Рішення № 63854313, 27.12.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/794/16-ц

Номер провадження 2/580/325/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,

при секретарі Івановій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.03.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого він надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які той зобовязався повернути за першою вимогою, але не пізніше ніж через 1 рік. В послідуючому відповідач взяті на себе зобовязання порушив, так як борг у визначений строк не повернув. У добровільному порядку спірне питання між сторонами не вирішено, а тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу, що в перерахунку на гривні на день його звернення до суду з даним позовом складало 250510 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися.

Позивач в наданій заяві свої вимоги підтримав та просив справу розглянути у його відсутності. Проти заочного рішення не заперечив.

Відповідач про дату, час та місце розгляду був вдруге повідомлений належним чином, але в судове засідання не зявився з невідомих причин. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд, так як для цього наявні всі підстави.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, повязані зі спорами про виконання зобовязань за договором позики, позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.03.2013 року між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 доларів США.

Повернути вказані кошти відповідач зобовязався в строки, встановлені договором, а саме не пізніше ніж через один рік, але свої зобовязання не виконав до цього часу .

Факт укладення між сторонами договору позики, а також наявність боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 станом на 05.07.2016 року стверджується генеральною угодою (а.с. 62).

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено, що внаслідок невиконання зобовязань з боку відповідача, що виникли за договором позики, утворилася прострочена грошова заборгованість, яка до цього часу в повному обсязі не погашена. Такі дії боржника привели до порушення прав позивача, а тому вони підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалюючи рішення, суд враховує те, що офіційний курс Національного банку України на 03.06.2016 рік (дату звернення ОСОБА_1 до суду) за 100 доларів США становив - 2505,1207 грн., що стверджується довідкою ТВБВ № 10018/065 філії Сумського ОУ АТ «Державний Ощадний банк України», а тому заявлена позивачем сума боргу в розмірі 250510 грн. є обґрунтованою, оскільки відповідає офіційному курсу долара до гривні, який існував на дату його звернення до суду.

Разом з цим суд враховує і те, що 22.07.2016 року ОСОБА_2 часткового погасив існуючу заборгованість, сплативши на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 8000 грн., що стверджується розпискою (а.с. 63).

Враховуючи усе вище викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на погашення заборгованості за договором позики кошти в розмірі 242510 грн.

Оскільки рішення ухвалене на користь позивачка, то з відповідача також підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. 10, 15, 30, 60, 209, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 625, 1046, 1047 ЦК України;

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) борг за договором позики в розмірі 242510 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 2425,10 грн. отримувач коштів Лебединське УДКУСУ у Сумській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37345566, банк отримувача ГУДКУ в Сумській області, код банку отримувача (МФО) 837013, рахунок отримувача 31216206700214, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чхайло О. В.