Ухвала суду № 63868036, 20.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 333/4415/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/4415/14-к Головуючий в 1 інст. Фунжий О.А.

Провадження №11-кп/778/1266/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.212-1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Булейко О.Л., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Змитраковій А.Д.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України,

за участю прокурора Ахметової Я.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України, та її виправдано у звязку з недоведеністю в її діях складу злочину.

В апеляційній скарзі прокурор просить вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вважає, що матеріалами кримінального провадження повністю підтверджується наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_5 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення. Крім того, зазначає, що суд під час розгляду вказаного кримінального провадження не надав належної оцінки всім доказам у провадженні.

Згідно з вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України, за наступних обставин.

«ЗДП «Радіоприлад» зареєстроване в якості суб'єкта господарської діяльності юридичної особи рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №1103120 0000 001357 від 02 липня 2003 року, взято на облік 25травня 1991 року управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя за №08/27-0065, за юридичною адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 3.

Згідно з наказом №44к від 10 березня 2010 року, ОСОБА_6 призначено на посаду головного бухгалтера ЗДП «Радіоприлад». Тобто, ОСОБА_2 займала посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та їх виконання за спеціальним повноваженням, якими вона була наділена уповноваженою особою підприємства директором ЗДП «Радіоприлад», у зв'язку з чим, виконувала функції службової особи підприємства, що передбачено приміткою №1 ст.364 Кримінального кодексу України.

За період з 01 лютого 2013 року по 31 серпня 2013 року ЗДП «Радіоприлад» мало заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України у розмірі 2497672,96 грн, яку службова особа головний бухгалтер ЗДП «Радіоприлад» ОСОБА_2 була зобов'язана та мала можливість сплатити у повному обсязі за рахунок коштів, отриманих на банківські рахунки підприємства.

Головний бухгалтер ЗДП «Радіоприлад» ОСОБА_2, будучи обізнаною про те, що на банківський рахунок №26001301000754, відкритий у Запорізькій обласній філії ВАТ «Ощадбанк» у м. Запоріжжя, який належить ЗДП «Радіоприлад», за період з 01 лютого 2013 року по 31 серпня 2013 року надійшли грошові кошти на загальну суму 6019501 грн, витратила грошові кошти на інші потреби вказаного підприємства (в тому числі: закупівлю матеріалів, комплектуючих, енергоносіїв, оплату послуг, відрядження, утримання соціальної сфери та ін.), а не на сплату заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, обов'язок по сплаті якого передбачено у посадових інструкціях ОСОБА_2 від 27 січня 2002 року, як головного бухгалтера ЗДП «Радіоприлад».

ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, займаючи посаду головного бухгалтера ЗДП «Радіоприлад», діючи умисно, в період часу з 01лютого 2013 року по 31 серпня 2013 року, в порушення вимог п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року, будучі обізнаною про фактичний фінансовий стан підприємства і маючи реальну можливість сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ухилилась від їх сплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів, перерахувала кошти на потреби комерційного характеру, що призвело до фактичного ненадходження грошових коштів до Пенсійного фонду на загальну суму 2497672,96 грн.

Таким чином, в результаті злочинних діянь ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України фактично не надійшли кошти у великих розмірах на загальну суму 2497672,96 грн, що більш ніж в 3000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника-адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали, що оскаржуваний вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи вирок суду у межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, зазначаються формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався, ретельно дослідив надані докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 у звязку з недоведеністю наявності в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України.

Обєктивна сторона злочину, який інкримінується ОСОБА_2, характеризується наявністю трьох обовязкових ознак: 1)діянням, яке має вираз в ухиленні від сплати страхових внесків на загальна загальнообовязкове державне пенсійне страхування; 2)наслідками у виді фактичного ненадходження до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування у великих розмірах; 3) необхідним причинним звязком між зазначеними діями і наслідками.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України характеризується прямим умислом, направленим на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Під час розгляду справи судом першої інстанції обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила, що головним бухгалтером Запорізького державного підприємства (ЗДП) «Радіоприлад» вона працювала з 14 серпня 2009 року до 20 грудня 2013 року, сумлінно виконувала свої професійні обовязки. Заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла ще з 2008 року Станом на 01 лютого 2013 року підприємство вже мало заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, причиною якої була значна заборгованість зі сплати працівникам підприємства заробітної платі. Станом на 01 лютого 2013 року заборгованість по заробітній платі складала понад 14000000 грн. Відповідно до законодавства, єдиний соціальний внесок нараховувався на нараховану заробітну плату. Однак, у звязку з тяжким фінансовим станом підприємства заробітна плата своєчасно не сплачувалась, тому єдиний внесок сплачувався з фактично виплаченої заробітної плати. За період з 01 лютого до 31 серпня 2013 року заборгованість по заробітної платі збільшилась, відповідно і збільшилась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску. Важкий фінансовий стан підприємства став однією з причин виникнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в цей період. Іншою причиною виникнення заборгованості стало розпорядження Концерну «Укроборонпром», якому підпорядковувалось ЗДП «Радіоприлад». Згідно з цим розпорядженням, всі оплати підприємством здійснювались виключно за погодженням з Концерном. На виконання цього розпорядження директор ЗДП «Радіоприлад» у 2012 році видав наказ, котрим на підприємстві встановлювався порядок проведення платежів, згідно з яким, всі оплати здійснюються виключно за погодженим з Концерном «Укроборонпром» реєстром платежів. Обовязок узгоджувати з Концерном реєстри платежів наказом покладено на заступника головного бухгалтера ОСОБА_7, контроль за виконанням наказу - на неї, як головного бухгалтера. Це призвело до того, що підприємство було позбавлено права самостійно розпоряджатися коштами, які надходили на рахунок підприємства. Реєстри платежів складались та підписувались заступником головного бухгалтера ОСОБА_7, підписувалися директором підприємства ОСОБА_8 Реєстри платежів направлялись електронною поштою до Концерну, звідки надходила інформацію про погодження платежів. Платежі єдиного соціального внеску здійснювались тільки з виплаченої працівникам заробітної плати, їх розмір погоджувався з Концерном «Укроборонпром» реєстрами платежів в установленому порядку. На таку ситуацію вона, як головний бухгалтер, не мала можливості впливати, оскільки кінцеве рішення про будь-яку сплату приймав директор підприємства за погодженням з Концерном. З роботи вона звільнилась у грудні 2013 року. Їй відомо, що у жовтні 2014 року Концерн «Укроборонпром» надав ЗДП «Радіоприлад» поворотну допомогу, завдяки якій погашено заборгованість по заробітній платі та сплаті єдиного соціального внеску.

Доводи ОСОБА_2, заявлені на свій захист, прокурором не спростовані.

В той же час ці доводи не суперечать доказам, що містяться в матеріалах провадження, на які суд першої інстанції послався у вироку, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ін., а також письмовими доказами - реєстрами платежів підприємства, тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено наявність у ОСОБА_5 прямого умислу, направленого на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідність розміру нарахованого страхового внеску сумі нарахованої заробітної плати у звітах, поданих підприємством до Пенсійного фонду України, свідчить про недоведеність наявності у діях ОСОБА_2 умислу на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Доводи сторони обвинувачення, в т.ч. викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2, будучи обізнаною про те, що на банківський рахунок підприємства за період з 01лютого до 31 серпня 2013 року надійшли грошові кошти на загальну суму 6019501,00 грн, витратила їх на інші потреби, а не на сплату заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить матеріалам провадження, із зазначеної суми на сплату єдиного соціального внеску перераховано 1208138,04 грн (20,0%), а на сплату заробітної плати, що є першочерговою виплатою, 2442702,40 грн (40,6%), на що обґрунтовано вказав суд першої інстанції в оскаржуваному вироку.

Отже, розглядаючи провадження в межах висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, дослідивши та оцінивши сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України.

Доводи, прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не провів всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин кримінального провадження, та не надав належної оцінки всіх доказами у справі, є безпідставними.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції зробив аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, в результаті чого прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Суперечностей, які б ставили під сумнів невинуватість ОСОБА_2, вказаний вирок суду не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розглядаючи дане кримінальне провадження, суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом.

Рішення суду першої інстанції про необхідність виправдання ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є правильним, оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам провадження.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 залишити без задоволення, вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України, та її виправдано у звязку з недоведеністю в діянні складу злочину, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12