Ухвала суду № 63852617, 21.12.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/16252/16-ц

Провадження № 2/520/6012/16

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21.12.2016 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду міста Одеси Прохоров П. А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору удаваним, визнання договору недійним та про застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вказаним цивільним позовом, згідно прохальної частини якого просили суд:

-визнати удаваним договір дарування 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Слави, 3, укладений 26.02.2016 р. ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як такий, що приховує договір купівлі-продажу, який вони насправді вчинили.

-визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Слави, З, який насправді вчинили ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) 26.02.2016 р., як такий, зміст якого суперечить вимогам статті 362 Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує права ОСОБА_2, ОСОБА_6, як співвласників цього житлового будинку, та застосувати до сторін цього договору ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) правові наслідки його недійсності, зобов'язавши їх повернути одна одній у натурі все, що вони одержали на виконання договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили 26.02.2016 р.

Таким чином позивачами заявлено по дві вимоги немайнового характеру про визнання договору удаваним та про визнання договору недійсним, та одну вимогу майнового характеру про застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому щодо надання вимозі позивачів про застосування наслідків недійсності правочину оцінки як вимозі майнового характеру суддя виходить з правової позиції Верховного Суду України, що викладена в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, який розглядає вимоги про застосування наслідків недійсності правочину розглядає як спосіб захисту майнових прав.

Разом з тим порядок та розміри сплати судового збору врегульовано положеннями Закону України «Про судовий збір».

Так, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.

Статтею 4 Закону України «Про судовий зібір» встановлено ставки судового збору за вимогами немайнового характеру, що заявляються фізичними особами в розмірі 0,4 від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на початок календарного року, тобто 551,20 грн.

Виходячи з наведених засад законодавства «Про судовий збір» та відомостей досліджуваного позову, позивачам, кожному, належить надати до суду окремі платіжні документи про складу кождим з них по 1102,40 грн.

Щодо вимог майнового характеру, про застосування наслідків недійсності правочину, вбачається, що позивачі просять повернути у їх власність 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Слави, 3.

Судовий збір за вимогами майнового характеру визначається виходячи з ціни позову. У майнових спорах, що витікають з права власності фізичних осіб на нерухоме майно ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Під дійсною вартістю слід розуміти ринкову вартість спірного майна (п. «а» ч.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

В супереч приписам положень п. 4 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява не містить ціни позову, тобто визначити належну суму судового збору вбачається неможливим.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 80 ЦПК України, та кореспондуючих положень ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

На підставі викладеного суддя попередньо визначає суму судового збору за вимогою майнового характеру, що підлягає сплаті позивачами в рівних частках, у загальному розмірі 6890,00 грн., тобто по 3445,00 грн., кожним.

Разом з тим до матеріалів справи долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1102,40 грн. від імені позивача ОСОБА_1.

При цьому належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору - згідно наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ розяснень у постанові №10 від 17.10.2014 №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ".

На підставі ст. 121 ЦПК України, суддя залишає позовну заяву буз руху якщо встановить, що вона подана без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, або до неї не сплачено судовий збір, та надає позивачам строк на усунення наведених недоліків, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору удаваним, визнання договору недійним та про застосування наслідків недійсності правочину, залишити без руху.

Повідомити позивачам про необхідність виправити зазначені недоліки позову протягом 3 (трьох) днів з дня отримання цієї ухвали:

-Позивачу ОСОБА_1 надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 3445,00 грн., як такого, належить до сплати за заявленою вимогою майнового характеру.

-Позивачу ОСОБА_1 ОСОБА_7 надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1102,40 грн., як такого, що належить до сплати за заявлені нею вимоги немайнового характеру, та 3445,00 грн., як такого, належить до сплати за заявленою вимогою майнового характеру.

Розяснити позивачам, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П. А. Прохоров