Ухвала суду № 63869016, 07.11.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1080/15-ц

УХВАЛА

07 листопада 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2, начальника відділу ОСОБА_3 щодо невиконання рішення суду та зобовязання виконати рішення суду, та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (заінтересовані особи - Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та ОСОБА_4),

встановив:

ПАТ «ВБР», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» ОСОБА_1 звернулося до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ (на час розгляду скарги Залізничний відділ Державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області) ОСОБА_2, начальника відділу ОСОБА_3, які виявилися у винесенні та затвердженні постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП №49265189 їх бездіяльність, яка виявилася у невиконанні рішення суду протиправними і безпідставними, зобовязати посадових осіб Залізничного ВДВС Львівського МУЮ поновити виконавче провадження №49265189 та провести дії для повного та своєчасного виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06.05.2015 року, справа №462/1080/15-ц та скасувати постанову ВП №49265189 від 25.04.2016 року державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження. Свої вимоги мотивує тим, що у Залізничному ВДВС ЛМУЮ на примусовому виконанні перебував виконавчий лист за № 462/1080/15-ц, виданий 28.09.2015 року Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «ВБР» у розмірі 52 264,75 гривень, проте 20.05.2016 року банк отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2016 року. Зазначає, що посадові особи Залізничного ВДВС майже не здійснювали дій щодо розшуку майна боржника, не направляли запити для отримання відомостей про виявлення коштів боржника, не проводили виконавчих дій, про які просив стягував, для належного виконаннярішення суду. Крім того, банк навіть не отримав копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2016 рокуу зв'язку з передачею за належністю до іншого відділу, оскільки згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу, а ПАТ «ВБР» такої згоди на зміну місця виконання рішення суду ВДВС не надавав. Отже вважає, що підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені п.10 ч.1 ст.49Закону України «Про виконавче провадження» відсутні. В свою чергу, начальник Залізничного відділу ДВС Львівського МУЮ ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», не контролює правильність й повноту виконання виконавчого документу, що дає підстави вважати що державний виконавець Залізничного ВДВС ОСОБА_2 та начальник відділу ОСОБА_3 навмисно не виконують рішення суду України, яке набрало законної сили. Враховуючи наведене, просить скаргу задовольнити.

Заявник, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду скарги, не забезпечив явку в судове засіданння свого уповноваженого представника, натомість до суду надійшла заява уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» ОСОБА_1 про розгляд скарги за відсутності представника банку.

Заінтересовані особи, які були належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду скарги, в судове засідання не зявилися, при цьому, заінтересована особа ОСОБА_4 заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила, а державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 подала суду заперечення на скаргу та заяву про розгляд скарги за її відсутності. Враховуючи положення ст.ст. 169, 386 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності заінтересованих осіб.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Так,статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі по тексту Закону) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону).

За приписами ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, серед яких, в тому числі, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в іншому випадку його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06.05.2015 року у справі № 462/1080/15-ц позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» задоволено, вирішено стягнути солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» 52264,75 грн. заборгованості за кредитним договором №МКЕХР2.139414.002 від 22.04.2014 року та на користь держави по 261,33 грн. судового збору (а.с. 53-54).

Вказане рішення суду набрало законної сили 26.08.2016 року, а відповідно до заяви представника ПАТ «ВБР» від 25.09.2015 року Залізничним районним судом м. Львова на адресу банку було направлено два виконавчих листи у справі № 462/1080/15-ц (а.с. 85).

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2015 року державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49265189 про примусове виконання виконавчого листа № 462/1080/15-ц виданого Залізничним районним судом м.Львова 26.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВБР» боргу в сумі 52 264,75 гривень, яку направлено сторонам, а боржнику для добровільного виконання рішення у строк до семи днів з дня відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 385 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В порушення вимог ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем не направлено стягувачу копї постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується копією наданих суду матеріалів виконавчого провадження, тому дії державного виконавця є неправомірними.

Крім того, 25.04.2016 року державним виконавцем Залізничного ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 у ВП № 49265189 на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено за територіальністю до ВДВС Сихівського ЛМУЮ.

У відповідності до ч.3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинною на час винесення постанови від 25.04.2016 року, передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

При цьому, довідкою з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень №158042 від 28.10.2016 року підтверджується, що у ВП 49265189 державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 проведено такі виконавчі дії: 17.11.2015 року на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження; 26.11.2015 року прийнято рішення про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 01.12.2015 р. накладено арешт на кошти на рахунках боржника в межах суми боргу, що знаходяться в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві та ПАТ «Астра Банк» та ареш на все майно боржника в межах суми боргу; 25.04.2016 року закінчено ВП п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (направлено за належністю до іншого відділу ДВС) підставою даного рішення вказано: боржник на виклики державного виконавця не зявився та рішення суду не виконує. Згідно відповіді ДАІ за боржником рухомого майна не зареєстровано. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на все нерухоме майно боржника накладено арешт. Згідно відповіді Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями платник податків на обліку в органах ДПС не перебуває. Згідно відповіді Пенсійного фонду України про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено. З виходом на територію за адресою: м. Львів, вул. Вигоди,18 з метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем встановлено, що за вищевказаною адресою майна належного боржнику на праві приватної власності не виявлено, про що складено відповідний акт. Згідно Інформаційної довідки боржнику на праві приватної власності належить ? квартири, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна,76/8, що за територіальністю належить до ВДВС Сихівського ЛМУЮ. Крім того, 03.10.2016 року постановою державного виконавця Білоган У.С. відновлено ВП на підставі ч.1 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» (постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2016 р. постановою начальника Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 скасована); 04.10.2016 р. закінчено ВП на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (направлено за належністю до іншого відділу ДВС), а саме за територіальністю до Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області.

Враховуючи наведене, та те, що постанова державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2016 року уже скасована начальником Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6, а тому в цій частині вимог заявника слід відмовити.

Крім того, судом встановлено, що в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем Білоган У.С. своєчасно не здійснено усіх передбачених законом дій щодо примусового виконання рішення суду, а відтак така допустила бездіяльність.

Згідно ч.1 ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Що стосується вимоги про зобовязання державного виконавця державної виконавчої служби поновити виконавче провадження, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, згідно з ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Не підлягає задоволенню вимога скаржника щодо зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження, оскільки в силу положеньЗакону України «Про виконавче провадження»прийняття такого рішення належить до компетенції державного виконавця. Суд може покласти на суб'єктів оскарження виконання лише ті обов'язки, які передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження», не підмінюючи та не беручи на себе при цьому функції виконавчого органу.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо визнання неправомірною та незаконною бездіяльності начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ в частині нездійснення контролю за вищевказаним виконавчим провадженням, оскільки підстави для вчинення виконавчих дій, здійснення контролю, а також причини невиконання державний виконавець оцінює за своїм переконанням. Крім, цього, постанова про закінчення виконавчого провадження скасована начальником Залізничного ВДВС ЛМУЮ, і стягувач із скаргами на дії державного виконавця до начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ не звертався, дії щодо нездійснення контролю за виконавчим провадженням, самі по собі (без постанови), не мають самостійного правового значення, не породжують у сторін виконавчого провадження жодних додаткових обов'язків, а отже й не порушують прав та інтересів заявника. Також слід зазначити, що заявником не представлено жодного доказу на обґрунтованість та задоволення такої вимоги.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 383, 386, 387 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 щодо винесення 25.04.2016 року постанови про закінчення виконавчого провадження по ВП № 49265189 та по невиконанню рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06.05.2015 року у справі № 462/1080/15-ц.

В решті вимог скарги -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.