Постанова № 63873921, 23.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 р. Справа №805/4284/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10год.43хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.В.,

представника позивача ОСОБА_1-за довір.,

представника відповідача ОСОБА_2-за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2016 року №0000531400 та №0000541400,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2016 року №0000531400 та №0000541400/а.с.4-5/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 13499136) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2016р.за результатами якої складено акт № 332/05-10-14/13499136 від 30.09.2016р.

На підставі зазначеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.10.2016р. на суму 390465 грн. та № НОМЕР_2 від 21.10.2016р. на суму 281149 грн. Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач не погоджується з огляду на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Крім того, податкові накладні отримані від ТОВ «ВІЄН ЛТД» оформлені без порушень і повністю відповідають діючому законодавству, а договір поставки та складені на його виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, що вказані в акті перевірки були надані податківцям, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з нашим контрагентом ТОВ «ВІЄНТ ЛТД». Вважає, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 жовтня 2016 року №0000531400 та №0000541400 /а.с.4-5/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, що містяться в матеріалах справи /а.с.184-186/. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічно викладеним у письмових запереченнях, у яких зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ КОНТАКТ пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 281 149грн. та податок на додану вартість у розмірі 312 372грн. Зазначає, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області діяла виключно на підставах і в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с.107-114/.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 13499136, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №293239/а.с.6/. Позивач є платником податку на додану вартість, та знаходиться на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області /а.с.62/. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так судом встановлено, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «КОНТАКТ» (ЄДРПОУ 13499136) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2016р.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки № 332/05-10-14/13499136 від 30.09.2016р./а.с.8-46/.

На підставі акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме :

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 281 149грн.;

- п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 312 372грн., у тому числі за листопад 2015 року в сумі 197855грн., за грудень 2015 року в сумі 114517грн.;

-пп.14.1.36 п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено відсутність обєктів оподаткування податком на прибуток підприємства, податком на додану вартість внаслідок відображення в обліку підприємства операцій з придбання товарів від контрагента ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» / а.с.45-46/.

21 жовтня 2016 р. ДПІ у м. Дружківка ГУ ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки № 332/05-10-14/13499136 від 30.09.2016р., за порушення ТОВ КОНТАКТ пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 ПК України, було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0000531400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 281 149 грн.;

-№0000541400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 390 465 грн. в тому числі і 78 093грн. штрафні (фінансові) санкції /а.с.47,48/.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно;6) розсудливо;7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

На підставі Наказу начальника ДПУ у м. Дружківка ГУ ДФС у Донецькій області від 23 серпня 2016 року №262 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки тривалість десять робочих днів ТОВ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 13499136) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2016р./а.с.115/. Наказом начальника ДПУ у м. Дружківка ГУ ДФС у Донецькій області від 16.09.2016 року №287 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 13499136) на пять робочих днів /а.с.115-116/.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення Підприємством пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 281 149грн. та податок на додану вартість у розмірі 312 372грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 14 Податкового кодексу України зазначено,що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, 05 серпня 2015 року між ТОВ «ВІЄНТ ЛТД»(Постачальник) та ТОВ КОНТАКТ (Покупець) укладено договір поставки №0508/15-2. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору Постачальник зобовязується передати в обумовлені цим Договором строки Покупцеві Поковки з попередньою механічною обробкою до регуляторів тиску газу, ЗІПи та ремкомплекти до регуляторів тиску газу РД-64 (далі Товар), а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму. Товар поставляється в комплектності, асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в Договорі та Специфікації до Договору, що є невідємною його частиною /а.с.80-82/.

Вищенаведений договори є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /а.с.76-79/.

На підтвердження виконання правочину-поставки товару, а саме: Поковки з попередньою механічною обробкою до регуляторів тиску газу, ЗІПи та ремкомплекти до регуляторів тиску газу РД-64, позивачем надано наступні документи:

-специфікації від 05 серпня 2015 року №№1,2,3,4,5 до договору поставки №0508/15-2 від 05.08.2015 року /а.с.83-87/;

-рахунки на оплату: №110 від 25.10.2015 року на суму 739200грн., від 23.10.2015 року №94 на суму 288000грн., від 23.10.2015 року №93 на суму 239832грн., від 23.10.2015 року №95 на суму 169272грн., від 25.10.2015 року №109 на суму 437 928грн. /а.с.63-67/;

-видаткові накладні: від 17 листопада 2015 року №249 на суму 760284грн., від 24 листопада 2015 року №258 на суму 984522грн., від 25.12.2015 року №298 на суму 504000грн., від 13 вересня 2016 року №213 на суму 1 098 000грн., від 22 вересня 2016 року №219 на суму 549000грн., від 22.10.2015 року №222 на суму 148300грн. /а.с.207-212/;

-прибуткові накладні: від 23 жовтня 2015 року №832 на суму 239 832грн., від 23 жовтня 2015 року №833 на суму 288000грн., від 23 жовтня 2015 року №834 на суму 169 272грн., від 25 жовтня 2015 року №835 на суму 437 928грн., від 25 жовтня 2015 року №836 на суму 739200грн. /а.с.215-219/;

-платіжні доручення на сплату поставлених ТМЦ від ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» за договором поставки від 05.08.2015 року №0508/15-2: від 03 листопада 2015 року №989 на суму 149000грн., від 15 січня 2016 року №1202 на суму 149000грн., від 15 січня 2016 року №1203 на суму 16415,20грн., від 15 січня 2016 року №1196 на суму 149000грн., від 15.01.2016 року №1201 на суму 149000грн., від 15 січня 2016 року №1200 на суму 149000грн., від 15 січня 2016 року №1204 на суму 651грн., від 15 січня 2016 року №1199 на суму 149000грн., від 15 січня 2016 року №1197 на суму 149000грн., від 02 листопада 2015 року №745 на суму 69710,40грн., від 03 листопада 2015 року №750 на суму 149000грн., від 03 листопада 2015 року №751 на суму 149000грн., від 04 листопада 2015 року №765 на суму 117712,80грн., від 03 листопада 2015 року №991 на суму 31393,60грн. від 03 листопада 2015 року №990 на суму 149000грн., від 15 січня 2016 року №1198 на суму 149000грн./а.с.88-103/;

-банківські виписки за листопад 2015 року/а.с.197-206/;

Отриманий товар використано у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання товарів з основного складу товариства: від 29 жовтня 2015 року №13, від 02 грудня 2015 року №3, №4, №5, від 26 грудня 2015 року №26, від 18 грудня 2015 року №27, від 07 грудня 2015 року №17, від 10 грудня 2015 року №19,№22,№23, від 24 грудня 2015 року №28 від 16 листопада 2015 року №10, від 23 листопада 2015 року №22, 23, №24, №25, №26, від 26 лютого 2016 року №3, від 31 травня 2016 року №28, від 21 жовтня 2015 року №9. Всі акти списання товарів затверджено Директором ТОВ «Контакт» /а.с.220-239/.

За наслідками господарської операції ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи/а.с.187-188/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту листопада-грудня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» /а.с.191-196/.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено,що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають обєкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, проїзні документи, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договором поставки із ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо зауваження представника відповідача стосовно того,що за наслідками проведеної господарської операції не підтверджується передача права власності на придбані товари в місці їх постачання, яке розташоване на митній території України та враховуючи ланки ланцюгів постачання товару,встановлено нереальність придбання ідентифікованого товару,введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом(законним джерелом) реального походження цих товарів( відсутнє дійсне формування активу), суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину договору поставки укладеного позивачем із ТОВ «ВІЄНТ ЛТД». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між ТОВ «КОНТАКТ» та ТОВ «ВІЄНТ ЛТД». Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання придбаних запчастин у його власній господарській діяльності.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат оплати вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг, у ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» із господарською діяльністю ТОВ "КОНТАКТ".

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, обєкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом пять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено,що на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги звязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено,що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку,що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ТОВ "КОНТАКТ" права на формування податкового кредиту у листопаді-грудні 2015р., за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВІЄН ЛТД» підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад-грудень 2015 року. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях,позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обовязків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобовязань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ судові витрати у сумі 10074,21грн.(десяти тисяч сімдесяти чотирьох гривень двадцяти однієї копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2016 року №0000531400 та №0000541400 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 жовтня 2016 року №0000531400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 281 149грн.(двісті вісімдесят одна тисяча сто сорок девять гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 жовтня 2016 року №0000541400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 390 465грн.(триста девяносто тисяч чотириста шістдесят пять гривень), з яких 312 372грн. сума основного платежу, 78 093грн. штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ судові витрати у сумі 10074,21грн.(десяти тисяч сімдесяти чотирьох гривень двадцяти однієї копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 23 грудня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.