Постанова № 63863037, 30.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

755/16206/16-п

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві відносно ОСОБА_1, про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163- Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріали з Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві відносно ОСОБА_1, про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду.

Підстав для закриття провадження по справі, на даний час, суд, виходячи з норм ст.ст. 38, 247 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, не вбачає, оскільки дана процесуальна дія не дасть змоги забезпечити виконання норм ст. ст. 1, 6, 7, 23 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7, 23, 38, 163-1, 221, 245, 247, 252, 256, 277, 278, 283 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1, про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - повернути до Державної податкової інспекції у м. Києві Головного управління ДФС у м. Києві для усунення вищевиявлених судом недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року в справі № 2-рп/2015, оскарженню не підлягає.

С у д д я :