Рішення № 63870682, 22.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/684/16 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/783/6284/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.,

суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, з участю третьої особи: Лішнянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-Ш ступенів - дошкільний заклад» (далі: Лішнянський навчально-виховний комплекс), про зобовязання укладення трудового договору, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом, з урахуванням зменшених вимог, прийнятих судом, про зобовязання Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області укласти з ним трудовий договір про роботу на посаді вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19 квітня 2002 року він звільнений з посади вчителя історії Лішнянської середньої загальноосвітньої школи на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України у звязку з переходом на виборну посаду сільського голови села Лішня Дрогобицького району, на якій перебував до 13 листопада 2015 року. Він звільнений із виборної посади у звязку із закінченням повноважень на підставі пункту 1 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». 4 грудня 2015 року він (позивач) звернувся до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації із заявою про поновлення його на посаді вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно якої депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що на міських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом про статус депутатів рад. Відповідач повідомив його листом від 4 січня 2016 року № 3, що заява про поновлення його на посаді вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу від 4 грудня 2015 року залишена без руху з переліченням причин, які слугували цьому. Вважає відмову відповідача в прийнятті його на посаду вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу необґрунтованою та незаконною, просить позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської областівід 19 липня 2016 року позов задоволено. Ухвалено зобовязати Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області укласти із ОСОБА_4 трудовий договір про роботу на посаді вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу І-Ш ступенів.

Рішення оскаржив Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що суд помилково надав значення одним фактам та не оцінив інші. Посилається на те, що відповідачеві не було забезпечено можливість брати участь при розгляді справи та реалізувати свої процесуальні права. Працевлаштування позивача не є можливим за відсутності вакантних посад, дирекція навчального закладу не зверталася до відповідача з поданням про працевлаштування позивача на посаді вчителя історії, оскільки така посада не є вакантною. Вийшовши на пільгову педагогічну пенсію під час перебування на виборній посаді, позивач припинив свої трудові відносини з відповідачем і має право на працевлаштування на загальних підставах.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, яку просять задовольнити.

Представник позивачапроти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.11, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді вчителя історії Лішнянської середньої загальноосвітньої школи (тепер: Лішнянський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-Ш ступенів»). 19 квітня 2002 року він звільнений із цієї посади на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України у звязку з переходом на виборну посаду сільського голови села Лішня Дрогобицького району. Перебуваючи на посаді сільського голови, позивач продовжував педагогічну діяльність у вказаній школі. Зокрема, у 2008/2009 навчальному році мав тижневе навантаження 6,5 год., що стверджується листом Відділу освіти № 20 від 18 січня 2016 року. У 2009 році ОСОБА_4 вийшов на пільгову пенсію за вислугою років та залишив роботу на посаді педагогічного працівника, яка надавала йому право для призначення пенсії за вислугу років.Ці обставини не заперечуються сторонами.

З посади сільського голови позивач звільнений 13 листопада 2015 року згідно пункту 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у звязку із закінченням строку повноважень.

4 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації із заявою про поновлення його на посаді вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно якої депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що на міських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Листом № 3 від 4 січня 2016 року відповідач повідомив позивача про залишення його заяви про поновлення на роботі без руху з причин відсутності подання директора Лішнянського НВК І-Ш ступенів на призначення позивача на посаду, також того, що вчитель цього учбового закладу ОСОБА_5 згідно наказу № 188 від 21 червня 2005 року переведена на посаду вчителя історії з повним тижневим навантаженням на умовах безстрокового трудового договору; окрім того, під час перебування на виборній посаді, позивач продовжував викладати уроки історії за сумісництвом, від чого відмовився для оформлення пенсії за вислугу років.

З наданих суду матеріалів вбачається, що вакантні посади у Лішнянському навчально-виховному комплексі відсутні. У попередні роки у навчальному закладі було передбачено більше годин з викладання історії. Підстави для звільнення працюючого вчителя з посади вчителя історії, на яку претендує позивач, відсутні. Посаду вчителя історії займає ОСОБА_5, яка працювала у навчальному закладі до обрання позивача на виборну посаду і не є призначеною на посаду, яку раніше займав позивач. Відтак, відповідно до пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений з ОСОБА_5, не може бути розірвано у звязку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Немає таких підстав і для розірвання трудового договору з іншими вчителями.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, зайнятих на час виконання державних або громадських обовязків, визначені статтею 118 КЗпП України. Відповідно до зазначеної норми працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа має право на отримання попередньої роботи (посади) або, за згодою працівника, - іншої рівноцінної. Із цією нормою кореспондуються приписи статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яка поширюється і на сільського голову. У ст.33 вказаного Закону передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Зазначена норма має імперативний характер і будь-яких виключень не передбачає. Позивач припинив в свою педагогічну діяльність, яка надавала йому право на призначення пенсії за вислугу років, у звязку з призначенням пільгової пенсії у 2009 році.

Пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Тобто, призначення і виплата пенсії за вислугу років можливі виключно за умови залишення особою роботи, яка дає право на таку пенсію.

З врахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що остаточно трудові відносини позивача з Відділом освіти припинені не у звязку з обранням його на виборну посаду, а у звязку із виходом на пенсію за вислугу років. Відтак, передбачені ст. 118 КЗпП України та Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» гарантії на нього не поширюються.

Беззаперечно, позивач має право на працю, гарантоване Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на наявність у навчальному закладі 22,5 навчальних годин на викладання історії у 2015/2016 навчальному році, які можливо було розподілити між вчителями. Однак, суд не врахував, що оскаржуване рішення ухвалено 19 липня 2016 року - після завершення 2015/2016 навчального року.

За навчальним планом на 2016/2017 навчальний рік передбачено 18 основних годин з викладання історії. З наказу № 122 від 31 серпня 2016 року «Про педагогічне навантаження вчителів на 2016/2017 навчальний рік» вбачається, що вчитель історії ОСОБА_5 має тижневе навантаження 18 годин, що відповідає одній ставці.

Згідно навчального плану на індивідуальне навчання Лішнянського навчально-виховного закладу на 2016/2017 навчальний рік у цьому закладі є тижневе навантаження 2 години для індивідуального навчання з історії, яке виконується вчителем-методистом ОСОБА_6

Є встановленою відсутність вакантних посад у Лішнянському навчально-виховному закладі на час звернення позивача із заявою про укладення з ним трудового договору. У цьому навчальному закладі наявна лише одна посада вчителя історії, яка є зайнятою. Докази про наявність інших вакантних посад у зазначеному закладі відсутні.

Відповідач позбавлений можливості працевлаштувати позивача на посаду вчителя історії у Лішнянському навчально-виховному закладі у звязку з описаними вище обставинами. У звязку з наведеним колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення трудових прав позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про зобовязання Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області укласти із ОСОБА_4 трудовий договір про роботу на посаді вчителя історії Лішнянського навчально-виховного комплексу І-Ш ступенів.

Рішенняапеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: