спірної господарської операції.

Жодного розрахунку вартості виконаних робіт, з огляду на вартість часу роботи фахівця та кількість людино/годин, надані позивачем документи також не містять.

Відтак, наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

За таких умов, у контексті спірних правовідносин, щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами, доречним є застосування доктрини "ділова мета".

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відтак, у спірних правовідносинах дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції разом із намірами позивача одержати економічний ефект від таких господарських операцій.

Згідно із зазначеним та на виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суддею було зобовязано позивача надати до суду документально підтверджені письмові пояснення щодо руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій; наявності основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій; зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і власною господарською діяльністю; наявності господарської мети при укладенні правочинів вищевказаними контрагентами.

У той же час, позивач обмежився наданням письмових пояснень щодо змісту відповідних господарських операцій виключно на підставі вищеперелічених документів.

У той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Однак, матеріали справи не місять доказів наявності у контрагентів позивача матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, основних фондів, інформації про наявність дозволів та ліцензій, спеціалістів (працівників) організаційних структур, складських приміщень для зберігання, які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності.

Більше того, з огляду на суму понесених позивачем витрат на придбання сільськогосподарської продукції від контрагентів та суму, отриману ТОВ "Укрпроддонсервіс" від контрагентів, суд вважає недоведеним те, що в результаті проведення спірних господарських операцій відбулося збільшення економічних вигод підприємства.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування можливості придбання товару, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

Викладене обумовлює висновок суду про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та правомірно, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо тверджень позивача про те, що чинне законодавство, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань, виконання ними таких зобов'язань, наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо суд зазначає наступне.

Платник, який укладає договори на великі суми, за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг не може бути визнаний обачливим у такому виборі. Водночас платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, позаяк втрачає можливість підтвердити понесені витрати в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності та оцінюючи в цілому взаємовідносини позивача з його контрагентом, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1