Вирок № 63853127, 29.12.2016, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 523/15896/15-к

1-кп/504/134/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2016 р. смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді -Іванчука В.І.,

при секретарі судового засідання-Антиповій Л.В.,

за участю прокурорів Кулініч В.А., Брильова М.О., Колбаса С.А.,

ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілого - ОСОБА_6,

представників потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувшиувідкритомусудовомузасіданнів залі суду смт. Доброслав обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015161010002861 від 10.07.2015 року відносно:

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, не працюючої, до 15 липня 2015 року обіймала посаду старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-ААДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, 11.04.2015 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру, а 26.09.2015 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що з 26 липня 2013 року ОСОБА_2 працює на посаді старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси, в звязку із чим, відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Займаючи посаду старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси, радник юстиції ОСОБА_2, відповідно до своїх функціональних обовязків та процесуальних прав, закріплених у ст. 36 КПК України, здійснює нагляд за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, у тому числі у сфері безпеки праці, які перебувають у провадженні Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у формі процесуального керівництва.

Крім того, згідно ст. 36, ч.1 ст. 214 КПК України ОСОБА_2, будучи прокурором, уповноважена починати досудове розслідування.

У провадженні зазначеного вище слідчого підрозділу перебували матеріали кримінального провадження №12014160490001254 за фактом загибелі працівника ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавації» машиніста екскаватора ОСОБА_10, що мало місце 05.06.2011 року під час виконання ним будівельних робіт на території заводу ЗАО «Центроліт», розташованого за межами м. Одеси.

14 серпня 2013 року за наслідками судового розгляду даного кримінального провадження по обвинуваченню голови правління ЗАО «Центроліт» ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК України, зазначене кримінальне провадження було повернуто до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для проведення додаткового розслідування у звязку з не встановленням усіх фактичних обставин справи.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні після його повернення на додаткове розслідування у складі групи прокурорів здійснювала старший прокурор прокуратури Суворовського району м. Одеси радник юстиції ОСОБА_2

Громадянин ОСОБА_6, являючись директором ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавацією» на день загибелі ОСОБА_10 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014160490001254 перебував у статусі свідка.

25 червня 2015 року о 10 годині до громадянина ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила про необхідність прибуття до приміщення прокуратури за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, з метою надання свідчень в рамках досудового розслідування по вказаному вище кримінальному провадженні.

Того ж дня о 14 годині, під час зустрічі старший прокурор Михайлова Е.Є. відібрала пояснення у громадянина ОСОБА_6 стосовно факту загибелі його підлеглого громадянина ОСОБА_10, після чого повідомила ОСОБА_6 про необхідність ще декількох зустрічей з нею.

02 липня 2015 року старший прокурор Михайлова Е.Є. знову зателефонувала громадянину ОСОБА_6 та повідомила про необхідність його прибуття до прокуратури 03 липня 2015 року.

03 липня 2015 року приблизно о 16.00 годині, перебуваючи у приміщенні кабінету №9 прокуратури Суворовського району м. Одеси, старший прокурор Михайлова Е.Є. в ході бесіди з ОСОБА_6 поставила вимогу про те, що він має передати їй неправомірну вигоду у сумі 5000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом загибелі машиніста екскаватора ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавацією» ОСОБА_10

Продовжуючи виконувати свій злочинний намір, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 неодноразово 08 липня 2015 року телефонувала ОСОБА_6 та викликала до себе на зустріч.

Так, 08 липня 2015 року старший прокурор Михайлова Е.Є. знову зателефонувала громадянину ОСОБА_6 та запитала чи готовий він зустрітися, на що громадянин ОСОБА_6 відповів згодою та повідомив, що зустрітися зможе лише 10 липня 2015 року.

При цьому, старший прокурор Михайлова Е.Є. призначила зустріч 10 липня 2015 року у приміщенні прокуратури Суворовського району м. Одеси, на якій ОСОБА_6 повинен був передати їй грошові кошти у сумі 5000 доларів США

10 липня 2015 року ОСОБА_2, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №9 прокуратури Суворовського району м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, діючи умисно з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, використовуючи надану їй владу та службове становище прокурора у кримінальному провадженні, за не притягнення громадянина ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12014160490001254 від 19.06.2014 року за фактом загибелі машиніста екскаватора ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавацією» ОСОБА_10 одержала від громадянина ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 5000 доларів США, що на той час відповідно офіційного курсу Національного банку України становило 109240 грн. 86 коп.

Безпосередньо після цього ОСОБА_2 було затримано працівниками правоохоронних органів, а одержану нею неправомірну вигоду вилучено.

Будучи допитаною у судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні (злочині) не визнала повністю та пояснила суду, що вона з серпня 2013 року займала посаду старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси. У травні-червні 2015 року була призначена процесуальним керівником у ряді кримінальних проваджень, повязаних із розкраданням майна та загибелі людей на території ВАТ «ОЗ «Центролит», в тому числі,29.05.2015 - у кримінальному провадженні №12014160490001254 від 20.03.2014 за фактом розтрати на заводі ВАТ «ОЗ «Центролит» і загибелі екскаваторника ОСОБА_12 під час виконання демонтажних робіт по ознаках ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 272 КК України. Під час ознайомлення із справою, що нараховувала 11 томів, вона з'ясувала, що на ВАТ «ОЗ «Центролит» мало місце масштабне тривале розкрадання майна заводу, організоване керівництвом заводу. Крім того, мала місце халатність при організації робіт по розбиранню корпусів підприємства, що спричиняло за собою загибель людей.

Підставою для внесення відомостей по цьому провадженню до ЄРДР стало повернення на додаткове розслідування постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.08.2013 кримінальної справи відносно голови правління заводу ВАТ «ОЗ «Центролит» ОСОБА_11 по ознаках ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК України. Для зясування обставин вона 25.06.2015 викликала свідка у справі директора ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавацією» ОСОБА_6, транспорт якого використався під час демонтажу будівель заводу, та прийняла в нього пояснення, як це робила і раніше при проведені загально наглядових перевірок. Слідчим вона не працювала, здійснювала процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях нетривалий час, до суду спрямувала лише декілька обвинувальних актів. До цього в органах прокуратури займалася загально наглядовою діяльністю.

Через деякий час при прокуророві району було проведено нараду відносно стану розслідування справ по ВАТ «ОЗ «Центролит», поставлено задачу розібратися з ними, чим вона й зайнялася. З матеріалів кримінального провадження їй стало відомо, що слідство у справі тривало з 2008 року, але розкрадання заводу продовжувалося, про що свідчили знов реєстровані факти загибелі людей. Вона ще раз запросила ОСОБА_6 в прокуратуру, сподіваючись, що він роз'яснить їй, що відбувалося на заводі. Коли ОСОБА_13 прийшов 03.07.2015 року вона запропонувала йому розповісти про обставини саме демонтажу заводу та попросила допомогти, на що він не відмовив, але попросив час щоб зібратися із думками. Під час цієї зустрічі не було підстав процесуально оформлювати розмову, оскільки ОСОБА_6 виказав готовність до співпраці, але ніякої інформації не надав. У звязку із нетривалим знаходженням провадження в неї на вивченні,по цій справі наради не проводилися, вказівки слідчому не надавалися.

Через деякий час їй подзвонив її знайомий ОСОБА_14, який поцікавився справою ОСОБА_13, на що вона відповіла, що він є свідком. Зясувавши, що їх підприємства знаходяться поруч та вони спілкуються, вона попросила його довести до ОСОБА_6, що відома йому інформація про обставини демонтажу та вивозу майна на ВАТ «ОЗ «Центролит» буде використана без згадки про нього та щоб він дав свідчення. Крім того, від ОСОБА_14 їй також стало відомо, що в ОСОБА_6 військкомат відбирає транспорт і залучає людей, фахівців підприємства. ОСОБА_14 погодився поспілкуватися з ОСОБА_6 з цього приводу.

Згодом, у телефонній розмові з ОСОБА_6, коли вона зясовувала, чи відгукнеться він на її прохання надати свідчення по ВАТ «ОЗ «Центролит», він сказав, що хоче з нею обговорити питання, пов'язані з військкоматом та наполягав на зустрічі, але зустріч було відкладено за браком часу.

Дзвінок ОСОБА_6 їй 10.07.2015 року був несподіваним, кілька разів вона відмовилася від зустрічі, але зрозумів, що ця зустріч для нього важлива, погодилася.

Під час зустрічі з ОСОБА_6, яка відбулася близько 12 годин 10.07.2015 року, обговорюючи з ним питання по військкомату, вона зрозуміла, що він ці теми не підтримував, а потрібну їй інформацію по ВАТ «ОЗ «Центролит», не говорив, тому вирішила звернути їх розмову та дала йому зрозуміти, що дуже торопиться. На прохання ОСОБА_6 вона надала йому папірець, але через поганий зір не бачила, що він на ньому написав та куди поклав.

Оскільки діалогу в них не виходило, вона сказала йому забрати невелику коробку цукерок, що він перед тим поклав на полку шафи, яка знаходилася біля нього. Як він забирав коробку цукерок, вона не бачила, так як була повернута до нього спиною, але бачила, як він поклав цю коробку назад у сумку.

Будь яких розмов з приводу грошей між ними не йшло. Ніяких грошей вона не бачила. Вона йому весь час говорила, що нічого переписувати не буде,хоча він постійно наполягав. Тепер їй зрозуміло, що всі його питання були провокаційними, також, як і вся його поведінка, але тоді уваги вона на це не звертала.

У ОСОБА_6 не було жодних підстав для передачі неправомірної вигоди, оскільки по вказаному провадженню протягом п'яти років він був лише свідком, яким залишається і в сьогодення. Твердження ОСОБА_13 про те, що грошові кошти він нібито передав за не притягнення до кримінальної відповідальності надумані та суперечать вказаному факту. Крім того, він знав, що в матеріалах справи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства, директором якого являвся. Заяви ОСОБА_6, що він боявся, був розгублений та не знав, що робити є неправдою, тому що він не звертався до адвокатів, з якими не переставав спілкуватися у період часу з 25.06.2015 по 10.07.2015, що підтверджується роздруківками за його особистим номером мобільного телефону +380669644427.

Крім того, заявник ОСОБА_6 і співробітники УСБУ в Одеської області ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були знайомі між собою, і мали зносини за відсутності заяви ОСОБА_6 у військову прокуратуру Одеського гарнізону відносно неї, незважаючи на заперечення цього факту під час досудового розслідування і судового розгляду, про що свідчать їх не зліченні телефонні переговори 06.07.2015, 08.07.2015, 09.07.2015, 10.07.2015року. Навіть під час руху ОСОБА_6 10.07.2015 року від військової прокуратури Одеського гарнізону до місця розташування прокуратури Суворовського району м. Одеси співробітник УСБУ в Одеській області ОСОБА_16 подзвонив, а ОСОБА_6 прийняв 9 дзвінків з частотою від 2 до 11 хвилин.

Крім того, майбутній заявник ОСОБА_6 08.07.2015 та 09.07.2015за попередньою телефонною домовленістю із співробітниками УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 двічі зявлявся у зону розташування будівель УСБУ в Одеській області та військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, що підтверджується роздруківками їх телефонних дзвінків.

В той же час, незважаючи на те, що ОСОБА_6 та співробітники УСБУ в Одеській області впродовж декількох днів активно спілкуються, зустрічаються, офіційних «звернень» ОСОБА_6 у відношенні неї ні до військової прокуратури Одеського гарнізону ні до УСБУ в Одеській області не надходило, що свідчить про давнішні стосунки між ними та змову.

Також, майбутній заявник ОСОБА_6 зявився у військову прокуратуру Одеського гарнізону 10.07.2015не самостійно, як стверджує, а за попередньою телефонною домовленістю із співробітником УСБУ в Одеській ОСОБА_18 Отримавши вранці 10.07.2015 на свій мобільний телефон 7704438 його дзвінки о 08:18 і 08:20, коли знаходився у зоні дії вежі по вул. Промисловій, 37в місці розташування свого підприємства ООО «ОСУЕ», ОСОБА_6 прибув в зону розташування вежі по Французькому б-ру, 59, де розташована військова прокуратура Одеського гарнізону і здзвонився, знаходячись вже там, із співробітником ОСОБА_18 (09:22; 09:25).

Після цього, також перебуваючи в зоні вежі по Французькому б-ру, 59, ОСОБА_6, під контролем співробітників УСБУ в Одеській області подзвонив їй та наполіг на зустрічі, та під час прослухування цього запису чутні підказки сторонньої особи.

ОСОБА_6 було дуже легко маніпулювати, тому, що розкрадання заводу відбувалося із використанням спеціалізованого транспорту ТОВ «ОСУЕ», засновником та директором якого він являвся. З адміністрацією ВАТ «ОЗ «Центролит» у ОСОБА_6 офіційних домовленостей не було, але його ніхто б не допустив до робіт по демонтажу будівель заводу «ОЗ «Центролит» на території, що охоронялася, без згоди цих посадових осіб заводу. За участь у демонтажних роботах ОСОБА_6 платили абсолютно сторонні особи, які до ВАТ «ОЗ «Центролит» жодного відношення не мали.

Оскільки розкрадання (вивіз металу та залізобетонних плит) та реалізація майна заводу відбувалися паралельно розслідуванню кримінальних справ по фактах розкрадання майна заводу та загибелі людей,вона дійшла до висновку, що таке було неможливо без покровителів з силових відомств. ОСОБА_6 же, будучі своїм на заводі, та взнавши, що справа по його розбиранню передана до нової людини, яка почала нею займатися, повідомив про це осіб, що організували та покривали розкрадання майна заводу, які здійснили акцію по усуненню її від процесуального керівництва по цих справах.

Крім цього, заявник ОСОБА_6 та співробітники УСБУ в Одеській області, які 10.07.2015 проводили негласні слідчі (розшукові) дії у відношенні неї, діючи за попередньою домовленістю, прибули до військової прокуратури Одеського гарнізону 10.07.2015 у один й той же час ( 09:22 09:34).

Вона була затриманою о 11 год. 56 хв., коли співробітник УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, зайшовши до її службового кабінету 10.07.2015,сказав їй залишатися на місці і покласти руки на стіл,рухатися вона не могла,але права затриманого їй не роз'яснювалися. Їй заборонили брати трубку телефону, а через деякий час телефони вилучили та вона не могла подзвонити своєму адвокатові. В цей час в кабінеті відбувався не огляд, а обшук,були відкриті всі шафи і ящики столів, витягувалися і перебиралися всі речі і документи, оглядалися особисті речі, включаючи підкладку і вміст кишень. Вона вважає, що грошові кошти в сумі 5000 доларів США, виявлені на верхній поверхні шафи під час обшуку, були покладені туди ОСОБА_6 таємно від неї, коли вона знаходилася до нього спиною. Під час обшуку також її увагу було звернуто на папірець із надписом 4000$, але вона не знає, в який саме момент ОСОБА_6 поклав його на її стіл.

Після обшуку вона була доставлена до військової прокуратури Одеського гарнізону, де їй також не надали можливість зателефонувати. У протоколі затримання було вказано, що про її затримання повідомлено ОСОБА_19, але фактично їй не дзвонили. ОСОБА_20 безвихідності і беззаконня з боку співробітників військової прокуратури Одеського гарнізону та УСБУ в Одеській області, вона вирішила покінчити із життям, але її дії були припинені незалежно від неї.

Адвокат за призначенням слідчого був допущений до неї лише о 17 годині, тобто через 5 (п'ять) годин після фактичного затримання, а також після її особистого обшуку.

Крім того, до проведення слідчих дій у відношенні неї за попередньою телефонною домовленістю були залучені зацікавлені поняті ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які з 15.08.2013 являлися курсантами Одеського державного університету внутрішніх справ (ОСОБА_22 по 24.04.2015), 28.09.2013 прийняли присягу працівника органів внутрішніх справ України та співробітничали з працівниками УСБУ в Одеській області, які проводили слідчі (розшукові) дії у відношенні неї.

На протязі всього досудового розслідування порушувалися її права підозрюваного, не виконувалися ухвали слідчих суддів,у порушення вимог щодо підслідності кримінальне провадження було передано до військової прокуратури Криворізького гарнізону, що у наслідок територіальної віддаленості місцевого суду, до юрисдикції якого відносилися всі питання досудового розслідування, зробило неможливим подальший її захист в ході досудового розслідування.

- потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що має юридичну освіту, являється директором ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавації». 25 червня 2015 року йому подзвонила жінка, представилася працівником прокуратури та викликала на 14-ту годину цього ж дня. З її слів йому стало відомо, що у неї на розгляді знаходиться кримінальна справа у відношенні співробітника заводу «Центролит», яку було направлено на дослідування, у звязку з чим його треба було допитати. Йому було зрозуміло, про що йде мова, тому що в 2011 році в нього на заводі «Центролит» загинув машиніст, який працював на його підприємстві. Під час зустрічі зі слів ОСОБА_2 він дізнався, що йому у цій справі ніхто не допомагав та що його статус свідка може змінитися, але винним себе він не вважав. ОСОБА_20 підписав складений протокол, після чого ОСОБА_2 сказала йому, що необхідно заново передопитати його співробітників.

02 липня 2015 року увечері йому зателефонувала ОСОБА_2 та сказала, щоб він прибув до прокуратури 03 липня 2015 року о 15-й годині або о 16-й годині. Під час зустрічі вона на аркушику намалювала цифру 5, добавила до неї три нулі та спитала чи зрозумів він, що це не гривні. ОСОБА_20 сказав, що зрозумів. Нагадала, що треба передопитати всіх його співробітників та його самого та сказала, що з цього питання вона подзвонить йому окремо.

06 липня 2015 року йому подзвонив директор фірми, що розташована поруч з його підприємством ОСОБА_14 та сказав, що хоче з ним зустрітися. Під час зустрічі з його слів йому стало відомо, що його знайома ОСОБА_2 попросила його з ним зустрітися та передати йому, щоб він, коли буде готовий, її набрав, та що ця сума з урахуванням інтересів співробітників прокуратури області.

08 липня 2015 року, коли він був в цеху, побачив пропущений дзвінок ОСОБА_2 та передзвонив їй. На її запитання, чи готовий він, ОСОБА_6 відповів, що йому треба ще кілька днів та в пятницю він підїде.

Оскільки, як він зрозумів, його попередили, щоб в прокуратуру області зі скаргою він не ходив, то звертатися йому було нікуди.

Вислів ОСОБА_2, що його статус свідка може змінитися він сприйняв, як погрозу фабрикації кримінальної справи відносно нього та погрозу його бізнесу.

Питання щодо відмови від такої пропозиції він не розглядав. Вважаючи свою ситуацію безвихідною, він о 8-й ранку 10.07.2015 року звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону, біля 10 хвилин поспілкувався з черговим прокурором Носенком Д.В., якому виклав ситуацію, яка в нього склалася. Продовж 15 хвилин писав заяву у відношенні ОСОБА_2 Заяву прийняв ОСОБА_23, який у подальшому через 5-10 хвилин провів його допит, що тривав 40-50 хвилин. Під кінець його допиту приїхали співробітники УСБУ, як їх звали, він не знає. Запамятав 4 співробітників УСБУ та 3-4 співробітників військової прокуратури, які у подальшому приймали участь в огляді службового кабінету ОСОБА_2 Грошові кошти у сумі 5000 доларів США, 50 купюр по 100 доларів, що належать йому особисто, та які він приніс із собою, він передав співробітникам УСБУ після бесіди з ними, що тривала 10 хвилин. Кошти були скопійовані, розкладені на столі, що стояв праворуч в кабінеті ОСОБА_23, помічені порошком та на просвіт видавали жовто-зелений колір. Також були відібрані зразки цього порошку. Під час цієї процесуальної дії були присутні дві поняті - дівчини років по 25. Помітка коштів тривала близько пів години. Приміщення військової прокуратури з моменту звернення 10.07.2015 року та до того моменту, як він виїхав до прокуратури Суворовського району м. Одеси, не покидав та кошти з приміщення, де вони помічалися, не виносилися і були повернуті йому в цьому ж кабінеті.

Надалі він, біля 10-ї години, перебуваючи в кабінеті ОСОБА_23, зателефонував ОСОБА_2, як вони раніше договорювалися. При цьому були присутні співробітники військової прокуратури, УСБУ та поняті. Вона сказала, що після обіду в неї зустрітися не вийде. Спитала, чи говорив з ним ОСОБА_6, на що він сказав, що говорив, той сказав набрати її, коли він буде готовий. ОСОБА_2 сказала, щоб він підїжджав до 12 години, якщо вспіє, на що він погодився.

В кабінеті ОСОБА_23 йому було встановлено спеціальне аудіо, відео обладнання.

В подальшому на своєму автомобілі марки «Шкода» він самостійно поїхав до прокуратури Суворовського району м. Одеси до ОСОБА_2, на пересування витратив 20-30 хвилин. Під час руху нікому не дзвонив.

ОСОБА_20 приїхав до прокуратури Суворовського району м. Одеси біля 12 години. Зайшов в кабінет ОСОБА_2 та спитав у неї, чи дасть вона йому відмовний матеріал, але вона сказала, що все зробить сама. ОСОБА_20 попросив в неї аркушик. Вона надала маленький жовтого кольору, на якому він написав цифру чотири зі знаком долара, на що вона сказала, що багато роботи. ОСОБА_20 так зрозумів, що торг тут не доречний. Погодився, достав гроші, спитав куди їх покласти, вона сказала, що на шафу. ОСОБА_20 як раз знаходився поруч із шафою та поклав гроші на шафу. Потім ОСОБА_2 закрила двері, як він зрозумів, щоб дістати гроші. Після чого зайшли співробітники служби безпеки.

Про ситуацію із ОСОБА_2 він повідомив ОСОБА_24, з яким за час роботи на його підприємстві в нього склалися дружні стосунки та який на його прохання підвозив його до прокуратури Суворовського району м. Одеси 03.07.2015 року.

Під час допиту в суді він повідомив, що не був знайомий та не спілкувався до звернення у військову прокуратуру Одеського гарнізону 10.07.2015 року ні із співробітниками УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_18, ОСОБА_26, ні із співробітниками військової прокуратури Одеського гарнізону ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_28

10.07.2015 року, він користувався мобільними телефонами 770-44-38, 066-964-44-27, які під час його допиту та помітки грошей були при ньому. В цей день йому оперативні співробітники на його мобільні телефони не телефонували.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав суду, що він працює начальником підрозділу в УСБУ в Одеській області. У липні 2015 року, дату не памятає, по вказівці керівництва виїхав у військову прокуратуру, де йому потрібно було увійти в курс кримінального провадження по факту вимагання з боку співробітника прокуратури ОСОБА_2 щоб прийняти рішення про можливе оперативне супроводження даної справи. Прибувши туди, ознайомився з матеріалами, поспілкувався зі слідчим та прокурором Брильовим М.О., про що доповів керівництву. Було прийнято рішення супроводжувати кримінальне провадження, тобто виконувати доручення слідчого та процесуального керівника з метою документування протиправної діяльності. ОСОБА_20 координував роботу підлеглих співробітників.

ОСОБА_20 побачив ОСОБА_6 в прокуратурі Одеського гарнізону, якого допитував слідчий. Йому відомо, що грошові кошти в сумі 5000 доларів США належали ОСОБА_6, протокол помітки цих грошей складався у військові прокуратурі в кабінеті, що розташований у кінці коридору праворуч.

Негласні слідчі дії проводилися на підставі доручення слідчого, що було адресовано управлінню, в порядку ст. 250 КПК України, звернення слідчого або прокурора до суду відбулося, наскільки він памятає, у цей же день. Технічні засоби для проведення контролю його підлеглі не отримували, заходи проводилися спеціальним технічним підрозділом самостійно.

ОСОБА_20 не памятає обставини отримання секретної документації на проведення негласних слідчих дії у режимно-секретному відділі військової прокуратури Одеського гарнізону.

В цей день, наскільки він памятає, потерпілий передав грошові кошти ОСОБА_2 у її робочому кабінеті, після чого був проведений огляд місця події, де були виявлені вказані грошові кошти. ОСОБА_2 була запрошена у військову прокуратуру Одеського гарнізону, де її затримали та конвоювали до слідчого ізолятору тимчасового затримання.

Також, він пояснив, що вперше побачив ОСОБА_6 у військовій прокуратурі. До 10.07.2015 з ОСОБА_6 знайомий не був та не спілкувався, в тому числі за номером телефону 770-44-38. ОСОБА_20 особисто користується мобільним телефоном за номером 703-61-17. Також, до 10.07.2015 він не був знайомий з понятими ОСОБА_22 та ОСОБА_21

В огляді кабінету ОСОБА_2 участь не приймав. Коли ОСОБА_2 відкрила їм двері, вони представилися та разом із співробітником ОСОБА_16 стояли біля двері, до кабінету не заходили.

-допитаний у якості свідка ОСОБА_16 показав суду, що він працює начальником сектору у Головному відділі по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. У липні 2015 року, дату не памятає, він за вказівкою керівника ОСОБА_15 прибув у військову прокуратуру. У розмові із одним з керівників підрозділу йому стало відомо, що є громадянин ОСОБА_6, який став жертвою вимагання співробітника прокуратури та готовий написати заяву у військову прокуратуру про цей факт, просить задокументувати злочин. Після цього співробітники військової прокуратури запропонували йому проводити оперативне супроводження, після чого він разом із співробітниками прокуратури визначили технічні нюанси, щоб документально оформити спільну роботу та поїхали до себе в управління. Там він підготував рапорт про даний злочин на імя заступника начальника управління, підписав його. На його виготовлення в нього пішло біля години. В рапорті він виклав ситуацію, яку повідомив йому ОСОБА_6 під час особистої розмови. Рапорт був зареєстрований у журналі в канцелярії та переданий керівнику, на якому той поставив резолюцію. Цей документ по їх внутрішнім наказам та вимогам був підставою, щоб розпочати сумісну роботу та вони почали документування. Оперативно-розшукова справа не заводилася. Оскільки на той момент він був керівником сектору, він безпосередньо сам не проводив технічні заходи, а проводили їх його підлеглі ОСОБА_18 та ОСОБА_25 Вони ж опісля оформляли протоколи. ОСОБА_20 же до прокуратури Суворовського району м. Одеси виїхав разом із ОСОБА_15 у одній машині. Біля прокуратури Суворовського району м. Одеси знаходився десь біля години. ОСОБА_6 біля прокуратури Суворовського району м. Одеси він не бачив. Команду заходити до прокуратури дав ОСОБА_15, який зайшов першим. В момент затримання ОСОБА_2 він був присутній біля прокуратури, також був всередині прокуратури, до кабінету, де проводився обшук, не заходив. Організовував роботу підлеглих згідно своїх функціональних обовязків. ОСОБА_20 не може стверджувати, бачив він чи ні ухвалу слідчого судді, що дозволяла б запис розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за телефоном.

З ОСОБА_6 до 10.07.2015 року знайомий не був та з ним не спілкувався, в тому числі по телефону. У липні 2015 року особисто користувався мобільним телефоном за номером 706-12-11. З понятими ОСОБА_22 та ОСОБА_21 раніше знайомий не був. Підбором понятих займалися співробітники ОСОБА_25 та ОСОБА_18

Секретні документи на проведення негласних слідчих дії у режимно-секретному відділі військової прокуратури Одеського гарнізону він не отримував та не може відповісти, чи бачив він їх.

-допитаний у якості свідка ОСОБА_25 показав суду, що він працює старшим оперуповноваженим з ОВО 2-го відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області. Уранці на початку липня 2015 року, дату не памятає, керівником відділу ОСОБА_15 йому було поставлено задачу їхати на вулицю Армійську в м. Одесі в район військової прокуратури Одеського гарнізону. Це означало, що буде затримання, кого, не повідомляли. До того, як він виїхав до військової прокуратури, будь-які процесуальні документи він не готовив.

Коли він підїхав до військової прокуратури, до нього в машину сіли співробітники військової прокуратури ОСОБА_27, ОСОБА_23 та дві понятих. ОСОБА_20 цих прокурорів він дізнався про справу у відношенні ОСОБА_2 Також, йому сказали, що вони висуваються в район Суворовської прокуратури. ОСОБА_20 сів за руль та по вказівці керівництва поїхав у район Суворовської прокуратури. Чи заходив він в приміщення військової прокуратури, він не памятає. Про оформлення документів у військовій прокураторі Одеського гарнізону йому нічого не відомо.

Йому було поставлено задачу проводити відео зйомку, приймати участь у процесуальних діях. Кому належить відеокамера він не знає.

Вони виконували доручення прокурора Брильова М.О. Рішення приймав начальник відділу ОСОБА_15, а координував роботу начальник підрозділу ОСОБА_16 Доручення виконувати оперативні заходи в цей день поступили від керівництва усно, по телефону або особисто, письмових розпоряджень не було. Секретні документи про проведення негласних слідчих дій у відношенні ОСОБА_2 у режимно-секретній частині військової прокуратури він не отримував та не бачив.

Не доїжджаючи до прокуратури Суворовського району м. Одеси, в його машину підсів прокурор Брильов М.О. та вони деякий час знаходилися в машині, очікуючи відповідної команди. Опісля поступила команда швидко підїхати до прокуратури, що вони й зробили. Команду заходити до прокуратури дав ОСОБА_28 Біля прокуратури він побачив, що із других машин виходять його колеги, з якими вони разом пішли на другий поверх прокуратури. Вони постукали та зайшли до кабінету, в якому знаходилися ОСОБА_2 та молодий чоловік. Представилися, керівництво повідомило всіх по якому питанню вони тут знаходяться, зачитали права, а у подальшому почалися процесуальні дії. ОСОБА_20 з моменту заходу до кабінету знімав усе на відеокамеру. Дії проводили співробітники військової прокуратури ОСОБА_27 та ОСОБА_23 В кабінеті також знаходився співробітник УСБУ ОСОБА_26 та ОСОБА_6, який був у той час в блакитній сорочці. Огляд кабінету розпочали з лівої сторони від входу, де знаходилася шафа з речами. Спочатку подивилися всередині шафи, потім зверху на шафі були виявлені долари США. Співробітник прокуратури ОСОБА_2 сказала, що не знає, що це за гроші, а ОСОБА_29 сказав, що поклав їх туди на прохання ОСОБА_2 Грошові кошти порахували, розложили, продиктували номери купюр, наскільки він памятає, там було 5000 доларів США. Під час огляду службового кабінету співробітником ОСОБА_30 відкривалися шафи, шухляди, перебиралася документи та оглядалися особисті речі ОСОБА_2

Після завершення процесуальної дії в кабінеті ОСОБА_2 запропонували поїхати до військової прокуратури Одеського гарнізону. По прибуттю у будівлю військової прокуратури, що розташована на вул. Армійській, 18, ОСОБА_27 у своєму кабінеті складала протокол. Чи повідомлялося близьким ОСОБА_2 про її затримання, він не знає, особисто не повідомляв.

Через деякий час ОСОБА_27 вийшла, а він побачив, що ОСОБА_2 взяла олівець та спробували нанести собі тілесні ушкодження у районі груді, а коли олівець зламався, схопила ножиці. ОСОБА_20 їх відібрав, ОСОБА_2 стало погано, у звязку з чим тільки що прибулим адвокатом була викликана машина швидкої медичної допомого, після чого ОСОБА_2 надали медичну допомогу. Коли їй стало краще, то під відео фіксацію їй був зачитаний протокол огляду місця події.

Вперше ОСОБА_6 він побачив 10.07.2015 року у прокуратурі Суворовського району м. Одеси, а саме у службовому кабінеті ОСОБА_2

Підбором понятих не займався. З понятими ОСОБА_22 та ОСОБА_21 у бідь-якому звязку не знаходиться та ніколи не находився. У липні 2015 року він користувався мобільними телефонами 067-705-36-96, 788-64-60.

Кому та коли він передав носій з відеоінформацією з місця огляду службового кабінету ОСОБА_2 та з військової прокуратури Одеського гарнізону, він не памятає. Проводився запис на жорсткий диск відеокамери, чи на знімні носії, він не знає.

-допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав суду, що він працює на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області. ОСОБА_20 приймав участь у проведенні слідчих, негласних слідчих дій у відношенні ОСОБА_2, а саме брав участь у обшуку за місцем її проживання, здійснював оперативне забезпечення технічних заходів та складав протоколи проведення негласних слідчих дій, зокрема аудіо контролю, відео контролю, протоколу контролю за вчиненням злочину, також робив розсекречування цих документів.

ОСОБА_2Є не бачив та не спілкувався з нею. Потерпілого ОСОБА_6 побачив вперше за день до цих дій, коли передавалися грошові кошти у військовій прокуратурі, з ним не спілкувався. У подальшому під час допиту в суді сказав, що обмовився, бачив ОСОБА_6 у військовій прокуратурі, але коли саме, не памятає. Взагалі, бачився з ним два три рази. Завдання керівництвом ставилися на нараді, яка була повязана із заходами документування можливих протиправних дії ОСОБА_2, та яка відбулася, як він памятає, напередодні подій увечері.

Особисто йому начальник 2-го відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_15 поставив задачу поїхати у військову прокуратуру Одеського гарнізону та включитися в процес.

Безпосередньо заходи аудіо, відео контролю здійснював окремий спеціальний підрозділ - відділ оперативного документування, а він приймав участь, як оперативний працівник. Оперативна справа, наскільки йому відомо, не заводилася.

Роботу координували ОСОБА_15 та начальник 2-сектору 2-го відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_16 Всі розпорядження йому надавалися в усній формі.

Секретний пакет із дорученням та постановою прокурора на проведення негласних слідчих дій він отримав особисто на руки у першій половині того ж дня, але не памятає, де саме, у РСЧ військової прокуратури, або в РСЧ управління УСБУ в Одеській області. Співробітником режимно-секретного відділу він не являється. Отримані документи на проведення НСРД він зазначив у протоколах проведення негласних слідчих дій, які складав на підставі матеріалів, отриманих з відділу оперативного документування.

З ОСОБА_6 звязувався по телефону в день проведення НСРД, до знайомства у військовій прокуратурі не спілкувався. У липні 2015 року користувався мобільними телефонами 30-94-59 та 067-485-66-87.

-допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав суду, що він працює на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області. Його участь у справі у відношенні ОСОБА_2 розпочалася з огляду місця події - кабінету прокуратури Суворовського району м. Одеси. Вказівку їхати до прокуратури він отримав у телефонному режимі від керівника ОСОБА_15, що було влітку, місяць не памятає.

ОСОБА_20 виїхав у прокуратуру Суворовського району м. Одеси відразу, у військовій прокуратурі Одеського гарнізону не був.

Про те, що ОСОБА_6 звернувся у військову прокуратуру із заявою, йому стало відомо під час огляду місця події, де він вперше його побачив.

У приміщені кабінету ОСОБА_2 знаходився чоловік, пізніше йому стало відомо, що це був заявник. Під час огляду спочатку була оглянута шафа, яка знаходилася зліва від входу, на якій були знайдені грошові кошти. Заявник пояснив, що грошові кошти передав він за не притягнення його до кримінальної відповідальності. Грошові кошти виклали на підлогу, переписали номери купюр. Огляд проводився на підставі усної вказівки слідчого. Письмового доручення слідчого він не бачив. Під час огляду проводилася відео фіксація ОСОБА_25 ОСОБА_2 заборонялося під час огляду користуватися телефоном. В ході огляду він відкривав шафи, шухляди, оглядав речі та документи. Ним просвічувалися лампою ультрафіолетового свічення долоні рук ОСОБА_2, свічення не було. Після закінчення огляду всі учасники направилися у військову прокуратуру, де був складений письмовий протокол, де вони розписалися.

Також зазначив, що про фіксацію розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_2 йому нічого не відомо, хто цим займався та де це відбувалося, йому не відомо.

ОСОБА_6 йому особисто заяву про передачу грошових коштів не писав. Звідки взялися грошові кошти, які були у подальшому помічені, він не знає. Чи проводив він помітку грошових коштів, не памятає.

Вперше побачив понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_21 під час огляду місця події, раніше з ними знайомий не був. Підбором понятих не займався .

Користується номером мобільного телефону 701-63-02 на протязі пяти років.

-допитаний у якості свідка ОСОБА_23 показав суду, що з 09 на 10 липня 2015 року він був черговим по військовій прокуратурі Одеського гарнізону. Приблизно о 7-й годині 10.07.2015, чи пізніше, він прибув до військової прокуратури, де зустрів ОСОБА_6Під час спілкування з ним, яке тривало 5-10 хвилин, заявник повідомив про те, що прокурор прокуратури Суворовського району ОСОБА_2 вимагає в нього неправомірну вигоду. ОСОБА_20 доповів своєму керівництву, що на прийом раніше робочого часу звернулася людина із заявою. Керівництво вказало допомогти в оформленні цієї заяви та пообіцяло прибути через 20 хвилин. По прибуттю заступника військового прокурора Брильова М.О., він передав йому цю заяву. В подальшому керівництво йому повідомило, що питання оперативного супроводження буде погоджено із Службою безпеки України. По зазначеній заяві були внесені відомості до ЄРДР, в подальшому за дорученням заступника військового прокурора Брильова М.О. він допитав ОСОБА_6

По закінченню допиту ОСОБА_6 заступник військового прокурора Брильов М.О. представив йому співробітників служби безпеки, прізвища яких він не памятає. Поспілкувавшись з ОСОБА_6, вони звернулися до його керівництва, погоджували якісь питання. У подальшому співробітниками служби безпеки були запрошені поняті. Це були дві дівчині, які приймали участь у помітці грошових коштів. Грошові кошти належали ОСОБА_6Співробітники служби безпеки займалися поміткою грошових коштів. Яким чином вони це робили, йому не відомо, він не приймав участь у цьому.

Після цього йому керівництвом прокуратури було поставлено завдання встановити, чи можливо в рамках ст. 250 КПК провести невідкладні слідчі дії, негласні слідчі дії, без погодження їх слідчим суддею апеляційного суду. Враховуючи те, що під час допиту ОСОБА_6 йому повідомив, що зустріч з прокурором Михайловою Е.Є. у нього було призначено на 10 чи 11 годину того ж дня, було прийнято рішення скористатися цією статтею та провести негласні слідчі дії. У звязку з цим у режимно-секретній частині військової прокуратури ним була винесена постанова про проведення зазначених негласних слідчих дій. Наскільки він памятає, це був аудіо, відео контроль і, можливо, візуальне спостереження. Після цього набрана ним відповідна постанова передана працівнику режимно-секретного органу, який повинен був її зареєструвати та в подальшому передати до служби безпеки. Яким чином вона передавалась та потрапила до служби безпеки,він сказати не може.

Хто доручив співробітникам УСБУ проводити помітку грошових коштів, на підставі яких процесуальних документів відбувалася помітка, в рамках якої слідчої дії фіксувався телефонний дзвінок ОСОБА_6 ОСОБА_2 він не памятає.

Близько одинадцятої години по команді керівництва вони виїхали до прокуратури Суворовського району м. Одеси. ОСОБА_20 їхав своїми транспортом. Разом з ним їхали поняті, прокурор Саппа М.О. та співробітник служби безпеки, який в подальшому здійснював відео фіксацію.

Деякий час вони чекали біля прокуратури Суворовського району, а потім по команді ОСОБА_28 зайшли до будівлі прокуратури та піднялися на другий поверх. Кабінет був зачинений, постукали. Через пару секунд відкрила двері ОСОБА_2 Вони зайшли, повідомили, з якою метою прибули, представилися. Присутніми в кабінеті були ОСОБА_2,він, прокурор Саппа М.О., дві дівчини-поняті, заступник військового прокурора Брильов М.О., два співробітника служби безпеки та ОСОБА_6 Розяснили ОСОБА_2 ст. 63 Конституції України, тоді ОСОБА_2 сказала, що відмовляється давати свідчення. Спитали, чи є в неї в кабінеті якісь кошти, чи хоче вона добровільно їх видати. Вона сказала, що в неї нічого нема, вона нічого не отримувала. В подальшому під час огляду зверху на шафі було знайдено грошові кошти в сумі 5000 доларів номіналом по 100 доларів. ОСОБА_2 сказала, що їй невідомо, що це за гроші. Під час просвітлювання ультрафіолетовою лампою на грошових купюрах було ярке жовте-зелене світло. З приводу виявлених грошей ОСОБА_6 сказав, що ці грошові кошти він передав ОСОБА_2, яка їх вимагала за закриття кримінального провадження і не притягнення його до кримінальної відповідальності. На робочому столі в щоденнику був невеличкий аркуш паперу для нотаток, на якому була написана цифра 4000 і знак долара. ОСОБА_2 сказала, що походження цього аркушу їй невідомо. У подальшому був оглянутий весь кабінет, зроблені змиви з долоней ОСОБА_2, під ультрафіолетовою лампою свічення на її руках не було. Близько 14 години огляд закінчився. Потім прокурором Саппа М.О. було повідомлено ОСОБА_2 про те, що вона затримана в порядку ст. 208 КПК України та розяснено процесуальні права відповідно ст. 42 КПК України.

В подальшому, вони вибули до військової прокуратури Одеського гарнізону, де ним був складений протокол огляду. Доки він складав протокол, ОСОБА_2 знаходилася у кабінеті прокурора Саппа М.О., де оформлювався протокол затримання. В той день він також додатково допитав ОСОБА_6

-допитаний у якості свідка ОСОБА_24 показав суду, що він працює на посаді заступника директора ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавації» з 2011 року або 2012 року. На цьому підприємстві взагалі працює з 2008 року. Посаду директора на цьому підприємстві займав ОСОБА_6 У них дружні стосунки. У квітні 2015 року він звільнився, але поновився на вказаній же посаді вже у вересні 2015 року.

На початку липня 2015 року, дату не памятає, йому у першій половині дня на один з його мобільних телефонів зателефонував ОСОБА_6 та попросив підвести його до прокуратури Суворовського району м. Одеси. У цей час він був по роботі в ОСОБА_15. ОСОБА_20 ОСОБА_6 не відмовив, домовилися зустрітися на станції Усатово. В другій половині дня він заїхав за ОСОБА_6 та підвіз його до прокуратури Суворовського району. По дорозі ОСОБА_6 говорив, що його викликають по справі «Центролит». Йому було відомо, що там загинула людина, був нещасний випадок, але чи була порушена кримінальна справа у відношенні ОСОБА_6 він не знає.

З ОСОБА_6 він відразу домовився, що почекає його біля прокуратури Суворовського району м. Одеси. В прокуратурі ОСОБА_6 знаходився 5-10 хвилин, після чого вони поїхали в зворотному напрямку на ст. Усатово. По дорозі з прокуратури ОСОБА_6 сказав йому, що в нього потребували 5000 доларів щоб закрити справу по «Центролиту», і це була жінка. При цьому ОСОБА_6 нервував та багато курив. ОСОБА_6 сказав, що не знає, що робити, як вести себе в цій ситуації та думав про те, що може звернутися до правоохоронних органів. Також, зі слів ОСОБА_6 йому відомо, що ОСОБА_6 вже 2-3 рази викликався у прокуратуру, але коли саме, не говорив.

Особисто він не чув, що у ОСОБА_6 вимагають гроші та прізвище цієї особи ОСОБА_6 не називав.

Наступний раз він побачив ОСОБА_6 через три тижні, коли вони зустрілися та ОСОБА_6 сказав йому, що треба підїхати до військової прокуратури.

-допитана у якості свідка ОСОБА_22 показала суду, що являється студенткою університету ім. І.І. Мечникова. До цього навчалася у державному університеті внутрішніх справ, приймала присягу працівника органів внутрішніх справ. Звільнилася у квітні 2015 року за особистими мотивами. Із ОСОБА_21 познайомилася в університеті внутрішніх справ, де вони разом навчалися. Вона особисто користується номером мобільного телефону 093-037-03-89.

На початку липня, дату не памятає, вранці вона зустрілася зі своєю подругою ОСОБА_21 на вул. Армійській з метою прогулянки. Приблизно через пів години до них підійшли двоє чоловіків, представилися співробітниками УСБУ та запропонували взяти участь у процесуальних діях у якості понятих, на що вони погодилися. Одного із співробітників, який був невисокого росту із світлими волосами, вона раніше бачила в 2015 році, але після того не спілкувалася з ним та не здзвонювалася. Раніше вона два-три рази приймала участь як пойнята в інших слідчих діях в 2015 році, для участі в яких була запрошена співробітниками УСБУ. В приміщенні УСБУ бувала у звязку із процесуальними діями, в яких брала участь до слідчих дій у відношенні ОСОБА_2 З цими співробітниками відношення не підтримувала та номери їх телефонів не зберегла.

Вона і ОСОБА_21 пішли до будівлі військової прокуратури, піднялися на другий поверх та зайшли в кабінет, що знаходився в кінці коридору праворуч. Там відбувалася помітка грошових купюр. Були присутні співробітники УСБУ та військової прокуратури, всього 5-7 чоловік разом з ними. На столі лежали грошові купюри, з яких зробили ксерокопії, на кожну купюру був нанесений спеціальний засіб, були відібрані зразки цього засобу. Потім грошові купюри вручили заявнику ОСОБА_6 Вони підписали документи, що ці грошові купюри відповідають копіям. Вся ця дія тривала близько 30 хвилин.

Потім вони направилися у невідомому напрямку та прибули до прокуратури Суворовського району м. Одеси, де їх зустріли співробітники УСБУ та один прокурор. На вилиці чекали біля 15 хвилин та піднялися на другий поверх. Співробітники УСБУ постукалися в двері кабінету, зайшли в нього та представилися, що зафіксовано на камеру. Були присутні три працівника прокуратури та два співробітника УСБУ. Відеозапис здійснював один із співробітників УСБУ. В кабінеті також знаходилися чоловік, що був заявником та жінка. Заявник представився та сказав, що жінка, співробітник прокуратури, вимагала неправомірну вигоду, за що, він не памятає. Жінці були розяснені права та пропонувалося мати адвоката. Вона не знає, чи запрошувався адвокат, але у даній слідчі дії він присутній не був.

Співробітник УСБУ почав усе перевіряти. Відкрив шафу, що стояла зліва, нічого не знайшов. Потім на шафі були вилучені грошові кошти, поміщені на підлогу. Під час огляду відкривалися шафи та шухляди столу, перебиралися документи, оглядалися особисті речі, в тому числі форма працівника прокуратури, належна жінці, оглядалася підкладка форменого одягу та кармани. Робилися змиви з рук цієї жінки. На столі в кабінеті біля вікна лежав блокнот, на якому знаходився папірець. На ньому або на блокноті був зроблений запис 4000 та значок долара.

Вона не помітила, щоб обмежувалися права ОСОБА_2 Остання не могла подзвонити, їй повідомили, що на протязі процесуальної дії, яка проводиться, звязок неможливий. На час проведення процесуальної дії були вилучені два мобільних телефони, але права ОСОБА_2 вважає, що не обмежувалися.

Працівник прокуратури-жінка могла вільно пересуватися. Жінка спочатку виказала здивованість, а потім вона не помітила, щоб жінка хвилювалася.

Надалі вона приймала участь у затриманні, але в іншому місці, у військовій прокуратурі Одеського гарнізону. ОСОБА_2 повідомили, що вона затримана в прокуратурі Суворовського району м. Одеси в кінці огляду місця події, а права, як вона памятає, ОСОБА_2 обявили у військовій прокуратурі Одеського гарнізону. Протокол також оформлявся у військовій прокуратурі Одеського гарнізону. ОСОБА_2 заявляла клопотання про надання захисника. ОСОБА_2 запитували, кого потрібно проінформувати про затримання, остання назвала номер телефону. За цим номером зателефонували, але не додзвонилися. Під час дзвінка вона не була присутня та їй особисто відомо про дзвінок лише зі слів співробітника прокуратури. ОСОБА_2 для того, щоб подзвонити, телефон не надавали.

Протокол затримання нею був прочитаний та підписаний, там все було правильно. ОСОБА_2 протокол не підписала. Під час затримання відео зйомка не проводилася. Коли вона із приятелькою знаходилася у коридорі, вона бачила, що ОСОБА_2 була дуже схвильована та намагалася нанести собі ушкодження в області сонячного сплетення, а коли ручка, чи олівець зламалися, схопила ножиці, але співробітник УСБУ перешкодив її діям. Протокол огляду місяця події був завершений у військовій прокуратурі та був зачитаний всім учасникам процесуальної дії.

Після слідчих дій ближче до вечору у військовій прокуратурі вона була допитана як свідок.

Із ОСОБА_21 09.07.2015 не здзвонювалася та не спілкувалася. Також, їй знайомий співробітник УСБУ в Одеській області ОСОБА_25, вона знає, як він виглядає, але вона з ним не спілкується та не здзвонюється. З ОСОБА_25 09.07.2015, тобто напередодні заходів, що проводилися у відношенні ОСОБА_2, не здзвонювалася.

Вона також разом із ОСОБА_21 приймала участь у слідчо-оперативних заходах, що 30.04.2015 проводили співробітники УСБУ в м. Южному у відношенні суддів. Один з цих співробітників випадково зустрів її з подругою на вул. Армійській 10.07.2015. ОСОБА_20 же запрошував її до участі у слідчих діях у м. Южному.

-допитана у якості свідка ОСОБА_21 показала суду, що являється студенткою 4-го курсу Одеського державного університету внутрішніх справ та 27.09.2013 приймала присягу працівника міліції. 10.07.2015 року вона біля 09-ї години зустрілася зі своєю близькою подругою ОСОБА_22 на вул. Армійській, неподалік магазину «Овен». ОСОБА_22 знає з 2013 року у звязку з навчанням в одному вузі. Пізніше, через пів години-годину до них підійшли люди у цивільному одягу, представилися працівниками УСБУ, показали їм свої посвідчення і запропонували прийняти участь у слідчій дії. Вони погодилися. Цих співробітників вона тоді побачила вперше. Після цього, ці люди запропонували поїхати з ними у військову прокуратуру Одеського гарнізону, яка теж знаходиться на вул. Армійській. Вона не памятає, скільки часу вони їхали від магазину «Овен» до військової прокуратури Одеського гарнізону. Вони приїхали близько 10-ї години в прокуратуру, піднялися на другий поверх, де були свідками вручення грошових коштів у розмірі 5000 доларів США заявнику, якого вона побачила там вперше, прізвище не памятає. Слідчу дію проводили два працівника служби безпеки,прізвище яких не памятає, в присутності двох-трьох працівників прокуратури. Під час цієї слідчої дії працівник служби безпеки порахував гроші і передавав заявнику. Де він взяв ці кошти, вона не памятає. У її присутності грошові кошти люмінесцентним порошком не посипалися. ОСОБА_22 при передачі грошових коштів також була присутня. Після чого їй і ОСОБА_22, як понятим, були розяснені їх права і обовязки та повідомлено, яка буде проводитися слідча дія, та попросили спуститися вниз і сісти в машину.

Вони сіли в машину і поїхали в напрямку прокуратури Суворовського району м. Одеси. В машині вони їхали з двома співробітниками прокуратури та співробітником служби безпеки, який пізніше знімав проведення слідчої дії на відеокамеру. Цього співробітника служби безпеки вона раніше не бачила. У подальшому, до них в машину підсів ще один співробітник прокуратури - ОСОБА_28 та який через деякий час сказав, щоб вони виходили з машини і направлялися в напрямку прокуратури.

Коли вони зайшли в прокуратуру Суворовського району м. Одеси, вони піднялися на другий поверх. Це був кабінет праворуч по коридору. Один із співробітників УСБУ постукав у двері кабінету, який був замкнутий. Через деякий час його відкрили та вони зайшли. В кабінеті було оголошено, що проводиться слідча дія - огляд місця події. Всі учасники слідчої дії представилися і почався огляд, який приводився зліва направо. ОСОБА_2 просила показати службові посвідчення учасників, але чи були вони предявлені, вона не памятає. Під час огляду ОСОБА_2 просили не користуватися телефоном.

Зліва, в кабінеті стояла шафа, на якій пізніше було виявлено доларові купюри, що лежали на краю шафи зверху і були накриті листком А4. Пізніше ці купюри були розкладені на підлозі, переписані та пораховані. На питання звідки зявилися ці кошти ОСОБА_2 відповіла, що не знає. На столі у ОСОБА_2 було знайдено блокнот, в якому знаходився маленький листочок, з написом 4000 доларів. З приводу цього ОСОБА_2 ніяких пояснень не надала. Після чого купюри були просвічені під ультрафіолетовою лампою і на них були виявлені сліди салатно-жовтого відтінку. Лампою ультрафіолетового свічення просвічені й руки ОСОБА_2, свічення не виявлено. З рук ОСОБА_2 були зроблені змиви, опечатані. Під час огляду перевірялися шафи, шухляди столів, перебиралися документи та особистий одяг та речі ОСОБА_2

В процесі огляду було вилучено системний блок від компютера, який був поміщений в поліетиленовий пакет, заклеєний і опечатаний печаткою. Прокурор Саппа М.О. сказала, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені злочину і що її затримано. Де саме та коли ОСОБА_27 оголосила права ОСОБА_2, вона не памятає.

Після цього вони поїхали до військової прокуратури Одеського гарнізону. Приїхавши до військової прокуратури Одеського гарнізону,вони піднялися на другий поверх, зайшли в кабінет. Крім неї в кабінет піднялися також друга пойнята, ОСОБА_2 і прокурор Саппа М.О. Було складено протокол затримання ОСОБА_2, прочитано. Здійснено особистий огляд ОСОБА_2Чи додзвонилася прокурор Саппа М.О. знайомій ОСОБА_2 ОСОБА_31, вона не знає. ОСОБА_2 відмовилася підписати протокол затримання. В той момент в кабінет зайшов один із співробітників служби безпеки, а вони із ОСОБА_22 стояли напроти входу даного кабінету. Вони бачили, як ОСОБА_2 взяла якийсь предмет, яким намагалися нанести собі тілесні ушкодження в живіт, але цей предмет зламався. Вона взяла в руки якісь інший предмет, що відбулося в кабінеті вони не бачили. Згодом їх запросили до іншого кабінету, де було зачитано протокол огляду місця події і затримання, в якому всі учасники слідчої дії розписалися. В той самий день їх допитувала у якості свідків прокурор Саппа М.О.

Раніше вона приймала участь в якості пойнятої разом із ОСОБА_22 у слідчих діях, які проводилися співробітниками УСБУ у м. Южному, для участі у яких вони були направлені Одеським державним університетом внутрішніх справ. Хто дав такий наказ, вона не памятає.

У свою чергу під час судового розгляду судом були дослідженні докази сторони захисту, а саме допитані:

- допитана у якості свідка ОСОБА_31 показала суду, що з ОСОБА_2 знайома давно, з 1988 року, разом навчалися на юридичному факультеті Одеського державного університету, потім постійно підтримували дружні стосунки та часто спілкувалися. Влітку у першій половині липня 2015 року, дату точно не памятає, вона у другій половині дня зателефонувала ОСОБА_2, яка на телефонний виклик не відповіла. Вона ще раз її набрала, але та знову не відповіла. Потім у вечорі того ж дня вона дізналася, що в цей день ОСОБА_2 було затримано.

У вечорі того ж дня вона о 19 год. 45 хв. подзвонила дочці ОСОБА_2 ОСОБА_32 по телефону НОМЕР_1, яка їй повідомила, що дома проводиться обшук, де мати знаходиться дочка не знала, була розгублена.

Потім вже дома в новинах, прізвище не називалося, вона почула, що затримано за хабара помічника прокурора Суворовського району м. Одеси. Вона знала, що ОСОБА_2 працює на такій посаді, тому зробила висновок, що це вона. Про затримання ОСОБА_2 в цей день їй ніхто не телефонував.

Через деякий час після цього їй стало відомо від ОСОБА_2, що коли останню було затримано, то ОСОБА_2 надала її номер телефону, щоб скористатися своїм правом на повідомлення близьким, рідним про своє затримання, але їй ніхто не телефонував.

Також вона пояснила, що користується двома контрактними номерами телефонів, операторів Київстар 20 років, оператора МТС - на протязі 10 років. З ОСОБА_2 здвонюється по телефону оператора МТС НОМЕР_2, так як ОСОБА_2 теж користується телефоном оператора МТС. В підтвердження вона надала роздруківку телефонних дзвінків по її особистому номеру телефону НОМЕР_2 за 10.07.2015 року.

У зазначений день їй ніхто з правоохоронних органів не дзвонив та не повідомляв їй про затримання ОСОБА_2 Вона дійсно могла надати ОСОБА_2 допомогу, так як є юристом та ОСОБА_2 у ній впевнена. Людина на прізвище ОСОБА_27 їй також не дзвонила.

-допитаний у якості свідка ОСОБА_14 показав суду, що з ОСОБА_2 знайомий близько 15 років, а з ОСОБА_6 трохи менше, з того моменту, як помер батько останнього, після чого ОСОБА_29 став керувати підприємством батька. Їх підприємства граничать, розділяються загальною стіною. Вони допомагають друг другу, якщо є якісь питання. ОСОБА_20 звертався до ОСОБА_6 декілька разів. Підприємство, де він працює отримує воду та електроенергію від заводу «Нептун», у якого є проблеми, тому є перебої з постачанням води та електроенергії. Трубопровід проходить від підприємства ОСОБА_6 до його підприємства, тому він звертався до ОСОБА_6, який завжди йшов йому на зустріч з приводу вирішення цих питань. Вони спілкувалися по мірі виникнення питань.

На початку липня 2015 року головний бухгалтер йому повідомив, що завод «Нептун», у якого вони отримують електроенергію, почав затримувати податкові декларації та виникли проблеми з платіжками. Розуміючи, що це загрожує зупиненням роботи підприємства, він звернувся до ОСОБА_6 Вони зустрілися на території підприємства ОСОБА_6, який йому сказав, що очікує воєнкома. ОСОБА_6 йому повідомив, що в нього проблеми, воєнком збирається забрати чергову машину, що спеціалістів підприємства призивають та що його самого викликають в прокуратуру Суворовського району м. Одеси з приводу загибелі робочого. Про цей випадок він знав ще тоді, коли випадок відбувся, про що йому розповідав особисто ОСОБА_6. ОСОБА_20 здивувався, оскільки знав, що справа закрита. Також ОСОБА_6 сказав, що не знає, що від нього хочуть. На його питання, хто його викликає, почув відповідь, що ОСОБА_2, на що повідомив ОСОБА_6, що він її знає як нормальну жінку. Під час розмови прийшов воєнком, про що йому повідомив ОСОБА_6, який відразу ж пішов спілкуватися з воєнкомом і у звязку з цим закінчив їх розмову. Вони розійшлися.

Згодом, по телефону чи в особистій бесіді, він спитав у ОСОБА_2, що з його сусідом ОСОБА_6 Вона відповіла, що в нього проблем не має, він свідок, щоб не хвилювався. ОСОБА_2 дізнавшись, що він знає ОСОБА_29, попросила його відрекомендувати її ОСОБА_6 як нормальну людину, щоб він не боявся надати свідчення у справі, якою вона займалася. Також просила повідомити ОСОБА_29, що вона буде дуже бережно використовувати інформацію, яку він надасть, з мінімальною шкодою. Наскільки він зрозумів, справа стосувалася масштабних розкрадань на заводі «Центролит», в звязку з чим гинули люди, які розбирали завод та ОСОБА_2 требо було дізнатися, хто за цим стоїть. ЇЇ цікавило саме розкрадання, оскільки як-то нахабно все розкрадалося. Як він зрозумів участь у цьому ОСОБА_6 складалася в тому, що він просто надав техніку на розбір цього заводу. Під час розмови він повідомив ОСОБА_2, що у ОСОБА_6 наявні проблеми з військкоматом та порадив їй поговорити з ним про це, щоб скласти людські відносини. Йому було відомо, що вона стикалася з призивом військовослужбовців, що стосувалося її родичів, але з приводу технічних питань вона попросила це зробити його, так як ними не володіла. Скоріше за все він і ОСОБА_6 сказав порадитися з нею, так як ОСОБА_2 є добрим спеціалістом та була знайома з цим питанням. Більше з ОСОБА_6 він не бачився.

Будь-які грошові питання ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_6 з ним не обговорювали. ОСОБА_6 нічого не говорив про те, що ОСОБА_2 вимагає в нього гроші.

На питання прокурора Боровському В.В., заданого в ході допиту в суді свідка ОСОБА_14, чи було відомо ОСОБА_14 про обставини вимагання ОСОБА_2 грошових коштів, та необхідності передачі їй цих коштів, ОСОБА_6 також відповів, що дані обставини стали відомі ОСОБА_14 лише після того, як відбулися події з ОСОБА_2

-допитаний у якості свідка ОСОБА_32 показав суду, що він біля пів року для себе особисто практикувався в прокуратурі Суворовського району м. Одеси у ОСОБА_2 При цьому він виконував технічну роботу. Особисто ОСОБА_6 не знав, але бачив 2-3 рази. ОСОБА_6 проходив по якійсь справі, яка була у провадженні ОСОБА_2 Перший раз він був присутній, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_6 спілкувалися по кримінальній справі по ВАТ «ОЗ «Центролит». Його робочий стіл стояв в кабінеті ОСОБА_2 Будь-якого тиску на ОСОБА_6 з боку ОСОБА_2 не здійснювалося, будь-яких погроз не було, бесіда була спокійною,у суть розмови він не вникав. Про грошові кошти під час спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_2 мова не йшла.

10.07.2015 року він знаходився в прокуратурі Суворовського району м. Одеси. Коли ОСОБА_6 постукав та зайшов до кабінету вони з ОСОБА_2 у кабінеті знаходилися удвох, він готовив документи щоб віднести на пошту. Потім він вийшов з кабінету в канцелярію, так як йому треба було віднести документи до канцелярії. Коли він відніс їх до канцелярії, то побачив, що забув свій телефон та повернувся його забрати. ОСОБА_2 не говорила йому покинути кабінет, йому треба було піти по своїх справах. Коли він повертався в кабінет, він не бачив, щоб ОСОБА_6 передавав грошові кошти ОСОБА_2 та не бачив, щоб вони десь там лежали. Коробку з цукерками він не бачив. ОСОБА_20 не сідав за свій стіл та не дивився навколо, коли заходив у кабінет. ОСОБА_20 зайшов, забрав телефон та вийшов,його увага була звернута на телефон. Шкаф він не розглядав. ОСОБА_20 не памятає, чи закривав він двері після того, як заходив та виходив з кабінету, допускає, що міг не закрити. Пішов на пошту та пізніше взнав, що сталося затримання ОСОБА_2 Після цих подій він практикуватися не продовжував.

Також, під час судового розгляду судом були допитані спеціалісти служби безпеки ТОВ «Інтертелеком», а саме:

- свідок ОСОБА_33, який показав суду, що він працює спеціалістом служби безпеки ТОВ «Інтертелеком».В його обвязки входить безпосередня підготовка матеріалів по ухвалам суду про тимчасовий доступ до речей та документів, а також він представляє ТОВ «Інтертелеком» під час проведення тимчасового доступу до речей та документів. ОСОБА_20 не є технічним фахівцем ТОВ «Інтертелеком» та не обізнаний за питаннями праці базових станцій ТОВ «Інтертелеком». Питаннями технічного характеру володіє ОСОБА_34

Згідно ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів він запитує у технічних спеціалістів необхідну інформацію. Уповноважена ухвалою суду особа оформлює виїмку, отримує інформацію на оптичному диску та оставляє оригінал опису вилучених матеріалів. Інформація надається у форматі Майкрософт Excell. У звязку із великим обємом інформації роздруківки не видаються.

На оптичному диску він зазначає номер справи під час якої була видана ухвала суду. При цьому, слідчий складає протокол тимчасового доступу до речей та документів, а адвокат отримує інформацію супровідним листом від підприємства.

- свідок ОСОБА_34, який показав суду, що він працює технічним спеціалістом в ТОВ «Інтертелеком», має вищу технічну освіту радіоінженер. В його обов'язки входить обслуговування баз станції і забезпечення їх безперебійної роботи.

Ознайомившись з роздруківкою абонента 7704438, якою 10.07.2015 року зафіксовано виклики, здійснені в 08:18 і 08:20 через базову станцію Промислова, 37 та роздруківкою Google-карти м. Одеси щодо відстані між вул. Промисловою (Промисловою, 37) та вул. Армійською, 18 пояснив, що виконати дзвінок, знаходячись на вул. Армійській, 18, через базову станцію, яка знаходиться на вул. Промисловій, 37 неможливо.

Зазначене обмежено декількома чинниками. Перший чинник: базова станція на вул. Промисловій, 37 має обмежену зону обслуговування. Базові станції, маючи перехресні зони обслуговування, створюють другу-другу перешкоди. Це виражається в тому, що погіршується складова розбірливість, випадають склади і, взагалі, погіршується чутність. Тому співробітники компанії, працюють над тим, щоб зони перекриття одного і другого сектора були невеликі. Невелика зона перекриття потрібна для того, щоб без розриву з'єднання абонента, що говорить, передати інформацію із зони обслуговування одного сектора в іншій. В той же час вона має бути мінімальна, щоб не створювати перешкоди роботі іншої базової станції. Тому всі базові станції по місту мають свої обмежені зони обслуговування. На протязі від вул. Армійської, 18 до вул. Промислової, 37, якщо візуально провести лінію, буде близько 10 базових станцій, які мають зону обслуговування від 800 метрів до 1.5 км.

Крім того, для виконання виклику працює два канали зв'язку, від базової станції до абонента і від абонента до базової станції. Канал від абонента до базової станції обмежений вихідною потужністю абонентського телефону. Вона в стандарті CD-іmei всього лише 1 ОСОБА_35 сигналу через стіну, завтовшки в 60 см., викликає загасання сигналу в 6 разів. Якщо уявити відстань від вул. Армійської до вул. Промислової, скільки стін повинен пройти радіосигнал, і як затухне сигнал, зрозуміло, що радіосигнал,проходячи через стіни, не доживе до вул. Промислової, 37. Тому оператори і вимушені ставити велику кількість базових станцій. Це два основні чинники, які роблять неможливим цей дзвінок.

В оператора ТОВ «Інтертелеком» технічна можливість мати два і більше апарата з одним і тим же номером телефону не передбачена, телефонний номер унікальний. Одночасно двома абонентами один телефонний номер використовуватися не може. Прив'язку людини до апарату зробити не можна, а прив'язку апарату до місця можна зробити.

В основу предявленого ОСОБА_2 обвинувачення, під час судового розгляду на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилалась на такі письмові докази, матеріали негласних слідчих дій та речові докази, а саме:

- заяву потерпілого ОСОБА_6 на адресу військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України від 10.07.2015 року;

- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України № 134т від 10.07.2015 року;

- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контролю особи №136т від 10.07.2015 року;

- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту за вих. №133т від 10.07.2015 року;

- постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи за вих. №137т від 10.07.2015 року;

- протокол ідентифікації (помітки) грошових коштів від 10.07.2015 року, вих. №65/4/4344т від 17.07.2015 року;

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину, датований 11.07.2015 року, реєстр. №65/4-4336 від 16.07.2015 року;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» стосовно ОСОБА_2 за 10.07.2015 року, датований 11.07.2015 року, реєстр. №65/4-4273 від 13.07.2015 року, додатком до якого є компакт диск DVR-R, реєстраційний №65/4-1994 від 10.07.2015 року;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «відео контролю особи» стосовно ОСОБА_2 за 10.07.2015 року, датований 11.07.2015 (реєстр. №65/4-4274 від 13.07.2015); додатком до якого є компакт диск DVR-R, реєстраційний №65/4-1994 від 10.07.2015 року та фототаблиця за 10.07.2015 року, датована 11.07.2015 (реєстр. №65/4-4275т від 13.07.2015)

- мікрокарти:MicroSD №65/4 №1971 від 09.07.2015 року, MicroSD №65/4 №1972 від 09.07.2015 року , MicroSD №65/4 №1973 від 09.07.2015 року, що зазначені у супровідному листі ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 29.07.2015 року №65/4-4792;

- протокол огляду та вручення грошових коштів від 10.07.2015 року;

- протокол огляду від 10.07.2015 року та папірець жовтого кольору розміром 8*8 см., 50 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, у конверті;

- протокол огляду від 29.07.2015 року;

- протокол огляду від 28.07.2015 року та Постанова про зміну прокурів у провадженні від 29.05.2015 року;

- протокол огляду місця події від 10.07.2015 року;

- висновок експерта №96/4 від 27.10.2015 року про проведення судово-фоноскопічної експертизи;

- висновок експерта №273-П від 17.07.2015 року про проведення судово-технічної експертизи.

Також сторона обвинувачення посилалась на інші письмові докази, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2015 року;

- доручення в порядку ст.ст. 36, 41 КПК України №8002 від 10.07.2015 року;

- рапорт начальника 2 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_16 та начальника 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, реєстр. № 65/4-4263 від 10.07.2015 року, супровідний лист до нього за підписом заступника начальника управління начальника ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_36, реєстр .№ 65/4-4264 від 10.07.2015 року,

- протокол допиту свідка ОСОБА_6, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 10.07.2015 року.

У свою чергу під час судового розгляду судом були дослідженні докази сторони захисту, а саме:

-роздруківки про надані ТОВ «Інтертелеком» послуги за номером телефону 7704438, належного ОСОБА_6;

- акт прийому-передачі від 15.08.2014 автомобіля КАМАЗ -51111-02, державний номерний знак НОМЕР_3 від ТОВ «ОСУЕ» в особі ОСОБА_6 представнику військової частини А-0666, довідка в/ч А-0666 про прийом машини КАМАЗ -51111-02, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавації» від 15.08.2014, довідка про балансову вартість вантажного самоскиду №9 від 28.08.2014 р;

-витяг з ЄРДР №42015161010002861 від 10.07.2015 з розділу «основні відомості», «кримінальне правопорушення», «рух провадження»;

-відповідь з КУ «Одеська міська станція швидкої медичної допомоги»№719 від 24.07.2015 з картою виїзду швидкої медичної допомоги №338 від 10.07.2015;

-відповідь Одеського державного університету внутрішніх справ від 13.10.2015 №П-7/31, копії присяги працівника органів внутрішніх справ України ОСОБА_22 та ОСОБА_21;

-відповідь прокуратури Одеської області від 28.09.2015 №11-9652-15;

-відповідь Одеського обласного центра з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 25.10.2016 №03-05/905;

-ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2015, справа №522/16601/15-к (провадження 1-кс/522/13359/15);

-ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2015, справа №522/17112/15-к, (провадження 1-кс/522/13814/15);

-ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.08.2015, справа №522/16955/15-к, (провадження 1-кс/522/13667/15);

-ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2015, справа №522/17111/15-к, (провадження 1-кс/522/13813/15);,

-ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2015, справа №522/16502/15-к, (провадження 1-кс/522/13281/15);

-рецензія на висновок експерта від 27.10.2015 №96/4 від 21.11.2016 у кримінальному провадженні №42015161010002861;

-картографічні данні Goodle-карти м. Одеси: відстань між вул. Єврейською, 43 вул. Армійською, 18 та вул. Промисловою, 37 (Промисловою) вул. Армійською, 18.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК як:

- одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з її вимаганням.

Розглянувши матеріли кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши всі надані сторонами докази та провівши демонстрацію проведених в ході досудового слідства відеозаписів, оглянувши речові докази, заслухавши потерпілого, обвинувачену та свідків, суд дійшов наступних висновків.

Суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Допитавши обвинувачену, свідків, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши безпосередньо досліджені всі зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку, суд вважає, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду з таких підстав.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Пленум Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків» від 29 червня 1990 року з послідуючими змінами та доповненнями доводить, що в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, дослідженні в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у статі 368 КПК України.

Такий обовязок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР).

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції»

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суд практику Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera,MesseguandJabardov.Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справ з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обовязок доказування лежить на обвинувачені, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.(Barbera,MesseguandJabardov.

Spain, judgment of 6 Desember 1988, Series A no. 146, p. 33, §77).

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд вважає порушенням закону щодо підслідності проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України з наступного.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У ст. 216 КПК України визначена підслідність органів досудового розслідування.

Згідно ч. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронного органу, покладено на слідчі органи державного бюро розслідувань. Розділом ХІ Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень частини першої та частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій. Пунктом 1 наказу Генерального прокурора України №12гн «Про особливості діяльності військових прокуратур» від 29.08.2014 визначені обєкти, щодо яких на військові прокуратури покладено забезпечити виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів.

Відповідно до п. 7 наказу Генерального прокурора України №12 гн від 29.08.2014 слідчі військових прокуратур здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-421, 425-435 КК України, а також вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів та іншими особами, зазначеними у частині 4 статті 216 КПК України, які проходять службу або працюють в державних органах чи установах, указаних у пункті 1 цього наказу.

Однак, серед перелічених у п. 1 вказаного наказу державних органів та установ органи прокуратури України не зазначені.

Законом України «Про прокуратуру», ст. 7 передбачається можливість покладання на військові прокуратури (для виконання) функцій органів прокуратури у певних адміністративно-територіальних одиницях, але у тому разі, якщо у силу виключних обставин не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд.

Таке рішення згідно ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» повинно прийматися виключно Генеральною прокуратурою України.

Однак, стороною обвинувачення не надано суду та не відкривалося стороні захисту рішення Генеральної прокуратури України, яким на військову прокуратуру Одеського гарнізону Південного регіону України було б покладено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015161010002861.

Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена у ч. 3 ст. 62 Конституції України, а згідно з ч. 2 ст. 64 Конституції України ця гарантія не може бути обмежена.

На вказані обставини наголошено в п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, який на підставі аналізу положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме, порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо. (п.3.2 Рішення конституційного Суду України №12-рп/2011).

З огляду на викладене суд вважає, що докази отримані у кримінальному провадженні №42015161010002861 неналежним субєктом та визнає їх недопустимими.

Як вбачається з витягу з ЄРДР (а.п 1 т. 3) 10 липня 2015 року до ЄРДР було внесені відомості за заявою ОСОБА_6 про те, що працівник правоохоронного органу м. Одеси вимагає неправомірну вигоду з особи, за вчинення відносно неї дій.

Згідно ж заяви ОСОБА_6 від 10.07.2015 року (а.п. 2-4 т. 3), зареєстрованої в журналі обліку звернень громадян військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України (надалі військова прокуратура) за №202 заявником зазначено, що співробітник прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_2 вимагає в нього неправомірну вигоду.

В заяві ОСОБА_6 не вказує за які саме дії співробітник прокуратури ОСОБА_2 вимагає в нього неправомірну вигоду, заява також не містить даних про наміри працівника прокуратури притягнути його до кримінальної відповідальності.

Невизначеність у причинах звернення заявника ОСОБА_6, та самостійності його волевиявлення, не зясована під час отримання заяви, але вміст заяви додуманий під час її реєстрації у ЕРДР.

У наданому стороною захисту витягу з ЄРДР, розділу «реєстрація», вказані дата та час початку досудового розслідування - 08 год. 59 хв. 23 сек., коли зявився номер кримінального провадження - №42015161010002861. Реєстрація даних почалася з 08 год. 44 хв. 01 сек. та тривала до 08 год. 59 хв. 23 сек., а прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_23 призначений о 09 год. 01 хвилину.

Час отримання заяви ОСОБА_6 не зазначений в журналі обліку звернень громадян військової прокуратури. Однак, згідно п. 3.11 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №3 от 15.01.2013 року звернення громадян або юридичних осіб, отримані працівниками прокуратури на особистому прийомі, підлягають реєстрації та розгляду в загальному порядку не пізніше наступного робочого дня з відміткою про час і місце отримання документів.

Як свідчить потерпілий ОСОБА_6 він о 8-й ранку 10.07.2015 року звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону, біля 10 хвилин спілкувався з черговим прокурором Носенко Д.В., після продовж 15 хвилин писав заяву, та у подальшому, через 5-10 хвилин він був допитаний цим же прокурором. Згідно наданого прокурором суду протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 10.07.2015 року, його допит тривав у період часу з 08 год. 20 хв. по 09 год. 30 хв.

В той же час, стороною захисту надано Протокол тимчасового доступу до речей та документів від 04.08.2015 року, складений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2015 року, про тимчасовий доступ до інформації за номером телефону 770-44-38, яким користувався ОСОБА_6, про що зазначено в його заяві та підтверджено ним під час надання свідчень в судовому засіданні.

Згідно роздруківки про надані ТОВ «Інтертелеком» послуги за номером телефону 770-44-38, належним ОСОБА_6, дзвінки вказаного абоненту о 08 год. 18 хв., 08 год. 20 хв.10.07.2015 року покриваються вишкою оператора по вул. Промислові, 37 в м. Одесі.

Відстань між вул. Промисловою та вул. Армійською, 18 в м. Одесі, де ОСОБА_6 згідно його свідчень у цей час подавав заяву та допитувався, складає 9,7 км. 10,7 км. за данимиGoogle ОСОБА_37, на подолання яких необхідний час 16 20 хвилин (без пробок).

Таким чином, заява ОСОБА_6 у вказаний ним час до військової прокуратури не надходила, а внесення відомостей до ЄРДР о 08 год. 44 хв. було розпочато у відсутності заяви та самого ОСОБА_6

За таких обставин, суд визнає недопустимим доказом заяву ОСОБА_6, яка на час внесення відомостей до ЄРДР була відсутня, що свідчить про порушення процесуального порядку її отримання.

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор вносить відомості до ЄРДР після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Також слід зазначити, що за відсутності ОСОБА_6, без реєстрації кримінального провадження у ЄРДР та без призначення прокурора у цьому провадженні, що відбулося лише о 09 год. 01 хв., прокурором Носенко Д.В. були розпочаті слідчі дії.

Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену закону.

Це також означає, що відомості, отриманні 10.07.2015 під час допиту ОСОБА_6, як слідує з протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 10.07.2015 у період часу з 08 год. 20 хв. по 09 год. 30 хв., отримані у неналежному процесуальному порядку.

Усі добуті у подальшому досудовим розслідуванням докази грунтуються на даних, отриманих під час допиту ОСОБА_6 у якості свідка, що сталося в порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 214 КПК України до внесення відомостей за даним фактом до ЄРДР.

У подальшому у ході досудового розслідування ОСОБА_6 з метою перевірки його заяви співробітникам УСБУ в Одеській області, яким саме в розписці не зазначено, були надані грошові кошти, з якими проведені певні дії.

Згідно протоколу ідентифікації (помітки) грошових коштів від 10.07.2015, вих. №65/4/4344т від 17.07.2015, у період з 09 год. 45 хв. по 10 год 05 хв. у службовому приміщенні УСБУ в Одеській області співробітником УСБУ ОСОБА_26 у присутності співробітника УСБУ ОСОБА_25 у рамках проведення негласних слідчих дій у відношенні ОСОБА_2 проведено ідентифікацію (помітку) грошових коштів.

Згідно протоколу ідентифікації (помітки) грошові кошти в сумі 5000 доларів США, 50 купюр номіналом по 100 доларів, кожна, були помічені люмінофорним порошком «Промінь» та відібрані зразки люмінофорного порошку. У протоколі не зазначено, хто саме передав співробітникам УСБУ ОСОБА_26 та ОСОБА_25 зазначені грошові кошти.

З інтервалом у 5 хвилину період часу з 10 год. 10 хв. до 10 год. 30 хв. 10.07.2015 року у службовому приміщенні військової прокуратури Одеського гарнізону співробітником УСБУ ОСОБА_26 за участю ОСОБА_6 та в присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 складений Протокол огляду та вручення грошових коштів.

Згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів гроші в сумі 5000 доларів США, 50 купюр номіналом по 100 доларів США, переліченими серіями та номерами, були добровільно надані ОСОБА_6, належать йому, з них були зняті світлові ксерокопії, які засвідчені підписами ОСОБА_6 та понятих, та повернуті йому для участі в негласних слідчих діях.

Обидві процесуальні дії проведені з одними й тими ж самими грошовими кошами, про що свідчить збіг купюр по номерам та серіям, вказаним в обох протоколах.

Відстань між будівлею УСБУ в Одеській області, що розташована по вул. Єврейській, 43 в м. Одесі, та будівлею військової прокуратури Одеського гарнізону, що розташована по вул. Армійській, 18 в м. Одесі відповідно до данихGoogle ОСОБА_32 складає 4,3 (4,7) км., для подолання яких необхідний час 9 хв. (без пробок).

Час у 5 хвилин, що був у розпорядженні співробітника УСБУ ОСОБА_26 між завершенням одної процесуальної дії та початком нової, є недостатнім для подолання відстані між будівлями УСБУ в Одеській області та військової прокуратури Одеського гарнізону.

За таких обставин суд виключає проведення з інтервалом у пять хвилин двох різних процесуальних дій з одними й тими ж грошовими коштами одним й тим самим співробітником у будівлях за різними адресами на відстані між ними у 4,3 (4,7) км.

Згідно свідчень ОСОБА_6, він вперше познайомився із співробітниками УСБУ у військовій прокуратурі, куди вони прибули (та представилися) наприкінці його допиту прокурором Носенко Д.В., що тривав з 08 год. 20 хв. по 09 год. 30 хв. Також, у військову прокуратуру о 08 ранку 10.07.2015 року він звернувся, маючи при собі грошові кошти у сумі 5000 доларів США., які після його допиту та бесіди із співробітниками УСБУ передав їм. То були ті самі співробітники, які у подальшому приймали участь в огляді службового кабінету ОСОБА_2Грошові кошти були скопійовані, розкладені на столі, помічені порошком та на просвіт видавали жовто-зелений колір. Грошові кошти були повернуті йому в цьому ж кабінеті. Надалі, біля 10-ї години, перебуваючи в кабінеті ОСОБА_23, він зателефонував ОСОБА_2 та домовився з нею про зустріч.

ОСОБА_6 визнає у співробітниках УСБУ, що проводили процесуальні дії з грошовими коштами у військовій прокуратурі саме тих співробітників УСБУ, які у подальшому брали участь в огляді місяця події, та згідно до протоколу огляду це були ОСОБА_26 та ОСОБА_25

З викладеного слідує, що у період часу складання співробітниками ОСОБА_26 та ОСОБА_25 у службовому приміщенні будівлі УСБУ протоколу ідентифікації (помітки) грошових коштів (09 год. 45 хв. по 10 год. 05 хв.) ОСОБА_6, належні йому грошові кошти та ті самі співробітники УСБУ знаходилися у військовій прокуратурі Одеського гарнізону.

Перебування ОСОБА_6 у військовій прокуратурі Одеського гарнізону між іншим підтверджується роздруківкою ТОВ «Інтертелеком» про послуги за належним йому номером телефону 770-44-38. Дзвінки вказаного абоненту в 9:22, 9:25, 10:06 10.07.2015 року уловлюються вишкою зазначеного мобільного оператору по Французькому б-ру, 59, що покриває будівлю військової прокуратури Одеського гарнізону.

Про те, що помітка грошових коштів, наданих ОСОБА_6, відбулася у військовій прокуратурі Одеського гарнізону, крім ОСОБА_6, свідчать прокурор Носенко Д.В. та понята ОСОБА_22

Однак, відповідно протоколу огляду та вручення грошових коштів, гроші не піддавалися обробці люмінофорним порошком. Разом з тим, грошові кошти, що були вилучені під час огляду місця події, при просвічуванні ультрафіолетовою лампою мали характерний жовтий колір, кожна окрема, що свідчить про попередню обробку їх люмінофорним порошком.

Викладене свідчить про проведення помітки грошових коштів у військовій прокуратурі без процесуального оформлення. Суду не наданий документ щодо належного оформлення зазначеної дії.

Факт передачі грошових коштів ОСОБА_6 співробітникам УСБУ оформлено розпискою. Однак, в ній не визначено, кому саме, коли, де та які конкретно купюри були фактично передані (кількість, номінал, серії, номери). Розписка не містить відомостей про місце, час передачі та отримувачя грошових коштів.

Така форма фіксування не є процесуальною та не відповідає вимогам ст. 103 КПК України, згідно якої процесуальні дії під час кримінального провадження оформлюються протоколом (на носії інформації, у журналі судового засідання).

Потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_22 підтверджують проведення у рамках однієї процесуальної дії огляд грошових коштів, зняття з купюр світлокопій, засвідчення їх підписами понятих та заявника ОСОБА_6, а також помітку цих грошових коштів люмінофорним порошкам.

Однак, суттєвим є той факт, що всі дії з грошовими коштам проводилися до дзвінка ОСОБА_6 ОСОБА_2, який відбувся о 10 год. 06 хв. 10.07.2015, що підтверджується свідченнями потерпілого та даними Протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 11.10.2015 року, роздруківкою ТОВ «Інтертелеком» про послуги за належним ОСОБА_6 номеру телефону 770-44-38. Про те, що помітка грошових коштів почалася відразу після допиту заявника ОСОБА_6 стверджує також свідок ОСОБА_23

В той же час, протокол огляду та вручення грошових коштів складався у період з 10 год. 10 хв. по 10 год. 30 хв. 10.07.2015 року, тобто вже після дзвінка ОСОБА_6 ОСОБА_2 та в ньому відсутні дані про ідентифікацію (помітку) грошових коштів.

Безпосередньо дослідивши у судовому засіданні протоколи про проведення 10.07.2015 дії з грошовими коштами суд вважає, що вказані докази не можуть бути прийняті в якості допустимих, тому що дія, яка була оформлена Протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів(вих. №65/4/4344т від 17.07.2015),фактично не проводилася; а час огляду та виготовлення світлокопій грошових коштів, що вказаний у Протоколі огляду та вручення грошових коштів від 10.07.2015, не відповідає фактичному часу проведення цієї дії; що стосується самої ідентифікації (помітка) грошових коштів, вона процесуально не оформлена.

Під час складання протоколу огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_6 розяснено, що за участь у проведенні контролю за вчиненням злочину, що є негласною слідчою дією, він не несе кримінальну відповідальність по ст. 369 КК України. В той же час, протокол, хоча й складався з дотриманням вимог ст.ст. 104, 105, 246, 271, 273 КК України, що регулюють підстави та порядок проведення негласних слідчих дій, реквізитів секретного документу не містить.

Як зазначено в Протоколі огляду та вручення грошових коштів від 10.07.2015 вказану дію було проведено на підставі Доручення військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, але номер та дата Доручення в Протоколі не зазначені.

У відповідності до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вимог ст. 104 КПК України протокол процесуальної дії повинен містити достовірні данні про місце, час проведення та назву процесуальної дії, про особу, яка проводить процесуальну дію; всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії, визначення додатків, тощо; достовірні відомості про послідовність дій;отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

В той же час, зазначені документи отримані з порушенням встановленого процесуального порядку.

Посилання стороною обвинувачення на відео, аудіо записи, зафіксовані на мікрокартах, компакт дискуDVR-R,та протоколи за результатами проведення негласної слідчої дії, як докази, що підтверджують вину ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

У відповідності до ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту зобовязані повідомити стороні захисту про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів, які є в його розпорядженні та які він має намір використати як докази у суді. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Стороною обвинувачення 13.12.2016 року суду надано другий примірник ухвали апеляційного суду Одеської області про проведення негласної слідчої (розшукових) дії аудіо, -відео контролю особи, а саме ОСОБА_2, вих. №6242 від 10.07.2015 року, що була розсекречена актом №7738дск від 07.12.2016 року.

У відповідності до п.п.5.9., 5.10.Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція) після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ (матеріальних носіїв інформації) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Відповідно до п. 5.11 Інструкції для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречений матеріальний носій інформації, клопотання, у якому зазначаються підстави для скасування грифу секретності, обліковий номер справи та назва матеріального носія інформації.

До клопотання долучаються матеріальні носії інформації, грифи секретності яких пропонується скасувати.

У відповідності до ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 290 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а завершується повідомленням підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та наданням доступу до матеріалів досудового розслідування.

У відповідності до витягу з ЄРДР №42015161010002861 від 10.07.2015 року, повідомлення про завершення досудового розслідування від 26.09.2015 №1944 вих-15, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015161010002861 тривало у період з 10.07.2015 по 26.09.2015 року.

Постанова прокурора є процесуальним рішенням органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, що визначено п.п. 1, 3 ст. 110 КПК України.

Однак, прокурором не доведено суду, що постанову про розсекречення грифу секретності ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.07.2015 №6242т було винесено в рамках досудового розслідування у відповідності до вимог ст.ст. 110, 214, 290 КПК України (акт про розсекречення №7738дск від 07.12.2016 року).

Крім того, відповідно до п.п. 5.27, 5.30 Інструкції після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку в РСО та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, а до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.

В той же час суду не надано доказів того, що зазначена ухвала слідчого судді долучалася до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку та відкривалася разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.

Вказані обставини підтверджуються також тим, що таке рішення у формі ухвали не зазначене в переліку прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту.

Прокурором надано суду Клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_2, що адресовано голові апеляційного суду Одеської області від 10.07.2015 за №136т. Клопотання викладеного від імені військового прокурора Бабенко К.О., але не підписане виконавцем, та реквізити цього документу не засвідчені його підписом.

Крім того, клопотання не містить необхідних реквізитів секретного документу, в той час, як відповідно Інструкції клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої дій, як матеріальний носій інформації, повинен містити реквізити секретного документу, зокрема підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності (Розділ V, п. 5.3).

Згідно витягу з ЄРДР з розділу «реєстрація» за кримінальним провадженням №42015161010002861, що наданий стороною захисту, досудове розслідування було розпочато 10.07.2015 року. В той же час клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, -відео контролю особи №136т, на нижньому полі кожного аркушу містить реєстраційні номери, присвоєні 09.07.2015 року, «обл. арк. 31/10 09.07.15», «обл. арк. 31/11 09.07.15», «обл. арк. 31/12 09.07.15», що також підтверджується відповідними записами в журналі обліку підготовлених документів №58 «31/731/1209.07.15», копії якого надані до листа військової прокуратури №2355 вих.16 від 08.02.2016 року.

Стороною обвинувачення не доведено, що зазначене Клопотання, реєстраційні дані якому присвоювалися до внесення відомостей по зазначеному кримінальному правопорушенню до ЄРДР, викладено у належному порядку.

Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих дій, а також підозрюваний, його захисник, мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Таке повідомлення повинне бути здійснене не пізніше часу звернення до суду з обвинувальним актом.

Суд враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що особі, щодо якої здійснювалося обмеження її прав, повідомлялося про існування такого рішення у відповідності до вимог ст. 253 КПК України, що є порушенням права на оскарження законності рішення.

Згідно позиції, викладеної ЄСПЛ у рішенні «ОСОБА_32 та інші проти Німеччини» відповідна особа має бути сповіщена про обмеження її прав одразу з появою такої можливості, але без ризику для забезпечення мети такого втручання.

У відповідності до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на цього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд визнає недопустимим доказом ухвалу апеляційного суду Одеської області про проведення негласної слідчої (розшукових) дії, вих. №6242 від 10.07.2015 року, що була отримана в порушення передбаченого КПК України порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Різновидом втручання у приватне спілкування за ч. 4 ст. 258 КПК України є аудіо, відеоконтроль особи, та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

У відповідності до ст. 260, 263 КПК України негласні слідчі дії аудіо, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на її проведення.

У ч. 3 ст. 246 КПК України зазначено, що рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом, приймає слідчий суддя.

Частина 4 ст. 246 КПК України право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, покладає виключно на прокурора.

В той же час, якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно,як зазначається у ч. 8 ст. 271 КПК України, має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього кодексу.

Як встановлює ст. 250 КПК України, у виняткових невідкладних випадках, повязаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором або прокурора.

Однак, можливість проведення передбачених ст.ст. 260, 263 КПК України негласних слідчих дій до постановлення ухвали слідчого судді положеннями КПК України не передбачена.

Не передбачена також положеннями КПК України можливість проведення контролю за вчиненням злочину, в ході якого виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, до ухвалення рішення слідчого судді про дозвіл на аудіо-, відеоконтроль особи, що є різновидом втручання у приватне спілкування (ч.8 ст. 271 КПК України).

Згідно п.1.15 Інструкції лише передбачені статтями 268 (установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу), 269 (спостереження за особою, річчю або місцем) КПК України, у виняткових випадках, визначених статтею 250 КПК України, дозволяється проводити до постановлення ухвали слідчого судді.

Разом з тим, судом встановлено, що негласну слідчу дію - аудіо, відеоконтроль особи проведено в порушення вимог ст. 260 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 10.07.2015, що також тягне за собою необхідність визнання отриманих внаслідок такої дії доказів недопустимими.

Право особи на недоторканість особистого (приватного) життя є одним із фундаментальних прав людини, що визначається ст.ст. 30, 31, 32 Конституції України та міжнародними нормативно-правовими актами у галузі прав людини Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та ін.

Резолюцією ПАРЄ №428 (1970 р.) визначено, що приватність є «правом жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням».

Втручання в приватне спілкування без ухвали слідчого судді під час проведення контролю за вчиненням злочину є порушенням приватного спілкування, яке є конституційним правом особи, і тягне за собою визнання такого доказу недопустимим.

Суд вважає отриману з порушенням права на приватне спілкування інформацію зняту без відома особи, яка використовувала засоби телекомунікацій для передавання інформації під час дзвінка ОСОБА_6 ОСОБА_2 10.07.2015 о 10 год. 06 хв., що здійснено без дозволу слідчого судді.

В протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій зазначено, що вони проводилися на підставі Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України №134т від 10.07.2015 та постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту за №133т від 10.07.2015 року.

В той же час, постанова №133т від 10.07.2015 не містить будь-яких даних щодо застосування під час контролю за вчиненням злочину аудіо-, відео контролю особи або зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (260, 263 КПК України).

Постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відео контролю особи за №137т від 10.07.2015 зазначена як додаток до доручення №134т від 10.07.2015 року, однак до УСБУ в Одеській області не надходила.

Також, до УСБУ в Одеській області не надходила ухвала апеляційного суду Одеської області про проведення негласної слідчої (розшукової) дії №6242 від 10.07.2015 року.

Відповідно до листа УСБУ в Одеській області №65/4-2899 від 27.04.2016, додатком до якої є копії з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, доручення №134т надійшло до УСБУ в Одеській області з одним додатком, постановою №133т у одному примірнику на трьох аркушах. Будь-які інші матеріали стосовно ОСОБА_2 в УСБУ в Одеській області відсутні.

Аналогічна відповідь з УСБУ в Одеській області надійшла за №65/4-5495 від 25.07.2016 року.

Згідно досліджених у судовому засіданні Протоколу ідентифікації (помітки) грошових коштів та Протоколу про результати контролю за вчиненням злочину негласні слідчі дії були розпочаті 10.07.2015 о 09 год. 45 хв., ідентифікація (помітка) грошових коштів тривала у період з 09 год. 45 до 10 год. 05 хвилин у приміщенні УСБУ в Одеській області, а о 10 годині 06 хв. ОСОБА_6 у рамках негласної слідчої дії у приміщенні військової прокуратури Одеського гарнізону здійснив дзвінок ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що 10 липня 2015 року по закінченню допиту ОСОБА_6 заступник військового прокурора представив йому співробітників служби безпеки, які поспілкувавшись з ОСОБА_6 приступили до помітки грошових коштів, а йому керівництвом прокуратури було поставлено завдання встановити, за якими правовими підставами можна провести негласні слідчі дії. Було прийнято рішення про застосування ст. 250 КПК України, у звязку з чим у режимно-секретній частині військової прокуратури ним була винесена постанова про проведення негласних слідчих дій. Набрана ним відповідна постанова передана працівнику режимно-секретного органу для подальшої реєстрації та передачі до УСБУ. Яким чином вона була передана та потрапила до служби безпеки,йому невідомо.

Допитаний потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що о 8-й ранку 10.07.2015 він звернувся до військової прокуратури, де 10 хвилин поспілкувався з прокурором Носенком Д.В., впродовж 15 хвилин написав заяву у відношенні ОСОБА_2 та був допитаний прокурором Носенком Д.В. Під кінець його допиту приїхали співробітники УСБУ, які поспілкувавшись з ним, приступили до помітки грошових коштів.

Згідно наданого прокурором суду протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 10.07.2015, його допит тривав у період часу з 08 год. 20 хв. по 09 год. 30 хвилин.

В той же час, на час початку допиту дзвінки ОСОБА_6 о 08 год. 18 хв., 08 год. 20 хв. за належним йому номером телефону 7704438 покривалися вишкою ТОВ «Інтретелеком» по вул. Промисловій, 37 в м. Одесі.

За таких обставин свідчення ОСОБА_6 та ОСОБА_23 про початок допиту ОСОБА_6 у визначений в протоколі час не відповідає фактичним обставинам.

Однак, судом встановлено, що прокурор Носенко Д.В. приступив до підготовки секретних документів (доручення та постанови) на проведення негласних слідчих дій у режимно-секретній частині військової прокуратури Одеського гарнізону після допиту ОСОБА_6

Відповідно до ст. 259 КПК України, якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобовязаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

Ця інформація документується у порядку, встановленому Законом та відомчими нормативними актами органів, що мають право проведення оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до Інструкції постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії підлягають засекречуванню та реєстрації в режимно-секретному підрозділі, а матеріальні носії інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дії повинні містити реквізити секретного документу. (Розділ V, п.п. .5.1, 5.5, 5.3).

ОСОБА_38 органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця доручення оперативний підрозділ відповідно до зазначеної Інструкції, Розділ ІІІ, п. 3.4.3.

Поняття уповноваженої особи наведено в Розділі І п. 1.7.2 цієї Інструкції, це співробітник (працівник) уповноваженого оперативного підрозділу, залучений за рішенням керівника до проведення або участі у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії, інші особи, залучені рішенням слідчого, прокурора, оперативного підрозділу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора і не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

Пункт 6 ст. 246 КПК України встановлює, що проводити негласні слідчі дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки…

Відповідно до наведених вимог законодавства підготовлені прокурором Носенко Д.В. документи підлягали засекречуванню та реєстрації в РСЧ військової прокуратури, спрямуванню до РСЧ УСБУ в Одеській області, реєстрації, передачі керівнику управління, якому вони були адресовані, для визначення виконавця, після чого врученню виконавцю.

Однак, співробітники УСБУ в Одеській області приступили до виконання негласних слідчих дій до виготовлення прокурором, засекречування, присвоєння реквізитів та реєстрації секретних документів у належному порядку у РСЧ військової прокуратури, та в подальшому в РСЧ УСБУ, визначення виконавця керівником.

Відповідно до протоколів за результатами проведення аудіо, відео контролю відносно ОСОБА_2 негласні слідчі дії проводилися відділом оперативного документування УСБУ в Одеській області (надалі ВОД), про що співробітником 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_18 складено протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» стосовно ОСОБА_2 за 10.07.2015 та протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «відео контролю особи» стосовно ОСОБА_2 за 10.07.2015 року.

Відповідно складених протоколів за результатами проведення негласних слідчих дій матеріали негласних слідчих дій також надійшли до 2-го відділу ГВ БКОЗ УСБУ з ВОД УСБУ на компакт-диску DVR-R, реєстраційний №65/4-1994 від 10.07.2015 року.

Відповідно до ст. 252 КПК України фіксація результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом (ст.ст.103-107 КПК України). За результатами проведення негласної слідчої дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших заходів.

Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. В протоколі повинні міститися відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Згідно вимог цієї є статті у вступній частині протоколу повинна бути інформація про особу, яка проводить процесуальну дію, та всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії.

Відповідно до ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлені та/або вилученні таких додатків.

Відповідно до ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Згідно ч. 3 ст. 107 КПК України у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.

Як зазначено, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається субєктом, що безпосередньо її виконував, цією ж особою до протоколу долучаються додатки.

У наданих обвинуваченням суду протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій не вказані особи, які фактично проводили процесуальну дію та особи, що брали участь у проведенні заходу, не визначений їх статус, права та обовязки, відсутні власні підписи.

Також, у протоколах не визначено, ким саме та під час якої процесуальної дії був виготовлений компакт диск DVR-R (реєстр. №65/4-1994 від 10.07.2015), що був долучений співробітником УСБУ ОСОБА_18 до протоколів за результатами проведення аудіо, відео контролю, та що послужило джерелом інформації, зафіксованої на даному носії.

Стороною обвинувачення також надані суду мікрокарти: MicroSD №65/4 №1971 від 09.07.2015, MicroSD №65/4 №1972 від 09.07.2015, MicroSD №65/4 №1973 від 09.07.2015, але належність їх, як додатків, не визначена в жодному з наданих суду протоколів за результатами проведених негласних слідчих дій.

ОСОБА_27 компакт-диск DVR-R та мікрокарти не опечатані, не містять підписів осіб, які брали участь у створенні носіїв, а також не містять реквізитів секретного носію інформації, а саме грифу секретності, номеру примірника, статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, дату засекречування, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності, як вимагає ст.ст. 105, 106 та 252 КПК України, Інструкція (розділ V, п.п. 5.1, 5.5, 5.3), що заздалегідь ставить під сумнів достовірність наявної там інформації.

Таким чином, надані суду протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, додатки до них не відповідають вимогам цих норм КПК України, зокрема в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо та відео запис розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_2, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

В протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій не визначено за допомогою яких саме спеціальних технічних засобів та носіїв інформації проводилися ці дії, не зазначені характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації.

Стороною обвинувачення суду не надано і відсутній в матеріалах кримінального провадження протокол огляду та вручення ОСОБА_6 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалися негласні слідчі (розшукові) дії з обовязковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання, що складається при врученні відповідних технічних засобів особі, яка має надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі. Також, не наданий протокол вилучення у цієї особи цих технічних засобів після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх огляду. Все це позбавляє суд можливості перевірити, якими саме технічними засобами ОСОБА_6 проводив фіксування розмови з ОСОБА_2

Крім того, стороною обвинувачення не надано суду протоколи особистого обшуку ОСОБА_6 до передачі йому грошових коштів та технічних засобів фіксації та після проведення негласних слідчих дій, що у відповідності до ч. 7 ст. 223 КПК України здійснюється з обовязковою участю не менше двох понятих, що також виключає можливість перевірки даних щодо застосування технічних засобів фіксації.

Законність застосування технічних засобів (обладнання) під час проведення 10.07.2015 негласної слідчої дії - аудіо-, відео контролю особи стосовно ОСОБА_2 не може бути перевірено дослідженням оперативно-розшукової справи, оскільки така відносно ОСОБА_2 згідно листа УСБУ №65/4-2899 від 27.04.2016 не заводилася.

В той же час відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється.

Відповідно ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками повинні бути передані прокурору не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.

Однак, протоколи про проведення НСРД до військового прокурора Одеського гарнізону надійшли через 18 діб з моменту виготовлення, 29.07.2015 (вх. 16/1 №4385 вх-15) супровідним листом за №65/4-4792 від 29.07.2015 року, що свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 252 КПК України.

У відповідності до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26.09.2015 року та 29.09.2015 року, суд вважає, що факт відкриття стороні захисту оригіналів відео, аудіо- записів щодо проведених негласних слідчих дій, не доведено. В протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.09.2015 року стороною захисту зауважено про те, що оригінали відео, аудіо- записів, проведених негласних слідчих дій їй не відкриті, але надання доступу до цих матеріалів стороною обвинувачення не підтверджено.

До того ж, стороною обвинувачення не надано суду доказів виконання ухвали Приморського районного суду від 14.08.2015 року, якою слідчого зобовязано не чинити перешкод ОСОБА_2 та її захисникам у ознайомленні у повному обсязі та детальному вивченні аудіо- та відео- записів з негласними слідчими оперативно-розшуковими діями, наданої стороною захисту, що не відповідає положенням п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 21 КПК України щодо обовязковості судових рішень.

Як вказує ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на цього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частина 1 ст. 89 КПК України визначає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Аналізуючи всі вищевказані обставини у сукупності з відповідними їм нормами кримінально-процесуального законодавства, суд визнає, що негласні слідчі (розшукові ) дії аудіо, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, проведені з порушенням конституційних прав і свобод людини, численними та суттєвими порушеннями вимог КПК України, а складені за їх результатами протоколи від 11 липня 2015 року не відображають усі необхідні, обовязкові та істотні моменти проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тому такі докази є недопустимими, що стороною обвинувачення у судовому провадженні не спростовано.

У звязку з наведеним, відповідно до вимог ст. 86 КПК України, протоколи про результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.07.2015 (реєстр. №65/4-4336 від 16.07.2015 року),Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» стосовно ОСОБА_2 за 10.07.2015, від 11.07.2015, (реєстр. №65/4-4273 від 13.07.2015) з додатком, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «відео контролю особи» стосовно ОСОБА_2 за 10.07.2015 року, від 11.07.2015 (реєстр. №65/4-4274 від 13.07.2015), з додатками до них суд визнає недопустимими доказами.

Також суд визнає недопустимими доказами мікрокарти: MicroSD №65/4 №1971 від 09.07.2015, MicroSD №65/4 №1972 від 09.07.2015, MicroSD №65/4 №1973 від 09.07.2015, які не являються додатками до жодного з наданих суду протоколів про проведення негласних слідчих дій та мають реєстраційні номери, що присвоєні 09.07.2015 року, до внесення відомостей по зазначеному кримінальному правопорушенню до єдиного реєстру досудових розслідувань.

Стороною обвинувачення не доведено наявність в діях обвинуваченої ознак вимагання та одержання неправомірної вигоди.

Склад кримінального злочину, передбаченого ст. 368 КК Україниутворюється при прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Частина 3 ст. 368 КК України передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з її вимаганням.

Диспозиція ст. 368 КК України передбачає нерозривний зв'язок між одержанням неправомірної вигоди, прийняттям її пропозиції (обіцянки), проханням (вимагання) неправомірної вигоди, з одного боку, і виконанням або невиконанням службовою особою дій з використанням свого службового становища, з іншого. Відсутність такого звязку виключає наявність складу кримінального правопорушення (злочину).

У постанові Пленуму від 26 квітня 2002 року N 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" (надалі Пленум) Верховний Суд України роз'яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.

Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службова особа одержала її за вчинення чи не вчинення дій в інтересах того, пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти дії щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів (ч. 5 примітки дост. 354 КК).

Правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди полягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди та законним інтересам надавача неправомірної вигоди. Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до неправомірної вигоди може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи.

При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечатьчинномузаконодавству.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.ст.92,337 КПК України, прокурор в даному випадку був зобов'язаний довести винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 в вимаганні неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США за не виконання нею в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду ОСОБА_6, будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та безпосередньо досліджених судом доказів прокурором в суді не доведено, що інтереси ОСОБА_6 стосувалися саме захисту його охоронюваних прав та законних інтересів.

Відповідно наданих потерпілим свідчень він, надаючи неправомірну вигоду, переслідував мету не притягнення його до кримінальної відповідальності та був переконаний, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймала обвинувачена.

В той же час в уявленні ОСОБА_6 жодних підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності не було. До того ж переконаність у невинуватості в усвідомленні потерпілого ґрунтувалася тривалим на протязі пяти років перебуванням у статусі свідка.

Стороною обвинувачення суду надано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавацією», директором якого являвся ОСОБА_6,за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК України, винесену на підставі ст.ст. 97, п. 2 ст. 6, ст. 130 КПК України (у редакції 1960 року) 28 вересня 2011 року у кримінальній справі №060201100090 (№120141560490001254).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово спілкувався із співробітниками УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 за відсутності офіційної заяви про злочин у відношенні ОСОБА_2

До того ж, судом встановлений факт початку внесення відомостей до ЄРДР о 08 год. 44 хв. 10.07.2015 до прибуття ОСОБА_6 у військову прокуратуру Одеського гарнізону та подачі ним заяви у відношенні ОСОБА_2

Це підтверджується й тим фактом, що о 08 год. 20 хв. у відсутності ОСОБА_6 розпочався його допит в якості свідка військовим прокурором Носенком Д.В., протокол допиту якого наданий суду стороною обвинувачення.

Виходячи з таких обставин, суд дійшов до висновку, що дії співробітників УСБУ, працівників військової прокуратури та ОСОБА_6 з початку були обєднанні єдиним наміром, що виник до звернення ОСОБА_6 у військову прокуратуру Одеського гарнізону, а тому не був повязаний із заявою ОСОБА_6 та захистом його законних прав та інтересів.

Відповідно наданої стороною захисту роздруківки оператора ТОВ «Інтертелеком» роздруківки про послуги за номером телефону 7704438, належним ОСОБА_6, телефонні переговори між ними відбувалися за відсутності офіційного звернення ОСОБА_6 у військову прокуратуру, зокрема 06.07.2015, 08.07.2015, 09.07.2015, 10.07.2015 року.

Відповідно отриманої внаслідок тимчасового доступу інформації 06.07.2015 ОСОБА_6 зі свого номера 7704438 о 9:22, 11:09, 19:20здзвонювався з абонентом номеру 7036117, яким користується співробітник УСБУ ОСОБА_15 В цей же день в 19:23 ОСОБА_15 телефонував ОСОБА_6

08.07.2015 о 17:00 ОСОБА_15 здзвонювався з ОСОБА_6М, а в 17:31, 17:37, 18:35 ОСОБА_6 телефонував співробітник УСБУ ОСОБА_16, який користується номером телефону 7061211. В 19:07 цього ж дня ОСОБА_6 здзвонювався з ОСОБА_16

09.07.2015 о 10:31 та 10:38 ОСОБА_6 телефонував співробітник УСБУ ОСОБА_16 В цей же день ОСОБА_6 на його номер7704438о 10:54, 11:02, в 11:51 з номера телефону309459телефонував співробітник УСБУ ОСОБА_18, який користується зазначеним номером. ОСОБА_6 о 11:49 цього ж дня передзвонював ОСОБА_18

О 08:18, 08:20 ОСОБА_39 до його звернення із заявою у відношенні ОСОБА_2 до військової прокуратури Одеського гарнізону телефонував співробітник УСБУ ОСОБА_18

В той же час, судом встановлено, що оперативно-розшукова справа у відношенні ОСОБА_2 не заводилася.

На початку свого допиту у якості свідка в судовому засіданні співробітник УСБУ в Одеській області ОСОБА_18 показав про те, що заявника ОСОБА_6 він побачив вперше за день до тих дій, коли передавалися грошові кошти у військовій прокуратурі, але у подальшому цей факт заперечував.

Згідно показів співробітника УСБУ ОСОБА_16 в судовому засіданні, він у липні 2015 року за вказівкою керівника ОСОБА_15 прибув у військову прокуратуру, де йому стало відомо про наміри ОСОБА_6 написати заяву у військову прокуратуру, після спілкування із ОСОБА_6 ним був підготовлений рапорт про даний злочин, який зареєстрований у журналі в канцелярії та переданий керівнику.

Стороною обвинувачення суду надано рапорт про злочин, у відношенні ОСОБА_2, за підписом співробітників УСБУ в Одеській області ОСОБА_15 і ОСОБА_16 №65/4-4263 від 10.07.2015 та супровідний лист до нього за № 65/4-4263 від 10.07.2015 року. Однак, листом УСБУ в Одеській області №65/4-2899 від 27.04.2016 (із додатком) суду повідомлено, що реєстрація зазначених документів в журналі вихідної кореспонденції УСБУ в Одеській області здійснена 09.07.2015 року.

В той же час, допитані у якості свідків в судовому засіданні співробітники УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та потерпілий ОСОБА_6 категорично заперечили своє знайомство та спілкування до звернення останнього у військову прокуратуру Одеського гарнізону 10.07.2015 року.

З огляду на викладене, покази в судовому засіданні свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_6, що вони не були знайомі та не спілкувалися до 10.07.2015 року, суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та матеріалам кримінального провадження.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_2 саме інкримінованого їй суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати з співіснуванням достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Суд не може прийняти, як доказ вини обвинуваченої ОСОБА_2 докази, отримані 10.07.2015 року під час огляду місця події, службового кабінету прокуратури Суворівського району м. Одеси №9, яким користувалася ОСОБА_2, оскільки огляд було проведено з порушенням вимог ст. 233, 234,237 КПК України, без ухвали слідчого судді про надання дозволу на огляд (обшук) приміщення, яке вказана особа займала у звязку з її професійної діяльністю та з порушенням права особи на захист (вимог ст.ст. 208, 213), з наступного.

Право особи на недоторканість особистого (приватного) життя є одним із фундаментальних прав людини, що визначається Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами у галузі прав людини, зокрема Загальною декларацією прав людини (ЗДПЛ), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (КЗПЛ), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (МПГПП) та ін.

Резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) №428, 1970, визначено, що «приватність є правом жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням».

Згідно ст. 12 ЗДПЛ «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь та репутацію. Кожна людина має право на захист законом від подібних утручань чи посягань».

Стаття 8 КЗПЛ також проголошує право особи на приватність та зазначає, що «Кожен має право на повагу до його приватного та сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки»

Право на приватність є комплексним правом, що включає в себе територіальну, комунікаційну, інформаційну, фізичну приватність, що захищаються Конституцією України, ст.ст. 30, 31, 32, 28.

Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість житла та іншого володіння особи, згідно ст.ст. 7, 13 КПК України. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом, ст. 13 КПК України.

Втілюючи у життя норми Конституції України та міжнародних нормативно-правових актів щодо забезпечення недоторканості житла та іншого володіння особи, кримінальний процесуальний закон установлює імперативну вимогу про неможливість проникнення до вказаних обєктів та встановлює винятки із загального правила можливість такого проникнення тільки на підставі ухвали слідчого судді чи за добровільною згодою особи, яка ними володіє.

Так, згідно ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Під іншим володінням особи законодавець розуміє транспортний засіб, земельну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, тощо, які знаходяться у володінні особи.

Відповідно до практики ЄСПЛ (Європейський суду з прав людини) поняття «житло» у п.1 ст.8 КЗПЛ охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватись на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення. На цьому неодноразово наголошував ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24 листопада 1986 року; «Чаппел проти Сполученого Королівства» від 30 березня 1989 року; «Німітц проти Німеччини» від 16 грудня 1992 року; «Функе проти Франції» від 25 лютого 1993 року; «Компанія «ОСОБА_40» та інші проти Франції» від 16 квітня 2002 року; «Прокопович проти Російської Федерації» від 18 листопада 2004 року; «Бук проти Німеччини» від 28 квітня 2005 року; «МакКей-Копецький проти ОСОБА_4» від 19 вересня 2006 року та інші).

У відповідності до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

У той же час у ч.2 ст.234 УПК України зазначено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, повязаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, зобовязаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

В той же час, суду не надано доказів про звернення прокурора військової прокуратури або слідчого, за погодженням з прокурором, з клопотанням до слідчого судді щодо отримання ухвали на проведення огляду чи обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України після здійснення таких дій, також, як і даних щодо здійснення суддею наступного судового контролю за проведеною слідчою дією та отримання ухвали слідчого судді.

Відповідно до протоколу огляду місця події 10.07.2015 у період часу з 11 годин 56 хвилин до 18 годин 16 хвилин (огляд зупинявся для складання протоколу у період з 14 год. 00 хв. по 17 год. 40 хв.) проведено огляд службового кабінету старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_2 №9, розташованого на другому поверсі будівлі прокуратури Суворовського району м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. О. Головатого, 89.

Огляд проведено військовим прокурором Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_23 за участю заступника військового прокурора Брильова М.О., військового прокурора Саппи М.О. та співробітників УСБУ в Одеській області ОСОБА_30, ОСОБА_25, у присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_21

При цьому участь у слідчій дії заступника військового прокурора Брильова М.О., який не був включений керівником військової прокуратури Одеського гарнізону в групу прокурорів постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 10.07.2015, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 37 КПК України.

Під час огляду у службовому кабінеті, на верхній поверхні шафи, що розташована з лівої сторони, виявлені 2 аркуші формату А4 та грошові кошти в сумі 5000 доларів США, 50 купюр номіналом по 100 доларів США кожна. Перелічені серії та номери купюр, при просвічені ультрафіолетовою лампою мали характерний жовтий колір, кожна окрема. Грошові кошти разом з двома аркушами А4 вилучені та опечатані.

Згідно протоколу під час цієї слідчої дії відбулося освідування ОСОБА_2, а саме лампою ультрафіолетового свічення просвічені долоні рук ОСОБА_2, під час чого будь-якого свічення виявлено не було, проведені змиви з лівої та правої рук ОСОБА_2, опечатані, кожний окремо.

У відповідності до продемонстрованого під час судового засідання відеозапису огляду місця події від 10.07.2015, що міститься на відеокамері «SONYDSR-SR68», під час цієї слідчої дії проводилося відшукання відкривалися двері шаф та ящиків столів, перевірявся вміст шаф, столів, шухляд, перебиралися вилучені звідти речі та документи, оглядався формений одяг ОСОБА_2, вивчалася підкладка та вміст карманів, тобто фактично відбувався несанкціонований обшук.

Згідно продемонстрованого відеозапису права та обовязки, а також відповідальність, встановлена законом, учасникам слідчої дії, в тому числі присутнім понятим, згідно їх процесуальному статусу не розяснювалися, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 223 КПК України.

У відповідності до ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюється з обовязковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

В той же час ОСОБА_21 являлася молодшим сержантом міліції та курсантом факультету підготовки для підрозділів кримінальної міліції Одеського державного університету внутрішніх справ з 15.08.2013та 28.09.2013 прийняла присягу працівника органів внутрішніх справ України.

Понята ОСОБА_22 також з 15.08.2013 являлася курсантом цього ж вузу та 28.09.2013 прийняла присягу працівника органів внутрішніх справ України, 24.04.2015 звільнилася (лист Одеського державного університету внутрішніх справ №П-7/31 від 13.10.2015, до якого додані копії присяги ОСОБА_22 та ОСОБА_21В.).

Допитана у якості свідка ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що вона разом із своєю подругою ОСОБА_21 10.07.2015 випадково зустрілася із співробітниками УСБУ в Одеські області на вул. Армійській в м. Одесі. Один з них був відомий їй раніше, так як запрошував до участі у слідчо-оперативних заходах, що мали місце 30.04.2015 у м. Южному у відношенні суддів. З ним не спілкується та не здзвонюється. Їй відомий співробітник УСБУ в Одеській області ОСОБА_25, вона знає, як він виглядає, але з ним не спілкується та не здзвонюється.

Допитана у якості свідка ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що10.07.2015 року біля 09-ї години зустрілася зі своєю близькою подругою ОСОБА_22 на вул. Армійській у м. Одесі, неподалік магазину «Овен», де люди у цивільному одязі, які представилися працівниками УСБУзапропонували прийняти участь у слідчій дії, на що вони погодилися. Цих співробітників вона тоді побачила вперше. Раніше вона приймала участь в якості понятої разом із ОСОБА_22 у слідчих діях, які проводилися співробітниками УСБУ у м. Южному, для участі у яких вони були направлені Одеським державним університетом внутрішніх справ.

В той й же час,згідно листа Генеральної прокуратури №10/1/3-24544-15 від 28.10.2016 року на запит суду повідомлено, що у проведенні обшуку за місцем проживання судді Асанової З.І., що проводився 30.04.2015 за участю співробітника УСБУ в Одеській області ОСОБА_26, ОСОБА_22 була присутня у якості понятої разом із ОСОБА_21 у слідчих діях у відношенні суддів Асанової З.І. та Лупенка А.В. також приймав участь співробітник УСБУ в Одеській області ОСОБА_25.

За таких обставин, суд виключає випадковість зустрічі одних й тих самих понятих та оперативних співробітників УСБУ в Одеській області 10.07.2015 на вул. Армійській біля військової прокуратури Одеського гарнізону.

Суд вважає, що прийняття присяги працівників органів внутрішніх справ України ОСОБА_21 та ОСОБА_22О, попереднє знайомство із співробітниками УСБУ, участь по іншому кримінальному провадженню з цими ж співробітниками, свідчить про зацікавленість ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у результатах кримінального провадження та порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК України під час огляду місця події.

Згідно ст. 42 КПК України підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України військові прокурори та працівники УСБУ в Одеській області увійшли до службового кабінету ОСОБА_2 до постановлення ухвали слідчого судді безпосередньо переслідуючи особу, яка підозрювалась в чиненні злочину.

Згідно наданого стороною обвинувачення відеозапису огляду місця події,з моменту проникнення 10.07.2015 (11 год. 56 хв.) до службового кабінету №9 прокуратури Суворовського району м. Одеси, ОСОБА_2 була примушена залишатися поряд з уповноваженими службовими особами УСБУ в Одеській області та військовими прокурорами Одеського гарнізону, у визначеному цими особами приміщенні та місці, що обмежувало її волю, утриманням на місці події (вимоги залишатися на місці, покласти руки на стіл, не користуватися особистими телефонами, їх вилучення).

За ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Судом встановлено, що з початку слідчої дії (10.07.2015 о 11 год. 56 хв.) ОСОБА_2 була затримана, повідомлена, що підозрюється в отриманні неправомірної вигоди, та відповідно, набула статус підозрюваної особи.

У відповідності до вимог п. 4 ст. 208 КПК України уповноважена особа, що здійснила затримання, повинна негайно повідомити затриманому підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також розяснити право мати захисника, отримати медичну допомогу, давати пояснення, показання, або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу.

У відповідності до наданого стороною обвинувачення Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 10.07.2015 права та обовязки підозрюваного відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК України були розясненні ОСОБА_2 о 15 год. 30 хв., що не відповідає вимогам закону щодо негайності виконання службою особою цього обвязку.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобовязана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сімї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобовязана негайно повідомити про це орган (станову), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законом строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до Протоколу затримання особи на прохання затриманої ОСОБА_2, про її затримання повідомлено її знайому ОСОБА_31, що здійснено безпосередньо за допомогою засобів телефонного звязку. В той же час допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 заперечила її повідомлення про затримання ОСОБА_2

Крім того, у відповідності до наданої стороною обвинувачення заяви ОСОБА_2 захисник, призначений Одеським обласним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_41, був допущенний до підозрюваної 10.07.2015 о 17 год. 00 хв. (а.с.38т.3).

Суд визнає недоведеним факт виконання службовою особою, яка здійснила затримання ОСОБА_2, обовязку щодо негайного повідомлення про її затримання та місце перебування близьких родичів, членів сімї чи інших осіб за вибором цієї особи відповідно до положень ст.ст. 208, 213 КПК України та порушенням права підозрюваної на захист - не розяснення прав підозрюваного відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК України, невиконання обовязку щодо негайного повідомлення про затримання органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно протоколу огляду місця події від 10.07.2015 під час огляду службового кабінету було вилучено довідку за кримінальним провадженням №1204160490001254 на 2-х арк., пояснення ОСОБА_6 на 4-х арк., окрема службова кореспонденція на 8 арк., щоденник ОСОБА_2, книгу обліку вхідної кореспонденції, системний блок для компютеру з серійним номером «Luxatlux НОМЕР_4», ноутбук «ASUS» з серійним номером «MSQ 1025CNBO37H»,флешнакопичувач «SP 4gb», мобільні телефони«Nokia», «Samsung», які опечатані.

Постановою слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону ОСОБА_42 10.07.2015 вилучені документи та предмети під час огляду місця події (крім грошових коштів в сумі 5000 доларів США) визнані речовими доказами(а.п. 116.т.3).

У протоколі огляду місця події не зазначено про виготовлення зразку ватного тампону з спиртзмістовою рідинною, що використовувалися при здійсненні змивів з рук ОСОБА_2, та вилучення папірцю жовтого кольору розміром 8*8 см. який має напис «4000$», але вказаною постановою слідчого від 10.07.2015 вони визнані речовими доказами.

Постановою слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону ОСОБА_42 04.08.2015 вилучені документи під час огляду місця події визнані речовими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КПК України допустимість доказів визнається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Статтею 86, ч. 2 ст. 87 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд зобовязаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 3) порушення права особи на захист;

Суд вважає, що докази, вилучені під час проведення огляду місця події (грошові кошти в сумі 5000 доларів США, 50 купюр номіналом по 100 доларів США, ватні тампони зі змивами з лівої та правої руки ОСОБА_43Є, зразок ватного тампону зі спирт з містовою рідинною, блокнот зеленого кольору, папірець жовтого кольору розміром 8*8 см., вилучений слідчим під час огляду блокноту зеленого кольору, книга обліку вхідної кореспонденції, системний блок системний блок для компютеру з серійним номером «Luxatlux НОМЕР_4», ноутбук «ASUS» з серійним номером «MSQ 1025CNBO37H», флеш накопичувач «SP 4gb», мобільні телефони«Nokia», «Samsung», довідки за кримінальним провадженням №1204160490001254 на 4-х арк., пояснення ОСОБА_6 на 4-х арк., перелік питань на 1 арк., схематичні рукописні позначення на 1 арк., листи на 4 арк.), отримані з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, та на підставі п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд визнає їх недопустимими доказами.

Згідно протоколу огляду місця події від 10.07.2015 застосована відеокамера «SONYDSR-SR68» зі змінними носіями інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК у протоколі повинні вказуватися характеристики технічних засобів фіксації і носіїв інформації, які застосовуються, умови і порядок їх використання. В той же час, в протоколі огляду місця події від 10.07.2015відсутня інформація про характеристики технічного засобу фіксації, що застосовувався (серійний номер), що ставить під сумнів походження відеозапису, його оригінальність. Такі порушення унеможливлюють перевірку судом даних, отриманих за допомогою такого технічного засобу.

Не відповідає вимогам ст.ст. 105 107 КПК України надана стороною обвинувачення відеокамера «SONYDSR-SR68» із відеозаписом огляду місця події, що не була належним чином упакована з метою її надійного збереження, що засвідчується підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків, не долучена до протоколу.

До експертної установи надана в конверті з відбитками круглої печатки «Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України. Для пакетів №2», в той час як згідно протоколу огляду місця події використовувалася печатка: «Управління Служби безпеки України в Одеській області. Для пакетів №30», та без відомостей про те, під час якої процесуальної дії упакована, за участю кого та коли використана та опечатана.

З урахуванням наведених критеріїв законності, судом встановлено, що вказані слідчі дії були проведені в поза процесуальний спосіб з численними порушеннями, оскільки проводилися без роз'яснення прав затриманій та понятим, без ухвали слідчого судді, окрім того звертає на себе той факт, що фактично відбувся не огляд, а несанкціонований обшук, під час якого до того ж було проведення освідування ОСОБА_2 без відповідної постанови прокурора та складання відповідного протоколу по результатам освідування; більш того, відбулося фактичне затримання підозрюваної, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовано прокурором.

Суд визнає недопустимим доказом Протокол огляду місця події від 10.07.2015, із записом огляду місця події від 10.07.2015на відеокамері «SONYDSR-SR68», що отримані внаслідок здійснення процесуальної дії з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод,без дозволу суду на її проведення, з порушенням права особи на захист, та виготовлені з порушенням вимог ст. 104-107 КПК України.

Крім того, у відповідності до ч. 11ст. 290 КПК України сторони кримінального провадженні зобовязані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Відеокамера «SONYDSR-SR68» була повернута експертною установою прокурору10.11.2015 року (вхідний 7135 вх15), але стороною обвинувачення не доведено, що зазначений примірник запису огляду місця події відкривався стороні захисту.

Суд у відповідності до ч. 12 ст. 290 КПК України не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті.

Висновком експерта за результатами проведення судової технічної експертизи №273-П від 17.07.2015,наданим стороною обвинувачення, встановлено, що 50 банкнот номіналом 100 доларів США, кожна відповідають за своїми характеристиками аналогічним банкнотам, випущеним в обіг Федеральним резервним банком США.

В той же час, зазначений висновок не містить прямих належних доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_2

Так, для проведення експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області слідчим військової прокуратури ОСОБА_42 надані грошові кошти, вилучені під час огляду місяця події, кабінету прокуратури Суворовського району м. Одеси №9, який потребував попереднього дозволу суду, але проведений без такого дозволу, що у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України виключає використання таких результатів, оскільки їх отримано з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Висновком експерта за результатами проведення судової фоноскопічної експертизи №96/4 від 27.10.15,наданим стороною обвинувачення, встановлено, що файли, які містяться на жорсткому диску відеокамери «SONYDSR-SR68Е»,є оригіналами, записані неперервно та ознаки монтажу відсутні. В той же час експерт робить висновок, що неможливо однозначно відповісти на питання, чи записані вони за допомогою наданої на дослідження відеокамери, або аналогічної типової відеокамери, через відсутність у експерта при дослідженні хоча б декількох таких же відеокамер. За таких обставин висновок про оригінальність досліджених експертом файлів є сумнівним, оскільки сам експерт припускає, що вони могли бути отримані й іншим пристроєм.

Дані висновки ґрунтуються на доказах, які судом були визнані недопустимими, що не відповідає ч. 5 ст. 101 КПК України.

Предметом дослідження експерта УНДІСТСЕ СБУ був жорсткий диск відеокамери «SONY DCR-SR68», на яку згідно Протоколу огляду місця події від 10.07.2015 фіксувався огляд місця події, яка судом була визнана недопустимим доказом.

Виходячи з вище приведеного, суд визнає недопустимими доказами висновок експерта №273-П від 17.07.2015 та висновок експерта №96/4 від 27.10.2015, які отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази.

Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Суд також визнає похідними документи, що ґрунтуються на доказах, визнаних судом недопустимими, протоколи огляду від 10.07.2015, 29.07.2015, 04.08.2015 року.

Протоколами від 10.07.2015 та від 04.08.2015 оглянуто речі і документи, вилучені під час огляду місця поді, що визнані судом недопустимими доказами.

Протоколом огляду від 29.07.2015 оглянуто оптичний компакт-диск DVD-R, реєстраційний №65/4-1994 від 10.07.2015, що визнаний судом недопустимим доказом.

З огляду на викладене, та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, протоколи огляду від 10.07.2015, 29.07.2015, 04.08.2015 є також недопустимими доказами.

Покази потерпілого ОСОБА_6 суд визнає такими, що суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та матеріалам кримінального провадження, оскільки 10.07.2015 року він був відсутній у військовій прокуратурі Одеського гарнізону у вказаний ним час подачі заяви про злочин (08 год. 00 хв.), під час його допиту військовим прокурором Носенком Д.В, що був розпочатий о 08 год. 20 хв. до початку внесення відомостей до ЄРДР о 08 год. 44 хв. та без призначення прокурором у цьому провадженні ОСОБА_23, що відбулося тільки о 09 год. 01. хвилин.

Також, судом встановлений факт спілкування потерпілого ОСОБА_6 із співробітниками УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18, що відбувалося за відсутності його заяви про злочин у військовій прокуратурі Одеського гарнізону та що він заперечував в суді, суд вважає його покази такими, що суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи.

Покази допитаної в ході судового розгляду свідка обвинувачення ОСОБА_22 суд не може взяти до уваги та вважає її зацікавленою у результатах кримінального провадження. Судом встановлено її та ОСОБА_21 попередню участь у слідчих діях у кримінальному провадженні у відношенні суддів Асанової З.І. та Лупенка А.В., в яких також приймали участь працівники УСБУ в Одеській області ОСОБА_26 та ОСОБА_25, що свідчить про її взаємовідносини з цими співробітниками УСБУ. За переконаністю суду не є випадковістю її та ОСОБА_21 зустріч з цими ж співробітниками УСБУ 10.07.2015 вранці на вул. Армійській в м. Одесі біля магазину «Овен».

Покази допитаної в ході судового розгляду свідка обвинувачення ОСОБА_21, яка є молодшим сержантом міліції та курсантом факультету підготовки для підрозділів кримінальної міліції Одеського державного університету внутрішніх справ з 15.08.2013 та 28.09.2013 прийняла присягу працівника органів внутрішніх справ України, суд не може взяти до уваги та вважає її особою, зацікавленою у результатах кримінального провадження.

Суд не може прийняти до уваги покази допитаних у якості свідків в судовому засіданні співробітників УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18, що суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи, оскільки їх спілкування із потерпілим ОСОБА_6 відбувалося за відсутності його заяви про злочин у військовій прокуратурі Одеського гарнізону, що вони заперечували під час допиту у судовому засіданні, та вважає такі свідчення сумнівними, а свідків - зацікавленими у результатах кримінального провадження.

Суд не може прийняти до уваги покази допитаних у якості свідків співробітників УСБУ в Одеській області ОСОБА_26 та ОСОБА_25, які вранці 10.07.2015 за вказівкою керівника ОСОБА_15 виїхали до військової прокуратури Одеського гарнізону та прокуратури Суворовського району м. Одеси, де їм і стало відомо про заяву ОСОБА_6 у відношенні ОСОБА_2, в той час як згідно протоколу ідентифікація (помітка) грошових коштів проводилася ними в рамках негласної слідчої дії у службовому приміщенні УСБУ в Одеської області (10.07.2015 з 09 год. 45 хв. по 10 год. 05 хв.), але їм нічого не відомо з приводу передачі грошових коштів ОСОБА_6 для їх ідентифікації.

Крім того, обидва свідка категорично заперечують знайомство з понятими ОСОБА_22 та ОСОБА_21, що суперечить встановленому судом факту їх участі у якості понятих 30.04.2015 у проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні у відношенні суддів Асанової З.І. та Лупенка А.В.

За таких обставин суд вважає що свідки не були безпосередніми очевидцями події кримінального правопорушення, а свідчення їх є сумнівними, суперечать фактичним обставинам справи та матеріалам кримінального провадження, наданим суду стороною обвинувачення.

Покази свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні, який здійснював допит ОСОБА_6 10.07.2015 у період часу з 08 год. 20 хв. по 09 год. 30 хв. за відсутності заяви ОСОБА_6, самого ОСОБА_6, у відсутності кримінального провадження, реєстрація якого розпочалася о 08 год. 44 хв. та без призначення його прокурором у цьому кримінальному провадженні, що відбулося о 09 год. 01 хв., суд визнає такими, що суперечать фактичним обставинам справи та матеріалам кримінального провадження.

Покази свідка ОСОБА_24 в судову засіданні є недостатніми для висновку про винуватість ОСОБА_2, оскільки він не був безпосереднім очевидним події та довгий час знаходився на різних посадах у підпорядкуванні потерпілого ОСОБА_6, в тому числі на посаді заступника директора у ТОВ «Одеське спеціалізоване підприємство», директором якого являвся ОСОБА_6, та з яким в нього склалися дружні стосунки.

Суд вважає, що інші надані стороною обвинувачення докази, зокрема: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2015 року, супровідний лист ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 29.07.2015 №65/4-4792, доручення в порядку ст.ст. 36, 41 КПК України №8002 від 10.07.2015 року, протокол огляду від 28.07.2015 року, постанова про визнання речовим доказом від 10.07.2015 року, постанова про визнання речовими доказами від 29.07.2015 року, постанова про визнання речовими доказами від 04.08.2015 року, рапорт начальника 2 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_16 та начальника 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_15, реєстр. № 65/4-4263 від 10.07.2015 року, супровідний лист за підписом заступника начальника управління начальника ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_36, реєстр. № 65/4-4264 від 10.07.2015 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.07.2015 року, лист відділу фінансового моніторингу східного регіону департаменту фінансового моніторингу НБ України від 08.09.2015 №25-06016/64040, постанова про призначення судово- криміналістичної експертизи от 14.07.2015 року, та інші письмові та речові докази, як кожен окремо, так і у сукупності не підтверджують обставин, викладених в обвинувальному акті.

Згідно ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної слідчої дії фіксуються у протоколі, який повинен містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, імя, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу х боку учасників процесуальної дії.

Постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, -відеоконтролю особи за №137т від 10.07.2015 зазначена як додаток до Доручення №134т від 10.07.2015 року, однак реєстрація Постанови№137т відбулася на три порядкових номери після реєстрації самого Доручення.

Зазначене дає підстави стверджувати, що Доручення №134т спочатку не мало такого додатку, як Постанова №137т від 10.07.2015, та у подальшому Доручення №134 т було частково змінено шляхом заміни другого листа секретного документу, в який були внесені данні, що додатком до нього є також Постанова №137т від 10.07.2015 року прим. №1 на 3 арк., таємно, тільки на адресу.

Крім того, згідно роздруківки ТОВ «Інтертелеком» про надані послуги абоненту телефону 7704438, під час пересування ОСОБА_6 10.07.2015 з військової прокуратури Одеського гарнізону до місця розташування прокуратури Суворівського району м. Одеси, співробітник УСБУ ОСОБА_16 дзвонив йому 9 разів.

Більш того, про отримання пакету з Дорученням №134т свідчить підпис (без даних, кому він належить) та відбиток круглої печатки: «Управління Служби безпеки України в Одеській області. Для пакетів №30» в Розносній книзі для здачі цілком таємних і таємних пакетів» №43 військової прокуратури Одеського гарнізону ПРУ, розпочатої 12.09.2012 року (відомості про направлення додатків до Доручення №134т відсутні).

Ксерокопії листів з Книги №43 надано до відповіді військової прокуратури Одеського гарнізону №2355 вих.16 від 08.02.2016 на виконання ухвали суду від 28.12.2015 року.

Згідно відповіді УСБУ в Одеській області №65/4-8053 від 27.10.2016 на ухвалу слідчого судді від 05.10.2016, печатка: «Управління Служби безпеки України в Одеській області. Для пакетів №30» використовувалася Головним відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Одеській області, що свідчить про отримання пакету з Дорученням №134т працівником цього відділу.

Разом з тим, згідно положень ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» організація та ведення секретного діловодства відноситься до основних завдань режимно-секретного органу. Передача функцій РСО будь-яким іншим підрозділам державного органу не допускається. РСО мають право мати печатку з найменуванням РСО.

За ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» не допускається необґрунтований допуск та доступ осіб до секретної інформації, що також віднесено до завдань РСО.

Отже, секретний пакет із Дорученням №134т у РСО військової прокуратури Одеського гарнізону мав право отримати виключно працівник РСО УСБУ в Одеській області, та отримання пакету завірити печаткою з найменуванням РСО.

Викладене свідчить, про те, що всупереч наведених вимог законодавства секретний пакет з Дорученням №134т отримала неналежна особа, яка не являлася співробітником РСО.

Ненадання суду ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих дій, відсутність їх під час виконання ст. 290 КПК України, свідчить, про те, що правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права та свободи особи, відносно якої вони проводилися, не встановлені, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

Суд вважає порушенням закону щодо підслідності проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України з наступного.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органів досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У ст. 216 КПК України визначена підслідність органів досудового розслідування.

Згідно ч. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронного органу, покладено на слідчі органи державного бюро розслідувань. Розділом ХІ Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень частини першої та частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій. Пунктом 1 наказу Генерального прокурора України №12гн «Про особливості діяльності військових прокуратур» від 29.08.2014 визначені обєкти, щодо яких на військові прокуратури покладено забезпечити виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів.

Відповідно до п. 7 наказу Генерального прокурора України №12 гн від 29.08.2014 слідчі військових прокуратур здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-421, 425-435 КК України, а також вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів та іншими особами, зазначеними у частині 4 статті 216 КПК України, які проходять службу або працюють в державних органах чи установах, указаних у пункті 1 цього наказу.

Однак, серед перелічених у п. 1 вказаного наказу державних органів та установ органи прокуратури України не зазначені.

Законом України «Про прокуратуру», ст. 7 передбачається можливість покладання на військові прокуратури (для виконання) функцій органів прокуратури у певних адміністративно-територіальних одиницях, але у тому разі, якщо у силу виключних обставин не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд.

Таке рішення згідно ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» повинно прийматися виключно Генеральною прокуратурою України.

Однак, стороною обвинувачення не надано суду рішення Генеральної прокуратури України, яким на військову прокуратуру Одеського гарнізону Південного регіону України було б покладено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015161010002861.

Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена у ч. 3 ст. 62 Конституції України, а згідно з ч. 2 ст. 64 Конституції України ця гарантія не може бути обмежена.

На вказані обставини наголошено в п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, який на підставі аналізу положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме, порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо. (п.3.2 Рішення конституційного Суду України №12-рп/2011).

З огляду на викладене суд вважає, що докази отримані у кримінальному провадженні №42015161010002861 неналежним субєктом та визнає їх недопустимими.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, п. 3 ст. 6 Конвенції передбачено, що суд повинен безпосередньо дослідити показання, речі, документи (ст.23 КПК України).

В той же час, ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, стороною обвинувачення не надано ухвалу слідчого судді апеляційного суду Одеської області щодо прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, яка повинна містити вид негласної слідчої дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, тощо.

У відповідності до ч. 7 ст. 223 КПК України поняті можуть бути запрошені для участі в процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

В той же час запрошена ОСОБА_21 являлася молодшим сержантом міліції та курсантом факультету підготовки для підрозділів кримінальної міліції Одеського державного університету внутрішніх справ з 15.08.2013та 28.09.2013 прийняла присягу працівника органів внутрішніх справ України.

Понята ОСОБА_22 також з 15.08.2013 являлася курсантом цього ж вузу та 28.09.2013 прийняла присягу працівника органів внутрішніх справ України, 24.04.2015 звільнилася (лист Одеського державного університету внутрішніх справ №П-7/31 від 13.10.2015, до якого додані копії присяги ОСОБА_22 та ОСОБА_21В.).

Також, у відповідності ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показами, наданими слідчому, прокурору або посилатися на протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 10.07.2015 (08 год. 20 хв. по 10 год. 30 хв.), протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 10.07.2015 (19 год 30 хв по 20 год 40 хв.), протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 22.07.2015 (11 год. 10 хв. 11 год. 27 хв.), протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 27.07.2015 (10 год. 00 хв. 10 год. 20 хв.).

Окрім того, судом досліджені письмові докази, які відносяться до характеризуючих, згідно яких ОСОБА_2 раніше не судима, на будь-якому обліку не перебуває.

Також, судом були досліджені ухвали слідчих суддів, згідно яких під час досудового розслідування було накладено арешт на вилучене майно та речі.

Суд вважає, що вищезазначені документи прямих належних доказів винуватості обвинуваченої не містять, а питання про долю арештованого майна повинно вирішуватися під час винесення остаточного рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналіз перерахованих вище доказів на підставі обєктивно зясованих обставин, підтверджених доказами, досліджених у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозвязку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, суд приходить до мотивованого висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано жодних переконливих доказів суду, що в діях ОСОБА_2 є наявний склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів, а тому обвинувачена ОСОБА_2 підлягає виправданню з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченої у вигляді застави, підлягає скасуванню. Після набрання вироком законної сили суд зобовязує територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти у розмірі 1 218000 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч) гривень, які згідно платіжного документу №1 від 14.07.2015 внесені на депозитний рахунок ГУ ДКСУ в Одеській області №262042858187у якості застави за ОСОБА_2 відповідно до ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2015 року та 13.07.2015 року.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2015 на вилучені під час проведення огляду місця події 10.07.2015 предмети і документи, які визнані речовими доказами, підлягає скасуванню.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2015 на нерухоме майно (обєкт житлової нерухомості) квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі свідоцтва про право власності №25458894, виданого 12.08.2014 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речовими доказами по справі слід розпорядитися таким чином:

- грошові кошти в розмірі 5000 (пять) тисяч доларів США, 50 банкнот номіналом 100 доларів США кожна серійними номерами KB 55296029 K,HB 15565081 J, HF 93251206 D,KG 28915886 B,KB25063536 N, KE 20933296 B, HG 64617824 B, HD 05657497 A, HG 75340864 A, HB 81576711 A, AB 53415542 J,KB 41117316 I,HB 16838124 Q,KL 90044048 C,KB 90476352 D, KF 63430289 B, KL 95315148 B,KF 79549494 B,KB 64454667 P,KB 55296026 K,FB 14610491 D,KB 55181890 P,HA 01214739 B,KF 47765249 A,KF 50674321 C,HD 82084535 A,KB 92408587 N,KB 22063467 Q,FB 18446510 B,KK 25238622 C,KB 55296020 K,KB 55296022 K,KB 55296021 K, KB 61359189 G, KB 30983870 P, KB 64781971 I, KG 62758906 A,KE82764116 A,KH 38311563 A,KF 29259698 B,KB 94077551 K,KB 75378687 J,KE 05357523 A,KB 80556963 A, KB 55296028 K,KB 19097679 D,KB 55296027K,KB 55296025 K,KB 55296024 K,KB 55296023 K підлягають поверненню за належністю ОСОБА_6;

- блокнот зеленого кольору, системний блок для компютера з серійним номером «Luxatlux НОМЕР_4», ноутбук «ASUS» з серійним номером«MSQ1025CNBO37H» підлягають поверненню за належністю ОСОБА_2;

- ватні тампони зі змивами з лівої та правої руки ОСОБА_2Є, зразок ватного тампону зі спиртзмістовою рідинною підлягають знищенню;

- папірець жовтого кольору розміром 8*8 см.,довідки за кримінальним провадженням №1204160490001254 на 4-х арк., пояснення ОСОБА_6 на 4-х арк., перелік питань на 1арк., схематичні рукописні позначення на 1 арк. підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- книга обліку вхідної кореспонденції підлягає поверненню до прокуратури Суворовського району м. Одеси;

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати, повязані з проведенням судової технічної експертизи(висновок експерта №273-П від 17.07.2015) у розмірі 613 гривень 80 копійок, судової фоноскопічної експертизи(висновок експерта №96/4 від 27.10.15) у розмірі 3529 гривень 58 копійок, загальною сумою 4143 гривні 38 копійок підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 380, 392, 395 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватою у предявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати її за недоведеністю наявності в її діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді застави скасувати. Після набрання вироком законної сили зобовязати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти у розмірі 1 218000 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч) гривень, які згідно платіжного документу №1 від 14.07.2015 внесені на депозитний рахунок ГУ ДКСУ в Одеській області №262042858187 у якості застави за ОСОБА_2.

Скасувати арешт, накладений під час досудового розслідування кримінального провадження №42015161010002861 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2015 у справі № 522/14289/15-к, провадження №1-«кс»/522/11489/15 на грошові кошти в розмірі 5000 (пять) тисяч доларів США, 50 банкнот номіналом 100 доларів США кожна серійними номерами KB 55296029 K, HB 15565081 J, HF 93251206 D, KG 28915886 B, KB 25063536 N, KE 20933296 B, HG 64617824 B, HD 05657497 A, HG 75340864 A, HB 81576711 A, AB 53415542 J, KB 41117316 I, HB 16838124 Q, KL 90044048 C, KB 90476352 D, KF 63430289 B, KL 95315148 B, KF 79549494 B, KB 64454667 P, KB 55296026 K, FB 14610491 D, KB 55181890 P, HA 01214739 B, KF 47765249 A, KF 50674321 C, HD 82084535 A, KB 92408587 N, KB 22063467 Q, FB 18446510 B, KK 25238622 C, KB 55296020 K, KB 55296022 K, KB 55296021 K, KB 61359189 G, KB 30983870 P, KB 64781971 I, KG 62758906 A, KE 82764116 A, KH 38311563 A, KF 29259698 B, KB 94077551 K, KB 75378687 J, KE 05357523 A, KB 80556963 A, KB 55296028 K, KB 19097679 D, KB 55296027 K, KB 55296025 K, KB 55296024 K, KB 55296023 K, - повернути ОСОБА_6, як власникові; на системний блок для компютеру з серійним номером «Luxatlux НОМЕР_4», ноутбук «ASUS» з серійним номером «MSQ 1025CNBO37H» - повернути ОСОБА_2, як власникові.

Скасувати арешт, накладений під час досудового розслідування кримінального провадження №42015161010002861 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2015 у справі № 522/14289/15-к, провадження №1-«кс»/522/11490/15 на квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_2, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2.

Речові докази по справі:

-грошові кошти в розмірі 5000 (пять) тисяч доларів США, 50 банкнот номіналом 100 доларів США кожна серійними номерами KB 55296029 K,HB 15565081 J, HF 93251206 D,KG 28915886 B,KB25063536 N, KE 20933296 B, HG 64617824 B, HD 05657497 A, HG 75340864 A, HB 81576711 A, AB 53415542 J,KB 41117316 I,HB 16838124 Q,KL 90044048 C,KB 90476352 D, KF 63430289 B, KL 95315148 B,KF 79549494 B,KB 64454667 P,KB 55296026 K,FB 14610491 D,KB 55181890 P,HA 01214739 B,KF 47765249 A,KF 50674321 C,HD 82084535 A,KB 92408587 N,KB 22063467 Q,FB 18446510 B,KK 25238622 C,KB 55296020 K,KB 55296022 K,KB 55296021 K, KB 61359189 G, KB 30983870 P, KB 64781971 I, KG 62758906 A,KE82764116 A,KH 38311563 A,KF 29259698 B,KB 94077551 K,KB 75378687 J,KE 05357523 A,KB 80556963 A, KB 55296028 K,KB 19097679 D,KB 55296027K,KB 55296025 K,KB 55296024 K,KB 55296023 K повернути власникові ОСОБА_6;

- блокнот зеленого кольору, системний блок для компютеру з серійним номером «Luxatlux НОМЕР_4», ноутбук «ASUS» з серійним номером «MSQ 1025CNBO37H» повернути власнику ОСОБА_2;

- ватні тампони зі змивами з лівої та правої руки ОСОБА_2, зразок ватного тампону зі спиртзмістовою рідинною знищити;

- папірець жовтого кольору розміром 8*8 см.,довідки за кримінальним провадженням №1204160490001254 на 4-х арк., пояснення ОСОБА_6 на 4-х арк., перелік питань на 1 арк., схематичні рукописні позначення на 1 арк. залишити в матеріалах кримінального провадження;

-книгу обліку вхідної кореспонденції повернути до прокуратури Суворовського району м. Одеси;

Судові витрати, повязані з проведенням судової технічної експертизи у розмірі 613 гривень 80 копійок та судової фоноскопічної експертизи у розмірі 3529 гривень 58 копійок, загальною сумою 4143 гривні 38 копійок - віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 (тридцяті) днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Іванчук В.І.