Постанова № 63874181, 03.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року 801/9330/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження матеріали справи за заявою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ухвалою суду від 26.08.2014 року у даній справі Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 24.10.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 , якими позивачу було відмовлено у задоволенні позову до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 №0000052206 про нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 5 701 209, 33 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке було залишене в силі зазначеними судовими рішеннями, став той факт, що позивач порушив законодавчо встановлений строк отримання імпортованого товару (нагнітачів осьових) на 71 день у сумі 98 145 500,00 рублів Російської Федерації (РФ) за контрактом № 4/258-10 від 29.07.2010, укладеним з продавцем - резидентом РФ Відкритим акціонерним товариством «Центр судоремонта «Звездочка» (надалі - Контракт).

Однак, у подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 зобовязано Мінекономрозвитку України видати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 р. та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (усього на 98 145 500,00 рублів РФ).

При прийнятті постанови суду від 24.10.2013, залишаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в силі, суд виходив з того, що у позивача був відсутній висновок Мінекономрозвитку України про продовження строків розрахунків за Контрактом на загальну суму 98 145 500,00 рублів РФ.

Оскільки Мінекономрозвитку України видало позивачу висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 р. та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (усього на 98 145 500,00 рублів РФ), то відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позивач просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 20.09.2013 №0000052206 про нарахування пені у сумі 5 057 780, 19 грн. - задовольнити.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС (правонаступник Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК згідно Постанови КМУ від 06.08.2014 № 311), належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.08.2014 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 24.10.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 у справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу було відмовлено у задоволенні позову до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 №0000052206 про нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 5 701 209, 33 грн.

При прийнятті постанови суду від 24.10.2013, залишаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в силі, суд виходив з того, що у позивача був відсутній висновок Мінекономрозвитку України про продовження строків розрахунків за Контрактом на загальну суму 98 145 500,00 рублів РФ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 у справі № 2а-4974/12/2670 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій протиправними щодо надіслання рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 в строки, що суперечать вимогам п. 7 порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409, визнання протиправним рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010, зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 , яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 зобовязано Мінекономрозвитку України видати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (усього на 98 145 500,00 рублів РФ).

Мінекономрозвитку України 15.08.2014 року, на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року, видав ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" висновок щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.

При розгляді заяви по перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд виходить з наступного.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Згідно з ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачено скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 22 травня 2015 року "Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" зазначається, що перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Суд зазначає, що, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, необхідно виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень. Разом із тим, скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в Узагальненні судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами (2015р.).

Під час судового розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами встановлено, що Окружному адміністративному суду Автономної республіки Крим при прийнятті постанови від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не було та не могло бути відомо про вказані обставини, а саме про винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 19.06.2014 року.

Таким чином, факти, наведені в заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами, мають істотне значення для справи.

Щодо позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.

Посадовими особами Феодосійської ОДПІ в період з 30.08.2013 року протягом трьох днів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (код за ЄДРПОУ 14309008).

Проведеною перевіркою встановлено порушення статті 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось у порушенні ВАТ «ФСК «Море» законодавчо встановленого строку зарахування виручки з моменту підписання документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг на 73 дні (з 31.03.2012 року по 11.06.2012 року) в сумі 98145500,00 рублів Російської Федерації.

ВАТ «ФСК «Море» до перевірки не було надано висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення законодавчо встановленого строку поставки з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується.

На підставі зазначеного, керуючись положеннями статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», податковий орган дійшов висновку про необхідність застосування до ВАТ «ФСК «Море» пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотки вартості недопоставленого товару, про що зазначено в акті перевірки від 10.09.2013 №242/22.6/14309008.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на нього заперечення до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У відповіді на заперечення податковим органом зазначено про те, що в ході перевірки невірно було визначено термін порушення ВАТ «ФСК «Море» розрахунків за імпортною операцією. Помилка виникла внаслідок того, що моментом ввезення товару на митну територію України слід вважати момент перетину державного кордону України, а не момент оформлення вантажної митної декларації. З урахуванням цього, термін порушення ВАТ «ФСК «Море» законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією становить 71 день (з 31.03.2012 року по 09.06.2012 року (дата проставлення відмітки на ВМД «під митним контролем»).

Враховуючи виявлені перевіркою порушення вимог законодавства, з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки, податковим органом 20.09.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052206 про нарахування суми грошового зобов'язання ВАТ «ФСК «Море» за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 5701209,33 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснюється на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» одним з видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюються в Україні є експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

При цьому імпорт (імпорт товарів) являє собою купівлю (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Згідно ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» до іноземної валюти належить: валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначений ЗУ « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон №185).

У відповідності до статті 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 6 Закону № 185 передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Під час розгляду справи судом перевірено дотримання позивачем граничних строків здійснення розрахунків за імпортними операціями та встановлено наступне.

Згідно з пунктом 2.1 статуту ВАТ «ФСК «Море» метою діяльності товариства є одержання прибутку за рахунок виробничої, наукової та підприємницької діяльності у галузі суднобудування, виробництва товарів народного споживання.

Предметом діяльності товариства є, зокрема, будівництво та ремонт суден, монтаж та установка двигунів та турбін тощо (пункт 2.2. статуту).

Пунктом 2.2 статуту також передбачено, що товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність з перелічених вище та інших напрямів діяльності, у тому числі реалізація робіт та послуг, пошук потенційних зовнішньоекономічних партнерів, тощо, відповідно до мети своєї статутної діяльності на засадах валютної самоокупності і самофінансування, користуючись у повному обсязі правами юридичної особи згідно з чинним законодавством України і цим статутом.

В межах статутної діяльності Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», Україна (покупець) було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Центр судоремонта «Звездочка», Росія (продавець) контракт №4/258-10 від 29.07.2010 року.

Відповідно до умов контракту продавець виготовить та поставить, а покупець прийме та оплатить на умовах FCA Москва, Росія (Інкотермс-2000), вироби - шістнадцять штук нагнітачів осьових типу НО10 по ТУ5.475-12401-85, у відповідності до Специфікації.

Згідно з пунктом 2.1 контракту загальна сума контракту становить 392582000 рублів РФ, що еквівалентно 12996563,66 доларів США за курсом ЦБ РФ на дату підписання контракту та включає в себе вартість виробів, сертифікат СТ-1 та митні витрати.

Згідно з пунктом 4.1 контракту платежі за цим контрактом здійснюються згідно із Специфікацією в рублях РФ, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Виплата авансового платежу здійснюється покупцем в два етапи:

- перший платіж в розмірі 45% від загальної суми контракту здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання контракту по рахунку продавця,

- другий платіж в розмірі 30% від загальної вартості контракту здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту підписання контракту по рахунку продавця.

Кінцевий розрахунок в розмірі 25% за кожну поставлену партію виробів здійснюється не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання покупцем акту приймання виробів.

До контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року сторонами було складено специфікацію, яка є додатком до нього.

У відповідності до специфікації поставка товару здійснюється партіями:

перша партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк 12 місяців з моменту передплати,

друга партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк до 31.03.2012 року,

третя партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк до 31.07.2012 року,

четверта партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк до 30.04.2013 року.

На виконання умов контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року позивачем 25.08.2010 року було здійснено авансовий платіж в розмірі 45% від загальної вартості контракту в сумі 176661900,00 грн. рублів РФ (45684767,34 грн.), з них 98145500,00 рублів РФ становить вартість першої поставки товару та 78516400,00 рублів РФ - часткова вартість другої партії товару, що підтверджується копіями рахунку № 01 від 17.08.2010 року та меморіального ордеру № 12 від 25.08.2010 року.

Отже, з урахуванням дати здійснення авансового платежу (25.08.2010 року) згідно із положеннями статті 2 Закону № 185 граничною датою поставки товару на вказану суму за зовнішньоекономічним контрактом є 22.02.2011 року.

ВАТ «ФСК «Море» 07.02.2011 року було отримано Висновок № 46 Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:

на суму 98145500,00 рублів РФ з 22.02.2011 року до 25.08.2011 року,

на суму 78516400,00 рублів РФ з 22.02.2011 року по 31.03.2012 року.

Крім того, 23.12.2010 року позивачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 15% від загальної вартості контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року в сумі 58887300,00 грн. рублів РФ (15265943,65 грн.), з них 19629100,00 рублів РФ - часткова вартість другої партії товару, що підтверджується копіями рахунку № 02 від 21.12.2010 року та меморіального ордеру № 51 від 23.12.2010 року.

Відтак, з урахуванням дати здійснення авансового платежу (25.08.2010 року) згідно із положеннями статті 2 Закону № 185 граничною датою поставки товару на вказану суму за зовнішньоекономічним контрактом є 22.06.2011 року.

ВАТ «ФСК «Море» 25.03.2011 року було отримано Висновок № 119 Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:

на суму 19629100,00 рублів РФ з 22.06.2011 року до 31.03.2012 року,

на суму 39258200,00 рублів РФ з 22.06.2011 року по 31.07.2012 року.

Враховуючи дані специфікації до контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року, здійснені позивачем авансові платежі, висновки Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, поставка другої партії товару загальною вартістю 98145500,00 рублів РФ (78516400,00 +19629100,00) мала відбутись 31.03.2012 року.

Проте, додатковою угодою № 7 від 23.01.2012 року до контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року строк поставки другої партії товару змінено з 31.03.2012 року на 31.05.2012 року.

Згідно копій міжнародно-транспортної накладної CMR А№704365 та інвойсу № 1 від 22.05.2012 року друга партія товару (4 нагнітачі осьові типу НО10 по ТУ5.475-12401-85) вартістю 98145500,00 рублів РФ були отримані ВАТ «ФСК «Море» 09.06.2012 року. Вантажно-митна декларація була оформлена 11.06.2013 року.

Визначаючи фактичну дату здійснення нерезидентом поставки товару на адресу позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року.

Зокрема, згідно пунктом 4 частини 1 статті 4 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із статтею 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Отже, факт поставки імпортованого товару підтверджується саме фактом ввезення товару на митну територію України (перетинанням митного кордону України), що засвідчується відбитком штампу на товаросупровідному документі - «під митним контролем».

Згідно з відміткою Харківської обласної митниці «під митним контролем» фактичною датою поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 року є 09.06.2012 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 зобовязано Мінекономрозвитку України видати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (усього на 98 145 500,00 рублів РФ).

Мінекономрозвитку України 15.08.2014 року, на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року видало ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" висновок № 876 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією:

на суму 78516400,00 рублів РФ з 31.03.2012 року до 31.05.2012 року,

на суму 19629100,00 рублів РФ з 31.03.2012 року по 31.05.2012 року.

За таких обставин висновками Міністерства економіки України від 07.02.2011 № 46, від 25.03.2011 № 119 та від 15.08.2014 № 876 строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією на загальну суму 98145500,00 рублів РФ було продовжено до 31.05.2012 року.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що останнім днем нарахування позивачу пені за порушення терміну, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є день поставки товару, а саме, 09.06.2012 року. З огляду на це, з позивача має бути стягнута пеня за кожний день порушення законодавчо встановленого терміну, що загалом становить 9 днів - з 01.06.2012 року по 09.06.2012 року.

Згідно із курсом НБУ на дату виникнення заборгованості позивача (31.05.2012 року) 1 українська гривня дорівнювала 0, 24281 російських рублів.

Таким чином, розмір пені, що має бути стягнутий з ВАТ «ФСК «Море» за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», становить 643429, 14 грн. (98145500,00 рублів РФ х 0,24281 х 0,3% х 9 день).

Згідно платіжного доручення від 16.01.2014 року № 60042 позивачем сплачено пеню за 9 днів за порушення терміну, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно з ч. 1 ст. 4 ст. Закону № 185 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд зазначає, що висновок Мінекономрозвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Висновок Міністерства економіки України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені статтею 4 цього Закону, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2016 року у справі № К/800/15288/16.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що оскільки позивачем отримано позитивні висновки Мінекономрозвитку України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, то відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 20.09.2013 №0000052206 про нарахування пені у сумі 5 057 780, 19 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.