Рішення № 63863575, 29.11.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/14848/16-ц

пр. № 2/759/5896/16

29 листопада 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в листопаді 2016 року заявив позов про стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля» (ДП «Луганськвугілля») заборгованость із заробітної плати за 2014, 2015 роки в сумі 15 620,04 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 47 457,90 грн..

Позов мотивовано тим, що відповідач, як роботодавець, в супереч вимог трудового законодавства не виплатив позивачу при звільненні з роботи всі належні йому виплати, в тому числі і заборгованість із заробітної плати.

Позивач в позовній заяві просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач свого представника в суд не направив, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заперечень на позов не надходило.

Оскільки, у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку заочного провадження, постановивши рішення на наявних доказах.

Судом встановлено таке.

З огляду на трудову книжку, ОСОБА_1 з 1995 року працював в ДП «Луганськвугілля» на різних посадах.

Наказом директора ВВП «Шахта «Ніконор-Нова» від 10.12.2015 року №610-к гірник підземної дівлянки ПР-2 ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.8).

Відповідач заборговував позивачу заробітну плату за час його роботи з червня 2014 року по грудень 2015 року в сумі 15 620,04 грн., що підтверджується довідкою ВВП «Шахта «Ніконор-Нова» від 17.02.2016р. (а.с.9).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України, власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган, зобов'язані виплачувати робітнику заробітну плату не рідше двох разів на місяць.

Наявність цього спору вказує на те, що заборгованість не погашена, а тому суд визнає права позивача порушеними, а позов в цій частині вимог таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

Так, обов'язок виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 КЗпП, виникає у власника (роботодавця) лише за наявності його вини в таких порушеннях.

Разом з тим, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.

В пункті 2 статті 14-1 Закону України від 02.12.97 р. N 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати України" зазначено: "форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Позивач, як це наведено вище, працював у ВП «Шахта «Ніконор-Нова» ДП «Луганськвугілля», що розташована на території м. Зоринськ, Перевальського району Луганської області.

Місто Зоринськ, Перевальського району Луганської області розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, віднесено до населених пунктів, на тереторії яких здійснюється антитерористична операція, тобто знаходиться на неконтрольованій Україною території, на якій тимчасово не діють органи влади України, призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, а також призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на зазначеній території банками України, небанківськими установами та національного оператора поштового зв'язку (постанова Правління Національного банку України № 466 від 06 серпня 2014 року «Про призупинення здійснення фінансових операцій»), тощо, що позбавляє власникаповноцінно здійснювати господарську діяльність, здійснювати розрахунки в тому числі і з заробітної плати працівникам шахти, та інше.

Тому, суд вважає, що вини відповідача у несвоєчасному розрахунку позивача при звільненні з роботи не має, а відтак вимоги останнього про стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягають.

За наведених рішень, з урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору, витрати у справі суд покладає на відповідача відповідно і на підставі ст.88 ЦПК України.

На підставі наведених в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (ЄДРПОУ 32473323) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) заборгованості по заробітній платі в розмірі 15620 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять ) грн. 07 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (ІН 32473323) на користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення позивачем може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий Сенько М.Ф.