Ухвала суду № 63873948, 20.12.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

20 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/854/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Цапфел Е.О.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського РУЮ Закарпатської області - представник в судове засідання не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за збільшеними позовними вимогами ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського РУЮ Закарпатської області про визнання висновку протиправним та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 20 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 грудня 2016 року.

05 липня 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просила суд: зобовязати відповідача внести зміни до актового запису № 5 від 27.01.2000, у відповідності до яких в розділі - "Батьки" інформацію про батька - ОСОБА_3, запис в графі - "громадянство" виправити з - "громадянин України" на "громадянин ОСОБА_4 Федерації"(а.с.3-5).

25 жовтня 2016 року, до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої позивач збільшила позовні вимоги та просила їх викласти у такій остаточній редакції: 1) визнати протиправним висновок відповідача від 05.05.2016, яким відмовлено у внесенні змін в актовому записі за № 5 від 27.01.2000, про народження 18.12.1999 ОСОБА_5, складеного виконкомом Кривської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, а саме: запис про громадянство батька ОСОБА_3 з "громадянин України" на "громадянин ОСОБА_4 Федерації"; 2) зобовязати відповідача внести зміни до актового запису за № 5 від 27.01.2000, у відповідності до яких в розділі - "Батька" інформацію про батька - ОСОБА_3, запис в графі - "Громадянство" виправити з - "громадянин України" на "громадянин ОСОБА_4 Федерації", (а.с.51, 52).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач 05 вересня 2007 року розірвала шлюб із своїм чоловіком ОСОБА_6, про що видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу. Від шлюбу в позивача народилася донька - ОСОБА_7. Підчас повторної видачі 10 березня 2016 року відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії І-ФМ за № 344433, зазначено, що остання народилася 18 грудня 1999 року, про що 27 січня 2000 року складено актовий запис за № 5. В березня 2016 року дочка позивача звернулася до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою про видачу їй паспорта громадянина України. Під час дослідження поданих документів, зясувалося, що дані про громадянство батька дочки позивачки ОСОБА_3 є недостовірними, а саме: в графі громадянство останнього зазначено, що він є громадянином України, однак ОСОБА_3 є громадянином ОСОБА_4 Федерації. З метою проведення виправлення позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення виправлення в актовому записі. 05 травня 2016 року, згідно висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, було відмовлено позивачу щодо внесення змін, доповнень до актового запису цивільного стану, щодо виправлення в графі громадянства батька з громадянина України на громадянина ОСОБА_4 Федерації, у звязку з тим, що шлюб між батьками дитини припинено, а заявником про внесення таких змін має бути батько, якого не має на території України. Наявність вказаної помилки в актовому записі є перешкодою для отримання дочкою позивача паспорта громадянина України, виправлення даної помилки можливе лише в судовому порядку, а тому позивач звернулася до суду з позов щодо зобовязання відповідача внести відповідний запис до актового запису № 5 від 27.01.2000 в графі громадянство батька своєї дитини.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог і просили суд задовольнити позов у повній мірі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча судом вжито заходів для належного його повідомлення про дату, час та місце судового засідання. Однак, в матеріалах справи містяться клопотання від представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника за наявними в матеріалах справи доказами. Проти позову не заперечував. Вирішення спору залишив на розсуд суду (а.с.23, 35, 42, 54, 59).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до частини 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, зокрема: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач звернулася до суду із вимогою щодо визнання протиправним висновку відповідача від 05.05.2016 року про відмову у внесенні змін, доповнень до актового запису № 5 від 27.01.2000 внести зміни до графи громадянство батька своєї дочки помилково зазначеного громадянином України виправити на громадянина ОСОБА_4 Федерації та зобовязання останнього здійснити відповідні змін, доповнень до актового запису.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року за № 12 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у звязку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану" постановлено наступні рекомендації щодо узагальнення судової практики відповідної категорії справ.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану вивчає предмет звернення та документи, подані заявником на обґрунтування внесення змін та виправлень до актових записів. За наслідками перевірки зібраних документів та оцінки достатності наявних підстав орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому (абзац другий частини першої статті 22 Закону). Таким чином, зазначений висновок є формою прийняття рішення органом державної реєстрації актів цивільного стану.

У звязку з можливою відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до відповідного актового запису на підставі заяви особи між особою та органом державної реєстрації актів цивільного стану можуть виникати спори. Обєктом спору у таких справах є відповідний актовий запис цивільного стану, а безпосереднім предметом розгляду судами адміністративної юрисдикції рішення відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану у формі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

Категорія справ, повязаних із спорами, що виникають у звязку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану, як засвідчує практика, є достатньо специфічною насамперед за своїм предметом. Адже першоосновою такого спору є здійснення права особи на внесення змін до актових записів цивільного стану або зміною імені, що повязане з реалізацією окремих особистих немайнових прав фізичних осіб. Вирішальним аргументом для віднесення спору до компетенції адміністративних судів є не природа відповідних порушених прав субєкта звернення, з яких випливає спір, а предмет спору управлінські дії субєкта владних повноважень.

Подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору. Водночас суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особи; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження. У звязку з цим вкажемо на обґрунтовану загальну позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі, прийнятій за підсумком касаційного перегляду справи Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 (справа № К/9991/55225/12) 43333760 (тут і далі реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень), відповідно до якої адміністративні суди при розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів РАЦС не повинні досліджувати обставини, які підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства, і тому не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу. Не можуть також розглядатися в порядку адміністративного судочинства спори щодо невиконання органами РАЦС рішень судів, прийнятих у порядку цивільного судочинства, якщо таке невиконання не стало підставою відмови у задоволенні належних вимог громадянина.

Зокрема, у випадку особи, зазначеної в абзаці другому частини другої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", слід підкреслити, що особа може вимагати змін у запис, складений лише відносно цієї особи. При цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи.

Щодо зміни національності, суд дійшов висновку, що це не є компетенцією органу державної реєстрації актів цивільного стану і зазначив, що це питання може бути вирішене в судовому порядку відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини».

Повноваження адміністративних судів при вирішенні справ, визначені статтею 162 КАС України, не передбачають можливості встановити факт національності особи чи факт неправильності актових записів щодо національності особи. Водночас суд не заперечував наявності у позивача права змінити свою національність, однак наголосив, що це його особисте немайнове право, яке захищається у цивільному порядку. Таким чином, у наведених справах навіть у разі відмови у задоволенні вимог щодо зміни записів про національність суд визнавав можливість задоволення таких вимог за наявності достатніх доказів або у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спори із внесенням змін до актових записів, що повязані зі зміною національності, суди беруть до уваги такі факти: документи, в яких є посилання на національність; пояснення позивачів щодо сімейних та релігійних традицій, культури, віросповідання; та встановлені іншими судовими рішеннями факти.

З огляду на стан чинного законодавства України щодо національності особи, то вимоги про встановлення (зміну) національності особи в актових записах цивільного стану не належать до юрисдикції адміністративних судів. Адміністративний суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених проданими документами чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються у порядку окремого провадження..

Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану, внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.

При розгляді справ, повязаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

Суди повинні враховувати, що чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" спори, що виникають із цивільних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Даний спір лежить у межах цивільних правовідносин та регулюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Тячівського районного суду Закарпатської області.

Як передбачено приписами п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, провадження у справі слід закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 807/854/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського РУЮ Закарпатської області про визнання висновку протиправним та зобовязання вчинити дії - закрити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяОСОБА_8