Ухвала суду № 63870661, 22.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2116/11 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 22-ц/783/6437/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Копняк С.М., Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 14 вересня 2016 року у справі за заявою начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зміну способу виконання рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 14 версня 2016 року заяву начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зміну способу виконання рішення задоволено.

Змінено спосіб виконання рішення шляхом стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ "Тиверія" солідарно в користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Фідобанк" 8 654 574 грн. 19 коп. заборгованості та 1820 грн., в тому числі звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою м. Львів, вул. Словацького, 18/5.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_3. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що зміна способу виконання рішення із стягнення кредиту на звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки є неможливим, оскільки це є зміною рішення суду по суті, що не допускається. В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 14 вересня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зміну способу виконання рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про зміну способу виконання рішення суду зазначив, що боржники не погасили заборгованість згідно рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 червня 2011 року, а також, що є предмет іпотеки квартира за адресою: м. Львів, вул. Словацька, 18/5 і вважав, що на підставі ст. 372 ЦПК України та ч.1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", заява начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зміну способу виконання рішення підлягає задоволенню.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду (складу суду), але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року та "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року").

Відповідно до ст. 373 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Це питання врегульовано і ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010 р.), яка передбачає, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" має спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження, і означає визначену судовим рішенням послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого у ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти визначення судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

При зміні способу виконання судового рішення не допускається фактична зміна рішення суду по суті, і як наслідок зміна способу захисту, передбаченого ст. 16 ЦК України.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться Висновки Верховного Суду України, викладені в Постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15, які в силу приписів ст. 3670-7 ЦПК України є обов'язковими.

Як розяснено в абз 2 п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК України суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, із стягнення кредитної заборгованості на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд на наведений вище Правовий висновок та розяснення уваги не звернув, постановивши оскаржувану ухвалу, яка підлягає скасуванню з постановлення нової про відмову в задоволенні заяви начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зміну способу виконання рішення.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.2 ст.307, ст 311, ст.313, п.6 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 14 вересня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зміну способу виконання рішення відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: С.М. Копняк

ОСОБА_7