Ухвала суду № 63849374, 23.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 641//5936/15-ц Головуючий І інстанції - Богдан М.В.

Провадження: № 22ц/790/7337/16 Головуючий ІІ інстанції Бездітко В.М.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Котлярової М.Ю.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила :

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» (далі за змістом - ОСОБА_1) звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у березні 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого відповідачу були надані кошти в розмірі 67670 грн. на термін до 04 березня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими цим договором. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором, станом на 19 травня 2015 року склалась заборгованість в сумі 754156,50 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 77358,37 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 185154,03 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом 26942,14 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 464701,96 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 754156,50 грн., та суму сплаченого судового збору.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосував строк позовної давності на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.4 ст.267 ЦК України. Кредитний договір укладений 03.03.2007 року з кінцевим терміном повернення кредиту 04.03.2014 рік, у звязку з чим саме з цієї дата повинен починатись відраховуватись строк позовної давності, який спливає 04.03.2017 р.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.12.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 318093,96 грн., та судові витрати у сумі 7 673,40 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року касаційна скарга представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.02.2016 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду касаційний суд виходив з того, що пролонгація договору передбачає продовжені строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а також з того, що після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику нової платіжної картки, а боржник своїх зобовязань за кредитним договором не виконав. Отже, висновок апеляційного суду про те, що позовна давність не спливла є передчасним.

Згідно ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 03 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір № SAMDN40000012010015 про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної карти «АвтоРозстрочка», за умовами якого банк надає клієнту пакет послуг, для чого відкриває клієнту картковий рахунок і видає клієнту платіжну карту на умовах: тип карти - «АвтоРозстрочка», вид карти - особова, строк дії карти - два роки, валюта карткового рахунку гривня (п.1.1 Договору).

05 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, згідно якої банк надає клієнту кредитний ліміт у розмірі 76 636,44 грн.

Погашення заборгованості за цією угодою здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, за який приймається період з 01 по 20 число кожного місяця клієнт повинен вносити на картковий рахунок грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1647,68 грн. для погашення заборгованості по даній угоді, яка складається із заборгованості по кредитному ліміту, відсоткам, винагороди, комісії (п.1.2.Додаткової угоди).

Клієнт зобов'язується використовувати кредитний ліміт на цілі, указані в п. 1.1 угоди, виплачувати відсотки за користування кредитним лімітом згідно з п. 1.1, 16.1, 16.2, 16.3, 22, 25 даної угоди, погашення кредитного ліміту провести в порядку, сумах і строки, передбачені п. 1.1, 16.3 даної додаткової угоди. За користування кредитним лімітом в період з дати списання засобів з карткового рахунку до дати погашення кредитного ліміту клієнт щомісячно в період сплати сплачує проценти в розмірі, вказаному в п. 1.1, 16.1,16.2, 16.3, 22,23 даної угоди. При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого п. п. 17.2, 17.3 даної угоди, банк має право нарахувати, а клієнт зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми поточної заборгованості по кредитному ліміту.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 19 травня 2015 р відповідач має заборгованість за даним кредитним договором у загальному розмірі 754 156,50 грн., із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 77 358,37 грн., прострочена заборгованість за процентами - 185 154,03 грн., заборгованість по пені - 464 701,96 грн.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосував строк позовної давності, на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.4 ст.267 ЦК України, оскільки умовами додаткової угоди №2 до вказаного кредитного договору передбачений строк дії договору до 04.03.2014 року є безпідставними.

Згідно п.1.1. додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000012010015 банк надає клієнту кредитний ліміт «Торговий фіксований в сумі 76636,44 грн. на строк до 04.03.2014 року включно.

При цьому, відповідно до п.1.1.кредитного договору № SAMDN40000012010015 від 03.03.2007 року банк надає клієнту пакет послуг для чого відкриває картковий рахунок та видає клієнту платіжну картку на умовах: тип картки «Авторозстрочка», вид картки особиста, строк дії два роки, валюта гривня ( а.с.6).

Таким чином, з указаних умов кредитного договору вбачається, що строк дії картки встановлений до 03.03.2009 року.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що банк зобовязаний продовжити термін дії картки з новою датою закінчення терміну дії, при наявності коштів платіжного ліміту на відповідному картрахунку для оплати послуг виконання розрахункових операцій по картрахунку.

Згідно з п. 2 додаткової угоди банк зобовязаний при закінчені терміну дії картки, за умови продовження дії цього договору, перевипустити її і передати клієнту карту з новим терміном дії.

Матеріали справи не містять доказів перевипуску і передачі картки відповідачеві з новим строком дії картки.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Згідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс/14 за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту і кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплат чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі неналежного виконання позичальником зобовязання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно умов кредитного договору строк дії картки зазначено 2 роки і вона діяла до 03.03.2009 року, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, останній платіж здійснено в 19.11.2008 р. ( том №1, а.с.89)., дія картки закінчилась 03.03.2009року, а з позовом до суду банк звернувся лише у в червні 2015 року.

Ніяких поважних причин у звязку з якими позивач пропустив строк позовної давності до суду не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Посилання на неправильне застосування судом строку позовної давності не ґрунтується на обставинах справи, належними та допустимими доказами не підтвердженні.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді