Постанова № 63873774, 25.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 р. Справа № 804/1548/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 30.10.2015 року (Форми Ш), яким визначено штраф у розмірі 20% в сумі 5020,19 грн. за порушення термінів сплати податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалась на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 02.10.2015 року за № 124/174/НОМЕР_2. За викладеними у акті висновками встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в результаті чого ФОП ОСОБА_2 визначено штраф у розмірі 20% суми сплаченої з затримкою, що становить 5020,19 грн. Представник позивача зазначає, що відповідачем неодноразово допускались порушення календарної черговості зарахування коштів в порядку, визначеному п. 87.9 ст. 87 ПК України та направлялись кошти на погашення пені за рахунок сплати основного боргу, при цьому сума основного боргу збільшувалась. Крім того, зазначила, що загальна сума штрафу за затримку сплати податкових зобовязань має становити 3 588,20 грн., а не як вказано в оскаржуваному податковому-повідомленні рішенні. На підставі вищевикладених обставин, просила визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала просила позов задовольнити, проте згідно письмових пояснень від 25.07.2016р. суму штрафу за оскаржуваним рішенням в частині суми 3588,20 грн., - визнала.

Представник відповідача у судове засідання не зявилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, просила розглядати справу без її участі. Надала письмові заперечення, у яких просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Криворізькою південною ОДПІ 02.10.2015 року проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.10.2013 року 30.04.2015 року та складено акт камеральної перевірки від 02.10.2015 року № 124/174/НОМЕР_2, на підставі якого нараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату ПДВ у сумі 5020,19 грн., оскільки остання всупереч нормам діючого законодавства несвоєчасно сплатила узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість. Станом на 31.01.2014 року податковий борг ФОП ОСОБА_2 склав 9 499,96 грн. Крім того зазначила, що при погашенні податкового боргу, кошти платника зараховувались у першу чергу на сплату податкового боргу, який виник за рахунок несплати узгоджених податкових зобовязань нарахованих по деклараціях з ПДВ, а потім на сплату податкового боргу по пені з врахуванням дати виникнення податкового боргу.

Таким чином, Криворізька південна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 30.10.2015 року № НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не зявився, ухвалою суду від 25.07.2016 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 та пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку доходів фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 проведено камеральну перевірку податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за звітний податковий період з 01.10.2013 року по 30.04.2015 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 02.10.2015 року № 124/174/НОМЕР_2 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість.

Вказаним актом встановлені порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за що відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України передбачені штрафні санкції.

На підставі вказаного акту перевірки Криворізькою південною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 30.10.2015 року, яким визначено штраф у розмірі 20% в сумі 5020,19 грн.

Також, судом встановлено, що дане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем у встановленому ст. 56 ПК України порядку до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

22.01.2016 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області надало відповідь № 370/10/04-36-10-07-09, якою скарга платника податків була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.10.2015 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області позивач звернулась до ДФС України з повторною скаргою. Рішенням ДФС України від 22.02.2016 року №1826/Г/99-99- 10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, останню залишено без задоволення.

Крім того, судом встановлено, що 09.04.2014 року Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №207/171/НОМЕР_2.

За результатами розгляду даного акта були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_3 від 29.04.2014 року про нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% в сумі 7 754,42 грн., та № НОМЕР_4 від 29.04.2014 року про нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% в сумі 620,67 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року у справі № 804/7861/14, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року, вказані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Даною постановою встановлено, що податковим органом допускались порушення календарної черговості зарахування коштів в порядку, визначеному п. 87.9 ст. 87 ПК України, а саме неодноразово направлялись кошти на погашення пені за рахунок сплати основного боргу, при цьому сума основного боргу збільшувалась.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у вигадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.49.1, 49.2 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.54.1. ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що позивачем подавались до Криворізької південної ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, які стали предметом перевірки, а саме:

-податкова декларація за серпень 2013 року № НОМЕР_5 від 20 вересня 2013 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 3 372,00 грн.;

-податкова декларація за вересень 2013 року № НОМЕР_6 від 20 жовтня 2013 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 2 364,00 грн.;

-податкова декларація за жовтень 2013 року № НОМЕР_7 від 20 листопада 2013 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 3 110,00 грн.;

-податкова декларація за листопад 2013 року № НОМЕР_8 від 20 грудня 2013 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 0,00 грн.;

-податкова декларація за грудень 2013 року № НОМЕР_9 від 20 січня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 5 491,00 грн.;

-податкова декларація за січень 2014 року № НОМЕР_10 від 20 лютого 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 55,00 грн.;

-податкова декларація за лютий 2014 року № НОМЕР_11 від 20 березня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 65,00 грн.;

-податкова декларація за березень 2014 року № НОМЕР_12 від 22 квітня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 97,00 грн.;

-податкова декларація за квітень 2014 року № НОМЕР_13 від 20 травня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 47,00 грн.;

-податкова декларація за травень 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 63,00 грн.;

-податкова декларація за червень 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 1 579,00 грн.;

-податкова декларація за липень 2014 року № НОМЕР_14 від 15 серпня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 8 806,00 грн.;

-податкова декларація за серпень 2014 року № НОМЕР_15 від 22 вересня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 445,00 грн.;

-податкова декларація за вересень 2014 року № НОМЕР_16 від 20 жовтня 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 2 349,00 грн.;

-податкова декларація за жовтень 2014 року № НОМЕР_17 від 20 листопада 2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 517,00 грн.

-податкова декларація за листопад 2014 року № НОМЕР_5 від 20 вересня 2013 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 1 456,00 грн.;

У відповідності до вимог п. 57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем сплачувались задекларовані суми узгоджених грошових зобовязань, що підтверджується платіжними дорученнями № 498 від 30 квітня 2014 року, № 497 від 30 квітня 2014 року, № 507 від 20 травня 2014 року, № 521 від 18 червня 2014 року, № 529 від 27 червня 2014 року, № 555 від 28 липня 2014 року, № 556 від 28 липня 2014 року, № 559 від 28 липня 2014 року, № 558 від 28 липня 2014 року, № 553 від 28 липня 2014 року, № 552 від 28 липня 2014 року, № 554 від 28 липня 2014 року, № 551 від 28 липня 2014 року, № 557 від 28 липня 2014 року, № 549 від 28 липня 2014 року, № 550 від 28 липня 2014 року, № 576 від 15 серпня 2014 року, № 592 від 20 листопада 2014 року, № 624 від 20 листопада 2014 року, № 647 від 22 грудня 2014 року, № 677 від 27 квітня 2015 року, № 679 від 27 квітня 2015 року, № 676 від 27 квітня 2015 року, № 678 від 27 квітня 2015 року, № 661932 від 30 квітня 2015 року.

Пунктом 87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З аналізу викладеного вбачається, що при наявності у суб'єкта господарювання податкового боргу зарахування сплачених коштів (в рахунок боргу) проводиться згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, а спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Згідно із п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Відповідачем в письмових запереченнях зазначалось, що грошові кошти, сплачені ФОП ОСОБА_2 зараховувались в порядку календарної черговості погашення податкового боргу.

Зазначене твердження відповідача спростовується даними зворотного боку облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_2, з аналізу якого вбачається порушення відповідачем календарної черговості зарахування коштів в порядку, визначеному п. 87.9 ст.87 ПК України. Відповідачем неодноразово стягувалась нарахована пеня за рахунок сплати основного боргу, при цьому сума основного боргу збільшувалась.

Так, судом встановлено, що 14.01.2013р. зі сплачених 3734,00 грн. в погашення пені зараховано 80,30 грн., 9.28 грн., 22.10 грн., а всього 111,68 грн.; 06.02.2013р. зі сплачених 5 998,00 грн. в погашення пені зараховано 59,02 грн., 17,34 грн., 24,64 грн., 4,96 грн., а всього 105,96 грн.; 18.02.2013р. зі сплачених 1 038,00 грн. в погашення пені зараховано 68,14 грн.; 29.05.2013р. зі сплачених 5 000,00 грн. в погашення пені зараховано 15,04 грн., 18,07 грн., 81,94 грн., 3,51 грн., 17,68 грн., 2,88 грн., 128,59 гри., 23,40 грн., а всього 291,11 грн.; 31. 01.2014р. з 500,00 грн. в погашення пені зараховано 22,44 грн., 19.06.2014р. з 1 500,00 грн. в погашення пені зараховано 10,79 грн., 19,79 грн., 5,08 грн., а всього 35,66; 18.08.2014р. з 3372,00 грн. в погашення пені зараховано суми 10,70 грн., 3,81 грн., 4,65 грн., 4,36 грн., 197,70 грн., 6,29 грн., а всього 227,51 грн.

Крім того, судом встановлено, що більшу частину сплаченої позивачем суми 18.08.2014р. податковим органом зараховано в сплату неузгодженого грошового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 005491701 від 29.04.2014р., оскільки останнє вже оскаржувалось на вказаний момент часу в судовому порядку.

Таким чином, загальна сума завчасно зарахованих, але неузгоджених грошових зобовязань зі штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 005491701 від 29.04.2014р становить 1 834,98 грн.

При цьому, податковий орган зараховуючи вказану суму як сплату податкового боргу нарахував 58,31 грн. пені за порушення строків розрахунків по сплаті таких штрафних санкцій.

Під час розгляду справи представник позивача частину нарахувань податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 30.10.2015 року визнала, та не заперечувала проти факту затримки сплати податкових зобовязань на суму 3 588,20 грн.

Судом встановлено, що задекларовані податкові зобовязання за серпень 2013 року в сумі 3 372,00 грн., граничний термін сплати яких 30.09.2013р. сплачені платником із затримкою відповідно до платіжного доручення від 15.08.2014р. , внаслідок чого сума штрафу має становити 674,40 грн; задекларовані податкові зобовязання за вересень 2013 року в сумі 2364,00 грн., граничний термін сплати яких 30.10.2013р. сплачені платником із затримкою відповідно до платіжного доручення, внаслідок чого сума штрафу має становити 472,80 грн.; задекларовані податкові зобовязання за жовтень 2013 року в сумі 3 110,00 грн., граничний термін сплати яких 30.11.2013р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 25.11.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобовязання за грудень 2013 року в сумі 5 491,00 грн., граничний термін сплати яких 30.01.2013р. сплачені платником із затримкою декількома платежами, внаслідок чого сума штрафу має становити відповідно 50,00 грн., 600,00 грн. та 398,20 грн.; задекларовані податкові зобовязання за січень 2014 року в сумі 55,00 грн., граничний термін сплати яких 28.02.2014р. сплачені платником із затримкою відповідно до платіжного доручення від 20.03.2014 року, внаслідок чого сума штрафу має становити 11,00 грн.; задекларовані податкові зобовязання за лютий 2014 року в сумі 65,00 грн. граничний термін сплати яких 30.03.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 20.03.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобовязання за березень 2014 року в сумі 97,00 грн., граничний термін сплати яких 30.04.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 30.04.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобовязання за квітень 2014 року в сумі 47,00 грн., граничний термін сплати яких 30.05.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 20.05.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобовязання за травень 2014 року в сумі 63,00 грн., граничний термін сплати яких 30.06.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 27.06.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобовязання за червень 2014 року в сумі 1 579,00 грн., граничний термін сплати яких 30.07.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 28.07.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується; задекларовані податкові зобовязання за липень 2014 року в сумі 8 806,00 грн., граничний термін сплати яких 30.08.2014р. сплачені платником частково із затримкою: відповідно до платіжного доручення від 28.08.2014р. по строку перераховано 2 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення від 30.09.2014р. перераховано 6 806,00 грн. внаслідок чого сума штрафу має становити 1 361,20 грн.; задекларовані податкові зобовязання за серпень 2014 року в сумі 445,00 грн., граничний термін сплати яких 30.09.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 30.09.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобовязання за вересень 2014 року в сумі 2 349,00 грн., граничний термін сплати яких 30.10.2014р. сплачені платником із затримкою, внаслідок чого сума штрафу має становити 468,80 грн.; задекларовані податкові зобовязання за жовтень 2014 року в сумі 517,00 грн., граничний термін сплати яких 30.11.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 20.11.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується, задекларовані податкові зобовязання за листопад 2014 року в сумі 1 456,00 грн., граничний термін сплати яких 30.12.2014р. сплачені платником без затримки відповідно до платіжного доручення від 22.12.2014р., внаслідок чого сума штрафу не нараховується.

Статтею 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, розрахунок суми штрафу на несвоєчасно сплачені суми узгоджених грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_2 відповідачем проведено без врахування вірної кількості днів затримки сплати сум за податковими деклараціями з ПДВ за кожний період.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, відповідачем порушені норми ПК України, якими визначено порядок зарахуванням сум коштів на погашення податкового боргу, внаслідок чого визначені відповідачем суми штрафу за невірно нараховані несвоєчасно сплачені суми ФОП ОСОБА_2 за податковими деклараціями з ПДВ, є неправомірними в частині суми 1431,80 грн.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок податкового органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 3588,20 грн., знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, проте податковим органом невірно було визначено термін порушення сплати.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 року за № № НОМЕР_1 підлягає скасуванню в частині суми 1431,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.10.2015 року № НОМЕР_1 в частині суми 1 431,80 (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня вісімдесят копійок) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1