Ухвала суду № 63866778, 18.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1238/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.04.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів:

Мишинчук Н.С./ головуючої/

Марчука О.П., Феєра І.С.

з участю секретаря судового засідання Головець М.А.,

з участю прокурора Сирохман Л.І.. розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/777/527/15, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора прокуратури Мукачівського району Фотченка С.І. на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2015 року щодо ОСОБА_4,. обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч.4 ст.187 КК України.

Цим вироком:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

- 12.08.2010 Печерським районним судом міста Києва за ч.2 ст.187 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 15.12.2010 Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- згідно ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий термін 1 рік 8 місяців 12 днів;

визнано винним у вчиненні кримінальних праовпорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187 КК України і призначено йому покарання :

за ч.3 ст.185 КК України 3 ( три ) роки позбавлення волі;

за ч.4 ст.187 КК України 9 ( дев`ять ) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю злочинів призначено - 9 ( дев`ять ) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ст.71 КК України приєднано частину невідбутого покарання за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 15 грудня 2010 року та остаточно за сукупністю вироків призначено 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 06 січня 2015 року.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 196 грн. 56 коп..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Мукачівської центральної районної лікарні збитки в розмірі 7180 грн. 30 коп..

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 06 грудня 2014 року біля 01 год. 30 хв. у АДРЕСА_2, умисно, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом відкриття не зачиненої на металеву защіпку кватирку, проник до літньої кухні вищевказаного будинку, власником якого є потерпілий ОСОБА_6, звідки із двох морозильних камер таємно викрав м'ясні вироби, а саме: сало, загальною вагою 16 кг., вартість якого, згідно висновку експерта Закарпатської торгово-промислової палати № 20/1 від 12.02.2015 року, становить 256 грн. 00 коп.; 5 кг. м'яса (свинини), вартість якого, згідно висновку експерта Закарпатської торгово-промислової палати №20/1 від 12.02.2015 року, становить 167 грн. 50 коп.; 5 кг. доммашньої ковбаси, вартість якої, згідно висновку експерта Закарпатської торгово-промислової палати №20/1 від 12.02.2015 року, становить -175 грн. 00 коп..

В результаті крадіжки обвинувачений ОСОБА_4 таємно викрав майно, яке належало потерпілому ОСОБА_6, на загальну суму 598 грн. 00 коп. чим самим заподіяв останньому матеріальних збитків на вище вказану суму.

02 січня 2015 року біля 00 год. 10 хв. по АДРЕСА_3, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, увірвався до вищевказаного будинку, власником якого є ОСОБА_7, яка в той час знаходилася в будинку, та застосував до неї фізичне насильство, а саме наніс декілька ударів дерев'яним табуретом в область голови та множинні удари руками в область обличчя та тулубу, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження , які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Після того коли ОСОБА_7 знаходилась у лежачому та нерухомому стані, ОСОБА_4 переслідуючи корисливі мотиви, став шукати в помешканні останньої грошові кошти, які мав на меті привласнити. Однак, грошові кошти ОСОБА_4 не знайшов після чого із місця скоєння злочину втік.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок скасувати як незаконний. Обгрунтовує тим, передбачене ч.4 ст. 187 КК України обвинувачення ґрунтується на показах свідка ОСОБА_8, які являються його власною видумкою, щоб приховати свій злочин. Вказує, що злочин не вчиняв, суд не перевірив його показань, не надав оцінки висновкам експерта № 18 від 9 лютого 2015 року, згідно якого вбачається, що на одязі який належить ОСОБА_4 є сліди крові, які не належать потерпілій ОСОБА_9, а являються тваринного походження. Суд його клопотання про виклик і допит в якості свідків понятих, які були при проведенні обшуку та вилученні предметів у ОСОБА_8, відхилив. Стверджує, що кров потерпілої власне була на одязі ОСОБА_8, однак висновок експертизи щодо цього суду не був наданий . Також вказує, що з місця події жодних слідів, які б належали йому, виявлено не було. Просить повторно дослідити докази у справі, оскільки суд їм дав невірну оцінку, а провадження в цій частині закрити на підставі ч.3 ст. 373 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий яким призначити ОСОБА_4 за сукупністю вироків більш суворе покарання. , а саме на ст.71 КК України, з врахуванням ст.72 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 15.12.2010 - 8 місяців 12 днів позбавлення волі. Остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді 9 років 8 місяців 12 днів позбавлення волі із конфіскацією майна. Також просить зазначити в мотивувальній частині вироку в формулюванні обвинувачення, яке судом визнано доведеним , час вчинення крадіжки від ОСОБА_6 - 06 грудня 2014 року та загальну суму викраденого 598 грн. 50 коп. Крім цього, просить виключити з мотивувальної частини вироку висновок суду про те, що процесуальні витрати по справі відсутні. Обгрунтовує тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово вчиняв умисні тяжкі, корисливі злочини, а тому невідбуту частину покарання за попереднім вирок вважає, що слід призначити у розмірі невідбутого строку. Також вказує, що суд формулюючи обвинувачення, неправильно зазначив рік вчинення крадіжки у потерпілого ОСОБА_6, та вказав неповну суму викраденого майна. Тому вирок в цій частині просить змінити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора про підтримання апеляційної скарги прокурора із запереченнями апеляційної скарги обвинуваченого, пояснення ОСОБА_4 про підтримання своєї апеляційної скарги, думку захисника про підтримання апеляційної карги обвинуваченого з проханням про скасування вироку і направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд з підстав невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а відтак і постановленого вироку через істотні порушення вимог КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, залухавши пояснення свідків, зокрема, ОСОБА_10,

який підтвердив ту обставину, що був понятим при проведенні обшуку як в ОСОБА_4, так і в ОСОБА_8, що спершу вони були у будинку ОСОБА_4, де нічого не виявили та не вилучали, після цього були у будинку ОСОБА_8., де працівники міліції вилучили куртку, штани з плямами, схожими на кров, речі були опечатані, поняті поставили свої підписи. Свідок ОСОБА_11 ствердив, що проводив окремі слідчі дії за дорученням старшого слідчого ОСОБА_12, складав протокол огляду місця події, тобто що підозрюваний перебував у приміщенні міліції та видав свої речі, які визнані речовими доказами, показання свідка ОСОБА_12, який ствердив, що під час проведення слідчої дії слідчим ОСОБА_11 присутнім не був, та що у справі проводили слідчі дії декілька слідчих, особисто він оглядав місце події злочину; про вчинення процесуальних дій іншими слідчими інформацією не володіє, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Вирок суду повинен відповідати вимогам ст. 370 КПК України. Апеляційний суд вважає, що вирок таким вимогам не відповідає, так як судом першої інстанції допущено такі істотні порушення вимог КПК України з-за яких вважати вирок законним, обгрунтованим, мотивованим, судова колегія не може.

Убачається, що суд прийняв до розгляду обвинувальний акт, який не містить твердження про висунуте обвинувачення, а лише про підозру, а реєстр матеріалів досудового розслідування не містить переліку усіх вчинених процесуальних дій та прийнятих рішень, а також не містить усіх реквізитів цих дій. Зокрема, до прикладу, у розділі " заходи забезпечення кримінального провадження", не зазначено на підставі якого рішення та яким судом застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 та чи були застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч.2 ст. 131 КПК України.

Відсутність вказаних реквізитів стала перешкодою у перевірці показань обвинуваченого щодо часу і дати його фактичного затримання, щодо його тверджень про наявність експертного висновку про виявлення слідів злочину на одязі свідка ОСОБА_8, про проведення обшуку за місцем проживання як у ОСОБА_8 так і у нього, а також інші твердження про вчинення процесуальних дій, які не внесені у реєстр матеріалів досудового розслідування та які, на думку ОСОБА_4 вказують на причетність до злочину ОСОБА_8

Одночасно, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта ОСОБА_4, що суд під час розгляду кримінального провадження допустив неповноту судового слідства, оскільки не допитав свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 про обставини проведення обшуку ( огляду) житла за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в перевірку висунутого алібі про невчинення ним протиправного діяння відносно потерпілої ОСОБА_7

У вироку суд не навів мотивів які саме докази доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, також і не навів обґрунтувань про відхилення показань ОСОБА_4, в яких він заперечував вчинення цього злочину, в тому числі його твердження про штучне створення доказів його вини шляхом підкупу родичами свідка ОСОБА_8 потерпілої ОСОБА_7 з метою дачі неправдивих нею показань.

Однак апеляційний суд позбавлений можливості усунути неповноту судового слідства, у зв`язку з тим, що до розгляду призначений обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Відповідно ж до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Це твердження має містити характеристику (опис) кримінального правопорушення, його юридичну кваліфікацію з урахуванням ст. 91 КПК України, тобто обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Зміст обвинувального акту у даному кримінальному провадженні не приводить до переконання про відповідність його вимогам закону.

Відсутність у обвинувальному акті формулювання обвинувачення призводить до порушення прав сторін кримінального провадження, які на подальших стадіях кримінального провадження ( в тому числі на стадії судового розгляду) усунути не можливо.

Оскільки суд першої інстанції допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили постановити законний, обгрунтований і мотивований вирок, тому на підставі ст. 412, ст. 415 КПК України оскаржуваний вирок підлягає скасуванню,

а кримінальне провадження призначенню на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Апеляційний суд вважає слушними апеляційні твердження прокурора про те, що суд у вироку вказав невірну дату вчинення злочину за епізодом крадіжки у потерпілого ОСОБА_6, про невірне зазначення суми викраденого та про відсутність процесуальних витрат, як і щодо м`якості призначеного покарання за сукупністю вироків, проте задовольнити їх не може в силу того, що кримінальне провадження підлягає поверненню суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд при постановленні ухвали повинен обговорити питання запобіжного заходу щодо особи. До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід тримання під вартою, клопотань про зміну запобіжного заходу апеляційному суду не надходило. Враховуючи особу обвинуваченого, як схильного до вчинення правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час обрання цього запобіжного заходу і які на даний час не відпали, апеляційний суд вважає за необхідне цей запобіжний захід зберегти в межах строку, передбаченого законом.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково,

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою в строк до 30 травня 2016 року.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: