Рішення № 63857519, 22.12.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4776/14-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В. В.

Категорія 44 Доповідач Худяков А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Косигіної Л.М.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 березня 2015 року по цивільній справі за позовом виконуючого обовязки прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради до виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, Управління житлового господарства ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, розпорядження міської ради, скасування запису та рішення реєстраційної служби, визнання недійсним свідоцтва, повернення майна, виселення з квартири

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року виконуючий обовязки прокурора м. Житомира звернувся до суду із указаним позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_2 міської ради, у якому просив визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 21 квітня 2011 року № 287 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» в частині надання дозволу на отримання житла та реєстрацію ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 ум.Житомирі та від 21 березня 2012 року №123 «Про надання жилої площі», яким виключено спірну квартиру з фонду житла для тимчасового проживання громадян ОСОБА_2 міськради та надано в постійне користування ОСОБА_3 на склад сімї із двох осіб.

Також, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 14 серпня 2013 року №62818, яким задоволено прохання ОСОБА_3 про передачу їм цієї квартири у власність; скасувати свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на підставі вищевказаного розпорядження органу приватизації, зареєстроване в державному реєстрі від 08 серпня 2010 року № 965; скасувати рішення та запис реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру; зобовязати їх повернути житло до комунальної власності ОСОБА_2 міськради та виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без надання іншого житла.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірну квартиру надано особам, які не належать до категорії громадян, які мають право отримати житлові приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, перелік право на одержання яких визначені у Житловому кодексі Української PCP та постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання» та при цьому квартиру надано ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_3В.) без постановки її на облік громадян, які потребують такого житла з фонду для тимчасового проживання, чим порушено права пяти сімей, які очікують отримання житла з такого фонду та поставлені на облік у період з 2008 по 2012 рік.

Враховуючи викладені обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 12 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постановлене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт не перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме на обліку громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не може бути підставою для визнання незаконними та скасування вказаних рішень виконавчого комітету та виселення останніх без надання іншого житла.

Проте, повністю погодитися з таким висновком не можна, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 23 липня 2008 року №537 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян» квартира АДРЕСА_2 належала до фонду житла з тимчасового проживання громадян.

ОСОБА_3В та її батько ОСОБА_4 перебували на квартирному обліку у виконавчому комітеті Житомирської області в списку першочергового одержання житла з 25 грудня 1997 року.

На підставі листа виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 06 грудня 2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на проживання у вказаній квартирі з правом постійної реєстрації до отримання постійного житла.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 21 квітня 2011 року № 287 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» ОСОБА_3 надано дозвіл на реєстрацію разом із батьком як членом сім'ї.

Також встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи III категорії. Відповідач ОСОБА_4 з червня 1997 року є військовим пенсіонером. Дохід ОСОБА_3 за період 2010-2011 роки становить 2500 грн. у місяць.

У грудні 2011 року ОСОБА_5 подала заяву до виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про виведення квартири з фонду житла для тимчасового проживання з видачею ордера на її імя.

20 серпня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали ордер на заселення у спірну квартиру із правом постійної державної реєстрації.

Правовий статус та порядок надання житлових приміщень, які належать до фонду тимчасового проживання для громадян, визначається ст. ст. 132-1, 132-2 ЖК Української PCP та постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 «Про затвердження порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та 1 Іорядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання» (далі - Порядок).

Згідно з п.п.З,15,16 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій: громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення; біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України «Про біженців», та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного приміщення.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації видають громадянинові ордер на вселення в житлове приміщення.

Під час видачі ордера на житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання між власником житлового фонду або уповноваженою ним особою та громадянином, якому надається в користування зазначене житло, укладається договір найму житлового приміщення установленого зразка. Форма договору встановлюється Держжитлокомунгоспом.

Ордер та договір найму є підставою для вселення в житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання і для користування таким житлом на договірних умовах. Строк проживання відлічується з дати підписання договору найму.

Відповідно до ч. 4 ст. 132-2 ЖК Української PCP та п. 5 Порядку, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності їх набути альтернативне місце проживання.

У разі неспроможності змінити місце проживання громадянин повинен за місяць до закінчення строку договору найму житлового приміщення звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, Київської і Севастопольської міськдержадміністрації із заявою про продовження цього строку (п. 23 Порядку).

На підставі листа виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 06 грудня 2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на проживання у вказаній квартирі з правом постійної реєстрації до отримання постійного житла.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 21 квітня 2011 року № 287 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» ОСОБА_3 надано дозвіл на реєстрацію разом із батьком, як членом сім'ї.

Згідно з довідками виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3В та її батько ОСОБА_4 перебували на квартирному обліку у виконавчому комітеті Житомирської області в списку першочергового одержання житла з 25 грудня 1997 року.

За приписами п.4 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, громадяни, яким надане житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ такого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти до нього інших громадян.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання призначаються для окремої категорії громадян, перелік яких визначений п.3 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є вичерпним.

Забезпечення осіб житлом на постійній основі як таких, що погребують поліпшення житлових умов, за рахунок житла із фонду для тимчасового проживання не здійснюється.

За таких обставин висновок суду про те, що громадяни, які перебували на обліку з надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання вже забезпеченні таким житлом або від нього відмовились, не має правового значення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував зазначених положень закону та обставин справи, не звернув уваги на вимоги законодавства, що регулює житлові правовідносини та дійшов помилкового висновку про те, що у ОСОБА_3 були правові підстави щодо звернення із заявою про зняття вказаної квартири з обліку фонду житла для тимчасового проживання громадян та про те, що виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради, який приймав рішення про надання дозволу відповідачам на приватизацію такої категорії житла, діяв у межах вимог житлового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідно до ст.309 ЦПК України наявні підстави для скасування судового рішення у частині відмови у позові про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №123 від 21.03.2012 року, визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення та запису реєстраційної служби, зобовязання повернути квартиру та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення даних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду у частині відмови у виселенні ОСОБА_3В та ОСОБА_4 із вказаної квартири є обгрунтованим. Тобто, позивач в порушення ст.60 ЦПК України в ході розгляду справи не довів в судовому засіданні своїх вимог у вказаній частині, оскільки виселення без надання іншого житла можливе у випадках, встановлених житловим законодавством, проте доказів про наявність таких випадків у справі не має.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 березня 2015 року в частині відмови у позові про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №123 від 21.03.2012 року, визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення та запису реєстраційної служби, зобовязання повернути квартиру скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення даних вимог. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Про надання жилої площі від 21.03.2012 року №123, яким виключено квартиру АДРЕСА_3 з фонду житла для тимчасового проживання громадян міської ради та надано в постійне користування ОСОБА_5 на склад сімї із двох осіб (вона, батько ОСОБА_4М.).

Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 14.08.2013 року №62818, яким задоволено прохання ОСОБА_3 про передачу квартири АДРЕСА_3 у приватну спільну часткову власність.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, видане на підставі розпорядження органу приватизації від 14.08.2013 року №62818 та зареєстроване у державному реєстрі від 08.10.2013 року за №965.

Скасувати рішення та запис реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 ОСОБА_4 на обєкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3.

Зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_4 повернути до комунальної власності ОСОБА_2 міської ради квартиру АДРЕСА_3 за актом приймання передачі.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді