Ухвала суду № 63867488, 23.12.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.12.2016

Справа № 320/8462/16-ц

Провадження № 2/320/4842/16

2016 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Дараган Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, за участю третьої особи Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, за участю третьої особи Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

При цьому було встановлено, що позов було подано з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Так, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст.119 ЦПК України позивач залучив до участі у справі в якості відповідача лише ОСОБА_2.

При цьому позивачем не враховуються ті обставини, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Однак, ані боржник, ані особа, в інтересах якої накладено арешт, до участі у справі взагалі не залучені.

Також до участі у справі не залучений й законний власник майна автомобіля, про визнання права власності на який та звільнення якого з-під арешту заявляються вимоги.

Крім того, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України зміст позовних вимог не відповідає вимогам, які містяться в спеціальному законодавстві Законі України «Про виконавче провадження».

Так, всупереч вимогам ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження, заявлено вимоги про визнання права власності на майно і про звільнення його з-під арешту, а не як передбачено в даній правовій нормі та не як вказано в п. 24 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Крім того, в порушення п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України відсутні посилання на докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на підтвердження кожної обставини.

Зокрема, позивач, зазначаючи про наявність арешту, накладеного відділом державної виконавчої служби арешту на спірне майно, в позовній заяві взагалі не зазначає про жодні докази на підтвердження цих обставин, а саме про існування будь-яких, обтяжень чи обмежень.

Крім того, в порушення ч. 5 ст. 119 ЦПК України, судовий збір оплачений не в повному обсязі.

Так, до позовної заяви додано копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 552 гривні 00 копійок, тобто вбачається, що судовий збір сплачений щодо заявлених вимог майнового характеру. При цьому, як вбачається із позовної заяви, окрім вимог майнового характеру визнання права власності на майно, позивачем також заявлено вимоги немайнового характеру звільнення майна з-під арешту. Проте, документу про сплату судового збору щодо заявлених вимог немайнового характеру позивачем не надано. Разом з цим, відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції, що набрала чинності 01 вересня 2015 року, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Тому, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на день подання позову до суду складає 551 гривня 20 копійок (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: Мелітопольське УДКСУ (м. Мелітополь, Мелітопольський район), 22030001; код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37968956; код банку отримувача (МФО): 813015; рахунок отримувача: 31215206700013; код класифікації доходів бюджету: 22030001; призначення платежу: судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача). При цьому жодних обставин, за наявності яких позивач може бути звільнений від сплати судового збору або йому може бути розстрочено чи відстрочено сплату судового збору, в позові не зазначено. Тому вбачається, що судовий збір оплачений не в повному обсязі.

Вказані недоліки перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказаний позов без руху, надавши позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, за участю третьої особи Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: