Рішення № 63863943, 23.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3817/16

Справа №760/7459/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодуванні шкоди -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2016 позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь 238 625,01 грн., що включає в себе: сплачені кошти за товар - 19 500, 00 грн., пеню згідно п. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у сумі 189 540, 00 грн., штраф згідно ст. 571 ЦК України у сумі 19 500 грн., відсотки за користування коштами у сумі 5085,01 грн., завдану моральну шкоду - 5000 грн.

Посилається в позові на те, що 09 жовтня 2014 року, між ФОП ОСОБА_2 та нею, було укладено Угоду на виготовлення вікон та дверей.

Згідно п. 3.2. Угоди, вона була зобов'язана, на вказані в Угоді реквізити, сплатити 50 % вартості товару, оплата в сумі - 19500,00 грн. була проведена 09.10.2014, а згідно п. 4.1 Угоди ФОП ОСОБА_2 був зобов'язаний виготовити вікна протягом двох календарних місяців з моменту отримання авансу.

Позивачка вказала, що до цього часу вікна не виготовлені та невстановлені, а вона, неодноразово, зверталася до відповідача, проте у нього завжди були проблеми то з транспортуванням, то з виготовленням.

Зазначено, що 28.10.2015 надіслала ФОП ОСОБА_2 листа, в якому повідомила, що розриває договір та просить повернути сплачені кошти, однак останній не відповів на вказавний лист, а 30.01.2016 було направлено претензію з вимогою повернення коштів, однак станом на день звернення до суду, так і не отримала вказані кошти.

Пояснила, що оскільки нею було сплачено 50% від вартості товару 09.10.2014, відповідач мав виготовити вікна протягом двох календарних місяців з моменту оплати авансу, тобто кінцевий термін - 09.12.2014.

Однак, відповідач не виконав умови договору, кошти не повернув, починаючи з 09.12.2014 по 28.10.2015 (дата розірвання договору) кількість днів прострочення становить 324 дні, а тому просить стягнути пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживача», що становить 189 540,00 грн.

Також позивачка просить стягнути на свою користь з відповідача грошове зобов'язання 9 500,00 грн., відповідно до ст. 571 ЦК України та 5085,01 грн. відсотків від суми позики відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Крім того, просить стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що їй було завдано душевні страждання.

06.09.2016 представником відповідача до суду подано заяву про застосування позовної давності, а також заперечення на позовну заяву.

У своїй заяві про застосування позовної давності відповідач просив суд застосувати позовну давність по нарахуванню штрафних санкцій в межах річного строку до пред'явлення позову та відмовити в задоволенні позову в частині нарахування пені, посилаючись на норми ст. 258 та ст. 267 ЦК України обґрунтовуючи вказане тим, що пеня могла нараховуватися з 09 грудня 2014 року, строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 10 грудня 2015 року, позивач звернулася до суду 21.04.2016, після спливу строку позовної давності.

Заперечення на позовну заяву обґрунтував тим, що 20.07.2015 позивачем було надано згоду на додаткові роботи по виготовленню двох дверей, які не були включені до основної Угоди, і 20.07.2015 відповідачу надіслані розміри дозамовлених дверей, у зв'язку з чим зобов'язання було відстрочене.

Вказує, що станом на 01.10.2015, що підтверджується листом Дрогобицького міського відділу ГУ МВС України у Львівській області №14518, ним були виготовлені вікна та двері, 29.10.2015 звернувся до позивача електронним листом, в якому вказав, що із своєї ініціативи 26.10.2015 надіслав компанією «Нова пошта», виготовлені для неї вікна та двері, які надійшли до неї 28.10.2016, однак вона відмовилась їх отримати та розрахуватися.

Відповідач вважає, що ним було виконано усі зобов'язання відповідно до умов Угоди, крім того, посилається, що Угодою не передбачено встановлення вікон, а лише передбачено обов'язок підрядника виконати певну роботу: виготовити вікна та двері.

Також вказав, що вимога позивачки про стягнення нарахованої суми пені перевищує більше ніж у 9 разів понесені збитки, тому вказав, що суд мав би зменшити суму пені. Пояснив, що вимоги позивачки в частині стягнення додаткової суми в розмірі сплаченої вартості товару та відсотків за користування коштами є необґрунтованими, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства, встановленими для договору побутового підряду. Крім того, посилається на те, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди також є необґрунтованою.

06.09.2016 в судовому засіданні протокольною ухвалою суду прийнято до вказаного провадження зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якій позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 36270,32 грн., враховуючи суму платежу за фактом виконання робіт за Угодою в сумі 34290,00 грн., з урахуванням інфляційних втрат за весь час прострочення за період з 28.10.2015 по 06.09.2016 в сумі 1097,28 грн., а також три проценти річних у сумі 883,04 грн. від простроченої суми та судові витрати.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що згідно Угоди від 09.10.2014 позивач за зустрічним позовом мав виготовити вікна у кількості 7 шт. та двері у кількості 2 шт., 20.07.2015 позивачем за первісним позовом було замовлено ще двоє дверей.

ФОП ОСОБА_2 пояснив, що двомісячний строк, вказаний в Угоді від 09.10.2014, ним пропущений у зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом не надавала розміри для виготовлення додаткових вхідних дверей, 20.07.2015 ним було отримано остаточне замовлення.

Зазначено, що станом на 01.10.2015 позивачем за зустрічним позовом були виготовлені вікна та двері, із своєї ініціативи 26.10.2015 надіслав компанією «Нова пошта», виготовлені для відповідачки вікна та двері, які надійшли до неї 28.10.2016, однак вона відмовилась їх отримати та розрахуватися.

Вказав, що ОСОБА_1 порушила умови Угоди, відмовляючись отримувати виготовлену продукцію, хоча умовами Угоди не було передбачено транспортування виробів.

Виходячи з вищенаведеного, вважає, що позивач за первісним позовом не виконав обов'язки замовника, у зв'язку з чим звернувся до суду із зустрічним позовом.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним та її представник в судовому засіданні первісний позов підтримали в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечували в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним в судовому засіданні просив зменшити розмір неустойки, а також посилався, що строк позовної давності для стягнення пені закінчився, проти первісного позову в судовому засіданні заперечував в повному обсязі, зустрічний позов підтримав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала, обґрунтовуючи тим, що після спливу двох місяців з дати укладення Угоди, на 09.12.2014, зобов'язання виконавцем виконані не були, зазначила, що 20.07.2015 просила надіслати зразки дверей та їх вартість, не маючи наміру їх замовляти, жодної згоди на замовлення дверей не надавала.

Пояснила, що, вбачаючи у діях виконавця ознаки злочину за ст. 190 КК України, почала звертатися до правоохоронних органів із заявами про відкриття кримінального провадження. Після реагування правоохоронними органами на її заяви, у відповідача за первісним позовом були відібрані пояснення, що підтверджується листом Дрогобицького міського відділу ГУ МВС України у Львівській області від 01.10.2015 №14518, згідно якого, ОСОБА_2 зобов'язався перед правоохоронними органами відправити замовлення до 10.10.2015, однак відправлено його було аж 26.10.2015.

Крім того, посилається на те, що після надходження посилки на її ім'я від ФОП ОСОБА_2 в присутності представників міліції та «Нової Пошти» було складено протокол огляду місця події від 05.11.2015, в якому зафіксовано, що кількість та розміри вікон та дверей не відповідає специфікації до Угоди, зокрема замість семи вікон було шість, не було додано підвіконня та лиштву. Також вказала, що за договором та специфікацією до нього дверей мало бути 2 шт., вікон 7 шт., у посилці не містилося додаткових дверей, які вона начебто додатково замовляла.

Позивачка за первісним позовом вказала, що Угодою передбачено, що по факту виготовлення віконних блоків виконавець повідомляє замовника по електронній пошті, однак такого повідомлення їй не надсилалось до направлення посилки.

Крім того, зазначено, що до посилки не було додано жодних супровідних документів.

Виходячи з вищенаведеного, позивач за первісним позовом вважає, що ФОП ОСОБА_2 вів нечесну підприємницьку діяльність щодо неї, а тому зустрічний позов є безпідставним, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Також позивач за первісним позовом в судовому засіданні 23.11.2016 в частині стягнення штрафу та відсотків за користування коштами зменшила позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання збільшила позовні вимоги, у зв'язку з чим просила суд стягнути на свою користь з відповідача за первісним позовом 225 577,15 грн., що включає в себе: сплачені кошти на товар згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» - 19 500 грн., пеню згідно ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» - 189 540 грн., завдану моральну шкоду згідно ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» - 5000 грн., інфляційні втрати 10739, 15 грн. та 798 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України, а також судові витрати.

Суд, заслухавши сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2014 року між виконавцем - ФОП ОСОБА_2 та замовником - ОСОБА_1 було укладено Угоду на виготовлення вікон та дверей (а.с. 11).

Як вбачається із вказаної Угоди, виконавець зобов'язується виготовити вікна згідно Специфікації (додаток №1), загальна кількість вікон - 7 шт., дверей - 2 шт., підвіконня, лиштва, обсадні коробки згідно Специфікації, яка являється невід'ємною частиною Угоди.

Згідно п. 3 вказаної Угоди, ціна товару складає 3000,00 дол. США у гривнях по курсу на день оплати, умови оплати за виготовлення вікон: 50% вартості товару, а саме 1500,00 дол. США у гривнях по курсу на день оплати по факту виготовлення вказаних віконних блоків , про що Виконавець повідомляє Замовника листом по електронній пошті.

Термін виконання вказаної Угоди передбачений пунктом 4, згідно якого вікна виготовляються протягом двох календарних місяців з моменту оплати авансу.

Відповідно до п. 6 вказаної Угоди виконавець надає гарантійні зобов'язання на свої вироби згідно чинного Законодавства України на даний клас виробів.

Судом встановлено, що 09.10.2014 ОСОБА_1 сплатила аванс, передбачений Угодою від 09.10.2014, на користь ФОП ОСОБА_2 у розмірі 19 500 грн., що підтверджується копією квитанції №0.0.304534485.1 (а.с. 13).

Отже, оскільки позивачкою за первісним позовом 09.10.2014 було сплачено аванс згідно Угоди, відповідач мав виготовити вікна протягом двох календарних місяців з моменту оплати авансу, тобто кінцевий термін - 09.12.2014.

Параграфом 1 Глави 61 Цивільного кодексу України унормовано загальні положення про підряд.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Параграф 2 цієї глави регулює особливий вид договору підряду - договір побутового підряду.

Згідно зі ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Статтею 873 ЦК України передбачено, що вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Отже, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором побутового підряду.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» сплачені кошти за товар у розмірі 19 500 грн., згідно ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» пеню у розмірі 189 540 грн., на підставі ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» завдану моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а також посилаючись на норми ст. 625 ЦК України інфляційні втрати 10 739, 15 грн. та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 798 грн., вказуючи, що відповідачем умови договору стосовно строку виконання, а саме: 2 місяців, виконано не було, у зв'язку з чим вона просить відшкодувати збитки на підставі статті 872 ЦК України.

У судовому засіданні в обгрунтування своєї позиції позивачка посилалася на те, що на 09.12.2014 договір побутого підряду виконаний не був, у зв'язку з чим вона неодноразово протягом періоду: грудень 2014 року - лютий 2016 року зверталася до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про виконання умов договору, що не заперечувалося у судовому засіданні і представником відповідача.

Так, з електронного листа від 20.07.2015, надісланого ОСОБА_1 на електронну адресу ФОП ОСОБА_2, вбачається, що позивачка за первісним позовом просила прислати варіанти моделей вхідних дверей та їх вартість (а.с. 72).

Як вбачається із наданої позивачкою за первісним позовом копією заяви Начальникові ГУМВС у Львівській області від 21.09.2015, ОСОБА_1 просила втручання останнього та перевірки діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та вжити заходів реагування на виявлені порушення згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 14-15).

Із листа Дрогобицького міського відділу ГУ МВС України у Львівській області від 01.10.2015 №14518 вбачається, що ОСОБА_2 представив виготовлені вікна та двері та зобов'язався до 10.10.2015 дані вироби відправити ОСОБА_1 у м. Київ (а.с. 17).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.10.2015 надіслала ФОП ОСОБА_2 листа, в якому зазначила, що розриває з останнім ділові стосунки, вимагала в триденний термін повернути 1500 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу станом на 28.10.2015 та 24% річних від цієї суми за користування грошима (а.с. 18, 27), вказаний лист був отриманий адресатом особисто 05.11.2015 (а.с. 19).

Вбачається, що ОСОБА_1 30.01.2016 направила претензію ФОП ОСОБА_2 з вимогою повернення коштів (а.с. 28), претензія була отримана адресатом особисто 04.02.2016 (а.с. 29).

Станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду, вказані кошти ФОП ОСОБА_2 не повернуто.

Натомість, як вбачається з експрес-накладної №59000139189057 від 26.10.2015 ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 направив вікна, рами, двері у кількості 6 шт. (а.с. 70), а згідно експрес-накладної №59000143069043 від 12.11.2015 ОСОБА_4 повернуто вікна, рами, двері у кількості 6 шт. (а.с. 71).

Як пояснила допитана у судовому засіданні позивачка за первісним позовом вказаний товар нею було повернуто саме у зв»язу з невідповідністю напрвленого їй товару відповідачем, кількості, якості та розмірам, що нею замовлялися.

Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, у суду не має підстав ставити під сумнів їх покази.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки;відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості, розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи дані норми закону, вчасне невиконання відповідачем умов договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення авансу у сумі 19500 грн.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Так, позивачка просить стягнути пеню в розмірі 189 540 грн. з розрахунку: кількість днів прострочення з 09.12.2014 по 28.10.2015 становить 324 дні, вартість - 19 500 грн., отже, згідно розрахунку позивача пеня становить: ( 324*19 500 ) * 3% = 189 540 грн.

Однак, як вбачається, розмір пені за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед відповідачами значно перевищує розмір збитків.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, а також враховуючи всі обставини у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення неустойки, а саме: на користь позивача підлягає стягненню з відповідача неустойка в розмірі 100 000 грн.

Щодо вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди згідно ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» - 5000 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 (зі змінами та доповненнями) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивачка просить стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що їй було завдано душевні страждання, зокрема посилається на те, що у неї з'явилося безсоння, часті болі в серці, підвищився тиск, на підтвердження чого надано суду довідку з Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та мімічної медицини» ДУС від 07.09.2015 (а.с. 91). Крім того, посилається на те, що не мала можливості разом з чоловіком, який я бувшим військовослужбовцем, інвалідом війни 3-ої групи, пройти лікування у санаторіях по путівках від Міністерства внутрішніх справ та Міністерства оборони України, оскільки відмовилися від путівок в червні та в жовтні 2015 року у зв'язку з очікуванням свого замовлення від ФОП ОСОБА_2

Виходячи з викладеного вище, встановлення порушень прав позивача відповідачем, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних втрат 10739, 15 грн. та 798 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що зобов'язання, що виникли між сторонами, не є грошовими, а випливають з договору побутового підряду, а тому до даних правовідносин дана норма закону застосовуватися не може, а тому в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання слід відмовити.

Що стосується посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій в межах річного строку до пред'явлення позову з обгрунтуванням того, що пеня могла нараховуватися з 09 грудня 2014 року, строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 10 грудня 2015 року, а позивач звернулася до суду 21.04.2016, після спливу строку позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Як встановлено вище, строк виконання договору, згідно умов того ж договору, визначений 09.12.2014. Однак, як встановлено у судовому засіданні, та підтверджується матеріалами справи, та цього не заперечували у судовому засіданні сторони, до листопада 2015 року вони намагалися виконати умови договору.

У зв»язку з цим суд вважає , що перебіг позовної давності було перервано та вона не підлягає застосуванню.

Стаття 16 ЦК України закріплює право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного вище, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, слід зазначити наступне.

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з того, що в судовому засіданні не було встановлено та не підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 порушила умови Угоди від 09.10.2014, а також враховуючи, що первісний позов задоволено частково, суд приходить до висновку про відмову в зустрічному позові в повному обсязі.

З урахуванням часткового задоволення первісного позову, на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача за первісним позовом на користь держави 1 195,00 грн. судового збору, від сплати яких позивачка за первісним позовом була звільнена, та 110,24 грн. судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди на користь позивачки за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 611, 651, 653, 837, 849, 865, 872,873 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 197, 209, 212 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 19 500,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 100 000,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 110,24 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 195,00 грн.

В іншій частині - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. А. Усатова