Ухвала суду № 63849744, 23.12.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8716/16-ц

Провадження № 2/635/3969/2016

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 грудня 2016 року смт Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Шинкарчук Я.А., розглянувши цивільну справу за позовом Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Національна академія аграрних наук України про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребування із незаконного володіння земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Національна академія аграрних наук України про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребування із незаконного володіння земельних ділянок.

Одночасно, позивач надав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ст. 82 ЦПК України і ст.8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на скрутне матеріальне становище. В обґрунтування клопотання вказано, що постановою Господарського суду Харківської області від 15.04.2004 року у справі №10745/2-19 боржника ДГ «Мерефа» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, що підтверджується відповідними записами у Єдиному державному Позивач господарську діяльність не здійснює, грошові кошти відсутні, а тому не має можливості сплатити судовий збір за подання даної позовної заяви.

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд прийшов до висновку, що клопотання про звільнення чи відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, а отже і позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звертається до суду із позовною заявою, в якій обєднані девять вимог немайнового характеру та чотири вимоги майнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічне положення міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де вказано, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою складає 1 розмір мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2016 року становить 1378,00 гривень.

Відтак, за подання юридичною особою позовної заяви до суду, в якій поєднано девять вимог немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити 12402,00 грн. (1378,00 х 9).

Разом з тим, в позовній заяві містяться чотири вимоги майнового характеру, а ціна позову зазначена - 122500,00 грн.

Як вбачається з п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позовній заяві вказується ціна позову щодо вимог майнового характеру та зазначається докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підставі для звільнення від доказування.

Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно п. а ст.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позову майнового характеру фізичною особою або фізичною собою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальних заробітних плат (6890,00 грн.).

Проте, в позовній заяві не міститься жодного посилання на обставини, якими б було підтверджено чи обґрунтовано зазначену вартість майна, а відтак вказаної ціни позову, у звязку з чим, суддя позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який позивач зобовязаний сплатити на користь держави за подання позовної заяви до суду.

Стосовно клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення рішення у справі по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Частиною 1 статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Приведене положення статті закону розтлумачено у п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де визначено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Що стосується клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення рішення у справі по суті заявлених вимог, то на стадії вирішення питання про відкриття провадження норма щодо покладення судових витрат на відповідача не застосовується, а відомостей про майновий стан позивач не надав, підстави для відстрочення сплати судового збору з подальшим стягненням його з відповідачів відсутні.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з зазначенням недоліків заяви та наданням строку для усунення недоліків.

Платiжнi реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999633, Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача 31214206700429, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя, -

постановив:

В задоволенні клопотання представника Дослідного господарства «Мерефа» інституту овочівництва та баштанництва НААН - ОСОБА_5 про відстрочення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Дослідного господарства «МЕРЕФА» інституту овочівництва та баштанництва НААН до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Національна академія аграрних наук України про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребування із незаконного володіння земельних ділянок - залишити без руху.

Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Розяснити позивачу, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне зазначені недоліки позовної заяви, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена лише до розміру судових витрат в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -