Ухвала суду № 63864318, 20.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25197/16-ц

Провадження № 4-с/761/276/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Гончар Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересована особа: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмак Олександр Олександрович, про визнання незаконною та скасування постанови; зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

В липні 2016р. заявниця ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Полісмака О.О. (далі по тексту - державний виконавець), в якій просила суд: визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Полісмака О.О. від 11 квітня 2016р. в межах виконавчого провадження №492592641 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Полісмака О.О. про відкриття виконавчого провадження № 51246709 від 26 травня 2016р.; судовий наказ по справі № 2н-4470/2009 від 02 листопада 2009р. повернути в виконавче провадження №492592641 для продовження виконання.

Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ по справі №2н-4470/2009 від 02 листопада 2009р. по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору на загальну суму 114810,73 грн. 05 листопаді 2015р. постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 49252641. 10 лютого 2016р. в межах цього виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 в ТОВ «Лексі Тайм». З часу отримання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, із заробітної плати ОСОБА_1 ТОВ «Лексі Тайм» були здійснені відрахування на рахунок відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві за платіжними дорученнями на загальну суму 4266,50 грн. В липні 2016р. заявниця отримала постанову про відкриття нового виконавчого провадження № 51246709 від 26 травня 2016р., відкритого тим же виконавцем, на підставі того ж судового наказу та із зазначенням тієї ж самої суми боргу без врахування внесених ОСОБА_1 платежів. В цей же час, ОСОБА_1 дізналася про існування постанови від 11 квітня 2016р. в межах виконавчого провадження № 492592641 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» зайшовши на сайт https://trade.informjust.ua/vpdoc/getdoc.aspx «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень». Жодних постанов державного виконавця щодо припинення відрахувань з заробітної плати ОСОБА_1 ТОВ «Лексі Тайм» не отримувало, і продовжує виконувати попередні приписи державного виконавця.

Учасники процесу в судове засідання не з'явились, своїх уповноважених представників не направили, про день та час розгляду скарги повідомлялись у встановленому законом порядку, при цьому до початку судового розгляду представником заявниці було подано клопотання про проведення розгляду зазначеної скарги за відсутності сторони заявниці, заявлені вимоги, представник підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Враховуючи швидкоплинність процесу із розгляду даної категорії справ, а також положення ст. 386 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної скарги за відсутності сторін.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ №2н-4470/2009 по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору у розмірі 114209,68 грн.; судового збору у розмірі 571,05 грн.; витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,0 грн., а всього боргу у сумі 114810,73 грн.

05 листопада 2015р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 492592641 за вказаним судовим наказом, боржником в якому є заявниця.

10 лютого 2016р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 492592641 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника. За вказаною постановою, було звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1, що працевлаштована у ТОВ «Лексі Тайм» за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, кім. 91.

З часу отримання вказаної постанови ТОВ «Лексі Тайм» здійснило відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 на рахунок відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, код ЄДРПОУ 34967593, р/р 37311001000396 в Державній казначейській службі України, МФО 820172: платіжне доручення №49 від 15 березня 2016 р.- на суму 563,50 грн.; платіжне доручення №51 від 24 березня 2016р. - на суму 644,00 грн.; платіжне доручення №76 від 17 травня 2016р.- на суму 322,0 грн.; платіжне доручення №77 від 17 травня 2016р. - на суму 322,0 грн.; платіжне доручення №85 від 16 червня 2016р. - на суму 402,5 грн.; платіжне доручення №86 від 16 червня 2016р.- на суму 402,5 грн.; платіжне доручення № 92 від 12 липня 2016р. - на суму 402,5 грн.; платіжне доручення №93 від 12 липня 2016р.- на суму 402,5 грн.; платіжне доручення №96 від 03 серпня 2016р.- на суму 402,5 грн.; платіжне доручення № 97 від 03 серпня 2016р.- на суму 402,5 грн. Всього на загальну суму 4266,50 грн.

Однак, незважаючи на проведені відрахування з заробітної плати заявниці з місця роботи, 11 квітня 2016р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2) ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові, серед іншого вказано, що «в ході проведення виконавчих дій встановлено: згідно відповіді ДФС України та ПФУ боржник не має встановленого місця роботи, що унеможливлює звернення стягнення на заробітну плату». Однак вказана інформація не відповідає попередньо винесеній державним виконавцем постанові від 10 лютого 2016р. про звернення стягнення на заробітну плату заявниці, та проведені платежі з боку роботодавця ОСОБА_1

01 липня 2016р. заявниця отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 51246709 від 26 травня 2016р. за тим самим судовим наказом №2н-4470/2009 від 09 березня 2013р. по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у сумі 114810,73 грн., в якій державним виконавцем не зазначено про врахування сум, сплачених заявницею в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 2) ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що державним виконавцем при примусовому виконанні судового наказу №2н-4470/2009 від 09.03.2013, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, не взяті до уваги відрахування, сплачені боржником ОСОБА_1 на загальну суму 4266,50 грн. в результаті звернення стягнення на заробітну плату, а тому постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві від 11 квітня 2016р. на підставі п. 2) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме «Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними» є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

А відтак, враховуючи, що виконавче провадження №492592641 було закрито неправомірно, є неправомірною відкриття нового виконавчого провадження по виконанню судового наказу №2н-4470/2009.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Тому вимога заявниці щодо повернення судового наказу по справі №2н-4470/2009 від 02 листопада 2009р. в виконавче провадження №492592641 є такою, що не ґрунтується на вимогах закону і задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку застосовуються норми ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», а тому слід відновити виконавче провадження №492592641 з примусового виконання судового наказу №2н-4470/2009 від 09 березня 2009р.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно положень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи те, що обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги звернення зі скаргою до суду знайшли своє підтвердження, то суд вважає, що вимога про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця від 11 квітня 2016р. в межах виконавчого провадження №492592641 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та вимога про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 51246709 від 26 травня 2016р. підлягають задоволенню шляхом визнання постанов неправомірними та їх скасуванню. Вимога щодо повернення судового наказу по справі №2н-4470/2009 в виконавче провадження №492592641 є такою, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягає, але оскільки законодавством передбачений порядок усунення допущених державним виконавцем помилок, то виконавче провадження №492592641 з примусового виконання судового наказу №2н-4470/2009 від 09 березня 2009р. підлягає відновленню.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 293, 294, 383-387 ЦПК України; ст. ст. 10, 11, 17, 47, 51, 52, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересована особа: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмак Олександр Олександрович, про визнання незаконною та скасування постанови; зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмака О.О. від 11 квітня 2016р. в межах виконавчого провадження №492592641 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмака О.О. про відкриття виконавчого провадження № 51246709 від 26 травня 2016р.

Відновити виконавче провадження №492592641 з примусового виконання судового наказу №2н-4470/2009.

В решті скарги відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: