Постанова № 63874122, 28.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2016 р. Справа № 809/1561/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, вул. Бандери, 21 а, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018

про визнання протиправними та скасування постанов від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256, від 13.10.2016 року за № 09-01-105/258, -

ВСТАНОВИВ:

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256, від 13.10.2016 року за № 09-01-105/258.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а відтак протиправно, на підставі акта перевірки за № 09-01-0036/499 від 30.09.2016 року, наклав на ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН штраф у розмірі 87000,00 грн. згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256 та у розмірі 130500,00 грн. відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/258.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи (а.с.36-41). Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

На підставі наказу про перевірку від 16.09.2016 року за № 985-Д та направлення на перевірку від 16.09.2016 року за № 11-11/4803, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведена планова перевірка Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на предмет додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт за № 09-01-0036/499 від 30.09.2016 року (а.с.17-26).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що в ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН неналежним чином оформлені трудові відносини з механізаторами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, договори цивільно-правового характеру з якими укладено з 15.03.2016 року по 01.10.2016 року, оскільки вказані договори переукладаються на підприємстві протягом декількох років підряд, тобто робота носить постійний характер, а наймані працівники виконують певні функції за конкретною посадою, відтак за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам повинен укладатись трудовий договір; вимог статті 107 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що сторожі ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН працювали по 12 годин в святкові дні, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 01.05.2016 року (Пасха (Великдень)), 09.05.2016 року (ОСОБА_8), 19.06.2016 року (Трійця), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 28.06.2016 року (ОСОБА_11 України), ОСОБА_9 24.08.2016 року (ОСОБА_11 незалежності України), однак оплату в подвійному розмірі за відпрацьовані години в святкові дні їм не було проведено; вимог частини 1 статті 65 та статті 106 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що надурочні роботи працівників ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН перевищують для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд, а саме, згідно табеля обліку використання робочого часу за липень 2016 року: робочі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відпрацювали 323 години - при нормі робочого часу, встановленій на липень 2016 року 168 годин, робітниця ОСОБА_14 відпрацювала 290 годин - при нормі 168 годин, ОСОБА_15 відпрацювала 294 години, при цьому вказані працівники працювали у визначеному місяці без вихідних днів, згідно табеля обліку використання робочого часу за березень-серпень 2016 року: сторожі ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН відпрацювали більше 120 годин надурочно, зокрема, сторожи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за березень-серпень 2016 року надурочно відпрацювали 131 годину - при річній нормі надурочних годин 120, більше встановленої норми надурочних годин в рік відпрацювали і сторожі ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_10

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256, якою на ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН накладено штраф у розмірі 87000,00 грн. згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с.10) та від 13.10.2016 року за № 09-01-105/258, якою на позивача накладено штраф у розмірі 130500,00 грн. згідно абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с.11).

Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Щодо накладення на ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН штрафу у розмірі 87000,00 грн. відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем укладено ряд договорів, зокрема, цивільно-правова угода від 15.03.2016 року, яка укладена між ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН як Замовником та громадянином ОСОБА_3 як Виконавцем (а.с.27), а також цивільно-правова угода від 15.03.2016 року, яка укладена між ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН як Замовником та громадянином ОСОБА_4 як Виконавцем (а.с.74). Відповідно до предмету вказаних договорів, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання механізованих та різних сільськогосподарських робіт. Замовник зобовязується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Умовами вказаних угод визначено, що підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором є підписаний Акт приймання виконаних робіт (пункт 2.1. цивільно-правових угод від 15.03.2016 року).

Зважаючи на характер правовідносин, які виникли між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд прийшов до переконання про їх трудову приналежність зважаючи на наступне.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного Кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату . Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Як слідує зі змісту цивільно-правових угод від 15.03.2016 року, метою укладання таких угод є організація процесу праці. Відповідно предметом угод є сам процес праці, тобто виконання певної роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, в даному випадку - роботи механізатора.

Суд зазначає, що у цивільно-правових угодах від 15.03.2016 року не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Суд вказує, що в даному випадку предметом цивільно-правових угод про виконання робіт (надання послуг), які укладені субєктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обовязків у відповідності до обраного Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України виду господарської діяльності. Праця за цими угодами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій.

Разом з тим, судом встановлено, що виконання механізованих та сільськогосподарських робіт не засвідчувалось сторонами шляхом підписання актів приймання виконаних робіт, а оплата праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювалась ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН шляхом виплати заробітної плати, що прямо передбачено умовами угод (пункт 2.2. цивільно-правових угод від 15.03.2016 року), не заперечується представником позивача та підтверджується відомостями розподілу заробітної плати (а.с.79-84), що в свою чергу також виключає можливість кваліфікації угод як цивільно-правових.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що відносини за цивільно-правовими угодами від 15.03.2016 року фактично є трудовими, а сторони таких угод прирівняні до працівника та роботодавця. Виходячи із цього, застосування до трудових правовідносин цивільно-правових норм являється недопустимим.

Більше того, суд зазначає, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівниками права на працю гарантованого ОСОБА_11 та статтею 2 Кодексу законів про працю України шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

Таким чином, суд дійшов переконання, що ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН порушено частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а відтак постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256 винесена управлінням Держпраці в Івано-Франківській області правомірно у звязку з чим, позов в частині скасування цього рішення не підлягає до задоволення.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України регламентована відповідальність за порушення законодавства про працю.

Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Стосовно накладення на ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН штрафу у розмірі 130500,00 грн. відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/258, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що надурочні роботи працівників ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН перевищили для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд, зокрема, при нормі робочого часу, встановленій на липень 2016 року в 168 годин ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відпрацьовано 323 години, ОСОБА_14І 290 годин, ОСОБА_15 294 години, в тому числі без вихідних днів, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за липень 2016 року (а.с.101-120). Також надурочні роботи працівників ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН перевищили встановлених 120 годин на рік, а саме, згідно табелів обліку використання робочого часу за березень-серпень 2016 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпрацьовано 131 годину за вказані місяці, так само більше вказаної норми відпрацьовано і ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_10 (а.с.101-120).

Відтак, суд прийшов до висновку, що ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН перевищено граничні норми застосування надурочних робіт.

Суд не погоджується із доводами позивача про відсутність в його діях порушень вимог статті 106 Кодексу законів про працю України, що стосується оплати праці в надурочний час, з підстав здійснення позивачем оплати роботи працівникам ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН у нічний час у підвищеному розмірі, згідно штатного розпису від 11.05.2016 року (а.с.54-58), зважаючи на наступне.

Згідно приписів частини 3 статті 54 Кодексу законів про працю України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 108 Кодексу законів про працю України, яка визначає оплату роботу у нічний час передбачено, що робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

У відповідності до частини 1 статті 62 Кодексу законів про працю України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Згідно частини 2 статті 62 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Статтею 65 Кодексу законів про працю України встановлюються граничні норми застосування надурочних робіт. Відповідно до коментованої статті надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

За приписами статті 106 Кодексу законів про працю України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

З огляду на вищенаведені норми матеріального права, суд зазначає, що надурочна робота та робота в нічний час не є тотожними поняттями, а відтак здійснення оплати за роботу в нічний час не є рівнозначною оплаті праці за надурочну роботу. Більше того, виплати за такого роду роботу здійснюються в неоднакових розмірах та регламентується різними статтями Кодексу законів про працю України.

Підвищена оплата праці за роботу у нічний час та, в даному випадку, оплата роботи в надурочний час за погодинною системою в подвійному розмірі годинної ставки відносяться до державних норм з оплати праці, кожна з яких є самостійною окремою виплатою, які є обовязковими для застосування підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та фізичними особами, які використовують найману працю.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН порушено вимоги статті 106 Кодексу законів про працю України.

Статтею 73 Кодексу законів про працю України встановлено святкові і неробочі дні, зокрема, 9 травня - ОСОБА_11 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_11 перемоги), один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) Трійця, 28 червня - ОСОБА_11 України, 24 серпня - ОСОБА_11 незалежності України. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Приписами статті 107 Кодексу законів про працю України, яка регламентує оплату роботи у святкові і неробочі дні, визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

В судовому засіданні встановлено, що фактично оплату роботи у святкові дні в подвійному розмірі працівникам ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не було здійснено, що було виявлено в ході перевірки та не заперечувалось в судовому засіданні представником позивача. Натомість, позивачем були надані вказаним працівникам за їх заявами (а.с.91-96) відгули за відпрацьований час у святкові дні, про що свідчать накази "Про надання відгулів" від 04.05.2016 року за № 37-в (а.с.85), від 12.05.2016 року за № 41-в (а.с.86), від 21.06.2016 року за № 56-в (а.с.87), від 29.06.2016 року за № 58-в (а.с.88), від 11.07.2016 року за № 63-в (а.с.89), від 25.08.2016 року за № 75-в (а.с.90).

Таким чином, робота у святкові дні працівникам ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН була компенсована позивачем шляхом надання іншого дня відпочинку за бажанням самих працівників, що спростовує висновок контролюючого органу про недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці в цій частині.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає до скасування.

В той же час, слід зазначити, що вказане порушення стосувалось працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Одночасно судом встановлено, що порушення передбачене частиною 1 статті 65, статті 106 КЗпП України, та факт допущення відповідачем якого, встановлено судом, стосувалось, в тому числі й працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а санкції оскаржуваним рішенням застосовувались із розрахунку кількості працівників щодо яких допущено порушення трудового законодавства як за статтею 107 КзпП України, так і за частиною 1 статті 65, статті 106 КЗпП України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення від 13.10.2016 року за № 09-01-105/258 підлягає до скасування в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 14500.00 грн., виходячи із розрахунку щодо одного працівника (ОСОБА_7П.) за порушення вимог статті 107 КЗпП України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Факт сплати позивачем судового у розмірі 3262,50 грн. підтверджується платіжним дорученням за № 749 від 06.12.2016 року (а.с.53).

На підставі ст. 124 ОСОБА_11 України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами винесену Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за № 09-01-105/258 від 13.10.2016 року в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 14 500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) на користь Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00704273) частину сплаченого судового збору у розмірі 217 (двісті сімнадцять) гривень 50 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 30.12.2016 року.